Перша молодша група

Консультація для батьків за темою:

« Правове виховання і педагогіка толерантності в сім’ї »

      Коли маля з’явилося на світ, ми хочемо, щоб воно було здорове. Зокрема добре розвивалося психічно. І лише набагато пізніше починаємо замислюватися, якою людиною воно стане.

      Наше дитя поступово опановує загальні, властиві форми поведінки серед людей і розвивається як індивідуальність.  Збереження стосунків зі своїми батьками та близькими людьми – передумова, за якої особистість нормально розвиватиметься. Отже, добре ставлення близьких, особливо мами й тата, необхідне дитині. Толерантне ставлення до дитини  – вагомий чинник виховання.

      Потреба у визнанні  – одна з найбільш значущих людських потреб. В ім’я  цього дитина вчиться все робити краще – малювати, стрибати, бігати і т. д. Прагне бути кращою сама, аби стверджуватися в своїх моральних якостях. Як же вона старається.

      Не будемо іронізувати над нашим малюком! Не травмуйте сина чи доньку репліками типу « У тебе не вийде, облиш це заняття », « Відчепись від мене і дай мені спокій », « Іди геть, я тебе не люблю». Не можна казати малому , що він тупий , брехун, баран, упертий віслюк тощо. Не вважайте , що приниження – дієвий засіб. Воно ще ніколи не давало позитивного результату. Позбавлення перспективи, зміцнення особистості не зміцнюють віри дитини в себе. Тільки батьківська любов і віра народжують оптимізм, бажання бути кращим. Дитина потребує емоційної підтримки, особливо батьківської.

      Варто звернутися до батьківської інтуїції, яка підкаже , як зробити так, щоб дитина за власним бажанням , свідомо  прагнула подолати свої недоліки. Наше маля – вже особистість. Але на шляху до розвиненої дорослої особистості на  нього чекає стільки випробувань. Дитина не може саморозвиватись свою унікальність. Йому потрібні постійне заохочення, довірче спілкування та батьківська любов.

      Почуття власної гідності дає дитині змогу повніше реалізувати свої природні здібності, стимулює позитивні і захищає від негативних. Почуття  власної нікчемності є проявом неприязні до самого себе, гальмує особистісний розвиток, блокує ініціативність,утруднює саморегуляцію. Тому забезпечення оптимальних психолого-педагогічних умов формування позитивного оцінного ставлення до себе – важливе завдання родинного і суспільного виховання.

       Правильна оцінка дитиною свого « Я» є регулятором її моральної поведінки, лежить в основі знань про свої права та обов’язки , на ній ґрунтуються такі почуття  як відповідальність, сором, провина,  совість тощо.

Кожна дитина повинна знати свої права, обов’язки, розуміти і вміти пояснювати відмінність  між ними. Діти повинні розуміти зв'язок між поняттями право, правило, честь, обов’язок. Ми, дорослі , маємо сформувати в дітей розуміння того . що в своїй поведінці треба керуватися моральними нормами , знати припустимі межі дозволеного. Ми  маємо сприймати свою дитину як рівну собі людину.

     У « Декларації про права дитини» ( 1959 р.) сказано : « Ми – діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б ми не вірили, поводьтеся з нами , як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ, захищайте нас , щоб ми мали можливість рости гідно  й вільно.»

     Правове виховання актуальне для сьогодення. У Базовому компоненті дошкільної освіти чітко окреслено зміст і обсяг знань, умінь і навичок з проблеми правового навчання. Він зорієнтований на системно організоване життя дитини дошкільного віку, створення таких соціально – педагогічних умов організації життєдіяльності, що допомагають їй якнайповніше само реалізуватися. Для засвоєння цих знань дітям пропонуємо дидактичні ігри, вправи на розвиток уваги дитини до самої себе, своїх почуттів, переживань; навичок спільної діяльності , почуття колективізму, розуміння інших людей; на усвідомлення стосунків у сім’ї ; розуміння своєї унікальності; формування адекватної самооцінки. Розроблені вправи, ігри, завдання спонукають дитину до проявів ініціативності, самостійності, здатності до творчого розв’язання різних проблем, поваги до чужої думки, об’єктивної самооцінки.

     Американський психолог Вірджинія Сатир сказала : « Якщо ми хочемо змінити світ, треба змінити сім’ю ». Батьки – перші вчителі у школі становлення особистості. Тому звертайте інтерес до проблем захисту прав та гідності ваших дітей.

10 Найважливіших іграшок для дітей від 2 років

Вгадати ставлення дитини до тієї або іншої нової іграшки буває складно. У різному віці дитині подобаються певні іграшки.

     От дитина втрачала голову від пожежних машин, а через місяць для неї немає нічого кращого за пістолет і конструктор.

      Як же догодити дитині? Як вибрати з усього розмаїття саме ту іграшку, яка не лише зробить дитину найщасливішою на землі, а розвиватиме її та вчитиме? Прислухайся до порад, можливо, вони допоможуть вам зробити дуже нелегкий вибір.

1. Книжки – це найкорисніші іграшки для дітей. І часто вони – найулюбленіші. Книжки допомагають дитині навчитися фантазувати без допомоги іграшок, розвивають абстрактне мислення. Крім того, читаючи книжки дитині, ви розвиваєте її словниковий запас і зв'язне мовлення.

2. Лялька або ведмедик. Саме ці іграшки просто необхідні дитині. Навіть хлопчикам треба гратися ляльками, адже саме це, за словами психологів, допоможе їм легше адаптуватися до суспільства.

     Ляльок і звіряток треба використовувати для відпрацьовування побутових навичок: висаджування на горщик, вдягання-роздягання, годування. Граючись з лялькою або ведмедиком малюк розвиває свою уяву та навчається спілкуватися.

3. Розвиваючі. Купуйте розвиваючі іграшки трохи заздалегідь і періодично пропонуйте їх дитині. Якщо вона не грається, відкладіть іграшку на якийсь час і запропонуй пізніше.

4. Конструктор. Більш корисної іграшки, ніж конструктор, не існує. Конструктори розвивають тривимірне мислення, фантазію, дрібну моторику, почуття симетрії, математичні навички й естетичне сприйняття світу.

5. Набір для рольової гри. Рольові ігри допомагають дітям усвідомити своє місце в суспільстві. Тож неодмінно купіть те, що дозволить дитині почуватись дорослою: посуд, праску, іграшковий телефон, набір інструментів, інструменти для лікаря.

6. Маленькі іграшки. Ці іграшки необхідні для розвитку дрібної моторики. Намистинки, гайки, шурупи, ґудзики, іграшки з "кіндера" – корисні, але небезпечні для маленької дитини. Стежте, щоб дитина не проковтнула їх або не засунула в дихальні шляхи.

7. Іграшка на радіокеровані потрібна дитині хоч би одна. По-перше, такою іграшкою малюк гратиметься довго – до 8 років щонайменше. По-друге, від неї він буде в захваті, крім того, це перше знайомство з технікою.

      З такою іграшкою легко навчити дитину розрізняти право і ліво, верх і низ, швидше та повільніше. Літаючі іграшки на пульті розвивають просторове мислення малюка.

8. Фарби, олівці, глина або пластилін. Ці іграшки розвивають моторику, фантазію, абстрактне мислення. Малюк повинен малювати – це прекрасна психологічна розрядка та відмінне розвиваюче заняття.

9. Воєнні іграшки. Не всі батьки купують малюкам зброю, солдатиків, танки тощо. Батьки вважають, що ігри у війну зроблять дитину агресивною. Однак психологи стверджують, що внутрішня агресія, яка є в кожній людині, повинна мати вихід.

     І воєнні ігри прекрасно для цього підходять. Якщо дитині не купувати пістолетів, вона їх зробить із палиці чи власного пальця.

10. Іграшки для вулиці. Совочки, формочки для піску, вантажівки, відра, лопата для снігу, санки, м'яч, крейда – це необхідні іграшки для дитини, це запорука тривалої і захоплюючої прогулянки. І тут вже користь і для здоров'я, і для розвитку очевидна.

Консультація

«Розвиток мовлення засобами художньої літератури»

Художня література – невичерпне джерело мудрості, знань, духовності, краси художнього слова для розвитку дитини дошкільного віку.

Для маленької дитини художня література й дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації, дитина м намагається наслідувати вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів – показує як вони радіють, сумують, як дивуються.

Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати. Отже вона не тільки знайомиться з різними емоційними станами людини, а й тренується відчувати та передавати свої почуття.

Твори художньої літератури розширюють кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно минулих часів, відкривають невідомі країни тощо. Оповідання та вірші про дітей вчать дошкільників взаємодіяти у колективі однолітків, ділитися іграшками, не ображати новачків.

Художня література та дитяча книжка є потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагачення словника дитини, розвитку зв’язного мовлення.

Художня література і усна народна творчість –важливе джерело розвитку дитячого мовлення. Художня література та усна народна творчість традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання і освіти підростаючого покоління.

Виховна та художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова літературного твору є найкращою, найвищою формою літературного мовлення, якому діти прагнуть наслідувати.

Основним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість.

Використання малих фольклорних форм є ефективним прийомом фонетичної компетентності. Це повторення за дорослим, з дорослим та самостійне індивідуальне відтворення малих фольклорних форм, хорове й індивідуальне заучування віршів із фрагментарним програванням сюжету.

Серед фольклорних жанрів чільне місце посідає казка, що слугує добрим матеріалом для театралізованої діяльності дітей, ігор-драматизацій, інсценування.

Щоб навчити дошкільнят розрізняти інтонаційне забарвлення мовлення залежно від мети сказаного (запитання, обурення, захоплення, повідомлення), від характеру казкових героїв, особливостей їхньої поведінки (добрий, турботливий, вайлуватий, плаксивий, боязкий, підступний, улесливий, злий тощо), доцільно пропонувати такі вправи, які готують до ігор-драматизацій і дають повне цілісне уявлення про конкретний персонаж.