Сторінка музичного керівника

Сучасний світ – це світ креативних особистостей, адже вершин у ньому досягають лише ті, хто мислять неординарно, творчо, хто нестандартно підходить до розв’язання будь-яких проблем. Не випадково у Державній базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» креативність вперше визначено як одну із семи основних ліній розвитку. І хоча на формування креативної особистості впливає чимало чинників, відчутних успіхів у цій справі можна досягти, використовуючи засоби музичного виховання.

Розвиток музичних здібностей дітей у процесі творчої діяльності

Важливу роль у становленні творчої особистості ми відводимо музичному вихованню дітей. Адже саме музичне виховання покликане допомогти дитині усвідомити себе як суб’єкта творчості: відчути у собі композитора, художника, митця. Залучати дітей до музичної діяльності, ми прагнемо, щоб діти активно імпровізували, виявляли власну творчість у різних видах музичної діяльності, збагачували власний досвід, отримувати позитивні враження від взаємодії з музичним мистецтвом.

У кожного малюка потрібно, розвинути музичні здібності, які у певній мірі є абсолютно в усіх і, зазвичай, проявляються лише тоді, коли дитина виступає не як пасивний слухач, а як творець музики, її активний діяч. Педагоги, залучаючи дітей до активної діяльності, спонукають їх до розкриття своїх мовленнєвих, музичних та танцювальних здібностей.

Ставимо за мету:

* збагачувати словник дітей, використовуючи мовленнєві вправи;

* стимулювати творчу рухову та мовленнєву активність;

* формувати вміння

— супроводжувати спів грою на дитячих музичних інструментах;

— відтворювати різними звуками (оплесками, притупами, виляскуванням) ритм музики;

— імпровізувати;

— створювати елементарний інструментальний супровід казок (гра на музичних інструментах);

— озвучування віршів;

— озвучування розповідей, явищ природи, птахів.

Ці завдання ми реалізуємо у різних формах роботи з дітьми, зокрема під час:

* музичних занять;

* розваг;

* театралізованих дійств;

* свят;

* індивідуальної роботи з дітьми.

Роботу музичного керівника продовжують вихователі.

Гра на музичних інструментах:

1) З перших кроків музичного виховання діти розпочинають музикування на найпростіших музичних інструментах-іграшках (різноманітні брязкальця, мара каси, бубенці, дзвіночки тощо). Далі вони набувають навичок гри на музичних інструментах таких груп як:

* ударно-шумові (бубен, барабан, тріскачка, трикутник, тарілки);

* струнні (арфа, гусельки, цитра);

* духові (свистульки, дудочки).

Поступово діти мають переходити до освоєння навичок гри на більш складних музичних інструментах ударної групи з визначеною висотою, зокрема таких як:

* металофон;

* ксилофон.

2) Діти, граючи на музичних інструментах опановують засоби музичної виразності, зокрема такі, як: темп, ритм, регістр, артикуляцію, динаміку.

Інструменти для гри ми використовуємо не лише традиційні, а і саморобні:

* маракаси, заповнені різною крупою, шкарлупкою горіхів, насінням;

* різноманітні «шурхунчики», зроблені з паперу чи целофану;

Металеві інструменти на кшталт дзвіночків чи тріскачок, виготовлені з підвішених або з’єднаних гвіздочків, ключиків, пластинок, пробок тощо.

Під час грим на музичних інструментах пропонуємо дітям творчі завдання: вигадати свою мелодію, продовжити подану запропоновану мелодію, змінити ритм, тембр мелодії.

Велике значення для розвитку творчих здібностей мають музично-ритмічні вправи. Демонструючи характерні рухи певного персонажу, діти під супровід відповідної музики передають особливості його поведінки. Наприклад, танок ведмежати – незграбний, метелика – витончений, зайченяти – жвавий, сніжинки – ніжний.

Не менш цікавою є така форма роботи як озвучування казок.

Спочатку я пропоную дітям вибрати казку. Далі домовляємося, хто якого персонажа озвучуватиме, спільно визначаємо, у кого краще виходить. Діти самі обирають інструменти, які, на їхню думку, більше імпонують тому чи іншому персонажу казки. Наприклад, у казці «Рукавичка» діти озвучують: Мишку – дзвоником, жабку – бубном, Зайчика – металофоном, Лисичку – трикутником, Вовка – кастаньєтами, Ведмедя – барабаном, Діда – тріскачкою.

Під час інсценізації казки імена персонажів замінюємо звучанням відповідних інструментів. Наприклад:

— Хто, хто в рукавичці живе?

— Я — … (звучить дзвоник)!

— Я — … (звучить бубон)!

— Я — … (звучить трикутник). А ти хто?

— Я — … (звучить барабан) волохатий; пустіть мене до хати!

— Заходь!

Ця форма роботи надзвичайно цікава дітям. Показувати казку «Рукавичка» можуть вихованці середньої групи, а озвучувати – старшої і навпаки.

На перегляд готової, добре розученої казки запропонуємо малюків. Такий перегляд приносить маленьким глядачам велике задоволення, а виконавці почуваються справжніми акторами і з кожним показом вдосконалюють свою театральну майстерність.

Форми занять музикування

Діти здатні й до виконання більш складних завдань. Тому головне завдання – вибудовувати на заняттях послідовність від простого до складнішого.

Заняття з музичного інструментування за формою можуть бути:

* індивідуальні;

* групові;

* фронтальні (загальні репетиції).

Індивідуальні заняття:

На індивідуальних заняттях має проводитися робота з солістами чи тими дітьми, які з якихось причин відстають або недостатньо засвоїли навички гри на тому чи іншому інструменті.

Групові заняття:

На групових заняттях відбувається робота з окремими оркестровими групами. Скажімо, добре об’єднати групу дітей які грають на ксилофонах, струнних, або ж виконавців на ударно-шумових інструментах.

У такий спосіб діти будують максимально задіяні в творчому процесі, якнайшвидше досягнуть результату, який дасть їм змогу відчути атмосферу успіху і потяг до музикування.

Фронтальні заняття:

Фронтальні заняття здебільшого використовуються на завершальних етапах розучування музичного твору, коли всі учасники вже розучили свої партії і добре знають, що, де і коли вони грають.

Активна співтворчість музичного керівника та дітей побудова навчання на основі інтерпретації та імпровізації дали змогу значно збільшити ефективність виховання у дітей загальної музикальності.

У дітей старшого дошкільного віку розвинулись такі музичні здібності, як:

* емоційний відгук на музику;

* відчуття музичного ритму;

* музичні слух, уява, пам’ять;

* музично-ігрові і музично-танцювальне виконавство та виконавська творчість у рухах і пластиці.

Результат такої організації музичного виховання – гарно розвинуті музичні, творчі здібності, набутий досвід переживання позитивних емоцій під час різних видів музичної діяльності, розвиток природних задатків справжньої музичної обдарованості.

Спеціально спрямований педагогічний вплив у процесі ознайомлення дітей з музичними забавами, хороводами, етюдами, вправами, іграми, танцями, театральною діяльністю сприяє не лише музично-руховому розвитку дітей, а й їх естетичному вихованню, формуванню базових якостей особистості, є підґрунтям для розвитку мовлення і, головне, сприяє повноцінному приживанню малюнками дошкільного дитинства, що є основним завданням дошкільної освіти.

Поради батькам щодо музичного виховання дошкільнят

Музичне виховання - частина естетичного виховання дитини. Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецтва (музика, образотворче мистецтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецтва доступний дитині.

Як прищепити дитині любов до слухання музики

Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують – вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику, разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою!Другий спосіб – це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: «Пори року» П. Чайковського та Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по – своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір.

Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття – стають виразніші. З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. Самі «активні слухачі», років в 5 – 6 вперше потрапляють на справжні концерти. Але багатьом діткам до вподоби музикування в домашніх умовах. В решті – решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!

Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику(ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти ваша дитина(сопілка, барабан, металофон) До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається! Музикуйте і експериментуйте!

Співайте діткам перед сном

Вплив колискової пісні на музичний розвиток дитини«Котику сіренький...» Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заспокоюючи свою дитинку. Скільки любові і ніжності у колискових піснях!! Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову одразу заспокоюється, затихає, засипає! Саме колискові пісні вважаються першими в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!

Ритм колискових зазвичай відповідає серцебиттю, ритму дихання матері і малюка, відіграє важливу роль у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, пташок, оточуючі предмети.

Котику сіреньк,

Котику біленький,

Котку волохатий,

Не ходи по хаті,

Дитя буде спати,

Котик воркотати,

Ой на кота воркота,

На дитину дрімота!

Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином, колискові дають дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.

Але найголовніше в колискових – це материнська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекрасне, але в теперішній нелегкий час, почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний!

Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня. Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування, відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли дитина дорослішає! І навіть тоді, коли ваша дитина подорослішає, вона буде знати, що у нього є та людина, яка його завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, з якою так приємно спілкуватися просто покласти голівку на плече.

Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви – найкращий співак і приклад для своєї дитини!

Рученьки, ніженьки,

Лагідні очі!

Спокійної ночі!

Скінчилася гра!

Рученьки, ніженьки,

Спокійної ночі!

Спати пора!

Батьки – перші вчителі музичного мистецтва для своїх дітей

Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто, без фальші співати! Багато факторів залежить від того, чи співуча мама у дитини! Річ у тому, що слух розвивається одночасно з голосом! Якщо мама не співає разом з дитиною, то вона не навчиться цьому самостійно! Наспівуючи з матусею простеньку пісеньку, малюк інстинктивно прислуховується до маминого голосу: а чи співаю я так, як мамочка? Спочатку дитина інтонує, попадає в дві ноти, потім в три і т.д. В такі моменти дитина запам’ятовує, як працює голосовий апарат, як вірно дихати. Інколи дитина не співає, тому що не розуміє як потрібно брати дихання. Спів, для дитини, важка праця! Саме тому, важливо співати разом з вашою дитиною, адже під СD – програвач правильно володіти своїм голосовим апаратом не навчишся! Для спільного музикування потрібно правильно підбирати пісні, характерні віковим особливостям дитини. Так, трьохрічному малюку «дорослі» пісні не підійдуть, важкуваті для сприйняття та виконання! Для початку слід вибирати коротенькі поспівки, поки дитина не навчиться виконувати їх чисто (наприклад:

Скаче жабка по доріжці, витягнувши свої ніжки;

Я маленьке слоненя, люблю гратися щодня;

Диби – диби – диби – ди)

Не слід забувати про те, що було б просто чудово пританцьовувати чи акомпанувати на справжніх чи саморобних інструментах: кубики, дерев’яні палички, пляшки з сипучими крупами ) Таким чином ритмічні рухи дають відчуття такту. Музикуйте, танцюйте, співайте з вашими дітками, адже саме ви стаєте основним прикладом наслідування для своїх дітей.

Музичні радіопередачі для дошкільнят

Проблема естетичного виховання молодшого покоління – одна з найважливіших у період становлення молодої української держави. Саме від того, які художні смаки і потреби сформуються у дитини в перші роки її життя, як розвинуться естетичні судження й ОЦІНКИ, великою мірою залежить її подальший розвиток, можливості удосконалення особистості.
Першою ланкою в загальній системі естетичного виховання є дитячий садок. Саме тут починаються перші кроки дитини в Країну прекрасного - у світ музики, художнього слова, куди веде його досвідчений музичний керівник, вихователь, розкриваючи багатство звуків і барв, красу образного слова впливаючи на розум і почуття маленької людини.
Але є багато і таких дітей, які не охоплені дошкільною освітою. Тому проблема естетичного виховання покладається на сім'ю. І тут на допомогу мають прийти засоби масової інформації — радіо, кіно, телебачення.
Ми вперше ознайомилися з радіо ще зовсім маленькими. Нас приваблював цей дивний предмет, з якого лунала музика, було чути різні голоси. А коли
нам виповнювалось три - чотири роки, ми ставали повноправними радіослухачами — адже спеціально дня нас існували радіопередачі, заміняючи зайнятих тата, маму, бабусю чи дідуся, які не завжди мали вільну годину, щоб прочитати книжечку, розповісти казку чи проспівати пісеньку.
Що менша дитина, те більше значення має форма, у якій ведеться розповідь. Якщо просто сказати: треба бути охайним, ввічливим, поважати старших, — вона не запам'ятає цю настанову. А якщо дитина прослухає по радіо цікаву дитячу оперу Б.Олексієнка «Марійка-Розгубійка», у якій би брали участь разом з ведучим — професійним актором, маленькі виконавці, результат був би зовсім інший.
Серед музичних радіопередач для дошкільників хотілося, щоб було чимало таких, які за допомогою музичних .звуків розповідали про навколишню природу, навчали слухати і розуміти нескладні музичні твори. Досить красномовним може бути сам перелік назв таких радіопередач: «Розкажи мені, музико»і «Музичні сходинки», «Веселі нотки», «Я малюю пісеньку» «Радіо-няня», «Театр біля мікрофона» тощо.
Але музика має звучати не лише у спеціальних радіопередачах - вона є обов'язковим співучасником літературних дитячих передач. Не можливо уя-вити казку дідуся Панаса без супроводу бандурки, розповідь бабусі Орини - без супроводу баяна. Музика допомагає краще зрозуміти тест казки, більше усвідомити думку твору.
Радіо має ознайомлювати малят з кращими зразками української та світової літератури. Бажано, щоб діти мали змогу почути вірш та казки, цікаві оповідання відомих письменників, які присвятили свою творчість дітям.

Музика для інтелекту

Успішність освітнього процесу великою мірою залежить від ступеня реалізації вимоги Базової програми щодо його інтегрованого характеру. Йдеться про таку інтеграцію пізнавального матеріалу, видів дитячої діяльності, педагогічних впливів, яка гармонізує розвиток дитини, полегшує їй освоєння нового. Одним із сильних засобів впливу є музика, що має величезний потенціал у розвиткові психічних функцій та інтелектуальних здібностей.

Вплив музики на мозок дитини
Будь-який сучасний педагог розповість про величезний вплив музики на розвиток дитини. Але всі його висловлювання, зазвичай, будуть обмежені сферою музично-естетичного виховання, і про роль музики у психічному й інтелектуальному розвитку дитини навряд чи почуєш. А коли й пощастить — то без чітких уявлень про механізми цього впливу і можливість його використання у повсякденній практиці роботи з дитиною. Тож розглянемо хоча б у загальних рисах природу впливу музики на психіку дитини.
Музика — феноменальне явище, яке надає нам великі можливості ще й для того, щоб навчати дітей основ наук. Встановлено: ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія — на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обох
півкулях, посиленню міжцентральної і міжпівкульної взаємодії. Причому сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на підсвідомому рівнях.
У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Для дошкільнят характерні мимовільність поведінки, підвищена емоційність, їхня пізнавальна діяльність більш безпосередня, цілісна, образна. Система навчання дошкільнят, що склалася за функціонування попередніх програм, не враховує цих особливостей і орієнтована на сприйняття лівою півкулею, що призводить до надмірного стимулювання її функцій, які малятам ще не властиві, й водночас гальмуються функції правої півкулі. Відомо також, що "лівопівкульний акцент" в освітній роботі спричиняє порушення міжпівкульної взаємодії та виникнення неврозів.
Цю проблему можна розв'язати використовуючи на заняттях та в організованій діяльності дошкільнят музику, оскільки музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в лівій, і в правій півкулях.
Крім того, велике значення має соціалізуюча сила ритму, яка виявляється у групових діях дітей, допомагаючи їм розпочинати і завершувати діяльність одночасно.

Музика в життєдіяльності дітей
Логіко-математичний розвиток
Завдяки музичним вправам, які супроводжують опанування елементарних логіко-математичних уявлень, дитина може не лише побачити, а й почути, "відчути на дотик" кількість, встановити взаємозв'язок між тим, як від збільшення кількості виконавців зростає насиченість звучання і, навпаки, повправлятися в орієнтуванні у часовому ряді — "після", "перед", "між".

Рекомендації щодо добору музичного матеріалу
Основні критерії добору музичних творів
для роботи з дошкільнятами
• Переважно веселий характер (мажорна тональність твору, хоча для створення відповідного настрою можна використовувати і спокійні, елегійні мелодії).
• Не дуже швидкий темп.
• Мелодійність.
• Яскраві інструментальні тембри.
• Високий професіоналізм і академічність виконання.
Добираючи музичний матеріал як фон занять не музичного змісту, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що,
по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев'яні духові інструменти, а також виконуваній на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш "улюбленими" жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.
Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно- музику, дитина сприймає як належну ту культуру, що її
оточує. Так формуються смаки й уподобання, ігнорування цього факту, агресивне нав'язування дитині музичних творів, що подобаються вихователю, може призвести не до позитивного ефекту, а навпаки. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції і з класичної, і з естрадної ретро та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.
Якщо на занятті звучатиме не один, а більше музичних творів, їх треба добирати за принципом контрасту стилів, тембоів. темпів, щільності музичної фактури та з урахуванням інших музичних характеристик. Кожний музичний фрагмент має бути завершеною музичною думкою і чітко відділятися від наступного інтервалом тиші тривалістю не менше 10 секунд. А щоб не виникала перевтома від одноманітності одна й та сама добірка музичних творів повинна повторюватися не більше п'яти разів поспіль. Періодично добірки слід змінювати або оновлювати. Музичні ігри та вправи також варіюються й оновлюються.
Пропонуючи дошкільнятам музику не як тло їхньої діяльності, а як твір для зосередженого сприймання, важливо враховувати обсяг їхньої слухової уваги:
 2-3-річні діти здатні уважно слухати музику
1-1,5 хв;
 4-річні діти — близько 1,5-2 хв;
 5-6-річні діти — ДО З хв.
Подані часові відтинки слухової уваги дітей стосуються творів швидкого темпу й веселого характеру, час сприйняття дітьми повільних мінорних творів може бути меншим від зазначеного.
Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА
(акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.
Весь музичний матеріал — музичні програми, призначені для прослуховування, музичні ігри, пісеньки-поспівки, ритмічні вправи тощо — має бути доступний для сприйняття та виконання його всіма дітьми незалежно від їхніх музичних здібностей.
Щоб уникнути перевтоми, тривалість безперервного активного слухання музики дітьми 4-7 років не повинна перевищувати 10 хв для класичної музики і 4-5 хв для естрадно-джазової, тривалість безперервного пасивного слухання для дітей старшого дошкільного віку — не більше 30 хв.
Добираючи музичні твори для супровідного прослуховування (під час малювання, ліплення, аплікації, читання художніх творів) важливо врахувати індивідуальні музичні вподобання. Якщо якийсь твір викликає різко негативну реакцію хоча б в однієї дитини, він має вилучатися з музичної програми.
Якщо якась музична вправа викликає у когось постійні труднощі, її також слід замінити, віддавши перевагу більш доступній, оскільки кожній дитині на занятті
треба забезпечити ситуації успіху.
Щоб з'ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку.
Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки
(зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга — "Музика мені не подобається".
Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. їм пояснюють, що тримати піднятою треба лише якусь одну картку. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента (можуть змінювати свою думку у процесі його слухання) і також, на прохання педагога, після закінчення звучання кожного ривка.
Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.

Поради батькам

· Разом з дитиною слухайте музику (у «живому» виконанні, у записах, радіо- та телепередачі);
· Змалечку співайте колискові, розважальні пісні, розігруйте забавляночки;
· Наспівуйте дитині танцювальні мелодії, заохочуйте дитячу танцювальну ініціативу;
· Спільно музикуйте і співайте із застосуванням іграшкових і справжніх музичних інструментів та оригінальних пристосувань (кришки від посуду, ложки тощо);
· Підтримуйте дитячу ініціативу у створенні музично-ігровихситуацій (гра в музичне заняття, концерт, театр тощо);
· Діліться з дітьми власними вміннями і талантами (улюблені пісні тата і мами, бабусі і дідуся);
· Створюйте мистецьке середовище вдома шляхом придбання дитячих музичних іграшок-інструментів (брязкалець, дзвоників, сопілки, барабана, бубна тощо), збирання музичної фонотеки для слухання й танцювально-ігрової діяльності, музично- ілюстровані казки, дитячі пісні, класична музика,сучасна естрадна музика тощо) та відеотеки;
· Відвідуйте професійний театр разом з дитиною, обмінюйтеся враженнями;
· Беріть активну участь у музично-театралізованих святах, що проводяться в дошкільному закладі;
· Поєднуйте у сімейному побуті музичну діяльність дитини з іншими видами творчої діяльності.

Ігри та вправи з музикою
Вправа "Звук затихає"
Мета. Розвивати у дітей вміння концентрувати увагу й зосереджуватися.
Обладнання: дзвоник або будь-який інший музичний інструмент зі звучанням, що поступово затихає (фортепіано, гітара, монохорд, гонг, трикутник, китайський дзвоник "Чарівний вітер" та ін.).
Зміст
Варіант 1. Педагог просить дітей (дитину) прислухатися до дзвоника (струни, клавіші, гонгу) доти, доки його звук зовсім не стихне.
Варіант 2. Можна використовувати парасольку, до якої підвішені металеві пластинки, дзвіночки, що мають приємний неголосний звук. Парасолька обертається — дзвіночки дзвенять, зупиняється — дзвіночки затихають. Діти (дитина) вслухаються доти, доки звук не припиниться повністю, показуючи руками затихання.

Гра "Скільки звуків у акорді"
Мета. Ознайомлювати дітей з десятком, вчити орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Обладнання: будь-який клавішний інструмент (фортепіано, дитячий музичний інструмент — іоніка тощо), картки із зображенням крапок від 1 до 10.
Зміст
Педагог демонструє дітям першу картку, на якій зображена одна крапка, програє при цьому один звук на фортепіано і повідомляє, що це "один". Далі — дві крапки: програє два звуки одночасно. Дітям пропонують зіграти на фортепіано (іоніці) стільки звуків, скільки намальовано крапок. Картки демонструються послідовно від 1 до 10. При цьому педагог запитує: "Скільки тут крапок ти бачиш? Скільки звуків потрібно зіграти? Скільки клавіш ти натиснув? Скільки пальчиків грало? Скільки ноток прозвучало? Скільки звуків ти почув?".
Отже, діти сприймають кількість і за допомогою зору, і за допомогою відчуттів, і на слух. Знайомство з десятком відбувається відразу, малі бачать, як на кожній наступній картці додається ще одна крапка, на клавіатурі додається ще одна клавіша, акорд (одночасне звучання кількох звуків) стає більш насиченим — адже кількість звуків збільшується.
Далі картки пропонуються у зворотному порядку, аналогічно по одному забираються в акорді звуки. Так діти автоматично засвоюють, що подальше число утворюється шляхом додавання одиниці до попереднього, а також те, що кожне наступне число більше, а попереднє менше. Вони легко починають орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Важливо показати дітям, що вибір клавіш може бути довільним, головне — щоб правильною залишалася кількість звуків; наприклад, число "три" можна уявити у вигляді акорду, де звуки звучать одночасно на поряд розташованих клавішах, або у вигляді тризвуччя, де клавіші розташовані через одну, або як завгодно по-іншому.
Отже, демонструється і рівність чисел. Дітям пропонують жартівливе завдання — повернути картку із зображенням крапок і зіграти свій варіант акорду.
Щоб акорд залишався милозвучним і щоб легше було сприймати кількість звуків на слух, педагог ілюструє кількість звуків, додаючи через одну клавішу (звуки грає не послідовно, а одночасно). Отже, кількість "десять" ілюструється двома акордами по п'ять звуків. Проте дитяча рука не може охопити таку відстань на клавіатурі інструмента, тому "зіграти десять" дитина може, натискаючи клавіші підряд (п'ять — лівою рукою і п'ять—правою), а заразом і закріплює, що 10 — це 5 і 5.

Гра "Музична лічба"
Мета. Закріплювати знання дітей про числа в межах 20.
Обладнання: дитячі музичні інструменти (металофони або маракаси, бубни, трикутники).
ЗМІСТ Дошкільнятам роздають дитячі музичні інструменти. Спочатку звук програє одна дитина, повідомляє й запам'ятовує своє число "один"; потім до неї приєднується друга, граючи той самий звук на своєму інструменті — "два"; потім третя — і так далі до двадцяти. Потім педагог пропонує: "Зіграйте 15". Це означає, що всі, хто був 16-м, 17-м, 18-м, 19-м і 20-м не грають, а перші п'ятнадцятеро під "диригування" педагога виконують 15 звуків одночасно.
"Музична лічба" дає змогу наочно простежити не лише за порядком чисел у межах 20, а й встановити взаємозв'язок: як від збільшення кількості виконавців
збільшується насиченість звучання і навпаки.
Гру можна варіювати, "призначаючи" кожну дитину іншим числом (послідовно один за одним або врозкид) — так ненав'язливо повторюється певне розташування числа у числовому ряді — "після", "перед", "між".

Гра "Музичне Сонечко"
Мета. Ознайомлювати дітей з голосними звуками та відповідними літерами. Формувати вміння читати злиті склади (приголосний + голосний).
Обладнання: два диски однакового діаметра з цупкого паперу або картону, скріплені болтом з гайкою так, щоб нижній диск вільно обертався. На верхньому
диску намальоване усміхнене Сонце, до нижнього диска прикріплено 10 промінців; на кожному промінці — велика червона літера, що позначає голосний звук: по лівому півколу — И, Е, А, О, У; по правому півколу — І, Є, Я, Ю, які пом'якшують приголосні.
Зміст Педагог повідомляє дітям, що сьогодні до них у гості прийшло веселе Сонечко, яке дуже любить співати: "Кожен промінець співає свій звук. Спробуймо заспівати разом із Сонечком усі ці звуки". Проспівує кожний голосний звук, показуючи відповідну літеру на промінці, діти повторюють. Проспівування голосних звуків допомагає їм зрозуміти різницю між голосними і приголосними звуками (на відміну від приголосних звуків голосні можна співати). Проспівувати голосні звуки можна по-різному. Наприклад: "а", "о", "е", "и", "у" — на одній ноті внизу; "я", "є", "і", "ю" — на цій же ноті через октаву вгору. Або:
"а", "о", "є", "и", "у" — ступінчастим рухом мелодії вгору; "я", "є", "і", "ю" — вниз. Так діти навчаться безпомилково поєднувати голосні звуки з приголосними й визначати твердість або м'якість приголосного звука.
Можуть бути й інші варіанти проспівування голосних звуків, а потім і злитих складів, наприклад: "ми,'-"ме"-"ма" — весело (за мажорним тризвуччям),
а "мі"-"мє"—"мя" — сумно (за мінорним). Цей прийом також допомагає швидко осягнути різницю між твердими і м'якими приголосними звуками. Читаючи злиті
склади, можна за вказівкою педагога співати разом із Сонечком знайомі мелодії на якийсь певний склад або на різні склади. Наприклад, заспівати "Ой є в лісі калина" (укр. нар. пісня) на "пи-пи-пи".
При ознайомленні з новим приголосним звуком або при читанні складів літера розташовується ліворуч від Сонечка, і діти проспівують склад, прокручуючи диск із промінцями. Педагог розповідає, що кожен промінець
освітлює приголосний звук по-своєму. "Подивіться: якщо промінець Е посвітить на приголосний В вийшло "ве" (співаємо внизу), а якщо на В посвітить промінець
Є — вийде "вє" (співаємо вгорі)". Придумуючи різні способи проспівування злитих складів (голосно-тихо, внизу-вгорі, весело-сумно (у мажорі — в мінорі)), педагог має змогу в ігровій невимушеній формі ознайомити дітей з твердими та м'якими приголосними.

Гра "Караоке"
Мета. Формувати у дітей вміння читати слова і словосполучення (виконувати знайому пісню із зоровою опорою на текст).
Обладнання: телевізор, в і деомагн ітофон або комп'ютер. Можна обійтися й підручними засобами — написати великими літерами за складами текст пісні на довгих смужках паперу (фразами) і перегортати їх, як календар.
Зміст Починати "Караоке" краще з добре знайомих дітям пісень. Спочатку їм пропонують прослухати пісеньку, потім усі разом читають текст, а далі вже співають, стежачи очима за текстом. Можна поділити групу дітей на кілька підгруп (за рівнями читання) і співати пісеньку підгрупами — спочатку діти, які добре читають, потім слабкіші.
Якщо пісня добре знайома дітям і вони знають слова напам'ять, це не означає, що читання-караоке марне. Навпаки, в цьому разі малим ще простіше порівнювати звучання слова з його написанням, а це допомагає швидше опанувати техніку читання. Головне — домагатися того, щоб діти стежили очима за текстом.
Інший варіант гри — спів за вказівкою — співати той рядок, який показує педагог. У цій грі діти охоче виконують пісні, непомітно для себе прочитують ДОСИТЬ значну кількість текстів і вправляються у читанні їх цілими словами.

Вправа "Талановиті пальчики"
Мета. Формувати у дітей графічні навички (володіння образотворчим інструментом, вміння передавати форму предметів, ліній, штрихувати по контуру).
Обладнання: магнітофон, аудіозапис музичних творів з різним ритмом, аркуші для малювання, набори кольорових олівців (фарб).

Консультація для батьків: «Музика і діти дошкільного віку»

Музика, як казка, музика — жива.

І не треба серцю будь-які слова.

В музиці — найвищі ніжні почуття.

В ній любов і туга, та саме життя.

Музика, як море, то штормить, то ні.

Там знаходить серце рятівні вогні.

Музика, як сонце, гріє нам серця,

Їй нема початку і нема кінця.

І чого не зможеш словом досягти,

В музиці розкажеш щиру правду ти.

Всім зрозуміло, що музика цікава і приваблива дітям дошкільного віку. А ось яку музику воліють дошкільнята, як правильно розвинути музикальність у дитини? Такі питання рідко цікавлять батьків. Зазвичай батьки згадують про те, що дитині не завадить вчити музику, коли він вже пішов до школи.

Але навчання в школі читання, математики приносить дитині моральне задоволення, тому що тепер він самостійно може читати вірші і казки, які йому читала мама, він сам може виробляти не складні математичні дії. Все це сприяє розвитку дитини. А що ж відбувається при навчанні музиці? Отже, тема нашої сьогоднішньої статті - "Музика і діти дошкільного віку".

Дитину змушують вчити ноти, розучувати гами, різні музичні етюди , навчають, як правильно тримати пальці, як правильно сидіти. Але дитина, особливо дошкільнята, все це не вважають музикою. Дуже часто дитина вчитися грати на якомусь інструменті, але не розучує, жодної знайомої йому дитячої пісні. А музика, яку його змушують вчити, йому не зрозуміла, заняття музикою відповідно стають не цікавими. Тому необхідно з раннього дитинства розвивати музикальність в дітях. Якщо дитина має багато музичних вражень, йому набагато легше розуміти і слухати різну музику. Відомо, що вже в утробі матері плід реагує на музику, особливо позитивно на класичну: Моцарт, Бах, Вівальді. Звичайно ж, на музичний смак дитини впливає середовище, в якому росте малюк, музичні уподобання його батьків. Спочатку дитині подобається класична музика (більший відсоток дітей цікавиться класичною музикою), потім у міру дорослішання додається музика з мультфільмів, музика яку він чує по радіо, телебаченню. Що ж дитина думає про музику, яка її роль у житті людини?

Більшість дошкільнят вважають, що музика просто необхідна людині. Під неї можна співати, танцювати, сумувати, розважатися, відпочивати, відзначати свята, так вони висловлюють своє ставлення до музики. В основному дошколята віддають перевагу веселою, рухомий музиці.

Дошколята знають, що пишуть музику композитори, знають деякі музичні інструменти, в основному це піаніно, барабан, гітара. У цьому віці вони розуміють, що музику можна виконувати на декількох інструментах одночасно. Діти розрізняють музичні жанри: можуть відрізнити вальс, марш. Розуміють, що таке балет, але складно для їх сприйняття: опера, хорова музика. Улюбленим музичним жанром дітей є пісня. Діти співають, коли грають, коли купаються, одягаються. Вони співають, так як відчувають потребу свого емоційного виразу. Співають, коли хочуть самоствердитися в своєму колективі. Співають, коли хочуть привернути до себе увагу оточуючих. Дошкільнята люблять поєднувати різну діяльність: співати і танцювати, грати на музичному інструменті і собі підспівувати, малювати і слухати музику або співати. Діти здатні розрізняти характер музичних творів. Коли приходять гості, вони просять поставити веселу музику, в дитячому саду воліють дитячі пісні або класичну музику. Будинки люблять слухати сучасні пісні.

Намагайтеся підтримувати цю любов до музики у дитини. Пояснюйте деякі музичні твори, знайдіть уривки з музичних творів, які виражають різні емоції. Адже в цьому віці дитина тільки вчитися розуміти і слухати музику. Якщо Ви любите наспівувати, робіть це разом з дитиною. Намагайтеся, щоб дитина щодня слухав класичну музику, можна зробити п'ятихвилинки: включити класичне музичний твір і трохи розслабитися, відпочити разом з дитиною. Відвідуйте театри, дошколята люблять дивитися балет, дуже добре сприймають Чайковського "Лускунчик". Якщо дитина займається в музичній школі, дуже важливо, щоб батьки брали активну участь у навчанні. Влаштовуйте домашні концерти, в яких разом з дитиною виконуйте різні музичні твори, нехай це будуть дитячі пісеньки, а може щось із сучасних пісень. Беручи участь у таких концертах, дитина розуміє, що він приносить радість, веселощі, а значить музика - це добро. Заохочуйте гру дитини на музичному інструменті, якій він навчається в музичній школі, навіть, якщо Вам здається, що дитина грає, не дуже добре, спочатку оплески, а потім тактовно скажіть свої зауваження. Але, у жодному разі не змушуйте дошкільника займатися музикою, якщо бачите, що ці заняття йому неприємні.

Пам'ятайте, що заняття музикою розвивають інтелектуально. При музичних заняттях працюють всі відділи головного мозку. Різні дослідження показують, що музичне навчання підвищує успіхи в читанні, розвиває слух, просторове мислення, розвиваються моральні якості дитини. Прослуховування коротких музичних фрагментів активізує аналітичні відділи мозку

Тепер ви знає, як тісно пов'язані музика і діти дошкільного віку.Всім зрозуміло, що музика цікава і приваблива дітям дошкільного віку. А ось яку музику воліють дошкільнята, як правильно розвинути музикальність у дитини? Такі питання рідко цікавлять батьків. Зазвичай батьки згадують про те, що дитині не завадить вчити музику, коли він вже пішов до школи.

Пам’ятка для батьків

Підтримуйте бажання дитини пізнавати навколишній світ.

Ненав’язливо підтримуйте прагнення дитини до творчості.

відповідайте на численні дитячі запитання.

знаходьте слова підтримки щодо творчих пошуків дитини їз симпатією та теплотою.

У жодному разі не оцінюйте дитячу творчість негативно.

Щиро співчувайте невдачам дитини.

Будьте терплячі щодо «дивних» творчих ідей дитини.

Консультації для батькІВ

«ВПЛИВ МУЗИКИ НА ІНТЕЛЕКТ ДИТИНИ»

Про розвиток дитини засобами музики написано чимало наукових трактатів і методичних посібників. Практика використання музики у вихованні й розвитку здібностей малюка, його моральних, вольових якостей має багатовіковий досвід. Однак сьогодні у багатьох батьків рано чи пізно виникає запитання, чи варто навчати дитину музики? У них немає сумнівів, коли йдеться про навчання математики, географії, історії, інших предметів, передбачених програмою школи. А до музики, як до навчального предмета підхід принципово інший: чи варто марно витрачати сили і час дитини, якщо вона не буде спеціалізуватися в цій галузі? Що дає музика для пізнання? Для реального життя?

Полемізувати і дискутувати з цього питання можна довго, але краще звернутися до фактів. Так, дослідники з університету Вісконсіна виявили, що кожна дитина, ледве з’явившись на світ, має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму. Втім, ці здібності згасають за кілька років, якщо їх не розвивати.

На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Усього та кілька місяців малюк накопичує в пам’яті тисячі слів як ритмічно, звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. Певні їх композиції, на радість батькам, несподівано перетворюються на фрази, що їх зворушливо лепече малюк.

Дослідники також відзначають тісний зв’язок лепету з ритмічними рухами. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяльності, поведінки в цілому.

Фізик Гордон Шивд з Каліфорнійського університету і психолог Френк Размер з університету штату Вісконсін досліджували роль навчання музики, зокрема слухання музики і гри на музичному інструменті, в інтелектуальному становленні дитини. За допомогою комп’ютерних технологій вони з’ясували, що музика впливає на розвиток мозку й моторики людини, сприяє розвитку аналітичного мислення.

В експерименті брало участь 78 дошкільнят, яких розділили на три групи. Дітей першої групи навчали музичної грамоти та гри на фортепіано, другої – робити на комп’ютері, третій – контрольній – групі ніяких спеціальних занять не проводили. Через пів року в усіх трьох групах було проведено тестування розумових здібностей дітей. Причому в тестах особлива увага приділялась геометричним та фізичним уявленням.Виявилось, що діти, яких навчали музики, показали результати на 34% вищі, аніж їхні однолітки з контрольної групи.

У дітей, що навчались працювати на комп’ютері, результати були на 28 % кращими від отриманих у контрольній групі.

На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку, що музика сприяє розвиткові аналітичного мислення, і чим раніше дитина почне займатися музикою, тим краще буде результат . Відомо , що музичні вподобання можуть чимало сказати про внутрішній світ людини, її душевний стан. Музична освіта розвиває розум і почуття, зміцнює духовне й психічне здоров’я дитини, сприяє формуванню теплих, довірчих відносин у сім’ї між батьками і дітьми.

Щоб дитина розвивалася музично, зовсім не обов’язково чекати її вступу до музичної школи або звертатися до фахівця. Прилучати малюка до музики, використовуючи її загально розвивальні можливості, може й людина без музичної освіти. Переконатися в цьому можна, ознайомившись з порадами та вправами, що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття з нею корисними й цікавими.

Найперша порада дорослим:

Співайте!Якщо ви соромитесь свого співу, робіть це , коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого народження. Навіть якщо ви трохи фальшуєте.

Краще співати – дитячі пісеньки, традиційний репертуар , який дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Важливо, щоб дитина поступово засвоїла кілька простих мелодій, які й стануть для неї першим кроком у світ музики.

Виберіть пісню, яка вам до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній. Робіть це хоча б раз на день. Співайте її зі словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики. Бажано, щоб маля чуло, як ви співаєте без слів. Це дуже важливо.

Давайте дітям можливість слухати музику,привчаючи вуха малюків до різних жанрів: класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

Використовуйте різні види сприймання музики на слух:

Пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим;
Частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє;
Активне, коли дитина намагається виконувати ту, чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають не правильно.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО!!!

Ніколи не кажіть дитині, що вона погано співає! Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе.

Якщо малюк співає не правильно, запевніть його, що він співає майже правильно, але звук треба спочатку прослуховувати в думках, а вже потім співати. Ніколи не кажіть, що в дитини немає слуху, навіть в її відсутності. Не знижуйте її самооцінку.

СПІВ ПО ЧЕРЗІ. Співайте добре знайому малюкам пісню разом з ними, по черзі виконуючи фрагменти.

ДОМАШНІЙ ТЕАТР. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні, тощо.

НЕ РОЗБУДИ ЛЯЛЬКУ. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюкам, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дітей все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Наукові дані й багатовіковий досвід засвідчують: любов до музики, прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

«ВПЛИВ КОЛИСКОВОЇ ПІСНІ НА МУЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ»

«Котику сіренький…» Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заспокоюючи свою дитинку. Скільки любові і ніжності у колискових піснях!! Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову одразу заспокоюється, затихає, засипає! Саме колискові пісні вважаються першими в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!

Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви – найкращий співак і приклад для своєї дитини!

«НЕ ТАЛАНОВИТИХ ДІТЕЙ НЕ БУВАЄ»

Талант – видатні вроджені якості, особливі природні здібності. Обдарований – теж, що і талановитий. Здібності – природна обдарованість, талановитість. Геній – вища творча здатність. Дослідниками психології і педагогіки вже не раз доведено, що чим людина молодше, тим вона універсальніше за своїми можливостями.

Маленька дитина, з одного боку, – «ще може все». Вона не розвинула одні сторони своєї психіки, одні групи здібностей за рахунок інших і не поставила собі кордону з власних своїх досягнень, як це буває з нами, дорослими. Зрозуміло, що в просторі і часі одного людського життя, ніхто не може «стати всім», але в сприятливих умовах багато дітей можуть успішно проявити себе в різних видах творчості.

Для дитячого віку характерна креативність (прагнення до творчості). Дитина живе своїми образами, коли, щось робить вдома, а зокрема в нашому дитячому садку створені всі умови для розвитку талановитих дітей.Для нас педагогів головне бачити в кожній дитині творця.

Природа щедро нагородила людину. Вона дала їй все для того, бачити, відчувати, відчувати навколишній світ. Вона дозволила їй чути все різноманіття існуючих навколо звукових фарб. Прислухаючись до власного голосу, голосів птахів і тварин, таємничого шелесту лісу, листя і завивання вітру, люди вчилися розрізняти інтонацію, висоту, тривалість. З необхідності та вміння чути народжувалася музикальність – природою дана людині властивість.

Можна нерідко чути: «Мабуть, моя дитина пішла в батька, у неї зовсім немає музичного слуху. Досить поширена формула визначення причини відсутності здібностей сина чи дочки. Однак все насправді інакше.

Якби походження було визначальним чинником у формуванні здібностей, то тоді діти, покоління за поколінням, успадковували б професії батьків. Але життя набагато цікавіше, і не так вже й рідкісні випадки, коли дитина вченого стає скрипалем, а лікаря – письменником. І пояснюється це оточенням, в якому росте малюк, його власним досвідом. Вони визначають в майбутньому і здібності, і характер людини. І якщо син музиканта вибирає ту ж професію, що його батько, то причина насамперед у тому, що виховувався він в атмосфері музики, що з перших днів появи на світ був занурений у світ чарівних звуків.

Отже, кожен від природи музикальний. Оточуюче середовище ростить і живить особистість. Якщо для музичного розвитку дитини з самого народження створені необхідні умови, то це значний ефект у формуванні її музикальності.

«ВПЛИВ МУЗИКИ НА ПСИХІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ДИТИНИ»

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
У зв’язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.
Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.
Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.

Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому – заподіює людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м’яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

«ЗАБАВЛЯНКИ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ –ПРЕЛЮДІЯ МУЗИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ»

Діти, яких забавляють, у період свого найпотужнішого розумового, психічного і фізичного розвитку отримують надзвичайно важливий творчий поштовх . Адже забавлянки збагачені джерелом словесної, музичної та драматичної творчості, тож мають здатність формувати потужний творчий потенціал, зокрема й музичні здібності. Відтак у процесі дитячого виховання забавлянкам треба приділяти якомога більше уваги.

За допомогою забавлянок дітей можна розважати, збуджувати їхній інтерес до творчості, розвивати у них емоційність, спостережливість, тощо. Окрім того, забавлянки мають і практично-побутове значення: заспокоюють дитину або ж навпаки активізують її, викликають бадьорий настрій,почуття радості, любові, фізичного та душевного комфорту.

Текст забавлянок має віршовану форму, що дає змогу зацікавити дитину. Сприяти розвитку її уяви та мислення. Зазвичай забавлянки ритмічно промовляють, не використовуючи сталу мелодію. Утім, їх можна виконувати на прості мелодії як пісеньки, поєднуючи з мімікою, жестами та елементами гри. Це спонукає до одного віршованого тексту забавлянки багатьох мелодичних варіантів.

Розвивати музичні здібності дітей за допомогою забавлянок можна у легкій грайливій формі. Тоді потреба дитячого розвитку набирає небуденних форм і серед буднів виникає свято: «Я росту, я прекрасний, я молодець».

Якщо, в сім’ї з дитиною забавляються, то в неї розвивається :

інтонаційний слух;
тембровий слух;
відчуття ритму;
музична пам’ять.

Грайтеся разом зі своїми дітьми

Дитину підкидають на колінах, гойдають на руках або ставлять ніжками на ноги дорослого, який сидить, і приспівують:

Гу-ту-ту, гу-ту-ту,

Зварим кашку круту,

Та надоїм молочка,

Нагодуєм козачка.

Кую-кую ніжку

Беруть дитячий вказівний пальчик, постукують ним по стопі і приспівують:

Кую, кую ніжку,

Поїду в доріжку.

Там ніжкам ночувати,

Треба коника кувать.

Шило, шило, шило!

Дай, бабо, молотка,

Підкуємо чобітка.

Як не даси молотка,

Не підкуєм чобітка.

Ой, чук-чук-чук

Підтрушуючи дитину на руках чи на колінах, приспівують:

Ой, чук-чук-чук.

Наловив дід щук,

По болотечку,

Намочив штанці ще й сорочечку.

Баба рибку пече, сковорідка тече.

Баба діда за бороду:

«Купи, діду, сковороду».

Вплив музики на розвиток дитячого мозку

Дослідження, у яких були використані різні техніки нейровізуалізації, показали, що навчання дітей музики в ранньому віці (до 7 років) викликає фізичні зміни в структурі та функціях мозку.

У ході одного з даних досліджень було встановлено, що при заняттях музикою в мозолистому тілі (ділянці в центральній частині мозку, що відповідає за координацію між півкулями) збільшується кількість білої речовини. Іншими словами, збільшується кількість нейронних зв'язків між півкулями. Наприклад, відомо, що Альберт Ейнштейн з дитинства грав на скрипці, і дослідження його мозку показало надзвичайно сильні зв'язки між різними ділянками.

Інше дослідження показало, що раннє навчання музики збільшує кількість сірої речовини в корі головного мозку, особливо в сенсомоторній його області. Таким чином, у дитини розвивається координація. Також було встановлено, що поліпшена координація в свою чергу покращує емоційну регуляцію і здатність пригнічувати негативні емоційні реакції на події. Іншими словами, заняття музикою з раннього віку підвищують здатність дитини справлятися з розчаруваннями і уникати надмірно емоційних реакцій на складні ситуації.

Ще одним відкриттям стало те, що навіть нетривалі заняття музикою призводять до збільшення кровотоку в лівій півкулі. Це сприяє розвитку здатності сприйняття мови.

У 2018 році в ході дослідження група американських вчених довела, що діти з раннього віку реагують на прослуховування музики, і це заняття сприяє розвитку у них мовних навичок. Було також встановлено, що, крім навичок мовлення, музика позитивно впливає і на розвиток інших пізнавальних функцій (таких як увага, візуально-просторове сприйняття і виконавчі функції).

Взаємозв'язок між музикою і функціонуванням мозку став темою для численних досліджень психологів. Використання методів нейровізуалізації в дослідженнях, проведених за останні кілька років, показало, що музика активізує всі ділянки головного мозку. Це стосується всіх людей, а не тільки до дітей.

Для музикантів гра на інструментах не тільки активізує мозок, але і розвиває його. У цілому в музикантів спостерігається більша кількість нейронних зв'язків між півкулями мозку, ніж у інших груп людей. Вони також мають гарну довготривалу пам'ять, слух і гнучкі когнітивні функції. Завдяки нейропластичності (виникненню нових нейронних зв'язків) ці функції розвиваються.

Простіше кажучи, гра на музичних інструментах і прослуховування музики «перебудовують» мозок, зміцнюючи вже існуючі нейронні ланцюги або формуючи нові.

Спільне прослуховування музики з дітьми зміцнює ваші взаємини з ними

Вчені стверджують, що спільне прослуховування музики або спів зміцнює взаємини між батьками і дітьми, а також розвиває емпатію. Такі заняття, як спів або танці, вимагають синхронізації. Навіть просте прослуховування музики активізує ділянки мозку, що відповідають за співчуття, позитивні емоції й задоволення. Дослідження показали, що прослуховування музики призводить до виділення дофаміну - гормону, який активізує центр задоволення в головному мозку.

Спільні заняття музикою дозволяють учасникам більш гармонійно взаємодіяти один з одним. Згодом така взаємодія виходить за рамки занять музикою і проявляється і в повсякденному житті.

Інші дослідження показують, що розвиток емпатії в ранньому дитинстві сприяє розвитку соціальних навичок і схильності дитини до співпраці.

Існує багато способів використовувати музику для взаємодії з дитиною. Розглянемо деякі з них

Заняття музикою найкраще починати з раннього віку

Слухати музику або вчитися грати на музичних інструментах корисно в будь-якому віці, навіть у дорослому. Це викликає почуття задоволеності собою і позитивні зміни в роботі мозку. Однак експерти вважають, що максимальна користь може бути досягнута, коли дитина почала займатися музикою до семи років.

Сучасні батьки все частіше включають дитині музику з перших місяців життя. Молоді мами співають своїм дітям пісеньки й купують їм музичні іграшки. Граючи з ними, дитина розуміє, що для того, щоб видати певний звук, потрібно натиснути на кнопку. Таке розуміння причини і наслідку стає першим кроком в освоєнні музичних інструментів.

Вплив музики на успішність

Експерти в області дитячого розвитку сходяться на думці, що прослуховування музики розвиває у дітей навички слухання, а також допомагає їм долати труднощі в навчанні. Однак результати останніх досліджень показують, що активні заняття музикою можуть мати для дитини безліч додаткових позитивних ефектів.

Крім усього іншого, заняття музикою розвивають:

сприйняття мови, мовні навички та грамотність;
навички усного рахунку;
інтелект;
увагу і концентрацію;
фізичне здоров'я.

Вплив музики не здатне впливати на всіх слухачів з однією силою. Кожна дитина по - своєму проявляє інтерес і захоплення музикою, віддає перевагу, будь - якого музичного жанру, улюбленим творам, маючи певний досвід слухання. Як вчаться читати, писати, малювати, так треба вчитися дізнаватися, оцінювати музику, уважно слухати, відзначати динамічний розвиток образів, зіткнення і боротьбу контрольних тим і їх завершення. Сприйняття слухача повинно слідувати за всім ходом розвитку музики. Треба вчитися осягати цей «прекрасний своєрідна мова». Поступово виробляється музичний смак, виникає потреба постійного спілкування з музикою, художні переживання ставати більш тонкими і різноманітними.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ МУЗИЧНІ ЗАНЯТТЯ ВДОМА

Домашні музичні заняття з дитиною варто проводити щодня, бажано в один і той самий час.

На початковому етапі домашні музичні заняття можуть тривати 10-15 хвилин.

Перш ніж проводити музичне заняття, слід створити для нього відповідні умови – подбати про хороше освітлення та затишок, вимкнути мобільний телефон, телевізор.

До кожного домашнього музичного заняття варто готуватися заздалегідь із належною відповідальністю.
Для музичних домашніх занять доцільно брати співи, слухання музики, інструментальне музикування.

Перед тим як слухати з дитиною музику чи музикувати, слід навчити її слухати тишу.
Музичні твори для слухання мають бути високохудожніми, яскравими, зрозумілими і нетривалими за звучанням – 3-5 хвилин.

Домашні музичні заняття можна перетворювати на творчу майстерню з виготовлення музичних інструментів.
Необхідно ініціювати в дитині бажання створювати власні пісні, музичні казки, мініатюрні п`єси.

Домашні музичні заняття можна поводити на відкритому повітрі, спонукаючи дитину прислухатися до звуків довкілля.

6 важливих правил розспівування

Співати без розспівування — злочин! Так стверджують закони вокального мистецтва. Але з чого почати цей відповідальний процес, який проміжок часу краще йому присвятити і які закони фізіології слід врахувати обов’язково. До вашої уваги «чудова шістка» найкорисніших рекомендацій щодо правильного розспівування.

1. Розігрійте м’язи

Кожен вокаліст-початківець повинен засвоїти правило, яке стане основою його пізнання мистецтва вокалу: починати роботу з голосом необхідно з розігрівання м’язів і голосових складок. Здебільшого проблеми, пов’язані із голосом, викликані через ігнорування важливості цього факту.

2. Зранку не розспівуйтесь

Робити вокальні вправи слід не раніше ніж за дві години після пробудження, тому що голос не встигає «прокинутися» до цього часу. Якщо ви почнете розспівуватися з раннього ранку, дуже скоро помітите, що в горлі заважає слиз, змушуючи часто відкашлюватися. Це ознака того, що вокальні зв’язки були «потягнуті» й тепер їм потрібен день-два відпочинку.

3. Підберіть правильні вправи

Тривалість і сам набір вправ для розспівування визначається залежно від конкретних завдань. На початкових етапах навчання вокальні вправи з розспівування можуть становити досить вагому частину заняття, оскільки саме вони й формують правильний вокальний звук.

Вправи на початку розспівування призначені для невеликого діапазону: можна починати з розспівок на одній ноті або в діапазоні терції, потім переходити до вокальних вправ у діапазоні квінти, наприкінці розспівування доходити до вправ у діапазоні октави й більше. Усе це залежить від рівня підготовки співака.

4. Голосні — залежно від голосу

Добираючи голосні для розспівки, зверніть увагу на загальне звучання голосу співака. Якщо голос звучить глухо, глибоко, доцільно застосовувати вправи на голосні «і», «е». Якщо голос звучить відкрито, плоско − слід починати з голосних «о», «у». Іноді спів вправи починається з голосного звуку «а», за допомогою якого виробляються основні вокальні якості звучання.

5. Не перенапружуйте голосові зв’язки

До високих нот можна «підходити» лише після розігріву зв’язок. У процесі розспівування, особливо під час руху вгору, не потрібно використовувати вправи з гранично високими нотами для співака, щоби не перенапружувати голосові зв’язки.

6. Співайте в повний голос

Коли розспівуєтеся, то співайте в повний голос, але уникайте форсованого звуку, твердої атаки звуку — різкого акцентованого початку ноти, а також переходу на крик. Не співайте тихесенько та не в повний голос, оскільки в такому режимі ваші м’язи не розігріються.

Музика в повсякденному житті дітей

Музика – могутній засіб всебічного розвитку дитини, формування її духовного світу. Вона розширює її кругозір, знайомить з різноманітними явищами, збагачує почуттями, викликає радісні переживання, сприяє вихованню правильного ставлення до навколишнього світу. Залучення до музики активізує сприймання, мислення та мову, виховує високий естетичний смак, розвиває музичні здібності, уяву, творчу ініціативу, всебічно впливає на її розвиток.
Ввести дитину в чарівний світ музики, розвиваючи її музичні і творчі здібності покликані музичні керівники дошкільних закладів. Але важливо не тільки на музичних заняттях, а й у повсякденному житті створювати умови для розвитку музичних нахилів, інтересів, здібностей дітей. В іграх, на прогулянках, під час самостійної художньої діяльності діти за власною ініціативою можуть співати пісні, водити хороводи, слухати грамзапис музичних творів для дошкільників, підбирати найпростіші мелодії на дитячих музичних інструментах.
Музичну діяльність дітей у побуті відрізняє самостійність, ініціативність, прагнення зробити щось своє.

Отже, у дошкільників насамперед потрібно виховувати самостійність й ініціативу у використанні знайомих пісень, танців у різних умовах (в іграх, на прогулянках, у самостійній художній діяльності та ін.), у музично-дидактичних іграх розвивати мелодійний слух, почуття ритму, музично-сенсорні здібності, розширювати коло музичних вражень слуханням музичних творів у грамзапису і сприяти тому, щоб діти відтворювали їх у сюжетно-рольових іграх.

Застосовувати музику в сюжетно-рольових іграх можна по-різному: як ілюстрацію до дій матері (діти співають колискову), святкуючи День народження (танцюють, співають), або для відтворення вражень, одержаних від музичних занять, святкових ранків, вечорів, розваг.Для успішного розвитку таких ігор діти повинні знати багато пісень та хороводів на побутову тематику, про різні професії, транспорт, народні пісні тощо. Такі твори є у програмовому музичному репертуарі (пісні: “Паровоз”, “Курчата”, музика А. Філіпенка, “Літаки”, музика І. Кишка, “Ідемо ми вулицями”, музика Тілічеєвої, “Баю-баю”, музика Красєєва; ігри: “Льотчики”, музика Нечаєва, “Поїзд”, музика Метлова, “Помічники”, музика Шутенко, “Веселий музикант”, музика Філіпенка.

Створюємо родиною музичні творчі казки

Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати його як можна раніше, починаючи з двох років. Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком ця здібність згасає. Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам ксилофону перетвориться на падіння зірки А стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами. Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Не треба розмовляти словами, просто відповідайте бубном або ксилофоном щось дитині, а вона хай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім хай дитина розкаже Вам про що ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчився слухати і чути. Хай це тільки начальне враження про можливості музики. Пізніше фантазія підкаже йому про що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.

Прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб через казкотерапію дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, назви нот та збагатилася естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу казко творення залучаться найстарші члени родини: бабусі та дідусі, їхня мова, народні примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.

Музична казка про висоту звуків

Жили – були три веселих дзвіночка: Дінь, Дан і Дон. У кожного з них. була своя пісенька. Дзвіночок Дінь співав тоненьким, високим голосочком. Середній дзвіночок Дан співав свою пісеньку середнім голоском. А у дзвіночка Дона голос був товщий, нижчий ніж у його друзів і його пісенька звучала по – іншому.

Дзвіночки висять хитаються, дзвенять, повторимо їх дзвін: дінь – дінь, дан – дан, дон – дон. Подивіться на ці три лінії. На кожній з них зображений дзвіночок. Дзвіночки співають свої пісеньки. Впізнайте, який дзвіночок дзвенить вище всіх? Який нижчий всіх? Заспівайте пісеньку кожного дзвіночка і одночасно покажіть рукою висоту звуку.

Казка «Про високі та низькі звуки»

За синіми морями, за густими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна. Правили країною Музичний король та принцеса Акизум, а жили вони в чудовому сонячному палаці, який із усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.

Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи. Музика природи, це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало Акизум.

Саме так, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо – високо, а як виводять свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно. Так і з’явились високі та низькі звуки. Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку.

Казка «Як виникли ноти?»

Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків. Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти

Казка «Де живуть ноти?»

Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї, біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісні дощику та дзвін краплин.

– Яка красива музика звучить навколо!, – подумало деревце.

– Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли музики?... А може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки?... Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту. А звуків є всього сім – сіла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно, й буває в сім’ї. І розлетілися звуки – ноти по гілочках. Першою від самого сонечка прилетіла сонячна нота – Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка – Мі, на першій. Фантастична нота – Фа поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою. Прислухаємось.( Звучить пісеньку, яка складається з цих трьох нот). Незабаром прилетіли ще дві подружки; вони не дуже любили, коли жарко, і хотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота – Ре. (Можна дограти пісеньку до кінця, із добавлянням ноти – Ре) А скромній і добрій ноті – До, місце на гілочці не вистачило.

– Що ж робити?, – подумало деревце. Як знайти місце для доброї ноти?

«НЕ ТАЛАНОВИТИХ ДІТЕЙ НЕ БУВАЄ»

Для дитячого віку характерна креативність (прагнення до творчості). Дитина живе своїми образами, коли, щось робить вдома, а зокрема в нашому дитячому садку створені всі умови для розвитку талановитих дітей. Для нас педагогів головне бачити в кожній дитині творця.