Заклад дошкільної освіти "Центр розвитку дитини №13 м.Ковеля"

Сторінка керівника гуртка

Правильна постава та пластика, як у кішки – ці “особливі ознаки” гарантують заняття хореографією!

Всі діти полюбляють танцювати – це аксіома, докази цьому твердженню не потрібні. Достатньо звернути увагу на те, що малюк, тільки-тільки самостійно вставши на ніжки, із задоволенням покачується та притупує в такт музиці. Це як раз той випадок, коли приємне можна поєднати з корисним. Відомо, що заняття хореографією зміцнюють всі групи м’язів, розвивають у дитини почуття ритму та любові до музики. До того ж, за думкою дитячих психологів, танці допоможуть занадто активним малюкам направити свою енергію в мирну течію, а сором’язливим дітям – повірити у свої сили. Подивіться на маленьких артистів з дитячих танцювальних колективів – з якою гідністю вони тримаються: голівка припіднята, спинка пряма, рухи плавні та граційні. Можливо, і вашому малюку сподобається виписувати танцювальні па. Щоб це вияснити – нехай дитина відвідує заняття хореографії. Але яким танцям надати перевагу – бальним чи народним? А може, малюку підійдуть сучасні динамічні ритми? Вибір, як завжди, за вами та вашим малюком. Поміркуйте, що ближче йому по духу, а ми спробуємо підказати деякі особливості танцювальних занять.

В нашому  закладі малюків ( віком від 4-х років)  познайомлять з чудовим світом хореографії. Їх навчать майстерності українських народних танців, бальних, латиноамериканських та сучасних танців. Поряд із звичайними танцювальними рухами діти зможуть підтримати загальну фізичну підготовку (через заняття стретчінгом, гімнастикою). Крім цього діти зможуть засвоїти ази елементів акробатики, ритміки, а також спробують прийняти участь в фестивалі дитячої творчості "Барвисті намистинки".

Великого значення надається допомозі батьків у виготовленні яскравих костюмів, 

Танець як вид мистецтва, дає нам знання і досвід. Він повністю залучає людину до руху, мислення і відчуття одночасно.розкішних декорацій для святкових видовищ. Адже у маленьких танцюристів повинно бути все, як у справжніх артистів – це і костюми, і оплески, і свято.

Періодичність занять – 2-3 рази на тиждень по 30-40 хвилин. Раз на квартал батьки зможуть поспостерігати за своїми дітьми під час відкритих занять та святкових ранках та концертах.

Для занять дітям потрібні: відповідний легенький одяг (футболка, шортики, коротенькі спіднички, носочки) та взуття (чешки).

ДИТЯЧА  ХОРЕОГРАФІЯ

 

 

Дитячий вік - це відсутність всіх комплексів.  Неприборкана енергія дитини буде використовуватися на формування її особистості з  самого раннього віку. Уроки танців для дітей служать відмінною профілактикою захворювань опорно-рухового апарату,тренують вестибулярний апарат і м'язову пам'ять.

          Будь-якій дитині властива природна рухова реакція на музику.  При чуйному професійному супроводі, спонтанна активність дитини стає творчою, знаходить русло, де у Вашої дитини починає осмислено розвиватися стиль, артистичні навички, гарні манери. Основою програм потрібно ставити завдання формування високого естетичного смаку дітей та зміцнення їх фізичного стану.

    Дитячий танець пробуджує усвідомлення краси. Танець розвиває впевненість і самоповагу. Танець покращує сприйнятливість, розуміння, здатність до оцінки інших, допомагає навчитися поважати їх - як через схожість, так і за відмінності.

Танець як вид мистецтва, дає нам знання і досвід. Він повністю залучає людину до руху, мислення і відчуття одночасно.

ВПЛИВ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА НА ВСЕБІЧНИЙ ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

 

Надзвичайно актуальними у наш час є питання естетичного виховання і розвитку естетичної культури в підростаючого покоління.

У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання та всебічний розвиток. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне – це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.

Існує низка науково-педагогічних досліджень (такі вчені як А. Шевчук, А. Ваганова, Н. Власова, В. Грінер, Л. Дзержинська, М. Кольцова, Ф. Рац, А. Фомін та інші), в яких хореографія розглядається як один з допоміжних засобів фізичного, розумового, морального виховання дітей дошкільного й молодшого шкільного віку.

У формуванні естетичної і художньої культури особистості хореографічне мистецтво є найважливішим аспектом естетичного виховання. Хореографія – це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Діти прагнуть побачити це на балетних виставах, у художніх альбомах, відеофільмах. Заняття хореографічним мистецтвом сприяють фізичному розвитку дітей та збагачують їх духовно. Це гармонійне заняття приваблює і дітей, і батьків.

Батьки віддають дітей у хореографічні колективи, де вони зміцнюють здоров’я, розширюють загальний культурний і художній кругозір, який є формою задоволення духовних потреб, засобом розвитку естетичного смаку.

Все це підтверджує багатофункціональний вплив хореографії на всебічний розвиток особистості. Однак у жодному з досліджень не розглядаються компоненти танцювальної діяльності й особливості їх формування в дошкільному віці.

Про наявність суспільної спрямованості результатів танцювальної діяльності свідчить той факт, що дитина навіть у своїх перших спробах виявляє бажання, щоб на її «танок» хто-небудь дивився. У зв’язку з цим ця особливість має бути використана в педагогічному процесі як один із стимулюючих факторів. Створення атмосфери доброзичливості, взаєморозуміння по відношенню до результатів танцювальної діяльності кожної дитини з боку однолітків та дорослих спонукає її до постійного вдосконалення набутих досягнень, формує стійке бажання до оволодіння нею.

Танцювальне мистецтво через зміст і форму хореографічного твору справляє широкий виховний вплив, задовольняє пізнавальні, наслідувальні потреби дітей,забезпечує різнобічну культурну орієнтацію у навколишньому світі.

Провідна функція хореографічного мистецтва – вираження емоцій і почуттів. Поза вираженням це мистецтво не існує. Тому, основними виражально-зображальними засобами в ньому виступають загальнолюдські засоби передавання емоцій і почуттів – інтонація, міміка, виражальні рухи, пози, жести, художньо узагальнені танцювальні рухи.

Виражальні засоби впливають безпосередньо в момент сприйняття музично-пластичного образу, забезпечуючи механізм співпереживання, а продуктивне засвоєння художньої мови відбувається в процесі власного виконання творів і сприяє художньому самовираженню дитини. Водночас розуміння виражальних рухів і набуті навички їх застосування розширюють можливості спілкування дітей загалом.

Заняття танцем стимулюють дитину у прагненні бути зовні стрункою, підтягнутою, красивою. Через танцювальні па виховується уміння граційно і витончено рухатися, шляхетно поводитися, задовольняються естетичні потреби та інтереси, виховуються естетичні почуття і смаки, ціннісне ставлення до мистецтва, до оточуючого світу і людей. У дитини виробляється почуття гармонії в собі, як єдності внутрішньої і зовнішньої краси.

Підсумувавши все сказане, можна зробити висновок, що естетичне, фізичне, духовне виховання якнайкраще здійснюється за допомогою мистецтва хореографії. В дитячому віці хореографія повною мірою сприяє всебічному гармонійному та фізичному розвитку дитини.

Отже, хореографічна діяльність містить у собі значні можливості для всебічного гармонійного розвитку особистості дитини.

Консультація для батьків:

ВЧИТИ ТАНЦЮВАТИ КОРИСНО ЧИ ШКІДЛИВО?

 

У дитячому садочку ми навчаємо наших дітей танцювати. Навіщо? Кому це потрібно? Батькам, що мріють побачити, як їхня дитина граційно рухається, педагогам, для яких основною метою занять є складання художнього твору – танцю, а учні виступають своєрідним матеріалом, чи може самим дітям? Звичайно, і батьки, і педагоги на поставлене запитання категорично відповіли б, що роблять це заради дитини.

У навчальній діяльності увага має зосереджуватися не на кінцевому результаті (вивченому танці), а на можливості змінювати дитину в кращий бік, формувати особистість, в також на процесі дитячої творчості. Радість від творчого саморозкриття у танці – на ранках і під час уроку – ось що має бути неодмінною умовою такого навчання.

Що ж дають дітям заняття танцями? Знімають зайве м’язове та нервове напруження, підвищують фізичне здоров’я та покращують емоційний стан.

Як вид мистецтва танець розвиває здатність до самоусвідомлення та сприймання навколишнього світу і є важливим чинником естетичного виховання, розвитку творчих здібностей особистості, її інтелекту.

Щоб дитина могла творити, потрібні досвід, фантазія, натхнення, що спонукають до творчості, а також уміння та навички для безпосереднього втілення створених в уяві образів. Збагачення досвіду дошкільнят відбувається через набуття різноманітних вражень – зорових, слухових, чуттєвих. Допомогти дітям зрозуміти свої почуття, а відтак розвинути їх для подальшого втілення у хореографічних образах – такі перші кроки на шляху до виховання творчої особистості. На заняттях з дошкільнятами велике значення має словесне спілкування. Можна запропонувати дітям описати словами характер і настрій казкового героя чи розповісти про свої емоції, а потім знайти ритм, звук, колір, що відповідають цьому настроєві та характеру. Ці вправи розвивають чуттєвий досвід, допомагають краще зрозуміти самого себе, свій внутрішній світ. При цьому активізуються мислення та фантазія дітей, що стає початком процесу творчої діяльності.

Хореографія – це мистецтво танцю, а танець є втіленням думки і почуття засобами умовних рухів, жестів та поз. Отже, щоб створювати засобами танцювальних рухів художні образи, треба володіти певним запасом хореографічних рухових навичок. Проте, коли формування цих навичок стане єдиною метою занять, це обмежить зміст занять. Ось чому важливого значення набуває мета, яку педагог ставить перед собою, а також методи доведення її до дітей.

Процеси збудження у дошкільників переважають над гальмівними. Увага у них ще не стійка, одноманітна діяльність їх втомлює. Бігаючи та стрибаючи, граючи у рухливі ігри, 3-7-річні діти майже не втомлюються, оскільки рухи, які вони виконують вільні, без навантаження, не потребують долання опору, а отже – великих затрат енергії. Проте точність відтворення м’язового напруження та здатність нервової системи до підтримання стану неперервного збудження у дошкільнят дуже низькі, тому тривалі навантаження під час вивчення танцю в одному ритмі призводять до розпорошення їхньої уваги. Оптимальною є така побудова заняття, коли процес збудження змінюється процесом гальмування, відпочинком, але активним. На дітей добре впливає раціональне чергування вправ для вироблення рухових навичок, музично-ритмічних вправ, ігор і творчого словесного спілкування педагога з малятами та дітей між собою.

Наполегливе відпрацювання танцювальних рухів не дасть належного ефекту, якщо дитина робитиме це не з власної охоти. Праця має відповідати внутрішній потребі, давати радість. Аналізуючи проблему професійного навчання технічних навичок мистецтва як проблему загальної освіти, Л. Виготський зазначав: «Лише те навчання техніки корисне, яке переступає за цю техніку й навчає творчих умінь: створювати або сприймати». Щоб навчитися сприймати мистецтво, треба розуміти його мову. Звідси ставлення до танцювальної техніки як до своєрідної мови хореографії.

Велике значення у формуванні хореографічних навичок має правильно поставлена із самого початку навчальна мета. Річ у тім, що коли дитина опановує новий танцювальний рух або взагалі будь-яку танцювальну навичку, то у цьому беруть участь не лише м’язи та суглоби, а й, насамперед, інтелект, рухові центри мозку та нервова система в цілому. Для виконання певного руху мозок посилає до м’язів своєрідні накази-імпульси. Під час руху всі відчуття людини (зір, слух, м’язові-суглобова) стежать за правильністю його виконання, подаючи сигнали, які підправляють (коригують) рух, назад – до мозку.

Цікавий матеріал щодо формування рухових навичок подано у книзі відомого психолога М. Бернштейна « Про спритність та її розвиток». Автор, зокрема, говорить: «Нині нам стало додатково відомо, що навичка активно будується нервовою системою і що у цій побудові змінюють один одній різні, послідовні між собою етапи».

Перший етап побудови рухової навички пов'язаний з визначенням мети руху. Такою метою може бути влучно кинутий м’яч, швидке пересування на певну відстань, а також втілення своїх почуттів та роздумів у танцювальних рухах.

На другому етапі побудови навички дитина засовує, який вигляд мають зовні ті рухи, з яких складається навичка.

На третьому етапі побудови рухової навички дитина усвідомлює, як ці рухи відчуваються з середини. Більша частина цієї роботи відбувається без участі свідомості, але усвідомленням та аналізом своїх почуттів її можна полегшити та прискорити. Отже, важливо прилучити дитину до аналізу танцювального руху, допомогти їй навчитися відчувати своє тіло під час виконання танцю.

У наступній фазі засвоєння рух виконується підсвідомо, автоматично, якість його виконання різко підвищується, для його корекції потрібно менше відчуттів. Надалі труднощі в опануванні рухової навички можуть виникнути, якщо нові автоматизми не узгоджуватимуться між собою або виникне суперечність між старою автоматичною звичкою та навичкою яка виробляється.

Дуже багато важить правильне виконання танцювального руху із самого початку навчання. Проте, враховуючи психофізичні особливості дошкільнят, слід пам’ятати, що ніякого зазубрювання точної форми з дошкільниками бути не може. У цей період не варто будь-що тренувати навичку, важливо дати нервовій системі можливість самій розібратися, бо інакше може статися те, що музиканти називають «заграванням» твору.

Останні фази – це фази стабілізації навички. Вона стає стійкою проти різноманітних перешкод. Такими перешкодами можуть бути, наприклад, слизька підлога або головний біль. На цьому етапі варто запропонувати учням найбільшу кількість доцільно підібраних змін. Це може бути виконання танцю в костюмах, повернення виконавців обличчям в інший бік, присутність на занятті глядачів, зміна музичного супроводу акомпаніатора фонограмою і навпаки.

Танцювальним рухам, що вивчаються, труба надати художнього змісту, оскільки, якщо спочатку поставити перед дітьми мету тільки точно й ритмічно виконувати задані рухи, в потім запропонувати передати в танці за їхньою допомогою свої думки та почуття, то зникне автоматичне виконання рухів і не треба буде витрачати зайвий час та сили для того, щоб перевчати їх на іншому рівні. Приступаючи до вивчення нового руху педагог супроводжує його точним показом, який обов’язково повинен мати зміст та образ.

Якщо дитина танцює «для себе», і вона звичайно рухається виразно, невимушено. Сама того не усвідомлюючи, вона прагне передати в танці певну емоцію, образ. На заняттях педагогові необхідно зберегти цю природну виразність рухів. Для цього треба допомогти дитині на власному досвіді усвідомити зміст виучуваних танцювальних рухів. Завдання, які даються дітям, мають бути зрозумілими, конкретними та доступними. Добрий результат дає застосування на заняттях гри та вільної імпровізації. Вивчення кращих творів мистецтва і дитяча творчість – два чільні чинники художнього виховання дітей.

 

Танцювальні рухи

Консультація для батьків

Малюки від природи володіють грацією та свободою тіла. Енергійні, рухливі, вони всю свою поведінку проявляють через рухи. Дорослі частенько заздрять малюкам, мовляв, скільки у тієї дитини енергії, постійно бігає, стрибає! Звідки стільки сил?

 Чим менша за віком  дитина, тим більше свободи й легкості в її тілі. Від самого народження всю інформацію про оточуючий світ дитина отримує через тілесні відчуття. На різних частинах тіла знаходяться зони, що «запам’ятовують» на все життя позитивний та негативний досвід спілкування зі світом. Недаремно вважається, що пам’ять тіла найміцніша. Тому дуже важливо при розвитку дитини докласти зусиль, аби залишити на її тілі менше негативних «відбитків» і затисків. Маються на увазі не тільки фізичні покарання, рани і травми, але й психологічні затиски на тілі, що утворюються у результаті емоційних переживань і проблем.

 Тривожна, боязка, скритна дитина 5-6 років виглядає сутулою, «зігнутою», малорухливою та пасивною.

 Чим менше м’язових затисків і негативних «позначок» на тілі людини, тим здоровіше, вільніше і краще вона себе почуває. Саме тому батьки можуть використовувати для розвитку дитяти не лише методи, що діють на його свідомість і мислення, а й вправи, що відволікають контроль свідомості над тілом, тобто тілесні й танцювальні методи. Пропонуємо деякі вправи, що розвивають пластику, гнучкість, легкість тіла; знімають м’язові затиски, дарують малюку відчуття свободи і радості, сприяють ігровій ініціативі, стимулюють моторне й емоційне самовираження. Для виконання вправ необхідна музика різних темпів. Спільні музичні танцювальні та рухові заняття дітей і батьків зміцнюють емоційний контакт, взаєморозуміння і довіру.

 Навчившись вільно рухатися, ви відкриєте в собі та малюкові творців! Крім того, виконуючи танцювальні вправи, ви відчуєте, що в них гармонійно поєднуються техніки, спрямовані як на розвиток товариськості, єднання, так і на вихід агресії і страхів, на зняття психоемоційного напруження.

 Спробуйте, рухайтеся – і ви обов’язково переконаєтеся в цьому!

 

 

 

ХОРЕОГРАФІЯ ЯК ВИД МИСТЕЦТВА, 
ЩО СПРИЯЄ ВСЕБІЧНОМУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ 

      

 Дитячий садочок-це перша сходинка становлення особистості. Саме в дитячому садочку дитина отримує всі умови для різностороннього розвитку. Хореографія-один із видів мистецтва, який поряд з іншими видами діяльності сприяє всебічному розвитку дитини. Кожен вид мистецтва має свої специфічні закони відображення життя, свої особливі форми вираження, методи і матеріали. Письменник пише повість, користуючись словом. Композитор в своїй творчості користується звуками музики, художник-фарбами, скульптор - пластичними матеріалами. А хореограф – виразною пластикою тіла, рухами, мімікою, жестами. Але всі види мистецтва об’єднує одна ціль - створення краси, яка рівнозначна душевній і фізичній досконалості. Адже краса в мистецтві породжує в людині благородні наміри до самовдосконалення. 
Хореографічне мистецтво - синтетичне. Воно дозволяє вирішувати завдання фізичного, музично-ритмічного, естетичного та психічного розвитку дитини. Сприяє її духовному збагаченню, творчому розвитку, формуванню моральних якостей. Хореографічна діяльність дитині дошкільного віку потрібна, щоб не пропустити сенситивного періоду, коли використання задатків стає найбільш своєчасним для розвитку спеціальних здібностей та особистості. Вважається, що періодом розвитку у дитини ритмічності, пластичності, загальної танцювальності є вік 4-6 років, у деяких дітей і раніше, в залежності від індивідуальних особливостей дитини. Хореографічний процес базується з кількох етапів: 
1-й: освоєння азів ритміки, азбуки класичного танцю, нескладних елементів історико-побутового, бального та народних танців. 
2-й: вдосконалення отриманих знань, продовження вивчення класичного екзерсису, освоєння танців і знайомство з сучасним танцювальними напрямами. 
3-й: спеціалізовані заняття для дітей, що проявили певні здібності до танцю. 
Саме 1-ий етап навчання хореографії протікає в дитячому садочку. 

 

ХОРЕГРАФІЯ В ДИТЯЧОМУ САДОЧКУ

Заняття хореографії - одне з найулюбленіших занять дітей. Лікарі називають дошкільний вік дитини - віком рухової марнотратності. Адже у дітей даного віку стільки багато енергії, що вони надають перевагу таким заняттям, де можна рухатися, проявити себе, відкрити свої почуття і настрій, дати волю своїй уяві і фантазії, самореалізуватись. А наукою доведено, що тільки під час музично-рухової, хореографічної діяльності розкриваються природні задатки і обдарування дітей. 
В дитячому садочку зміст і структура  хореографії повинні відповідати : 
- віковим особливостям дітей 
- провідній ігровій діяльності в даному віці. 
      Самі заняття направлені, щоб: 
- приносити користь дитині, зміцнювати здоров'я дитини; 
- розвивати фізичні якості, такі як витривалість, координація рухів; 
- формувати вольові якості, такі як вміння долати труднощі, наполегливість, дисциплінованість, витримка; 
- зміцнювати м’язово-руховий апарат; 
- сприяти творчому процесу; 
- розвивати-художньо-естетичні смаки; 
- культуру поведінки і спілкування; 
- розширити знання і кругозір дитини в світі мистецтва. 
Завдання хореографа отримати не професійного танцівника, а провести дитину через перший етап хореографічного процесу, що включає засвоєння азів ритміки, азбуки класичного танцю, нескладних елементів історико-побутового, бального, народного танців Вирішальна роль у вихованні інтересу до занять хореографії залежить тільки від педагога, від методів, які він використовує. Насамперед, це створення атмосфери, в якій дитина може працювати невимушено, без надмірних зусиль і перевантажень, радісно. 

 

Це підбір цікавих ігрових завдань, сюжетів для розучення рухів, колективно-порядкових вправ, танцювальних елементів та таночків. Слід пам’ятати , що для хореографа важливий результат, а для дітей важливий процес, а не результат. Потрібна якісна, доступна мета і досягаючи її дитина проявить себе. Навчання хореографії - це завжди діалог, навіть, коли учень маленький. Але від його наполегливості, направленості і професіоналізму хореографа залежить успіх спільної праці. 

ТАНЕЦЬ - ОСНОВА ХОРЕОГРАФІЧНОІ ДІЯЛЬНОСТІ

Заняття хореографії базується на розученні рухів, вправ, елементів танцю, перешикувань і, звичайно, танцях. Танець - є основою хореографічної діяльності, джерелом естетичних вражень дитини, формує її «художнє я». Танцювальне мистецтво включає в себе розвиток відчуття ритму, вміння чути і розуміти музику та погоджувати з нею свої рухи; розвиває і тренує м’язову силу корпусу ніг, пластику рук, грацію, виразність. 
Заняття танцем формує правильну поставу, прищеплює основи етикету, грамотної манери поведінки, дає уявлення про акторську майстерність. Крім того, дуже важливо, що танець сприяє психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, знімає напруження. Діти прагнуть виразити себе саме через танець. 
Танець складається з кількох фігур, кожна з яких - це певна кількість рухів і перешикувань. При розучені танцю слід пам’ятати, що у дітей дошкільного віку наочно-образне мислення і провідний вид діяльності -гра. Обов'язково рух має мати певну асоціативну назву, що допомагає дітям уявити, що саме і чому вони вивчають. Ігрове завдання робить процес вивчення цікавим. Майстерність хореографа полягає в тому, щоб орієнтуватися на особливості дітей групи і знайти певний метод, крім показу, щоб полегшити їх сприймання даного завдання, допоможе зорієнтуватися в просторі, швидко знайти своє місце у фігурі, в залі. 

 

 

 

Танець - це маленька модель життя в декількох хвилинах зі своїми емоціями та переживаннями. 
 

Хореографія для дошкільнят: навіщо і як? 
Останнім часом мистецтво танцю посіло чільне місце в системі художньої освіти дошкільнят. Навчати свою доньку або сина у хореографічній студії нині модно і престижно. Уроки танцю суттєво впливають на формування індивідуальності дитини, спричинюють її глибокі внутрішні зміни. Щоб найповніше застосувати різноманітні розвивальні можливості хореографічного заняття, слід пам’ятати, що уроки танцю, це передусім, уроки мистецтва, яке є могутнім чинником становлення емоційно-особистісного життя людини. На жаль, чимало дорослих вважають танець лише своєрідної гімнастикою. Між тим, виховання емоційності, духовності – найважливіший аспект хореографічних занять. 
Хореографічні вправи дають уявлення про класичний танець. Класичний танець - це вид хореографічної пластики, побудований на певних строгих законах. Він являє собою чітко вироблену систему рухів. Проте саме в дитячому віці закладаються основи класичного танцю, дається початкова освіта. Класичний танець спрямований на вироблення необхідних хореографічних навичок: розвиток виворотності, зміцнення мускулатури, стоп і підйому, розвиток еластичності зв'язок і м'якість рухів. Якщо дитина прагне виразити себе за допомогою руху, не обмежуйте її, допомагайте розвивати виразність, пластичність, загальну культуру руху. 
На колективних заняттях вивчаються найпростіші танцювальні елементи і композиції. Діти вчаться працювати у взаємодії один з одним, розуміти і відчувати партнера. Всі навички та вміння, придбані на колективних заняттях, стануть в нагоді дітям в подальшому житті. Дитина, яка вміє танцювати, розвивається швидше і гармонійніше своїх однолітків. 

 

 

 

Існує думка: чим раніше розпочати формування фізичних умінь, потрібних для мистецтва хореографії, тим більшого успіху буде досягнуто. 
      Чимало викладачів, зважаючи на таку ідею, заради творчої самореалізації або високої оцінки збоку керівництва та батьків ставлять за мету створення танців для показових виступів. Вихованці для таких спеціалістів є лише своєрідним матеріалом (як фарби для художників), а уроки цих педагогів передбачають вивчення складних для малят рухів і отримання дітьми фізичного та нервового навантаження. Чи отримує дитина задоволення від таких занять? Чи покращується її здоров’я, чи розвиваються творчі здібності у той час, коли її змушують виконувати непосильні завдання?. Звісно ж, ні. Адже здоров’я дитини залежить від фізичного та емоційного комфорту. 
Тому не варто добиватися швидкого зовнішнього результату за будь-яку ціну. Пам’ятаймо: головне – не нашкодити здоров’ю дитині.

 

 

 

ХОРЕОГРАФІЯ У СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Постановка проблеми. У сьогоденному вихованні дітей дошкільного віку існує багато проблем, серед яких однією із актуальних – сформованість мінімально достатнього та необхідного рівня освітніх компетенцій дитини перших 6 (7) років життя, що забезпечує її повноцінний психофізичний та особистісний розвиток і психологічну готовність до навчання у школі.

Важливу роль у процесі виховання дошкільників відіграє хореографія тому, що танець за своєю природою є синтетичним видом мистецтва, який поєднує у собі духовно-культурний і тілесно-культурний компоненти, що сприяє різнобічному розвитку людини.

Мета роботи – теоретично обґрунтувати значимість хореографії в системі дошкільної освіти.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення спеціальної науково-методичної літератури та передового практичного досвіду.

Виклад основного матеріалу. Освітня лінія інваріативної складової Базового компонента дошкільної освіти «Дитина у світі культури» вказує на необхідності залучення дітей до цінностей мистецтва, і як результат освітнього процесу визначає уміння дошкільника, який володіє елементарною технікою виконання хороводів, танців, музичних ігор, танцювальних рухів.

Теоретики хореографічної педагогіки (Г.Березова, Л.Богаткова, В.Верховинець, П.Коваль, А.Фомін, А.Шевчук та інші) вважають, що прилучення дітей до танцювального мистецтва важливе для їх духовного збагачення, творчого розвитку й формування необхідних моральних та фізичних якостей. Особливо актуальною ця проблема є на етапі дошкільної освіти як першооснови соціокультурного становлення особистості.

У дошкільному віці створюються передумови для залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку.


 

 Зміст і структура хореографічної діяльності відповідають віковим особливостям розвитку дошкільників, провідній ігровій діяльності дітей та історичній логіці розвитку хореографічного мистецтва. До передумов залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку відносяться: зміни у психічному розвитку (удосконалення рухової пам’яті, узгодження сприймання з практичними діями, розвиток образного мислення та репродуктивної уяви, зростання усвідомленості та довільності рухів); зміни у фізичному розвитку (розвиток кістково-м’язової системи та рухової функції, покращення показників рухових якостей (швидкості, гнучкості, спритності), збільшення темпів морфофункціонального розвитку, зростання фізичної працездатності); зростання інтересу до виконавських видів мистецтва; інтенсивний розвиток музичного сприймання, музично-рухового виконавства та художньо-творчих здібностей.

Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури показав, що в дитячій хореографії досліджувалися особливості виховного потенціалу хореографії взагалі та культурологічного значення дитячого танцю зокрема (П.Коваль, А.Тараканова, А.Фомін, Ю.Хижняк); використання традицій народної хореографії (Т.Бадмаєва, К.Василенко, К.Геворгян, А.Жолтаєва, А.Шевчук); музично-ритмічний розвиток дітей як складова частина хореографічного навчання (Т.Бабаджан, Н.Вєтлугіна, А.Зіміна, М.Палавандішвілі, С.Руднєва, К.Тарасова та інші); особливості дитячої танцювальної творчості (Р.Акбарова, С.Акішев, Є.Голікова, О.Горшкова, Р.Плавник); поліхудожній підхід до засвоєння дітьми танцювальної культури на основі створення синкретичної атмосфери мистецтва (Т.Морозова, Ю.Ушакова, Б.Юсов та інші). Існує низка науково-педагогічних досліджень, в яких хореографія розглядається як один здопоміжних засобів фізичного, розумового, морального виховання дітей дошкільного й молодшого 


 

шкільного віку (Aleszro, Brodford, Н.Власова, В.Грінер, Л.Дзержинська, М.Кольцова, Ф.Рац, А.Фомін та інші).

Під час організації та проведення хореографічних занять з дітьми дошкільного віку доцільно використовувати танцювальні вправи різної спрямованості: пантомімічні (виразні рухи, пози, жести, міміка); танцювальні (рухи народно-сценічного, класичного, сучасного та елементарного бального танців); колективно-порядкові (фігурні та композиційні перешикування); корекційні (партерні та коригуючі рухи); музично-ритмічні (завдання на емоційне сприймання музики, музично-рухову координацію рухів та розвиток уваги, передачу ритмічного малюнка); творчі (імітаційні рухи, творчі ігри та завдання).

Доступний танцювальний та музичний репертуар в системі дошкільної освіти можна застосовувати не лише у хореографічній роботі, але й успішно інтегрувати в інші види дитячої діяльності (музичну, ігрову, театралізовану). Змістовне наповнення занять з ознайомлення дошкільників з навколишнім світом та природою, фізичного виховання, формування елементарних математичних уявлень сприятиме підвищенню пізнавального інтересу дітей, закріпленню знань у нетрадиційних формах, збільшенню об'єму рухової активності.

Поряд з навчальними завданнями на заняттях з хореографії слід вирішувати виховні. Так, виконання рухів дає змогу впливати на формування вольових якостей (наполегливості, організованості, дисциплінованості, витримки), а взаємодія хлопчиків та дівчат під час танцю сприяє засвоєнню навичок культури поведінки та спілкування (вміння запросити на танок та подякувати партнеру після його закінчення). Особливу увагу під час заняття слід звертати на хлопців, стимулюючи їх інтерес не тільки мужніми темами танцювального репертуару, але й підвищеним фізичним навантаженням.

Навчання дітей дошкільного віку різноманітним танцювальним рухам дозволяє одночасно вирішувати завдання естетичного та фізичного 

 

виховання. Саме в хореографічному мистецтві найбільш повно виявляється синтез тілесного та духовного компонентів, які розкривають широкі перспективи художньо-естетичного творчого та фізичного напрямку в розвитку дитини.

Так, тілесна культура танцю вирішує завдання, спрямовані на оптимізацію рухової активності, в залежності від індивідуальних та статево-вікових особливостей; підвищення функціональних можливостей організму та його гармонійний розвиток; попередження та виправлення незначних відхилень у фізичному розвитку дітей. Використання танцювальних елементів у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяє формуванню в них якісних характеристик рухів: виразності, ритмічності, чіткості, координованості, повільності та цілісності. Емоційна забарвленість танцювальних вправ надає рухам енергії та м'якості, більшого розмаху чи стриманості і в той же час сприяє їх розкутості та невимушеності. Танцювальна діяльність дозволяє вирішувати корекційно- профілактичні завдання: формування постави та корекцію деяких її порушень, попередження таких відхилень в анатомічній побудові стопи, як плоскостопість та косолапість.

Духовна культура танцювального мистецтва, в широкому плані, спрямована на залучення дітей до загальнолюдських культурних цінностей, а, у вузькому, сприяє розвитку художнього смаку та емоційних проявів дитини, вихованню позитивних форм поведінки та спілкування, формуванню навичок психорегуляції.

Танок як один із засобів розваги сприяє психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, зняттю напруження. Як відомо, у людини генетично закріплена необхідність психічної та фізичної рівноваги, тому люди завжди прагнуть танцювати, особливо діти, які в танці можуть виразити себе та задовольнити потребу в русі.


 

Саме за допомогою відповідних рухів, міміки, жестів, поз та музики дитина здатна передати свій настрій, почуття, переживання, влучно розкрити цілісний музично-руховий образ. Все це допомагає розвивати танцювальну творчість, під якою слід розуміти здібність дитини до створення нових рухів, варіантів комбінування та ускладнення знайомих елементів, а також вміння самостійно імпровізувати в процесі музично-рухової діяльності, у відповідності до особливостей музичного твору на основі доступних танцювальних та образних рухів.

Хореографія виконує не тільки загальноосвітні функції, а й може вирішувати завдання морально-етичного виховання. Так, під час хореографічних занять можно розширювати дитячі інтереси, розвивати вміння бачити прекрасне в хореографії та інших видах мистецтва, формувати навички культури одягу, поведінки та рухіз (зокрема, запрошення до танцю, яке підкреслює гідність і повагу до того, з ким танцюють і для кого танцюють), привчати до охайності, самостійності, відповідальності та обов'язкової дисципліни.

Танцювальна діяльність також сприяє психічному розвитку дитини: розширенню кругозору, активізації пізнавальних процесів, розвитку довільної уваги, пам'яті (зорової, слухової, м'язової), творчої уяви. У зарубіжній літературі розглядається особливий напрямок танцювального мистецтва - „educational dance", що означає „виховний" чи „навчальний" танок.

Поряд з іншими видами мистецтва танок відіграє значну роль у відродженні та збагаченні національної культури. Знайомство дітей з яскравим колоритом української хореографічної лексики, цікавими композиційними формами, своєрідним національним костюмом допомагає усвідомити значущість вітчизняних культурних цінностей та залучити підростаюче покоління до краси мистецтва, традицій, обрядів рідного народу, поступово розкриваючи перед ними його менталітет.

 

Враховуючи, що в дошкільних групах хореографією займаються діти без попереднього відбору, одним з важливих завдань, яке педагог повинен вирішувати на кожному занятті, є корекційна робота (попередження та виправлення дефектів постави, стопи та ін.) 

 

 

 

 

Консультація для батьків:


«Хореографія в 3 роки, як  прояв дитячої індивідуальності»


  Заняття танцю суттєво впливають на формування індивідуальності малюка, спричинюють її глибокі внутрішні зміни. Щоб найповніше застосувати  різноманітні розвиваючі можливості хореографічного заняття, слід пам’ятати, що – це насамперед, уроки мистецтва, яке є могутнім чинником становлення емоційно-особистісного життя людини. На жаль чимало дорослих вважають танець своєрідною гімнастикою. Між тим виховання  емоційності, духовності – найважливіший аспект хореографічних занять.

   Отже, метою хореографічного виховання 2,5-3-річних малюків  є їхній фізичний, психічний та духовний розвиток, а центром розвивального процесу є сама дитина, її внутрішній світ, її здоров’я.

Психофізичному розвитку дітей сприяють спеціальні ігрові вправи зокрема імітація рухів різних тварин, птахів, входження  в їх психологічні образи. Наприклад, можна запропонувати малюкам «Потанцювати як сумний зайчик у зимовому лісі», потім «злякатися вовка» і, нарешті, «порадіти , що вовк пішов геть» . Після закінчення гри слід подбати про те, щоб усі діти вийшли з ролі» - повернулись від ігрових емоцій до власних. Малюки можуть пострибати, потупати ногами, промовляючи своє  ім’я. ( Наприклад «Я – Оленка»).

    Засвоєнню хореографічних умінь та навичок сприяє відтворенню в танці  казкового сюжету. Якщо дитина пропонує власні рухи чи свої версії казки, в жодному разі їх не можна ігнорувати. Бажано змінити те, що треба (на вашу думку) на те що хочеться виконати малюку, давши можливість власно надумані рухи виконати у музичному етюді. Або принаймні сказати : «Молодець! Цікаво вигадав. А тепер подивися, як я пропоную. Спробуємо потанцювати разом.»

     Іноді батьки  не розуміють вікових психофізіологічних особливостей своєї доньки або сина, а також характеру впливу занять танцю на дитячу особистість. 


Налаштовані на швидке отримання зовнішнього результату, на  ранню хореографічну спеціалізацію, батьки ігнорують поступові внутрішні зміни індивідуальності малюка, які привносять заняття  хореографією. 2.5-3 роки - це вік коли малюки пізнають свої можливості, досліджують своє тіло. По-перше, у цьому віці ще не достатньо розвинені ті рівні нервової системи, що відповідають за точність і силу виконання рухів. По-друге , можливо, в цю саму хвилину маленький дослідник  створює власний танець, втілюючи в ньому музично – ігрові образи, запропоновані педагогом. 

Необхідно знайти рівновагу між соціально прийнятними нормами  поведінки та свободою само втілення малюка.

Це потребує неабиякого педагогічного такту та знання психофізіологічних особливостей дитини. Нервова система  трирічного малюка нездатна підтримувати стан неперервного збудження нервових центрів при тривалому статичному напруженні. Тому діти цього віку просто не в змозі довго виконувати хореографічні рухи, перебуваючи на місці. Слід чергувати рухові вправи з іграми  та вільною танцювальною імпровізацією. Не обов’язково вимагати від дітей виконання від дітей рухів в колі або на рівній лінії. Важливо, аби дитина бачила дорослого, а він бачив дитину, та щоб дитині вистачало простору для виконання тих чи інших рухів. 

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ.

1.   Не обмежуйте розвиток малюка надто ранньою хореографічною спеціалізацією.  Ви не можете передбачити, чи захоче вона стати артистом балету.

2   Не очікуйте від занять хореографією швидкого зовнішнього результату. Правильно оцінюйте психофізіологічні можливості дитини. Наслідком занять має бути поступовий розвиток її здібностей.

3. Підтримуйте бажання дитини виступити перед рідними вдома.  Поважайте її творчість, створюйте радісну атмосферу. Не скупіться на похвалу та заохочення.

4.  Не вважайте свого малюка «Незграбною дитиною». Ваша донька, або син – справжнє диво.



5.  На момент виступу  на святі чи концерті, коли дитина сконцентрована на вихователі, хореографі або музичному керівникові, не відволікайте її увагу повітряними поцілунками, та проханнями по позувати  перед камерою. Знайте, з боку це виглядає не дуже естетично, та може бути розцінене, як неповага до людини яка готувала виступ, та заважатиме іншим дітям виступити вдало.


Розвиток музично-ритмічного сприймання


«МУЗИКА НА КУБИКАХ»

Дидактичні завдання: розвиток зорово-рухової координації, відчуття ритму. Ігровий матеріал: 4 кубики, на площинах яких написані прості ритмічні схеми, музичні інструменти. 

Музичний матеріал: будь-яка народна танцювальна мелодія. 

Методика проведення : 

Ведучий кидає кубик, діти читають ритмічний запис на стороні, що опинилася зверху, використовуючи ритмо - склади (та — та, ті-ті-ті — та). Потім відтворюють запропонований ритмічний малюнок, плескаючи в долоні та на інструментах. Педагог пропонує дітям підібрати слово, що відповідає заданій ритмічній схемі. Вибір слів визначається лексичною темою, що вивчається. Підібрані слова допомагають тим дітям, які не можуть швидко орієнтуватися у схемах під час гри в оркестрі.


«КАМІНЧИК, ГОРІШОК, ЖОЛУДЬ АБО ШИШКА»

Дидактичні завдання: розвиток тактильного сприймання, репродуктивного мислення, відчуття ритму.

 Ігровий матеріал: «мішечок із сюрпризами» (шишки, горіхи, жолуді, каштани).

 Методика проведення : 

Перед грою педагог разом із дітьми фантазує, ніби вони прийшли в ліс, в якому вночі був сильний ураган. По всьому лісу розкидані шишки, жолуді, горіхи, колючі каштани. Малятам пропонується на дотик із закритими очима визначити, що знаходиться поруч із ними. Той, до кого підходить педагог, повинен назвати свою знахідку, визначаючи якому дереву належить знайдений плід. Гра закінчується інструментальним музикуванням із цими предметами по партитурі або показу педагога. 


«ТЕЛЕГРАФ»

 Дидактичні завдання: розвиток тактильно - кінестетичної пам'яті, мислення, відчуття ритму.

 Методика проведення :

Діти стоять один за одним («паровозиком»). Вони по черзі відстукують ритмічний малюнок, заданий педагогом, по спині того, хто стоїть попереду. Перша в строю дитина проплескує ритм у долоні. Педагог оцінює результат. Потім всі діти проплескують ритм і підбирають слова на певну лексичну тему з даною ритмічною структурою. 


«ТЕЛЕВІЗОР»

Дидактичні завдання: розвиток зорової пам'яті, уміння відтворювати заданий ритмічний малюнок.

 Ігровий матеріал: «телевізор», ритмічні блоки, тематичні малюнки, музичні інструменти або їх замінники.

 Музичний матеріал: музичні фрагменти різних розмірів (марш, полька, народна танцювальна пісня, вальс, чарльстон, тарантела). 

Методика проведення : 

Гра проводиться в два етапи: Перший етап. Педагог просить дітей запам’ятовувати, що їм покажуть по телевізору. На екрані з'являється певний ритмічний малюнок, Діти його запам'ятовують, а потім по черзі відтворюють, використовуючи музичні інструменти або їх замінники. Другий етап. Педагог відкриває декілька малюнків, а діти вибирають той, звукоскладовій структурі слова-назви якого відповідає заданий ритмічний малюнок. Розвиток музично-ритмічного сприймання

 

 

 

Вікова характеристика дітей дошкільного віку та її урахування в хореографічній роботі .

Середній дошкільний вік (п’ятий рік життя) 

При визначенні завдань та змісту хореографічної роботи з дітьми дошкільного віку слід враховувати вікові психологічні, фізичні та музично-рухові особливості їх розвитку. В п’ять років внаслідок активного розвитку пізнавальних процесів, дитина здатна усвідомлювати інформацію про те, що хореографія – це танок за правилами, виконання яких вчить красивим рухам, виробляє красиву поставу. Дитина починає розуміти, що танець – це німа мова, що один і той самий рух може мати різне значення, а в танцях розкриватися різноманітні образи. Може простежити закономірність, що характер виконання танцю залежить від його музичного супроводу. Запам’ятовування інформації у цьому віці носить здебільшого мимовільний характер, тобто залежить від емоційного настрою та інтересу до відповідної теми. Активізація словника сприяє засвоєнню доступної танцювальної термінології (назви рухів, танців, позицій). Дитина може сприймати та розповідати зміст хороводів, сюжетних та побутових танців, визначати особливості музичного супроводу. Дитина починає співвідносити музичні жанри (марш, полька, вальс, танок) з танцювальними (хоровод, пляска, полька, вальс), підпорядковує танцювальні рухи особливості музичного супроводу. Починає рухатися після музичного вступу і закінчує рух після зупинки звучання музики, орієнтується в загальному характері мелодії, характеризує емоційно образний зміст музики, розрізняє відтінки одного настрою шляхом контрастного зіставлення музичних творів. Розвиток пам'яті сприяє запам’ятовуванню та 459 відтворюванню танцювальних рухів, вправ, комбінацій та танців. Дитина здатна пригадати, які рухи виконувалися на занятті під ту чи іншу музику. Нестійкість психічних процесів потребує частої зміни видів хореографічних завдань та умов їх виконання. 

Розвивається емоційна сфера, внаслідок чого малюк із задоволенням пізнає мову танцю шляхом освоєння образно-рухового змісту танцювальних рухів («колупалочка» (колупали землю), «вірьовочка» (плести вірьовку), «моталочка» (мотати ногою) та ін.). Може передавати образи контрастного характеру («Айболит і Бармалей», «Вовк і Заєць», «Товстий і Тонкий» та ін.), диференціювати та передавати за допомогою виразних поз, жестів і міміки різні переживання і стан людини (радість, сором, страх). Поряд з емоційною чутливістю формується й художнє мислення, тому дитина не просто сприймає танцювальні образи (під час власного виконання, перегляду концертних номерів, балетних вистав), порівнює їх між собою, а й вчиться співвідносити їх з реальними. Вона починає точніше диференціювати гарне і негарне, розуміється на тому, що відносять до категорії некрасивого. Естетична оцінка власної чи колективної танцювальної творчості виражається простими характеристиками: «подобається танець – не подобається», «красиво танцює – не красиво». У дитини спостерігається бажання співвідносити свої танцювальні рухи зі зразком дорослого, наслідувати красивому виконанню. Разом з тим, вона проявляє самостійність, бажання діяти не лише за вказівкою дорослого, а й на власний розсуд, за особистим бажанням, що дозволяє насичувати заняття елементами танцювальної імпровізації. У процесі танцювальної творчості охоче оперує не лише реальними, а й уявними, віртуальними образами, здатна прикрашати образи влучними позуваннями, мімічними реакціями. Разом із цим, у танцювальних імпровізаціях здебільшого спостерігаються «рухові штампи». Під час виконання творчих завдань підпорядковує власну поведінку загальним правилам, спільні дії та ігри з однолітками починають домінувати над індивідуальним. Проявляє початкові форми вибірковості  встановленні контактів з іншими дітьми під час виконання елементарних вправ контактної та масової імпровізації. Дитина може застосовувати правила танцювального етикету: вітати педагога танцювальним уклоном, а по закінченню заняття дякувати та прощатися також за допомогою уклону, запрошувати партнера до танцю, приймати запрошення, відповідаючи реверансом, просуватися по танцювальному класу на носочках, протягом заняття не розмовляти. Дитина починає розуміти, що для занять хореографією слід одягати танцювальну форму і взувати спеціальне взуття. На п’ятому році життя зростає сила та працездатність м’язів, рухи стають більш координованими та свідомими, тому дитина здатна сприймати та виконувати більш складні танцювальні рухи (па галопу, підскоки, зальотний біг), засвоювати їх комбінаційні сполучання, поєднувати з різними положеннями рук, оплесками, притупами. У більшості дітей наприкінці вікового періоду рухи набувають ритмічності, координованості, образності, легкості. Формування вигинів стопи та хребта сприяє формуванню правильної постави. Дитина нетривалий час може утримувати вірне положення тулубу, рук та ніг, однак швидко втомлюється і потребує зміни завдань. Їй важко розраховувати м’язові зусилля та оцінювати власні фізичні можливості. Пріоритетність в навчанні ігрової діяльності сприяє емоційному виконанню танцівігрор, побудованих на танцювальних формах побутових рухів (кроки, біг, стрибки) та імітаційних рухах цікавих для наслідування, може виразно розкривати цікаві та знайомі образи відповідно до танцювальних характеристик або зразків наданих дорослим. Дитина здатна в ігровій формі засвоїти інформацію про позиції рук та ніг (характерний 460 танець). Початковий танцювальний досвід дозволяє малюку виконувати доступний репертуар народних (хороводи, сюжетні та побутові), історико-побутових, дитячих бальних танців. Ознайомлення з парними танцями формує початкові знання про різні положення в парі, розвиває вміння утримувати погляд на партнері, узгоджувати з ним свої рухи, починати та закінчувати виконувати рух разом.


 

Старший дошкільний вік (шостий рік життя)

 Особливості старшого дошкільного віку ми розглянемо на прикладі розвитку дітей шести та семи років. Так, дитина на шостому році життя починає орієнтуватися в різних видах хореографічного мистецтва (класичний, народний, бальний, сучасний), розуміє, що кожен з них має свої особливості (рухи, музика, костюм); уявляє, що танціможуть бути різними за змістом, темпом (повільні, швидкі), кількістю виконавців (сольні, парні, масові), складатися з різних рухів, виконуватися в різних костюмах. Зацікавлено сприймає інформацію про танцювальну культуру різних країн, про регіональні особливості української хореографії та танці свого регіону. Може розповісти зміст танцю, надати словесну характеристику тому чи іншому танцювальному образу, співвіднести його з літературним або реальним. Розуміє естетичну природу класичних рухів, знає позиції ніг та рук, вміє їх відрізнити від характерних. Танцювальна діяльність стає більш цілеспрямованою, мета починає співвідноситися з мотивом. Дитина прагне виступати перед глядачами, батьками, стояти у першій лінії, виконувати сольні партії у танцювальних номерах. Дитина розуміє, що один і той самий рух може виконуватись весело або сумно, швидко або повільно, на місці та під час просування, в парі та окремо, із застосуванням різних положень рук або реквізиту, під різні музичні мелодії. Зростає інтерес до відмінностей між дівчатками та хлопчиками, що дає можливість засвоїти інформацію про розмежування танцювальних рухів на жіночі, чоловічі та спільні, формувати навички виконання танцювальних рухів та доступних танців, у яких простежується розподіл лексичного матеріалу за статевими ознаками. Дитина може засвоїти більш складні танцювальні рухи та комбінації, довше утримує статичні пози, впевненіше виражає емоції під час виконання танцювального репертуару. Завдяки розвитку уваги, пам’яті (м’язової, слухової, зорової), рухових та пізнавальних здібностей, дитина починає контролювати свої та чужі рухові дії, діяти в рамках тієї чи іншої танцювальної композиції, адекватно реагувати на успіх та невдачу під час вивчення того чи іншого танцювального руху (вправи, етюду, танцю). Розвивається здатність співвідносити власні хореографічні досягнення з ідеальним еталоном (показом педагога-хореографа або танцями професійних виконавців). На шостому році життя малюк вже може приймати та утримувати правильну поставу тулубу, м’які та округлені позиції рук, напіврозгорнуті позиції ніг, тягнути носок, легко виконувати стрибки та біг не ставлячи на підлогу п’ятки. 

Дитина більш злагоджено виконує рухи в парі, вміє налагоджувати емоційний контакт з партнером. Може вибірково відноситися до вибору партнера, відмовлятися танцювати, якщо партнер по танцю не подобається. В процесі танцювальної діяльності починає активніше використовувати простір, розуміє, що танцювальні рухи можна виконувати у різних рівнях (стоячи, лежачи, сидячи) на місці та у просуванні. Може виконувати перебудови з одного танцювального малюнку в інший, сполучати декілька послідовних перебудувань. Дитина зацікавлено ставиться до танцювального мистецтва, може виділяти в ньому оригінальне, дивне, складне, яскраве. Під час занять може надавати перевагу певним  танцювальним вправам та завданням, виявляє свої уподобання щодо виконання танцювального репертуару. Дитина починає проявляти вибіркове ставлення до різних видів хореографічного мистецтва, що свідчить про динаміку особистого художньоестетичного росту, формування життєвої компетентності. Вміє диференціювати емоційні стани людини, більш усвідомлено застосовує в репродуктивній та продуктивній танцювальній діяльності різноманітні пози, жести, міміку, може співвідносити базові емоції (радість, гнів, смуток, страждання тощо) зі змістовним наповненням того чи іншого танцювального руху (комбінації, етюду, танцю). Дитина розуміє, що один і той самий рух може мати різне змістовно-емоційне наповнення в залежності від мети його застосування, намагається більш виразніше передавати в танці емоції та переживання. Вміє висловлювати свої враження після перегляду танцювальних номерів, диференційовано оцінює роботу виконавців, їх сценічне вбрання. Починає активніше проявляє творчі здібності в танці, застосовує більшу кількість танцювальних та пантомімічних рухів. Зростає творча активність, яка проявляється у бажанні самостійно виконати творче завдання (вигадати танок для мами), доручення (вивчити з батьками танок). Дитина з задоволенням виконує індивідуальні завдання імпровізаційного характеру, якщо їх тематика відповідає її віковим особливостям та досвіду. 

Під час групової та парної імпровізації не завжди контролює власну емоційну поведінку, може відмовлятися від виконання завдання. В процесі колективної імпровізації проявляє вибіркове ставлення до дітей в групі, обирає в партнери того з ким дружить або бажає дружити. Рухова активність в цьому віці стає більш цілеспрямованою і відповідає індивідуальним можливостям дитини, її танцювальному досвіду, інтересам, особистісним домаганням. Вищою стає загальна фізична працездатність та витривалість. Дитина з задоволенням демонструє свої досягнення під час виконання вправ партерної гімнастики, чекає оцінки, схвалення. У дитини значно збільшується м’язова маса саме нижніх кінцівок, підвищується їх сила та еластичність, тому ознайомлення з рухами класичного танцю стає більш тривалішим.

 

 


Організаційно-методична основа проведення

 хореографічної роботи з дошкільнятами


Завдання та зміст хореографічної роботи з дітьми дошкільного віку 6

Виходячи з теоретичного аналізу основних закономірностей психічного, фізичного та музично-рухового розвитку дітей середнього та старшого дошкільного віку, ми визначили основні освітні завдання.

 Середній дошкільний вік.

 Розвивальні:

1) сприяти розвитку пізнавального інтересу та музичного світогляду; розвивати потребу і готовність проявляти творчу активність під час організованої дорослим та самостійної танцювальної діяльності, надавати можливість експериментувати з рухами, простором; 

2) розвивати естетичні почуття та художній смак, вчити бачити красиві та некрасиві рухи;розвивати рухові та вольові якості (швидкість, спритність, гнучкість, витримку), психічні процеси (увагу, пам'ять, уяву), вміння контактувати з партнерами по танцю, аналізувати музичний супровід, порівнювати рухи між собою;

 3) сприяти зняттю м’язової та психологічної напруги, розвивати почуття позитивного самовідчуття, впевненість у своїх можливостях). 

Навчальні: 

1) дати уявлення, що хореографія – це танок за правилами, що існує мова танцю і рухи можуть мати різне змістовно-образне наповнення; 

2) знайомити з доступною термінологією (назви позицій, рухів, вправ, танців, частин тіла, перебудов); вчити розповідати про зміст танців, охарактеризувати танцювальні образи, знайомити з доступними для сприймання дітьми зразками хореографічного мистецтва (концертні виступи, балетні вистави для дітей); 

3) збагачувати музичний досвід дітей, використовуючи вже знайомі їм твори та зацікавлюючи новими творами композиторів - класиків і сучасних авторів, вчити визначати характер, темп, динаміку, жанр (марш, вальс, полька, танець) музичного твору, збагачувати уявлення про по те, що характер руху залежить від характеру музики, вчити підпорядковувати рухи характеру музики; 

4) збагачувати танцювальний досвід дітей, удосконалювати навички виконання танцювальних форм побутових рухів (різновиди кроку, бігу, стрибків), поєднувати їх з різними положеннями рук та танцювальними елементами;

5) вчити виконувати більш складні танцювальні рухи (підскоки, па галопу, зальотний крок, вихилясник та інші) та доступний репертуар (танці-ігри, образні танці, сюжетні танці, народні танці, історикопобутові); 

6) вчити передавати емоціями характер того чи іншого руху і загальний характер танцю, добирати до рухів відповідні пози, жести, міміку, розвивати вміння емоційно переживати ігрову ситуацію в танцях та інсценуваннях, проявляти творчу активність;

7) вчити утримувати правильне положення тулубу, рук та ніг, координувати  рухи окремих частин тіла, вільно орієнтуватися у просторі, тримати інтервали та виконувати прості фігурні перебудови (ходіння по діагоналі, колу, розходження парами, четвірками тощо).

 Виховні: 

1) виховувати інтерес та бажання займатися хореографією, вміння дотримуватися основних правил танцювального етикету та правил поведінки під час заняття, формувати навички культури одягу; 

2) формувати уявлення про те, що танець сприяє формуванню красивої постави, легкої ходи і робить людину привабливою; 

3) виховувати особистісні якості (працелюбність, самостійність, охайність), поважливе ставлення до інших дітей;

 4) виховувати бажання красиво рухатися, творчо проявляти себе в танці, демонструвати свої танцювальні досягнення дітям та дорослим. 

Старший дошкільний вік. 

Розвивальні: 

1) збагачувати емоційну сферу, вміння виражати емоції та внутрішній стан під час вільної імпровізації та виконання творчих завдань, розвивати естетичні почуття та художній смак, привертати увагу до краси власних рухів; створювати сприятливі умови для підвищення самостійності, вправляти в танцювальному експериментуванні, надавати простір для реалізації творчих задумів; 

2) формувати особистісну позицію, вміння надавати характеристику хореографічним образам під час перегляду зразків хореографічного мистецтва, вправляти в умінні розмірковувати щодо змісту танцю, висловлювати власні судження, передавати хореографічні образи в інших видах творчої діяльності (малюнках, віршах, моделюванні одягу);

 3) сприяти розвитку музичного світогляду і пізнавального інтересу до музичних творів, як засобу мислення хореографічними образами; розвивати рухові якості (швидкість, спритність, витривалість, гнучкість і силу), психічні процеси (увагу, пам'ять, уяву), вольову регуляцію поведінки; сприяти зняттю м’язової та психологічної напруги засобами танцювальних рухів; 

4) розвивати почуття впевненості у своїх можливостях, відчуття особистісного емоційного комфорту, своєї значущості у дитячому колективі, підтримувати намагання дитини адекватно оцінювати свої досягнення в танцювальній діяльності; розкривати хореографічні здібності та визначати перспективи подальшого навчання.

 Навчальні: 

1) створювати сприятливі умови для збагачення, розширення, систематизації знань та уявлень дітей про хореографічне мистецтво, історію його виникнення та розвитку, види (народний (фольклорний та сценічний), історикопобутовий, бальний, класичний, сучасний (джаз, модерн, хіп-хоп, брейк), естрадний) та жанри (гопак, гуцулка, коломийка, полька, вальс);

2)знайомити з доступними зразками хореографічного мистецтва (концертні виступи професійних та провідних дитячих танцювальних колективів України та світу, балетні вистави для дітей), прізвищами видатних танцівників та балетмейстерів (П. Вірський, М. Вантух, І. Моїсєєв, Г. Уланова, М. Фокін, М. Плісецька та ін.), з доступною термінологією відповідного хореографічного напрямку; 

3)формувати систему уявлень про синкретичну та синтезовану сутність танцювального фольклору,дати елементарні уявлення про регіональні особливості українського танцю (Центральна та Західна Україна, Полісся та Волинь, Поділля) та танцювальну культуру свого регіону, знайомити з композиційними різновидами українського танцю (хоровод, гопак, козачок, гуцулка)

4)збагачувати танцювальний досвід, формувати та розвивати навички виконання танцювальних рухів (класичні, народно-сценічні історико-побутові, бальні, сучасні) та акробатичних елементів (напівшпагат або шпагат, «мостик», «перекид»), які відповідають віковим особливостям та індивідуальним можливостям дитини;

5) вчити виконувати доступний танцювальний репертуар, віддаючи перевагу танцям різних регіонів України та своєї місцевості; забезпечувати якість виконання навчально-танцювального матеріалу (рухи, вправи, комбінації, етюди, танці); продовжувати вчити емоційно переживати ігрову ситуацію в танцях,емоційно та виразно передавати їх зміст, знаходити індивідуальнупластику для розкриття музично-рухового образу; поважно ставитися до партнера, узгоджувати з ним рухи;

6)продовжувати розвивати вміння вільно володіти своїм тілом, користуватись необхідними засобами рухової виразності (добирати до рухів відповідні пози, жести, міміку), підпорядковувати рухи музичному супроводу; заохочувати до вільної імпровізації під час індивідуальної, парної та колективної творчості; виробляти вміння протягом заняття утримувати правильну поставу, розвивати потребу слідкувати за правильною поставою у повсякденному житті; розвивати силу та еластичність різних груп м’язів, здійснювати профілактику та корекцію окремих анатомо-фізіологічних відхилень (партерні вправи, елементи класичного танцю)

7)вчити вільно орієнтуватись у просторі під час виконання різних видів музично-ритмічних рухів, самостійно перешиковуватись і виконувати композиційні малюнки («хвилі», «завиток», «великі та маленькі зіроньки», «концентричні кола» та ін.).

 Виховні:

 1)виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до танцювального мистецтва, потребу займатися хореографією та досягати певних результатів, бажання відвідувати концертні заходи, дитячі балетні вистави, дивитися танцювальні телевізійні проекти;

2)продовжувати виховувати базові якості особистості (самостійність, працелюбність, людяність, самовладання, самолюбність, відповідальність, креативність та ін.), коректне та доброзичливе ставлення до партнера по танцю та творчих проявів однолітків;

3)формувати навички культури глядача та виконавця, навички поведінки та культури одягу, оцінне ставлення до власної зовнішності;

4)виховувати національнопатріотичні почуття, інтерес до українського танцювального мистецтва, до культурних надбань українського народу.

 
 

    

    Метою хореографічного навчання є сприяння естетичному і фізичному вихованню дитини, її всебічному і гармонійному розвитку як особистості

   Під час такого навчання розв’язуються наступні завдання:

1) розвиток та укріплення фізично кістково-м’язового апарату дітей;

2) виявлення та усунення фізичних недоліків у розвитку дитини, сприяння її правильному загальному фізичному розвитку;

3) отримання дітьми початкової хореографічної підготовки;

4) розвиток почуття ритму, координації рухів;

5) ознайомлення дітей з засобами музичної виразності, прищеплення основних навичок в умінні слухати музику, сприймати та передавати в русі її ритм, динаміку, її образний зміст;

6) розвиток творчих здібностей дитини;

7) підготовка до подальшого освоєння мистецтва танцю;

8) задоволення потреби в руховій активності дитини.

   Отже, систематичні заняття танцями дуже корисні для фізичного розвитку: поліпшується постава, усувається ряд фізичних недоліків, зміцнюються м'язи, стають рухливими суглоби, удосконалюються рухи. Поступово діти починають легше і граціозніше рухатися, стають розкутими, здобувають виразність рухів.

   Поряд з тим заняття з хореографії дають можливість проводити з дітьми велику виховну роботу, використовуючи специфічні засоби танцювального мистецтва.

   Під час занять у садочках формується художній смак, підвищується культура поведінки дітей, їх творча активність. У процесі занять діти привчаються до охайності, обов”язкової дисципліни під час занять, репетицій, виступів. Регулярні заняття привчають до правильного розподілу свого робочого і вільного часу.

   Навчання танцям розширює кругозірДіти знайомляться з різними видами танців, починають розрізняти їхні особливості; з особливим інтересом та захопленням ставляться також до сценічного мистецтва і охоче відвідують хореографічні  концерти і вистави.

 

   

 

 

 

 

 

 

"...діти повинні жити в світі краси,

гри, казки, музики, фантазії, творчості!"

В. Сухомлинський

          Хореографія - один з найяскравіших та емоційних видів мистецтва, що дарує радість як виконавцям так і глядачам, залучає дітей до художньої творчості, сприяє їх морально-естетичному вихованню.

          Цей вид мистецтва люблять більшість дітей: їм подобається рухатись під ритмічну танцювальну музику, що будить їх фантазію, захоплює.

          Танець та музика взаємопов'язані один з одним: музика є душею танцю, вона створює творчий настрій, емоційну сферу, координацію, музикальність та артистичність, впливає на руховий апарат, розвиває слухову, зорову, моторну (м'язову) пам'ять, розвиває естетичний смак. Чим раніше дитина почне слухати  музику та супроводжувати її ритмічними рухами, тим активніше почнеться розвиток усіх сенсорних каналів.

          Залучення дітей до хореографії йде різними шляхами, починаючи з доступних за віком цікавих вправ, музичних ігр, етюдів, танців, хороводів, що допомагають малюку зрозуміти та полюбити мистецтво хореографії.

         

 Заняття з дітьми 5 - 6 річного віку бажано проводити в ігровій формі, яка є домінантною формою організації занять для дітей цього віку.

          Гра - це активна діяльність, спрямована на виконання музично-ритмічних завдань, вона викликає у дітей веселий, бадьорий настрій, впливає на активність процесу розвитку рухів, формує музичні здібності, сприяє розвитку дитячої творчої ініціативи.    

         Гра вводить дитину в життя, в спілкування з оточуючими, з природою, сприяє придбанню знань. Вона завжди має певну мету.

         В музично-ритмічних іграх метою є розвиток інтелекту, почуття ритму і такту, пам'яті, музичного слуху, самої творчої діяльності дитини. Ігри сприяють швидкому запам'ятовуванню вивченого матеріалу, інтенсивності вивчення, позбавлення від комплексів.

   Ритмічні ігри, найтіснішим чином пов'язані з моторикою, м'язовою реактивністю людини, тому  треба навчити дитину фізично відчувати ритм. Нервова система, як і мускулатура, піддається розвитку, тому людина, що володіє почуттям ритму, буде краще грати, співати, танцювати і т.і. Виховується  у дітей почуття ритму, підвищується раціональна організованість рухів, їх працездатність, розвивається дихання.Важливе значення на хореографічному занятті має музичний супровід, який повинен відповідати віку дітей, бути доступним до сприйняття, чітко передавати характер рухів, ритм та темп.Отже, під час організації та проведенні хореографічних занять з дітьми дошкільного віку, педагогу слід дотримуватись наступних методичних вимог:

1.    Визначення навчальних, виховних, розвивальних завдань.

2.    Відповідність змісту заняття його тематиці, меті й завданням.

3.    Використання різнохарактерного музичного матеріалу.

4.    Зміна видів діяльності, місця розташування дітей, дозування навантаження.

5.    Використання різноманітних методів і прийомів, що стимулюють рухову, розумову, творчу активність дітей.

 

6.    Створення цікавої ігрової атмосфери, що сприяє підвищенню інтересу до заняття.

7.    Підведення підсумків заняття з аналізом діяльності дітей.

 

 Отже, гра є основним видом дитячої діяльності та має велике значення для становлення індивідуальності та формування дитячого колективу. В іграх дитина стає членом колективу, вчиться оцінювати свої дії та вчинки.

          Гра прищеплює навички ефективного спілкування, розвиває увагу, вчить правильно виражати свої думки, розвивати мовлення.

          Правильно використовуючи ігри можна багато досягнути у вихованні дітей. Дитина моделює в грі свої відносини з навколишнім світом, програє різні ситуації - в одних вона лідирує, в інших підпорядковується, в третіх, здійснює спільну діяльність з іншими дітьми і дорослими. Проведення занять в ігровій формі утримує інтерес вихованців і включає їх в активну роботу.

          Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ дошкільнятами, а також викликає інтерес до занять.

          Тому, треба зробити ігровий метод навчання органічним компонентом заняття, засобом досягнення поставленої мети.

           Рухливі ігри різної направленості є ефективним засобом комплексного розвитку танцювальних якостей  у дітей дошкільного віку.

          Ігровий метод в роботі з дошкільнятами можна використовувати на всіх заняттях. Тому, гра завжди  була та остається традиційним засобом педагогіки. А значить, і заняття з хореографії при певній фантазії керівника, також може стати цікавою грою.

 

 

Приклади логоритмічних вправ

Логоритмічні заняття - це методика, яка спирається на зв'язок слова, музики і руху і включають в себе пальчикові, мовленнєві, музично-рухові і комунікативні ігри. Взаємодіязазначенихкомпонентівможе бути різноманітною, зпереважанням одного з них.Основнм завданням логоритмічного впливу є:* розвиток слухового уваги і фонематичного слуху;                                                     * розвиток музичного, звукового, тембрового, динамічного слуху, почуття ритму, співочого діапазону голосу;                                                                                                 * розвиток загальної і тонкої моторики, міміки, пантоміміки, просторових організацій рухів; 

 

  • виховання вміння перевтілюватися, виразності і грації рухів, вміння визначати характер музики, погоджувати її з рухами; *виховання переключаємості з одного поля діяльності на інший;                               * розвиток мовної моторики для формування артикуляційної бази звуків, фізіологічного дихання;                                                                                                   * формування і закріплення навику правильного вживання звуків у різних формах і видах мовлення, у всіх ситуаціях спілкування, виховання зв'язку між звуком і його музичним чином, буквеним позначенням;                                                                         * формування, розвиток і корекція слухо-зорово-рухової координації; 

Вправи на розвиток і активізаціюрізнихфункцій

Гра «Вітерець»

Дітисидять на стільчиках, кожному видаютьсясултанчікабо вертушки. Вправавиконуєтьсякількаразів, без музичногосупроводу. Дітиповинніподути на предметипідвірші. Потрібнонамагатисядути сильно, щобфігуркирухались. 

Вітре, гордийволодар!

Тиганяєшзграїхмар, 

Тихвилюєшсинє море,

Всюдивієш на просторі.

 

“Зайчик Стрибки”

Лісом зайчик прострибав,

Щосьпоїстивіншукав.

Має зайчик наш два ушка,

Ними швидковорушить,

Тількивовкавінпобачить,

Зразу стриб – і наче спить.

 

 

ХОРЕОГРАФІЯ У СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

 

Важливу роль у процесі виховання дошкільників відіграє хореографія тому, що танець за своєю природою є синтетичним видом мистецтва, який поєднує у собі духовно-культурний і тілесно-культурний компоненти, що сприяє різнобічному розвитку людини.У дошкільному віці створюються передумови для залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку.

 

Зміст і структура хореографічної діяльності відповідають віковим особливостям розвитку дошкільників, провідній ігровій діяльності дітей та історичній логіці розвитку хореографічного мистецтва.До передумов залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку відносяться: зміни у психічному розвитку (удосконалення рухової пам’яті, узгодження сприймання з практичними діями, розвиток образного мислення та репродуктивної уяви, зростання усвідомленості та довільності рухів); зміни у фізичному розвитку (розвиток кістково-м’язової системи та рухової функції, покращення показників рухових якостей (швидкості, гнучкості, спритності), збільшення темпів морфофункціонального розвитку, зростання фізичної працездатності); зростання інтересу до виконавських видів мистецтва; інтенсивний розвиток музичного сприймання, музично-рухового виконавства та художньо-творчих здібностей.Під час організації та проведення хореографічних занять з дітьми дошкільного віку доцільно використовувати танцювальні вправи різної спрямованості: пантомімічні (виразні рухи, пози, жести, міміка); танцювальні (рухи народно-сценічного, класичного, сучасного та елементарного бального танців); колективно-порядкові (фігурні та композиційні перешикування); корекційні (партерні та коригуючі рухи); музично-ритмічні (завдання на емоційне сприймання музики, музично-рухову координацію рухів та розвиток уваги, передачу ритмічного малюнка); творчі (імітаційні рухи, творчі ігри та завдання).Доступний танцювальний та музичний репертуар в системі дошкільної освіти можна застосовувати не лише у хореографічній роботі, але й успішно інтегрувати в інші види дитячої діяльності (музичну, ігрову, театралізовану). Змістовне наповнення занять з ознайомлення дошкільників з навколишнім світом та природою, фізичного виховання, формування елементарних математичних уявлень сприятиме підвищенню пізнавального інтересу дітей, закріпленню знань у нетрадиційних формах, збільшенню об'єму рухової активності.Поряд з навчальними завданнями на заняттях з хореографії слід вирішувати виховні. 

 

Так, виконання рухів дає змогу впливати на формування вольових якостей (наполегливості, організованості, дисциплінованості, витримки), а взаємодія хлопчиків та дівчат під час танцю сприяє засвоєнню навичок культури поведінки та спілкування (вміння запросити на танок та подякувати партнеру після його закінчення). Особливу увагу під час заняття слід звертати на хлопців, стимулюючих інтерес не тільки мужніми темами танцювального репертуару, але й підвищеним фізичним навантаженням. Навчання дітей дошкільного віку різноманітним танцювальним рухам дозволяє одночасно вирішувати завдання естетичного та фізичного виховання. Саме в хореографічному мистецтві найбільш повно виявляється синтез тілесного та духовного компонентів,  та фізичного напрямку в розвитку дитини.Так, тілесна культура танцю вирішує завдання, спрямовані на оптимізацію рухової активності, в залежності від індивідуальних та статево-вікових особливостей; підвищення функціональних можливостей організму та його гармонійний розвиток; попередження та виправлення незначних відхилень у фізичному розвитку дітей. Використання танцювальних елементів у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяє формуванню в них якісних характеристик рухів: виразності, ритмічності, чіткості, координованості, повільності та цілісності.Емоційна забарвленість танцювальних вправ надає рухам енергії та м'якості, більшого розмаху чи стриманості і в той же час сприяє їх розкутості та невимушеності. Танцювальна діяльність дозволяє вирішувати корекційно- профілактичні завдання: формування постави та корекцію деяких її порушень, попередження таких відхилень в анатомічній побудові стопи, як плоскостопість та косолапість.Духовна культура танцювального мистецтва, в широкому плані, спрямована на залучення дітей до загальнолюдських культурних цінностей, а, у вузькому, сприяє розвитку художнього смаку та емоційних проявів дитини, вихованню позитивних форм поведінки та спілкування, формуванню навичок психорегуляції.Танок як один із засобів розваги сприяє психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, зняттю напруження. Як відомо, у людини генетично закріплена необхідність психічної та фізичної рівноваги, тому люди завжди прагнуть танцювати, особливо діти, які в танці можуть виразити себе та задовольнити потребу в русі.Саме за допомогою відповідних рухів, міміки, жестів, поз та музики дитина здатна передати свій настрій, почуття, переживання, влучно розкрити цілісний музично-руховий образ. Все це допомагає розвивати танцювальну творчість, під якою слід розуміти здатність дитини до створення нових рухів, варіантів комбінування та ускладнення знайомих елементів, а також вміння самостійно імпровізувати в процесі музично-рухової діяльності, у відповідності до особливостей музичного твору на основі доступних танцювальних та виразних рухів.Хореографія виконує не тільки загальноосвітні функції, а й може вирішувати завдання морально-етичноговиховання. Так, під час хореографічних занять можно розширювати дитячі інтереси, розвивати вміння бачити прекрасне в хореографії та інших видах мистецтва, формувати навички культури одягу, поведінки та рухів (зокрема, запрошення до танцю, яке підкреслює гідність і повагу до того, з ким танцюють і для кого танцюють), привчати до охайності, самостійності, відповідальності та обов'язковоїдисципліни. Танцювальна діяльність також сприяє психічному розвитку дитини: розширенню кругозору, активізації пізнавальних процесів, розвитку довільної уваги, пам'яті (зорової, слухової, м'язової), творчої уяви. У зарубіжній літературі розглядається особливий напрямок танцювального мистецтва - „educational dance", що означає „виховний" чи „навчальний" танок.


 

Поряд з іншими видами мистецтва танок відіграє значну роль у відродженні та збагаченні національної культури. Знайомство дітей з яскравим колоритом української хореографічної лексики, цікавими композиційними формами, своєрідним національним костюмом допомагає усвідомити значущість вітчизняних культурних цінностей та залучити підростаюче покоління до краси мистецтва, традицій, обрядів рідного народу, поступово розкриваючи перед ними його менталітет.

Враховуючи, що в дошкільних групах хореографією займаються діти без попереднього відбору, одним з важливих завдань, яке педагог повинен вирішувати на кожному занятті, є корекційна робота (попередження та виправлення дефектів постави, стопи та ін.)


 

 

ХОРЕОГРАФІЯ У СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

 

Важливу роль у процесі виховання дошкільників відіграє хореографія тому, що танець за своєю природою є синтетичним видом мистецтва, який поєднує у собі духовно-культурний і тілесно-культурний компоненти, що сприяє різнобічному розвитку людини.                                                                                                                                                 У дошкільному віці створюються передумови для залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку. Зміст і структура хореографічної діяльності відповідають віковим особливостям розвитку дошкільників, провідній ігровій діяльності дітей та історичній логіці розвитку хореографічного мистецтва . До передумов залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку відносяться: зміни у психічному розвитку (удосконалення рухової пам’яті, узгодження сприймання з практичними діями, розвиток образного мислення та репродуктивної уяви, зростання усвідомленості та довільності рухів); зміни у фізичному розвитку (розвиток кістково-м’язової системи та рухової функції, покращення показників 

 

рухових якостей (швидкості, гнучкості, спритності), збільшення темпів морфофункціонального розвитку, зростання фізичної працездатності); зростання інтересу до виконавських видів мистецтва; інтенсивний розвиток музичного сприймання, музично-рухового виконавства та художньо-творчих здібностей. Під час організації та проведення хореографічних занять з дітьми дошкільного віку доцільно використовувати танцювальні вправи різної спрямованості: пантомімічні (виразні рухи, пози, жести, міміка); танцювальні (рухи народно-сценічного, класичного, сучасного та елементарного бального танців); колективно-порядкові (фігурні та композиційні перешикування); корекційні (партерні та коригуючі рухи); музично-ритмічні (завдання на емоційне сприймання музики, музично-рухову координацію рухів та розвиток уваги, передачу ритмічного малюнка); творчі (імітаційні рухи, творчі ігри та завдання). Доступний танцювальний та музичний репертуар в системі дошкільної освіти можна застосовувати не лише у хореографічній роботі, але й успішно інтегрувати в інші види дитячої діяльності (музичну, ігрову, театралізовану). Змістовне наповнення занять з ознайомлення дошкільників з навколишнім світом та природою, фізичного виховання, формування елементарних математичних уявлень сприятиме підвищенню пізнавального інтересу дітей, закріпленню знань у нетрадиційних формах, збільшенню об'єму рухової активності.                                            Поряд з навчальними завданнями на заняттях з хореографії слід вирішувати виховні. Так, виконання рухів дає змогу впливати на формування вольових якостей (наполегливості, організованості, дисциплінованості, витримки), а взаємодія хлопчиків та дівчат під час танцю сприяє засвоєнню навичок культури поведінки та спілкування (вміння запросити на танок та подякувати партнеру після його закінчення). Особливу увагу під час заняття слід звертати на хлопців, стимулюючи їх інтерес не тільки мужніми темами танцювального репертуару, але й підвищеним фізичним навантаженням. Навчання дітей дошкільного віку різноманітним танцювальним рухам дозволяє одночасно вирішувати завдання естетичного та фізичного виховання. 

 

Саме в хореографічному мистецтві найбільш повно виявляється синтез тілесного та духовного компонентів, які розкривають широкі перспективи художньо-естетичного творчого та фізичного напрямку в розвитку дитини. Так, тілесна культура танцю вирішує завдання, спрямовані на оптимізацію рухової активності, в залежності від індивідуальних та статево-вікових особливостей; підвищення функціональних можливостей організму та його гармонійний розвиток; попередження та виправлення незначних відхилень у фізичному розвитку дітей. Використання танцювальних елементів у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяє формуванню в них якісних характеристик рухів: виразності, ритмічності, чіткості, координованості, повільності та цілісності. Емоційна забарвленість танцювальних вправ надає рухам енергії та м'якості, більшого розмаху чи стриманості і в той же час сприяє їх розкутості та невимушеності. Танцювальна діяльність дозволяє вирішувати корекційно- профілактичні завдання: формування постави та корекцію деяких її порушень, попередження таких відхилень в анатомічній побудові стопи, як плоскостопість та косолапість.

Духовна культура танцювального мистецтва, в широкому плані, спрямована на залучення дітей до загальнолюдських культурних цінностей, а, у вузькому, сприяє розвитку художнього смаку та емоційних проявів дитини, вихованню позитивних форм поведінки та спілкування, формуванню навичок психорегуляції.

Танок як один із засобів розваги сприяє психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, зняттю напруження. Як відомо, у людини генетично закріплена необхідність психічної та фізичної рівноваги, тому люди завжди прагнуть танцювати, особливо діти, які в танці можуть виразити себе та задовольнити потребу в русі.

Саме за допомогою відповідних рухів, міміки, жестів, поз та музики дитина здатна передати свій настрій, почуття, переживання, влучно розкрити цілісний музично-руховий образ. Все це допомагає розвивати танцювальну творчість, під якою слід розуміти здібність дитини до створення нових рухів, варіантів 

 

комбінування та ускладнення знайомих елементів, а також вміння самостійно імпровізувати в процесі музично-рухової діяльності, у відповідності до особливостей музичного твору на основі доступних танцювальних та образних рухів.

Хореографія виконує не тільки загальноосвітні функції, а й може вирішувати завдання морально-етичного виховання. Так, під час хореографічних занять можно розширювати дитячі інтереси, розвивати вміння бачити прекрасне в хореографії та інших видах мистецтва, формувати навички культури одягу, поведінки та рухіз (зокрема, запрошення до танцю, яке підкреслює гідність і повагу до того, з ким танцюють і для кого танцюють), привчати до охайності, самостійності, відповідальності та обов'язкової дисципліни.                                                                                        Танцювальна діяльність також сприяє психічному розвитку дитини: розширенню кругозору, активізації пізнавальних процесів, розвитку довільної уваги, пам'яті (зорової, слухової, м'язової), творчої уяви. У зарубіжній літературі розглядається особливий напрямок танцювального мистецтва - „educational dance", що означає „виховний" чи „навчальний" танок.

Поряд з іншими видами мистецтва танок відіграє значну роль у відродженні та збагаченні національної культури. Знайомство дітей з яскравим колоритом української хореографічної лексики, цікавими композиційними формами, своєрідним національним костюмом допомагає усвідомити значущість вітчизняних культурних цінностей та залучити підростаюче покоління до краси мистецтва, традицій, обрядів рідного народу, поступово розкриваючи перед ними його менталітет.

Враховуючи, що в дошкільних групах хореографією займаються діти без попереднього відбору, одним з важливих завдань, яке педагог повинен вирішувати на кожному занятті, є корекційна робота (попередження та виправлення дефектів постави, стопи та ін.)

 

 

 

МУЗИЧНО-РУХОВІ ІГРИ

Вправи на володіння м'язовою напругою та розслабленням

Пальма

Мета: розвивати вміння напружувати і розслабляти поперемінно м'язи рук в кистях, ліктях, плечах.

Хід гри: За командою ведучого «Виросла пальма велика-превелика»: праву руку витягнути вгору, потягнутися за рукою, подивитися на руку. За командою ведучого «Пов'янули листочки»: розслабити кисть. За командою ведучого «Гілки»: розслабити руку від ліктя. За командою ведучого «І вся пальма»: розслабити руку до низу. Вправу повторити лівою рукою.

Снігова королева

Мета: розвивати вміння напружувати і розслабляти по черзі м'язи всього тіла, координувати рухи.

Хід гри: Спочатку педагог, надалі дитина перетворюється на «Снігову королеву» і починає поступово «заморожувати» всіх дітей: називає при цьому певні частини тіла (права рука, ліва рука, ліва нога, права нога, корпус, голова), відповідні м'язи напружуються. Діти перетворюються на крижану скульптуру, яка починає поволі танути під промінням сонця. (розслабляються шия, руки, корпус, ноги), діти спочатку опускаються навпочіпки, потім повністю розслабляються і лягають на підлогу.

Танцюючі роботи

Мета: розвивати уміння контролювати напруження одних м’язів при одночасному русі іншими.

Хід гри: Педагог дає пояснення і завдання: «Є багато мультфільмів і кінофільмів про роботів. У цих фільмах роботи ходять, бігають, літають і майже постійно стріляють. Але, мабуть, немає жодного фільму, в якому роботи танцювали. Покажіть, як вони могли б це зробити. Станцюйте як роботи».

 

 

Вправи на розвиток відчуття ритму, уваги та координації

Мурахи

Мета: навчити орієнтуватися у просторі, рівномірно рухатися по майданчику, не наштовхуючись один на одного; рухатися в різних темпах. Тренування уваги.

Хід гри: За сигналом педагога діти починають хаотично рухатися по залу, не наштовхуючись з іншими дітьми і прагнучи весь час заповнювати вільний простір приміщення.

Хлопаємо, топаємо

Мета: розвивати відчуття ритму, довільну увагу, координацію.

Хід гри. Педагог задає дітям питання та варіанти відповідей – вірні та невірні. Якщо відповідь вірна, діти хлопають, якщо невірно – топають.

 Роздувайся пузир!

Мета: розвивати відчуття ритму, довільну увагу, координацію.

Хід гри. Гра на відпрацювання малюнка коло – маленького та великого. Діти стоять у маленьке коло, тримаючись за руки, поступово розкривають велике коло, промовляючи:

«Роздувайся пузир, роздувайся великий,

Оставайся такий, та не лопайся!».

В результаті велике коло, педагог входить в «пузир», торкається до кожної пари з’єднаних рук, та промовляє: «Лопнув пузир!». Всі діти хлопають в долоні та промовляють «Хлоп!» та збігаються в центр кола.

Гра повторюється 2-3 рази.

Будь уважним

Мета: розвивати відчуття ритму, довільну увагу, координацію.

Хід гри: Педагог в різних поєднаннях і ритмах чергує виляски в долоні, притупування ногою і виляски по колінах. Діти повторюють вслід за ним. Поступово ритмічні малюнки ускладнюються, а темп прискорюється.

 

 

Передай оплеск

Хід гри. Діти стають у коло – передача  оплесків по колу, під  музику.

Ритмічний етюд

Мета: розвивати відчуття ритму, координацію рухів, узгодженість дій з партнерами.

Хід гри: Діти поділяються спочатку на дві, а з придбанням певних навиків на три або чотири групи. Перша група вигадує ритмічний малюнок і починає його відтворювати у оплесками. Друга група приєднується до першої, відплескуючи свій ритмічний малюнок, потім приєднується третя група і т.д.

Злови оплеск

Мета: розвивати довільну слухову увагу і швидкість реакції.

Хід гри: Діти стоять хаотично. Їх задача полягає в тому, щоб зреагувати на оплеск педагога і хлопнути практично одночасно з ним.

Маршова пісня

Мета: розвивати вміння дотримуватися заданого ритму.

Хід гри: Педагог дає пояснення і завдання: «Маршові пісні допомагають ходити в строю, тобто марширувати. У цих піснях дуже чіткий ритм, їх виконують голосно і бадьоро. Спробуйте промаршувати разом, виконуючи при цьому всім відому пісеньку: «В траве сидел кузнечик…»; «Маленькой елочке холодно зимой…»; «От улыбки хмурый день светлей…»; «Спят усталые игрушки…».

Вправи на розвиток уяви та фантазії

Художник (музикотерапія)

          Мета: розвивати уяву і фантазію, учити створювати образи за допомогою виразних рухів.

Хід гри. Ця гра проводиться в кінці заняття, діти лягають на підлогу, розслабляються, закривають очі, слухають музику та малюють уявний малюнок, те що вони представляють під цю музику.

 

Магазин іграшок

Мета: розвивати уяву і фантазію, учити створювати образи за допомогою виразних рухів.

Хід гри. Діти розподіляються на покупців і іграшки, вибирають дитину на роль продавця. Покупці по черзі просять продавця показати ту або іншу іграшку. Продавець заводить її ключем. Іграшка оживає, починає рухатися, а покупець повинен відгадати, що це за іграшка. Потім діти міняються ролями.

 

Зоопарк

МетаРозвивати уміння передавати образи живих істот за допомогою пластичних виразних рухів.

Хід гри. Діти наосліп (з коробочки, мішечка, перегорнуті зворотнім боком до глядача) обирають картки із зображенням тварин, птахів, комах і т.п. Потім поодинці створюють пластичний обраний образ, інші відгадують його. На деяких картках зображення можуть співпадати, що дає можливість порівняти декілька варіантів одного завдання і відзначити краще виконання.

Сніжки

Хід гри. Діти діляться на дві команди. Етюд виконується під музику. Виразні рухи. Нахилитися, взяти сніг, зліпити сніжку, кинути сніжку різким рухом.

Сороконіжка

Хід гри. Діти стають в колону один за одним та кладуть руки на плечі, один одному та рухаються «змійкою». Перша дитина – ведучій, він показує рухи якими діти повторюють. Потім, зміна ведучого. Гра продовжується.

Знайди собі друга

Хід гри. Діти кроком рухаються по колу, простим кроком. Музика переривається  і кожна дитина повинна знайти собі пару очима, підбігти та привітатися рукостисканням.

 

 

 

Магазин іграшок

Хід гри. Педагог просить дітей уявно перенестись в магазин іграшок, питає, що вони там цікаве побачили, та пропонує показати іграшку, яка сподобалась їм найбільше. Одна дитина показує іграшку, а інші діти повинні відгадати.

        Музично-пластичні імпровізації на відображення характеру музики

Танці маленьких звірів

Мета. Розвиток вміння передавати в пластичних образах різних героїв.

Хід гри. Педагог дає пояснення і завдання: «Всім відомий «Танець маленьких каченят», в якому рухи танцю нагадують відкривання дзьобика, махання крильцями і хвостиком. Спробуйте на запропоновані мелодії виконати танці з рухами інших тварин і виконайте їх». Теми для танців: танець маленьких кошенят, танець маленьких лошат, танець маленьких поросят, танець маленьких мавпочок тощо.

Музичний супровід: мелодії що відповідають характеру запропонованих героїв.

Живі  іграшки

Мета. Розвиток вміння передавати в пластичних образах різних героїв.

Хід гри. Педагог дає пояснення: «Іграшки – це маленькі копії звірів і людей. Майстри, що виготовляють іграшки завжди прагнуть створити іграшку подібною до живої. Але «оживити» іграшки можна і по-іншому. Для цього треба уявити себе такою іграшкою, що ходить, сидіть, говорить. Завдання: Спробуйте за допомогою жестів, звуків, рухів відтворити живих: гумового Крокодила Гену; дерев'яного Буратіно; плюшевого ВінніПуха тощо.

Музичний супровід: мелодії що відповідають характеру запропонованих героїв.

В додатку представлені різні види музикальних ігор, які допоможуть педагогу в організації виховного та навчального процесу. Ігри на знайомство допоможуть дітям переступити бар'єр, який виникає при знайомстві, 

 

враховуючи вік дітей. Педагогу ці ігри допоможуть краще пізнати кожну дитину та дібрати індивідуальний підхід до дітей. Ігри на перевірку домашнього завдання роблять навчальний процес більш цікавим та мотивують дітей на запам'ятовування, та закріплення пройденого матеріалу.

Ігри на злиття колективу

Моє хороше зайченя(медвежа, папуга)

Мета: вчити з повагою відноситись до іграшки та до товариша.

Хід гри. Діти стоять  обличчям у коло та передають іграшку. Получив іграшку, дитина прижимає її, гладить, говорить щось приємне, бережливо передає іншому.

 Гра на розвиток міміки

Хвилинка шалості

Мета:  зібрати увагу дітей, якщо діти дуже втомились (гру можна провести сидячи у коло обличчям).

Хід гри. Педагог називає відчуття, діти зображують, наприклад:

- згадайте, як ви їли кислий лимон;

- пригадайте, як ви зраділи коли вам подарували  іграшку;

- покажіть, як кривляється мавпа і так далі.