Друга молодша група "В"
Консультація для батьків: «Здорові малюки – щасливі батьки» З приходом холодів весь процес життєдіяльності начебто сповільнюється: важче вставати вранці, у вихідні хочеться поніжитися в ліжку, немає бажання йти на тренування, хочеться побути вдома. Так ми реагуємо на зміну погоду. Ще гостріше реагують на це наші діти. І ви, напевно не раз помічали, як разом з погодою за вікном псується і настрій малюка: він стає примхливим, плаксивим, погано їсть, з'являються проблеми зі здоров'ям, такі як нежить, кашель і додатково до всього неспокійний сон. Все це можна пояснити впливом таких атмосферних факторів, як тиск, вологість і температура. Дитячий організм ще досить слабкий, імунітет його тільки починає набирати силу, і тому у них менше можливості пристосовуватися до зміни погодних факторів. Поступово в міру дорослішання адаптаційні здібності дитини виростають, він вже більше стійко переносить і простудні захворювання, і просто перепади температури за вікном. Отже, якщо ваша дитина здорова, але метеочутлива, тоді обов'язково стежите за його режимом дня. Укладайте спати в один і той же час, як у нічний так і в денний. Якщо нічний сон неспокійний, то можна дати малюкові настоянку пустирника (близько 20 крапель). Перед сном настройте його на спокійний лад, почитавши улюблену книгу, зібравши нескладний пазл, або просто поговоріть з ним. Постарайтеся, щоб дитина перед сном не бігав, і не усаджуйте його за перегляд чергового мультика. Він не принесе користі і буде як подразник для нестійкої та слабкої нервової системи. Спокійний нічний сон дасть малюкові гарний настрій на весь наступний день і навіть вплине на глибину денного сну. Протягом дня стежте за активністю вашого малюка. Чергуйте активні ігри зі спокійними заняттями. Нехай малюк не тільки бігає і грає у войнушки, нехай він займеться малюванням, ліпленням, тобто такими заняттями, які розвивати дрібну моторику і дуже впливають на подальший розумовий розвиток. Дуже важливі прогулянки на свіжому повітрі. Гуляти треба не менше двох разів на день і бажано, щоб прогулянки були досить тривалими. Це допоможе подолати метеочутливість, а також подарує хороший сон. Так що одягайтеся тепло, але по погоді, і сміливо йдіть гуляти по місту. Дуже добре, якщо дитина з дитинства привчений до гімнастики і водних процедур. Обов'язково запишіть ваше чадо в басейн і разом з ним від душі похлюпатися у воді. Вода знімає м'язову напругу, покращує загальне самопочуття і дає відчуття розслаблення і радості, що стане в нагоді не тільки малюкові, але і вам самим.  
Консультація для батьків "Трудове виховання в родині" Трудове виховання – одна зі складових системи гармонійного розвитку дітей дошкільного віку. Сьогодні, якщо запитаємо дитину дошкільного віку або й старшого віку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щасливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випадку почуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змінилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток моральних почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв’язання. Пріоритети сімейного виховання Без сумніву, всі батьки мріють про щасливе майбутнє своїх дітей. Вони спрямовують свої зусилля на збереження та поліпшення фізичного здоров’я дітей, їхню підготовку до шкільного навчання. На трудове виховання у дорослих, а отже, і у дітей, не лишається ні часу, ні сил. У цьому питанні сім’я покладається на заклад дошкільної освіти. А заклад дошкільної освіти виконує замовлення батьків – інтенсивно готує дітей до школи, дбає про здоров’я малят і в багатьох інших питаннях покладається на співпрацю з родиною вихованців. Спрямованість пізнавального інтересу дошкільників щодо праці дорослих Узагальнено всі запитання дітей дошкільного віку про працю дорослих можна класифікувати за трьома основними напрямами: назви професій та зміст діяльності у кожній з них; мотиви і значущість праці; оцінні судження та прогнозування власної майбутньої трудової діяльності. У родині діти можуть дізнатися, як називається професія тата, мами, найближчих родичів, сусідів, друзів та знайомих, а також отримати знання про загальну характеристику трудових дій у кожній з професій: що саме робить людина цієї професії, які машини допомагають їй у діяльності тощо. Проте, як показали дані експериментальних досліджень, проведених у закладах освіти, близько 80 % сучасних дітей старшого дошкільного віку не знають, де і ким працюють їхні батьки. Стандартна відповідь: «На роботі». Це свідчить про те, що батьки не розповідають своїм дітям про зміст власної трудової діяльності. Тож мусимо констатувати, що сучасні діти старшого дошкільного віку обмежені у знаннях про виробничу діяльність своїх близьких. Діти дошкільного віку, як правило, легко засвоюють особисте значення праці дорослих, формулюючи його у судженні: «Тато працює, щоб заробляти гроші і потім купувати мені цукерки, іграшки, їжу». Осягнути ж суспільне значення праці самостійно вони не здатні. Тому й розглядають працю лише як засіб особистого збагачення, задоволення власних потреб. Праця дорослих сприймається ними як важкий обов’язок, необхідність, що відволікає від цікавого проведення часу і який ліпше оминути. Які ж професії подобаються сучасним дошкільникам? Насамперед, як свідчить опитування, вони обирають роботу, на їхню думку, легку і цікаву, проте таку, що приносить великі гроші. Так, сучасні хлопчики хочуть бути бізнесменами, депутатами, президентами країни, банкірами, власниками нафтових компаній, футбольних клубів, а також охоронцями, міліціонерами, водіями таксі і навіть працівниками автомийки. Дівчатка у віці від п’яти до шести років, розмірковуючи про майбутнє, бачать себе нареченими (не дружинами і не мамами), моделями, співачками, ведучим телепередач, у поодиноких випадках – вихователями у дитячому садку. Зовсім непопулярні серед сучасних дітей такі професії, як лікар, учитель, кравець, перукар, будівельник, пекар, кухар, хлібороб, садівник, фермер, продавець. Професії муляра, столяра, сантехніка, не кажучи вже про двірника, викликають у дітей здивування й одностайне «ні», якщо дорослий пропонує їм уявити себе у такій ролі. Насторожує і той факт, що непопулярними стали навіть так звані «романтичні» професії, про які раніше мріяли всі без винятку дітлахи: космонавт, пілот, капітан морського судна, моряк, дослідник Арктики, вчений. Причини негативного ставлення до праці як до суспільного явища Найдоступнішим джерелом отримання знань про роботу дорослих для сучасних дітей є телебачення. Проаналізуймо, представники яких професій найчастіше з’являються на екрані. Президент, депутати, банкіри, ведучі телевізійних шоу, моделі, представники шоу-бізнесу завжди гарно вбрані, усміхаються, до них ставляться з повагою. А ось екранні вчителі, шахтарі, лікарі, домогосподарки, водії, представники комунальних служб постійно на щось скаржаться, не модно вдягнені, їм співчувають. Без сумніву, дитина буде обирати для себе щось із першої групи, адже, за Абрахамом Маслоу потреба у визнанні є однією з основних у ієрархії потреб особистості. Інше джерело інформації – щоденні спостереження дитини суспільних відносин. Дитина найчастіше зустрічається з представниками таких професій, як продавець (він увесь час сердитий, неохайний, люди на нього ображаються), водій (він кричить і свариться з пасажирами, інколи не пускає стареньких до себе у маршрутку, не реагує на прохання пасажирів), лікар і вчитель (вони постійно скаржаться на важку роботу і малу зарплатню), двірник і сантехнік (брудні, часто у нетверезому стані, їх жаліють як невдах). Знання про працю дорослих та представників різних професій діти також отримують у родині та у закладі дошкільної освіти. Так, ми дуже мало позитивного говоримо про свою роботу, невдоволеність життям знаходить свій вияв у міркуваннях і судженнях уголос, які й чують діти. І якщо дорослі бажають, щоб діти позитивно сприймали працю, їм самим необхідно змінити власне ставлення до неї КОНСУЛЬТАЦІЯ «Як можна карати дитину за погану поведінку?» Яким чином сучасні батьки карають за погану поведінку і різні викрутаси своїх дітей? Деякі застосовують каральні заходи: тьопають по попі малюка, примушують стояти в кутку чи лають. Інші воліють філософію поневірянь: ігнорують його, позбавляють улюбленої речі, не дозволяють дивитися вечірні мультики або навіть перестають показувати дитині свою любов. Ви не замислювалися як всі ці заходи впливають на дитину? І взагалі як можна карати дитину? Коли дорослі хочуть поділити покарання на "погані" і "хороші", практично всі з них схиляються до такої думки, що фізичні покарання - це дуже не добре і напевно краще б за баловство оголосити дитині бойкот ... Однак травма психологічна, яку батьки можуть завдати покаранням, визначається не видом впливу на дитину, а тим, що воно означає для вас і дитини в контексті ваших з ним стосунків. Якщо дитина впевнений у вашій любові й своєї "правильності", то в такому випадку навіть сильний ляпанець, від втомленою і роздратованою мами, не завдасть йому особливої шкоди, тому як має епізодичне, сьогохвилинне значення. Але якщо ви дотримуєтеся думки про те, що покарання - це ні в якому разі не ваш метод, і при цьому, в глибині душі вважаєте дитину мало цікавим моральним слабаком, негідним турботи і любові, то через якийсь час у нього з'явиться тверда впевненість в тому, що він безглузде створення і нікому не потрібний. І тоді звичайна фраза, сказана в розпачі: "Як же ти так міг!" - Буде говорити вам про те, що в ньому розчарувався самий потрібний і близька йому людина. Це сильно занижує самооцінку дитини і не допоможе йому, коли він стане дорослим. Така людина буде намагатися не вирішувати виникаючі перед ним проблеми, а просто йти від них. Природно, це не означає, що бити корисно, а засуджувати погано. Головне, що виховуючи малюка, ви повинні піклуватися про те, щоб у діях і стосунках з оточуючими у нього були правильні орієнтири, а це залежить скоріше від відносин з вами, ніж від того, як, коли і за що ви його покарали. А Ваші стосунки з дитиною будуть залежати, в першу чергу, від Вашого внутрішнього до нього відношення. Тому що, найчастіше, основа поведінки дитини закладається первісною реакцією батьків на той чи інший вчинок. Малюк спочатку щиро вірить і відданий вам. Тому в першу чергу потрібно починати з себе і свого ставлення до дитини.Не кидайтеся образливими словами, не ображайте дитини. Пам'ятайте, що критикувати необхідно не дитини, а його вчинок, обов'язково показуючи вихід із ситуації. Так у нього буде формуватися прагнення до успіху і впевненість у собі. Тому проблема буде звучати правильніше не "як можна карати дитину", а чи можна взагалі його карати? Для відповіді на дане питання необхідно зрозуміти конкретні причини чому дитина погано поводиться в тій чи іншій ситуації. Адже у дітей, навіть у найменших, завжди є свої мотиви поведінки.
Консультація для батьків: «Гра в житті дитини» Як правило, участь батьків у житті дітей проявляється через гру. Часто гра – перша фаза більш серйозної діяльності. Незвичайну властивість має вміння грати з дітьми, не втрачаючи гідності і не сюсюкаючи. Наприклад, дитина захоплюється вмінням дорослих будувати піщані замки, але сприймає як одного тільки того, хто запекло намагається побудувати замок краще, змагаючись з дитиною, так як цей дорослий приймає серйозність гри і бере участь у ній з тим же інтересом, що і дитина. Відомо, що найкращим і перевіреним засобом формування дитячої особистості дошкільного віку є активна діяльність самої дитини. Гра в цьому відношенні має ряд переваг. Вона є важливим засобом контролю в житті дітей, дає більшу можливість для прояву дитячої безпосередності, позитивних почуттів і вчинків. Характер рольових і будівельних ігор сприяє вихованню у дітей добрих і усвідомлених взаємин. Засвоєння різних правил допомагає регулюванню дитячих взаємин. Дидактичні ігри особливо цікавлять дітей своїм змістом: відгадати, знайти, назвати. Вони досягають результату в грі, керуючись певними правилами. Інтерес до якості ігрової задачі проявляється в: акуратно скласти візерунок, вірно підібрати картинку і так далі. Особливо великий інтерес для дітей є рольова гра. Вона захоплює їх своїм змістом і мотивами сюжету. Така гра при вмілому керівництві істотно змінює характер поведінки дітей. Але щоб вона повністю виправдовувала себе, необхідно виразити в грі красу людських відносин і систематизувати дитячі уявлення про навколишній світ. Діти здатні на цікаву вигадку, самі вносять різноманітність в ту чи іншу гру. Дитяча ініціатива, якщо вона підтримана і отримує розвиток, чинить величезний вплив на виховання однієї дитини як особистості, так і всього дитячого колективу. Можна виділити такі типи ігор: – Сенсомоторні гри: це дії, спрямовані на бажання отримати цікаві для дитини відчуття. Такі ігри переважають у перші 2-3 роки життя. Приклади брязкальця, дзвін якими-небудь предметами один об одного. – Сюжетні ігри: це такі ігри, які спрямовані на спільні дії-предмети, які дитина описує як певний сюжет, узятий з реального життя, так і з казки, мультфільмів і т.п. Катати машини, годувати і укладати спати ляльку – приклади таких ігор. Найчастіше вони розвиваються у 3-4 роки, однак не зникають і згодом, зустрічаючись іноді навіть у дорослих. – Рольові ігри: у таких іграх дитина вибирає для себе певну роль людини в суспільстві і відтворює ті моделі поведінки, які, як вона вважає, їй підходять. Це можуть бути, наприклад, позиції, пов'язані з професіями (наприклад, у грі в магазин), ролях солдатів і т.п. Саме ці ігри найбільш значущі для дитини у віці 4-6 років. – Ігри з правилами: вони являють собою створені ситуації, які не мають прямих і очевидних паралелей з реальним життям, в яких люди діють на основі заздалегідь сформованих правил. Найчастіше це ігри-змагання. До цієї групи відносяться, наприклад, спортивні ігри – футбол, хокей або волейбол, а також різноманітного роду дитячі хованки, квач, перестрілки і т.п. Подібні ігри починають переважати в молодшому шкільному віці, але зберігаються і далі, до деяких з них небайдужі і досі більшість дорослих. Іноді батьки, бажаючи виховати свою дитину дуже відповідальною, грамотною, прагнуть якомога раніше долучити її до навчальної діяльності (наприклад, найнявши репетитора і «посадивши» її за вивчення іноземних мов), не залишаючи часу на ігри, тим самим знижують соціальність у розвитку дитини. Воно стає дисгармонійною – наприклад, дитина дуже добре вміє рахувати, писати, але виявляється зовсім не вміє налагоджувати контакт з однолітками; у найгіршому випадку – у дитини може трапиться нервове перенапруження, можуть виникнути проблеми з поведінкою, нав'язливі страхи і т.п. Саме в дошкільному віці виникає вміння вести себе у відповідності з прийнятими на себе ролями, що дуже важливо для подальшого соціального розвитку дитини. Гра – найбільш ефективний спосіб розвитку пізнавальних процесів дитини. Увага, пам'ять, мислення, уява найбільш інтенсивно активізуються, розвиваються у дошкільників саме у грі, а не в інших видах діяльності. Гра сприяє подоланню егоцентризму у дитини, учить її відмежовувати свою точку зору від чужої. Вона навчається співвідносити різні точки зору, вставати на позицію інших людей. Граючи, діти вчаться жити! Консультація на тему: «Попередження дитячого травматизму» Дитячий травматизм є однією з актуальних проблем охорони здоров'я. Значимість даної проблеми часто недооцінюється. Травматизм можна уникнути шляхом вжиття заходів профілактики чи боротьби з ним. Рівень травматизму, в тому числі дитячого останнім часом невпинно зростає в усьому світі. Особливо занепокоєння викликає зростання дорожньо-транспортного травматизму, який призводить до зростання дитячої смертності, є однією з причин інвалідності. У виникненні травм у дітей суттєве значення мають вікові, анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей, їх фізичний та розумовий розвиток, недостатність життєвого досвіду, підвищений інтерес до пізнання оточуючого світу. Найменш розповсюджений травматизм серед дітей першого року життя. Діти дошкільного віку майже постійно знаходяться під наглядом батьків чи вихователів дитячих закладів і рівень травматизму серед них не перевищує 5% від загальної кількості. А ось діти шкільного віку отримавши певну самостійність та свободу і не маючи достатнього життєвого досвіду травмуються значно частіше. При цьому хлопчики серед травмованих складають 65-70%, що пояснюється їх схильністю до рухливих ігор, активного відпочинку. За місцем виникнення травми у дітей можна виділити наступні види дитячого травматизму: побутовий, вуличний, шкільний (під час знаходження в школі), дорожньо-транспортний, та спортивний (під час тренування чи спортивних змагань). За останні кілька років кількість травм серед дитячого населення Комсомольського району м. Херсону зростає, щорічно збільшуючись на 10% від минулорічних показників. При цьому в структурі дитячого травматизму перше місце стійко займає вуличний травматизм, він складає 47,2% випадків від загальної кількості травм серед дітей, на другому місці – побутовий травматизм, складає 36,3%, на третьому місці – спортивні травми, складають 9,8%. Вуличний травматизм серед дітей має певну сезонність. Найбільший рівень вуличного травматизму відзначається в період зимових та літніх канікул, коли діти мають більше вільного часу і проводять його на вулиці, частіше за все без нагляду дорослих. Викликає занепокоєння і значне підвищення шкільного травматизму. Найчастіше травми виникають під час перерви, на уроках фізкультури та праці. Кількість дорожньо-транспортних травм від загальної не значна, та актуальність їх профілактики зумовлена зростанням кількості та підвищення складності спричинених пошкоджень. Саме транспортний травматизм дітей частіше за все приводить до смертності та інвалідності дітей, потребує тривалого стаціонарного лікування. Основними причинами дитячого травматизму є: 1. Недостатній контроль за дітьми по дорозі в школу та додому. 2. Незнання правил дорожнього руху та поведінки на вулиці, навмисне нехтування цими правилами. 3. Ігри на проїзній частині вулиці. 4. Недостатнє охоплення дітей позашкільною навчально-виховною та розважальною роботою, недостатній контроль за дітьми під час дозвілля. Профілактика дитячого травматизму більш соціальна, ніж медична проблема і потребує зусиль багатьох муніципальних та соціальних служб. Основними методами профілактики дитячого травматизму слід вважати: 1. Посилення нагляду та контролю за дітьми, організація їх дозвілля. 2. Навчання дітей правил вуличного руху. 3. Організація місць для дозвілля (ігрові площадки, дитячі парки) 4. Охоплення дітей молодшого шкільного віку позашкільною виховною роботою (спортивні секції, дитячі гуртки). 5. Підвищення контролю за додержанням водіями правил дорожнього руху, контроль за станом доріг (стан світлофорів, дорожні розминки, дорожні знаки). Безпека на льоду ще не встигли водойми міста покритись товстим льодом як на ньому почали облаштовуватися рибалки-любителі, здійснювати прогулянки дорослі та діти. На даний час у зв’язку з перепадами температури крига значно ослабла, що в сою чергу несе додаткову небезпеку і підвищує ймовірність виникнення нещасних випадків. Аналіз загибелі людей під час зимового періоду на водоймах показав, що незважаючи на певні запобіжні заходи, мають місце грубі порушення правил поведінки на льоду що призводить до трагічних випадків. Сумна статистика констатує, що з року в рік на льоду гинуть дорослі й діти. До груп підвищеного ризику в першу чергу відносяться любителі-рибалки та діти. Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради застерігає мешканців міста на необхідність дотримуватись елементарних правил безпеки на льоду.Для попередження нещасних випадків треба виконувати наступні рекомендації:· У жодному разі не виходьте на тонкий лід.· Перш ніж ступити на нього, переконайтесь, що він міцний. Але категорично забороняється робити це ударами ніг! Місця, де лід неміцний, видно здалеку: ці ділянки темніші. Зазвичай тонким лід буває поблизу берегів, кущів, у гирлах стічних вод і місцях, де б’ють джерела. Міцність льоду тут послаблена течією.· Під час руху по замерзлій водоймі варто обходити небезпечні місця та ділянки, вкриті товстим шаром снігу.· Якщо ви опинились на кризі, що недостатньо міцна, припиніть рух і повертайтесь своїми слідами, не відриваючи ніг від поверхні льоду.· Під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження, негайно знайти тепле приміщення.Надання першої допомоги:· Особі, яка провалилась під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, не підходячи близько до неї. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього. Не поспішаючи, треба допомогти постраждалому вибратися з води.· Витягнути постраждалого з води та негайно відправити кого - небудь за лікарем.· Чекати прибуття лікаря, прийняти міри для надання першої допомоги.· Взимку або в холодну погоду треба постраждалого відправити у приміщення, палатку чи машину, зняти мокрий одяг, зробити компрес з одеколону, води або спирту, надіти сухий одяг, напоїти гарячим чаєм або кавою. Звертаємося до усіх громадян із проханням бути уважними та вкрай обережними перебуваючи на водоймах та поблизу них, а особливо до батьків: не відпускайте своїх дітей гратися на замерзлих водоймах.Забороняйте дітям бавитись на льоду без Вашого нагляду. Бережіть своє життя, не нехтуйте застереженнями!
Консультація для батьків "Навчіть дитину любити і берегти природу"
|
Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, мультфільмів та кінофільмів, бесід і розповідей дорослих або дітей та з власного досвіду спілкування з людьми різних професій, спостережень за їхньою діяльністю. Пам’ятаючи, що все починається з родини, спробуємо проаналізувати, яку інформацію про трудову діяльність власних батьків отримує дитина у сім’ї.
