Сторінка керівника гуртка

Правильна постава та пластика, як у кішки – ці “особливі ознаки” гарантують заняття хореографією!

Всі діти полюбляють танцювати – це аксіома, докази цьому твердженню не потрібні. Достатньо звернути увагу на те, що малюк, тільки-тільки самостійно вставши на ніжки, із задоволенням покачується та притупує в такт музиці. Це як раз той випадок, коли приємне можна поєднати з корисним. Відомо, що заняття хореографією зміцнюють всі групи м’язів, розвивають у дитини почуття ритму та любові до музики. До того ж, за думкою дитячих психологів, танці допоможуть занадто активним малюкам направити свою енергію в мирну течію, а сором’язливим дітям – повірити у свої сили. Подивіться на маленьких артистів з дитячих танцювальних колективів – з якою гідністю вони тримаються: голівка припіднята, спинка пряма, рухи плавні та граційні. Можливо, і вашому малюку сподобається виписувати танцювальні па. Щоб це вияснити – нехай дитина відвідує заняття хореографії. Але яким танцям надати перевагу – бальним чи народним? А може, малюку підійдуть сучасні динамічні ритми? Вибір, як завжди, за вами та вашим малюком. Поміркуйте, що ближче йому по духу, а ми спробуємо підказати деякі особливості танцювальних занять.

В нашому  закладі малюків ( віком від 4-х років)  познайомлять з чудовим світом хореографії. Їх навчать майстерності українських народних танців, бальних, латиноамериканських та сучасних танців. Поряд із звичайними танцювальними рухами діти зможуть підтримати загальну фізичну підготовку (через заняття стретчінгом, гімнастикою). Крім цього діти зможуть засвоїти ази елементів акробатики, ритміки, а також спробують прийняти участь в фестивалі дитячої творчості "Барвисті намистинки".

Великого значення надається допомозі батьків у виготовленні яскравих костюмів, 

Танець як вид мистецтва, дає нам знання і досвід. Він повністю залучає людину до руху, мислення і відчуття одночасно.розкішних декорацій для святкових видовищ. Адже у маленьких танцюристів повинно бути все, як у справжніх артистів – це і костюми, і оплески, і свято.

Періодичність занять – 2-3 рази на тиждень по 30-40 хвилин. Раз на квартал батьки зможуть поспостерігати за своїми дітьми під час відкритих занять та святкових ранках та концертах.

Для занять дітям потрібні: відповідний легенький одяг (футболка, шортики, коротенькі спіднички, носочки) та взуття (чешки).

ДИТЯЧА  ХОРЕОГРАФІЯ

Дитячий вік - це відсутність всіх комплексів.  Неприборкана енергія дитини буде використовуватися на формування її особистості з  самого раннього віку. Уроки танців для дітей служать відмінною профілактикою захворювань опорно-рухового апарату,тренують вестибулярний апарат і м'язову пам'ять.

          Будь-якій дитині властива природна рухова реакція на музику.  При чуйному професійному супроводі, спонтанна активність дитини стає творчою, знаходить русло, де у Вашої дитини починає осмислено розвиватися стиль, артистичні навички, гарні манери. Основою програм потрібно ставити завдання формування високого естетичного смаку дітей та зміцнення їх фізичного стану.

    Дитячий танець пробуджує усвідомлення краси. Танець розвиває впевненість і самоповагу. Танець покращує сприйнятливість, розуміння, здатність до оцінки інших, допомагає навчитися поважати їх - як через схожість, так і за відмінності.

Танець як вид мистецтва, дає нам знання і досвід. Він повністю залучає людину до руху, мислення і відчуття одночасно.

ВПЛИВ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА НА ВСЕБІЧНИЙ ГАРМОНІЙНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

Надзвичайно актуальними у наш час є питання естетичного виховання і розвитку естетичної культури в підростаючого покоління.

У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання та всебічний розвиток. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне – це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.

Існує низка науково-педагогічних досліджень (такі вчені як А. Шевчук, А. Ваганова, Н. Власова, В. Грінер, Л. Дзержинська, М. Кольцова, Ф. Рац, А. Фомін та інші), в яких хореографія розглядається як один з допоміжних засобів фізичного, розумового, морального виховання дітей дошкільного й молодшого шкільного віку.

У формуванні естетичної і художньої культури особистості хореографічне мистецтво є найважливішим аспектом естетичного виховання. Хореографія – це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Діти прагнуть побачити це на балетних виставах, у художніх альбомах, відеофільмах. Заняття хореографічним мистецтвом сприяють фізичному розвитку дітей та збагачують їх духовно. Це гармонійне заняття приваблює і дітей, і батьків.

Батьки віддають дітей у хореографічні колективи, де вони зміцнюють здоров’я, розширюють загальний культурний і художній кругозір, який є формою задоволення духовних потреб, засобом розвитку естетичного смаку.

Все це підтверджує багатофункціональний вплив хореографії на всебічний розвиток особистості. Однак у жодному з досліджень не розглядаються компоненти танцювальної діяльності й особливості їх формування в дошкільному віці.

Про наявність суспільної спрямованості результатів танцювальної діяльності свідчить той факт, що дитина навіть у своїх перших спробах виявляє бажання, щоб на її «танок» хто-небудь дивився. У зв’язку з цим ця особливість має бути використана в педагогічному процесі як один із стимулюючих факторів. Створення атмосфери доброзичливості, взаєморозуміння по відношенню до результатів танцювальної діяльності кожної дитини з боку однолітків та дорослих спонукає її до постійного вдосконалення набутих досягнень, формує стійке бажання до оволодіння нею.

Танцювальне мистецтво через зміст і форму хореографічного твору справляє широкий виховний вплив, задовольняє пізнавальні, наслідувальні потреби дітей,забезпечує різнобічну культурну орієнтацію у навколишньому світі.

Провідна функція хореографічного мистецтва – вираження емоцій і почуттів. Поза вираженням це мистецтво не існує. Тому, основними виражально-зображальними засобами в ньому виступають загальнолюдські засоби передавання емоцій і почуттів – інтонація, міміка, виражальні рухи, пози, жести, художньо узагальнені танцювальні рухи.

Виражальні засоби впливають безпосередньо в момент сприйняття музично-пластичного образу, забезпечуючи механізм співпереживання, а продуктивне засвоєння художньої мови відбувається в процесі власного виконання творів і сприяє художньому самовираженню дитини. Водночас розуміння виражальних рухів і набуті навички їх застосування розширюють можливості спілкування дітей загалом.

Заняття танцем стимулюють дитину у прагненні бути зовні стрункою, підтягнутою, красивою. Через танцювальні па виховується уміння граційно і витончено рухатися, шляхетно поводитися, задовольняються естетичні потреби та інтереси, виховуються естетичні почуття і смаки, ціннісне ставлення до мистецтва, до оточуючого світу і людей. У дитини виробляється почуття гармонії в собі, як єдності внутрішньої і зовнішньої краси.

Підсумувавши все сказане, можна зробити висновок, що естетичне, фізичне, духовне виховання якнайкраще здійснюється за допомогою мистецтва хореографії. В дитячому віці хореографія повною мірою сприяє всебічному гармонійному та фізичному розвитку дитини.

Отже, хореографічна діяльність містить у собі значні можливості для всебічного гармонійного розвитку особистості дитини.

Консультація для батьків:

ВЧИТИ ТАНЦЮВАТИ КОРИСНО ЧИ ШКІДЛИВО?

У дитячому садочку ми навчаємо наших дітей танцювати. Навіщо? Кому це потрібно? Батькам, що мріють побачити, як їхня дитина граційно рухається, педагогам, для яких основною метою занять є складання художнього твору – танцю, а учні виступають своєрідним матеріалом, чи може самим дітям? Звичайно, і батьки, і педагоги на поставлене запитання категорично відповіли б, що роблять це заради дитини.

У навчальній діяльності увага має зосереджуватися не на кінцевому результаті (вивченому танці), а на можливості змінювати дитину в кращий бік, формувати особистість, в також на процесі дитячої творчості. Радість від творчого саморозкриття у танці – на ранках і під час уроку – ось що має бути неодмінною умовою такого навчання.

Що ж дають дітям заняття танцями? Знімають зайве м’язове та нервове напруження, підвищують фізичне здоров’я та покращують емоційний стан.

Як вид мистецтва танець розвиває здатність до самоусвідомлення та сприймання навколишнього світу і є важливим чинником естетичного виховання, розвитку творчих здібностей особистості, її інтелекту.

Щоб дитина могла творити, потрібні досвід, фантазія, натхнення, що спонукають до творчості, а також уміння та навички для безпосереднього втілення створених в уяві образів. Збагачення досвіду дошкільнят відбувається через набуття різноманітних вражень – зорових, слухових, чуттєвих. Допомогти дітям зрозуміти свої почуття, а відтак розвинути їх для подальшого втілення у хореографічних образах – такі перші кроки на шляху до виховання творчої особистості. На заняттях з дошкільнятами велике значення має словесне спілкування. Можна запропонувати дітям описати словами характер і настрій казкового героя чи розповісти про свої емоції, а потім знайти ритм, звук, колір, що відповідають цьому настроєві та характеру. Ці вправи розвивають чуттєвий досвід, допомагають краще зрозуміти самого себе, свій внутрішній світ. При цьому активізуються мислення та фантазія дітей, що стає початком процесу творчої діяльності.

Хореографія – це мистецтво танцю, а танець є втіленням думки і почуття засобами умовних рухів, жестів та поз. Отже, щоб створювати засобами танцювальних рухів художні образи, треба володіти певним запасом хореографічних рухових навичок. Проте, коли формування цих навичок стане єдиною метою занять, це обмежить зміст занять. Ось чому важливого значення набуває мета, яку педагог ставить перед собою, а також методи доведення її до дітей.

Процеси збудження у дошкільників переважають над гальмівними. Увага у них ще не стійка, одноманітна діяльність їх втомлює. Бігаючи та стрибаючи, граючи у рухливі ігри, 3-7-річні діти майже не втомлюються, оскільки рухи, які вони виконують вільні, без навантаження, не потребують долання опору, а отже – великих затрат енергії. Проте точність відтворення м’язового напруження та здатність нервової системи до підтримання стану неперервного збудження у дошкільнят дуже низькі, тому тривалі навантаження під час вивчення танцю в одному ритмі призводять до розпорошення їхньої уваги. Оптимальною є така побудова заняття, коли процес збудження змінюється процесом гальмування, відпочинком, але активним. На дітей добре впливає раціональне чергування вправ для вироблення рухових навичок, музично-ритмічних вправ, ігор і творчого словесного спілкування педагога з малятами та дітей між собою.

Наполегливе відпрацювання танцювальних рухів не дасть належного ефекту, якщо дитина робитиме це не з власної охоти. Праця має відповідати внутрішній потребі, давати радість. Аналізуючи проблему професійного навчання технічних навичок мистецтва як проблему загальної освіти, Л. Виготський зазначав: «Лише те навчання техніки корисне, яке переступає за цю техніку й навчає творчих умінь: створювати або сприймати». Щоб навчитися сприймати мистецтво, треба розуміти його мову. Звідси ставлення до танцювальної техніки як до своєрідної мови хореографії.

Велике значення у формуванні хореографічних навичок має правильно поставлена із самого початку навчальна мета. Річ у тім, що коли дитина опановує новий танцювальний рух або взагалі будь-яку танцювальну навичку, то у цьому беруть участь не лише м’язи та суглоби, а й, насамперед, інтелект, рухові центри мозку та нервова система в цілому. Для виконання певного руху мозок посилає до м’язів своєрідні накази-імпульси. Під час руху всі відчуття людини (зір, слух, м’язові-суглобова) стежать за правильністю його виконання, подаючи сигнали, які підправляють (коригують) рух, назад – до мозку.

Цікавий матеріал щодо формування рухових навичок подано у книзі відомого психолога М. Бернштейна « Про спритність та її розвиток». Автор, зокрема, говорить: «Нині нам стало додатково відомо, що навичка активно будується нервовою системою і що у цій побудові змінюють один одній різні, послідовні між собою етапи».

Перший етап побудови рухової навички пов'язаний з визначенням мети руху. Такою метою може бути влучно кинутий м’яч, швидке пересування на певну відстань, а також втілення своїх почуттів та роздумів у танцювальних рухах.

На другому етапі побудови навички дитина засовує, який вигляд мають зовні ті рухи, з яких складається навичка.

На третьому етапі побудови рухової навички дитина усвідомлює, як ці рухи відчуваються з середини. Більша частина цієї роботи відбувається без участі свідомості, але усвідомленням та аналізом своїх почуттів її можна полегшити та прискорити. Отже, важливо прилучити дитину до аналізу танцювального руху, допомогти їй навчитися відчувати своє тіло під час виконання танцю.

У наступній фазі засвоєння рух виконується підсвідомо, автоматично, якість його виконання різко підвищується, для його корекції потрібно менше відчуттів. Надалі труднощі в опануванні рухової навички можуть виникнути, якщо нові автоматизми не узгоджуватимуться між собою або виникне суперечність між старою автоматичною звичкою та навичкою яка виробляється.

Дуже багато важить правильне виконання танцювального руху із самого початку навчання. Проте, враховуючи психофізичні особливості дошкільнят, слід пам’ятати, що ніякого зазубрювання точної форми з дошкільниками бути не може. У цей період не варто будь-що тренувати навичку, важливо дати нервовій системі можливість самій розібратися, бо інакше може статися те, що музиканти називають «заграванням» твору.

Останні фази – це фази стабілізації навички. Вона стає стійкою проти різноманітних перешкод. Такими перешкодами можуть бути, наприклад, слизька підлога або головний біль. На цьому етапі варто запропонувати учням найбільшу кількість доцільно підібраних змін. Це може бути виконання танцю в костюмах, повернення виконавців обличчям в інший бік, присутність на занятті глядачів, зміна музичного супроводу акомпаніатора фонограмою і навпаки.

Танцювальним рухам, що вивчаються, труба надати художнього змісту, оскільки, якщо спочатку поставити перед дітьми мету тільки точно й ритмічно виконувати задані рухи, в потім запропонувати передати в танці за їхньою допомогою свої думки та почуття, то зникне автоматичне виконання рухів і не треба буде витрачати зайвий час та сили для того, щоб перевчати їх на іншому рівні. Приступаючи до вивчення нового руху педагог супроводжує його точним показом, який обов’язково повинен мати зміст та образ.

Якщо дитина танцює «для себе», і вона звичайно рухається виразно, невимушено. Сама того не усвідомлюючи, вона прагне передати в танці певну емоцію, образ. На заняттях педагогові необхідно зберегти цю природну виразність рухів. Для цього треба допомогти дитині на власному досвіді усвідомити зміст виучуваних танцювальних рухів. Завдання, які даються дітям, мають бути зрозумілими, конкретними та доступними. Добрий результат дає застосування на заняттях гри та вільної імпровізації. Вивчення кращих творів мистецтва і дитяча творчість – два чільні чинники художнього виховання дітей.

Танцювальні рухи

Консультація для батьків

Малюки від природи володіють грацією та свободою тіла. Енергійні, рухливі, вони всю свою поведінку проявляють через рухи. Дорослі частенько заздрять малюкам, мовляв, скільки у тієї дитини енергії, постійно бігає, стрибає! Звідки стільки сил?

 Чим менша за віком  дитина, тим більше свободи й легкості в її тілі. Від самого народження всю інформацію про оточуючий світ дитина отримує через тілесні відчуття. На різних частинах тіла знаходяться зони, що «запам’ятовують» на все життя позитивний та негативний досвід спілкування зі світом. Недаремно вважається, що пам’ять тіла найміцніша. Тому дуже важливо при розвитку дитини докласти зусиль, аби залишити на її тілі менше негативних «відбитків» і затисків. Маються на увазі не тільки фізичні покарання, рани і травми, але й психологічні затиски на тілі, що утворюються у результаті емоційних переживань і проблем.

 Тривожна, боязка, скритна дитина 5-6 років виглядає сутулою, «зігнутою», малорухливою та пасивною.

 Чим менше м’язових затисків і негативних «позначок» на тілі людини, тим здоровіше, вільніше і краще вона себе почуває. Саме тому батьки можуть використовувати для розвитку дитяти не лише методи, що діють на його свідомість і мислення, а й вправи, що відволікають контроль свідомості над тілом, тобто тілесні й танцювальні методи. Пропонуємо деякі вправи, що розвивають пластику, гнучкість, легкість тіла; знімають м’язові затиски, дарують малюку відчуття свободи і радості, сприяють ігровій ініціативі, стимулюють моторне й емоційне самовираження. Для виконання вправ необхідна музика різних темпів. Спільні музичні танцювальні та рухові заняття дітей і батьків зміцнюють емоційний контакт, взаєморозуміння і довіру.

 Навчившись вільно рухатися, ви відкриєте в собі та малюкові творців! Крім того, виконуючи танцювальні вправи, ви відчуєте, що в них гармонійно поєднуються техніки, спрямовані як на розвиток товариськості, єднання, так і на вихід агресії і страхів, на зняття психоемоційного напруження.

 Спробуйте, рухайтеся – і ви обов’язково переконаєтеся в цьому!

ХОРЕОГРАФІЯ ЯК ВИД МИСТЕЦТВА, 
ЩО СПРИЯЄ ВСЕБІЧНОМУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ 

 Дитячий садочок-це перша сходинка становлення особистості. Саме в дитячому садочку дитина отримує всі умови для різностороннього розвитку. Хореографія-один із видів мистецтва, який поряд з іншими видами діяльності сприяє всебічному розвитку дитини. Кожен вид мистецтва має свої специфічні закони відображення життя, свої особливі форми вираження, методи і матеріали. Письменник пише повість, користуючись словом. Композитор в своїй творчості користується звуками музики, художник-фарбами, скульптор - пластичними матеріалами. А хореограф – виразною пластикою тіла, рухами, мімікою, жестами. Але всі види мистецтва об’єднує одна ціль - створення краси, яка рівнозначна душевній і фізичній досконалості. Адже краса в мистецтві породжує в людині благородні наміри до самовдосконалення. 
Хореографічне мистецтво - синтетичне. Воно дозволяє вирішувати завдання фізичного, музично-ритмічного, естетичного та психічного розвитку дитини. Сприяє її духовному збагаченню, творчому розвитку, формуванню моральних якостей. Хореографічна діяльність дитині дошкільного віку потрібна, щоб не пропустити сенситивного періоду, коли використання задатків стає найбільш своєчасним для розвитку спеціальних здібностей та особистості. Вважається, що періодом розвитку у дитини ритмічності, пластичності, загальної танцювальності є вік 4-6 років, у деяких дітей і раніше, в залежності від індивідуальних особливостей дитини. Хореографічний процес базується з кількох етапів: 
1-й: освоєння азів ритміки, азбуки класичного танцю, нескладних елементів історико-побутового, бального та народних танців. 
2-й: вдосконалення отриманих знань, продовження вивчення класичного екзерсису, освоєння танців і знайомство з сучасним танцювальними напрямами. 
3-й: спеціалізовані заняття для дітей, що проявили певні здібності до танцю. 
Саме 1-ий етап навчання хореографії протікає в дитячому садочку. 

ХОРЕГРАФІЯ В ДИТЯЧОМУ САДОЧКУ

Заняття хореографії - одне з найулюбленіших занять дітей. Лікарі називають дошкільний вік дитини - віком рухової марнотратності. Адже у дітей даного віку стільки багато енергії, що вони надають перевагу таким заняттям, де можна рухатися, проявити себе, відкрити свої почуття і настрій, дати волю своїй уяві і фантазії, самореалізуватись. А наукою доведено, що тільки під час музично-рухової, хореографічної діяльності розкриваються природні задатки і обдарування дітей. 
В дитячому садочку зміст і структура  хореографії повинні відповідати : 
- віковим особливостям дітей 
- провідній ігровій діяльності в даному віці. 
      Самі заняття направлені, щоб: 
- приносити користь дитині, зміцнювати здоров'я дитини; 
- розвивати фізичні якості, такі як витривалість, координація рухів; 
- формувати вольові якості, такі як вміння долати труднощі, наполегливість, дисциплінованість, витримка; 
- зміцнювати м’язово-руховий апарат; 
- сприяти творчому процесу; 
- розвивати-художньо-естетичні смаки; 
- культуру поведінки і спілкування; 
- розширити знання і кругозір дитини в світі мистецтва. 
Завдання хореографа отримати не професійного танцівника, а провести дитину через перший етап хореографічного процесу, що включає засвоєння азів ритміки, азбуки класичного танцю, нескладних елементів історико-побутового, бального, народного танців Вирішальна роль у вихованні інтересу до занять хореографії залежить тільки від педагога, від методів, які він використовує. Насамперед, це створення атмосфери, в якій дитина може працювати невимушено, без надмірних зусиль і перевантажень, радісно. 

Це підбір цікавих ігрових завдань, сюжетів для розучення рухів, колективно-порядкових вправ, танцювальних елементів та таночків. Слід пам’ятати , що для хореографа важливий результат, а для дітей важливий процес, а не результат. Потрібна якісна, доступна мета і досягаючи її дитина проявить себе. Навчання хореографії - це завжди діалог, навіть, коли учень маленький. Але від його наполегливості, направленості і професіоналізму хореографа залежить успіх спільної праці. 

ТАНЕЦЬ - ОСНОВА ХОРЕОГРАФІЧНОІ ДІЯЛЬНОСТІ

Заняття хореографії базується на розученні рухів, вправ, елементів танцю, перешикувань і, звичайно, танцях. Танець - є основою хореографічної діяльності, джерелом естетичних вражень дитини, формує її «художнє я». Танцювальне мистецтво включає в себе розвиток відчуття ритму, вміння чути і розуміти музику та погоджувати з нею свої рухи; розвиває і тренує м’язову силу корпусу ніг, пластику рук, грацію, виразність. 
Заняття танцем формує правильну поставу, прищеплює основи етикету, грамотної манери поведінки, дає уявлення про акторську майстерність. Крім того, дуже важливо, що танець сприяє психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, знімає напруження. Діти прагнуть виразити себе саме через танець. 
Танець складається з кількох фігур, кожна з яких - це певна кількість рухів і перешикувань. При розучені танцю слід пам’ятати, що у дітей дошкільного віку наочно-образне мислення і провідний вид діяльності -гра. Обов'язково рух має мати певну асоціативну назву, що допомагає дітям уявити, що саме і чому вони вивчають. Ігрове завдання робить процес вивчення цікавим. Майстерність хореографа полягає в тому, щоб орієнтуватися на особливості дітей групи і знайти певний метод, крім показу, щоб полегшити їх сприймання даного завдання, допоможе зорієнтуватися в просторі, швидко знайти своє місце у фігурі, в залі. 

Танець - це маленька модель життя в декількох хвилинах зі своїми емоціями та переживаннями. 
 

Хореографія для дошкільнят: навіщо і як? 
Останнім часом мистецтво танцю посіло чільне місце в системі художньої освіти дошкільнят. Навчати свою доньку або сина у хореографічній студії нині модно і престижно. Уроки танцю суттєво впливають на формування індивідуальності дитини, спричинюють її глибокі внутрішні зміни. Щоб найповніше застосувати різноманітні розвивальні можливості хореографічного заняття, слід пам’ятати, що уроки танцю, це передусім, уроки мистецтва, яке є могутнім чинником становлення емоційно-особистісного життя людини. На жаль, чимало дорослих вважають танець лише своєрідної гімнастикою. Між тим, виховання емоційності, духовності – найважливіший аспект хореографічних занять. 
Хореографічні вправи дають уявлення про класичний танець. Класичний танець - це вид хореографічної пластики, побудований на певних строгих законах. Він являє собою чітко вироблену систему рухів. Проте саме в дитячому віці закладаються основи класичного танцю, дається початкова освіта. Класичний танець спрямований на вироблення необхідних хореографічних навичок: розвиток виворотності, зміцнення мускулатури, стоп і підйому, розвиток еластичності зв'язок і м'якість рухів. Якщо дитина прагне виразити себе за допомогою руху, не обмежуйте її, допомагайте розвивати виразність, пластичність, загальну культуру руху. 
На колективних заняттях вивчаються найпростіші танцювальні елементи і композиції. Діти вчаться працювати у взаємодії один з одним, розуміти і відчувати партнера. Всі навички та вміння, придбані на колективних заняттях, стануть в нагоді дітям в подальшому житті. Дитина, яка вміє танцювати, розвивається швидше і гармонійніше своїх однолітків. 
 

Існує думка: чим раніше розпочати формування фізичних умінь, потрібних для мистецтва хореографії, тим більшого успіху буде досягнуто. 
      Чимало викладачів, зважаючи на таку ідею, заради творчої самореалізації або високої оцінки збоку керівництва та батьків ставлять за мету створення танців для показових виступів. Вихованці для таких спеціалістів є лише своєрідним матеріалом (як фарби для художників), а уроки цих педагогів передбачають вивчення складних для малят рухів і отримання дітьми фізичного та нервового навантаження. Чи отримує дитина задоволення від таких занять? Чи покращується її здоров’я, чи розвиваються творчі здібності у той час, коли її змушують виконувати непосильні завдання?. Звісно ж, ні. Адже здоров’я дитини залежить від фізичного та емоційного комфорту. 
Тому не варто добиватися швидкого зовнішнього результату за будь-яку ціну. Пам’ятаймо: головне – не нашкодити здоров’ю дитині.

ХОРЕОГРАФІЯ У СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Постановка проблеми. У сьогоденному вихованні дітей дошкільного віку існує багато проблем, серед яких однією із актуальних – сформованість мінімально достатнього та необхідного рівня освітніх компетенцій дитини перших 6 (7) років життя, що забезпечує її повноцінний психофізичний та особистісний розвиток і психологічну готовність до навчання у школі.

Важливу роль у процесі виховання дошкільників відіграє хореографія тому, що танець за своєю природою є синтетичним видом мистецтва, який поєднує у собі духовно-культурний і тілесно-культурний компоненти, що сприяє різнобічному розвитку людини.

Мета роботи – теоретично обґрунтувати значимість хореографії в системі дошкільної освіти.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення спеціальної науково-методичної літератури та передового практичного досвіду.

Виклад основного матеріалу. Освітня лінія інваріативної складової Базового компонента дошкільної освіти «Дитина у світі культури» вказує на необхідності залучення дітей до цінностей мистецтва, і як результат освітнього процесу визначає уміння дошкільника, який володіє елементарною технікою виконання хороводів, танців, музичних ігор, танцювальних рухів.

Теоретики хореографічної педагогіки (Г.Березова, Л.Богаткова, В.Верховинець, П.Коваль, А.Фомін, А.Шевчук та інші) вважають, що прилучення дітей до танцювального мистецтва важливе для їх духовного збагачення, творчого розвитку й формування необхідних моральних та фізичних якостей. Особливо актуальною ця проблема є на етапі дошкільної освіти як першооснови соціокультурного становлення особистості.

У дошкільному віці створюються передумови для залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку.

 Зміст і структура хореографічної діяльності відповідають віковим особливостям розвитку дошкільників, провідній ігровій діяльності дітей та історичній логіці розвитку хореографічного мистецтва. До передумов залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку відносяться: зміни у психічному розвитку (удосконалення рухової пам’яті, узгодження сприймання з практичними діями, розвиток образного мислення та репродуктивної уяви, зростання усвідомленості та довільності рухів); зміни у фізичному розвитку (розвиток кістково-м’язової системи та рухової функції, покращення показників рухових якостей (швидкості, гнучкості, спритності), збільшення темпів морфофункціонального розвитку, зростання фізичної працездатності); зростання інтересу до виконавських видів мистецтва; інтенсивний розвиток музичного сприймання, музично-рухового виконавства та художньо-творчих здібностей.

Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури показав, що в дитячій хореографії досліджувалися особливості виховного потенціалу хореографії взагалі та культурологічного значення дитячого танцю зокрема (П.Коваль, А.Тараканова, А.Фомін, Ю.Хижняк); використання традицій народної хореографії (Т.Бадмаєва, К.Василенко, К.Геворгян, А.Жолтаєва, А.Шевчук); музично-ритмічний розвиток дітей як складова частина хореографічного навчання (Т.Бабаджан, Н.Вєтлугіна, А.Зіміна, М.Палавандішвілі, С.Руднєва, К.Тарасова та інші); особливості дитячої танцювальної творчості (Р.Акбарова, С.Акішев, Є.Голікова, О.Горшкова, Р.Плавник); поліхудожній підхід до засвоєння дітьми танцювальної культури на основі створення синкретичної атмосфери мистецтва (Т.Морозова, Ю.Ушакова, Б.Юсов та інші). Існує низка науково-педагогічних досліджень, в яких хореографія розглядається як один здопоміжних засобів фізичного, розумового, морального виховання дітей дошкільного й молодшого 

шкільного віку (Aleszro, Brodford, Н.Власова, В.Грінер, Л.Дзержинська, М.Кольцова, Ф.Рац, А.Фомін та інші).

Під час організації та проведення хореографічних занять з дітьми дошкільного віку доцільно використовувати танцювальні вправи різної спрямованості: пантомімічні (виразні рухи, пози, жести, міміка); танцювальні (рухи народно-сценічного, класичного, сучасного та елементарного бального танців); колективно-порядкові (фігурні та композиційні перешикування); корекційні (партерні та коригуючі рухи); музично-ритмічні (завдання на емоційне сприймання музики, музично-рухову координацію рухів та розвиток уваги, передачу ритмічного малюнка); творчі (імітаційні рухи, творчі ігри та завдання).

Доступний танцювальний та музичний репертуар в системі дошкільної освіти можна застосовувати не лише у хореографічній роботі, але й успішно інтегрувати в інші види дитячої діяльності (музичну, ігрову, театралізовану). Змістовне наповнення занять з ознайомлення дошкільників з навколишнім світом та природою, фізичного виховання, формування елементарних математичних уявлень сприятиме підвищенню пізнавального інтересу дітей, закріпленню знань у нетрадиційних формах, збільшенню об'єму рухової активності.

Поряд з навчальними завданнями на заняттях з хореографії слід вирішувати виховні. Так, виконання рухів дає змогу впливати на формування вольових якостей (наполегливості, організованості, дисциплінованості, витримки), а взаємодія хлопчиків та дівчат під час танцю сприяє засвоєнню навичок культури поведінки та спілкування (вміння запросити на танок та подякувати партнеру після його закінчення). Особливу увагу під час заняття слід звертати на хлопців, стимулюючи їх інтерес не тільки мужніми темами танцювального репертуару, але й підвищеним фізичним навантаженням.

Навчання дітей дошкільного віку різноманітним танцювальним рухам дозволяє одночасно вирішувати завдання естетичного та фізичного 

виховання. Саме в хореографічному мистецтві найбільш повно виявляється синтез тілесного та духовного компонентів, які розкривають широкі перспективи художньо-естетичного творчого та фізичного напрямку в розвитку дитини.

Так, тілесна культура танцю вирішує завдання, спрямовані на оптимізацію рухової активності, в залежності від індивідуальних та статево-вікових особливостей; підвищення функціональних можливостей організму та його гармонійний розвиток; попередження та виправлення незначних відхилень у фізичному розвитку дітей. Використання танцювальних елементів у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяє формуванню в них якісних характеристик рухів: виразності, ритмічності, чіткості, координованості, повільності та цілісності. Емоційна забарвленість танцювальних вправ надає рухам енергії та м'якості, більшого розмаху чи стриманості і в той же час сприяє їх розкутості та невимушеності. Танцювальна діяльність дозволяє вирішувати корекційно- профілактичні завдання: формування постави та корекцію деяких її порушень, попередження таких відхилень в анатомічній побудові стопи, як плоскостопість та косолапість.

Духовна культура танцювального мистецтва, в широкому плані, спрямована на залучення дітей до загальнолюдських культурних цінностей, а, у вузькому, сприяє розвитку художнього смаку та емоційних проявів дитини, вихованню позитивних форм поведінки та спілкування, формуванню навичок психорегуляції.

Танок як один із засобів розваги сприяє психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, зняттю напруження. Як відомо, у людини генетично закріплена необхідність психічної та фізичної рівноваги, тому люди завжди прагнуть танцювати, особливо діти, які в танці можуть виразити себе та задовольнити потребу в русі.

Саме за допомогою відповідних рухів, міміки, жестів, поз та музики дитина здатна передати свій настрій, почуття, переживання, влучно розкрити цілісний музично-руховий образ. Все це допомагає розвивати танцювальну творчість, під якою слід розуміти здібність дитини до створення нових рухів, варіантів комбінування та ускладнення знайомих елементів, а також вміння самостійно імпровізувати в процесі музично-рухової діяльності, у відповідності до особливостей музичного твору на основі доступних танцювальних та образних рухів.

Хореографія виконує не тільки загальноосвітні функції, а й може вирішувати завдання морально-етичного виховання. Так, під час хореографічних занять можно розширювати дитячі інтереси, розвивати вміння бачити прекрасне в хореографії та інших видах мистецтва, формувати навички культури одягу, поведінки та рухіз (зокрема, запрошення до танцю, яке підкреслює гідність і повагу до того, з ким танцюють і для кого танцюють), привчати до охайності, самостійності, відповідальності та обов'язкової дисципліни.

Танцювальна діяльність також сприяє психічному розвитку дитини: розширенню кругозору, активізації пізнавальних процесів, розвитку довільної уваги, пам'яті (зорової, слухової, м'язової), творчої уяви. У зарубіжній літературі розглядається особливий напрямок танцювального мистецтва - „educational dance", що означає „виховний" чи „навчальний" танок.

Поряд з іншими видами мистецтва танок відіграє значну роль у відродженні та збагаченні національної культури. Знайомство дітей з яскравим колоритом української хореографічної лексики, цікавими композиційними формами, своєрідним національним костюмом допомагає усвідомити значущість вітчизняних культурних цінностей та залучити підростаюче покоління до краси мистецтва, традицій, обрядів рідного народу, поступово розкриваючи перед ними його менталітет.

Враховуючи, що в дошкільних групах хореографією займаються діти без попереднього відбору, одним з важливих завдань, яке педагог повинен вирішувати на кожному занятті, є корекційна робота (попередження та виправлення дефектів постави, стопи та ін.) 

"...діти повинні жити в світі краси,

гри, казки, музики, фантазії, творчості!"

В. Сухомлинський

          Хореографія - один з найяскравіших та емоційних видів мистецтва, що дарує радість як виконавцям так і глядачам, залучає дітей до художньої творчості, сприяє їх морально-естетичному вихованню.

          Цей вид мистецтва люблять більшість дітей: їм подобається рухатись під ритмічну танцювальну музику, що будить їх фантазію, захоплює.

          Танець та музика взаємопов'язані один з одним: музика є душею танцю, вона створює творчий настрій, емоційну сферу, координацію, музикальність та артистичність, впливає на руховий апарат, розвиває слухову, зорову, моторну (м'язову) пам'ять, розвиває естетичний смак. Чим раніше дитина почне слухати  музику та супроводжувати її ритмічними рухами, тим активніше почнеться розвиток усіх сенсорних каналів.

          Залучення дітей до хореографії йде різними шляхами, починаючи з доступних за віком цікавих вправ, музичних ігр, етюдів, танців, хороводів, що допомагають малюку зрозуміти та полюбити мистецтво хореографії.

 Заняття з дітьми 5 - 6 річного віку бажано проводити в ігровій формі, яка є домінантною формою організації занять для дітей цього віку.

          Гра - це активна діяльність, спрямована на виконання музично-ритмічних завдань, вона викликає у дітей веселий, бадьорий настрій, впливає на активність процесу розвитку рухів, формує музичні здібності, сприяє розвитку дитячої творчої ініціативи.    

         Гра вводить дитину в життя, в спілкування з оточуючими, з природою, сприяє придбанню знань. Вона завжди має певну мету.

         В музично-ритмічних іграх метою є розвиток інтелекту, почуття ритму і такту, пам'яті, музичного слуху, самої творчої діяльності дитини. Ігри сприяють швидкому запам'ятовуванню вивченого матеріалу, інтенсивності вивчення, позбавлення від комплексів.

   Ритмічні ігри, найтіснішим чином пов'язані з моторикою, м'язовою реактивністю людини, тому  треба навчити дитину фізично відчувати ритм. Нервова система, як і мускулатура, піддається розвитку, тому людина, що володіє почуттям ритму, буде краще грати, співати, танцювати і т.і. Виховується  у дітей почуття ритму, підвищується раціональна організованість рухів, їх працездатність, розвивається дихання.Важливе значення на хореографічному занятті має музичний супровід, який повинен відповідати віку дітей, бути доступним до сприйняття, чітко передавати характер рухів, ритм та темп.Отже, під час організації та проведенні хореографічних занять з дітьми дошкільного віку, педагогу слід дотримуватись наступних методичних вимог:

1.    Визначення навчальних, виховних, розвивальних завдань.

2.    Відповідність змісту заняття його тематиці, меті й завданням.

3.    Використання різнохарактерного музичного матеріалу.

4.    Зміна видів діяльності, місця розташування дітей, дозування навантаження.

5.    Використання різноманітних методів і прийомів, що стимулюють рухову, розумову, творчу активність дітей.

6.    Створення цікавої ігрової атмосфери, що сприяє підвищенню інтересу до заняття.

7.    Підведення підсумків заняття з аналізом діяльності дітей.

 Отже, гра є основним видом дитячої діяльності та має велике значення для становлення індивідуальності та формування дитячого колективу. В іграх дитина стає членом колективу, вчиться оцінювати свої дії та вчинки.

          Гра прищеплює навички ефективного спілкування, розвиває увагу, вчить правильно виражати свої думки, розвивати мовлення.

          Правильно використовуючи ігри можна багато досягнути у вихованні дітей. Дитина моделює в грі свої відносини з навколишнім світом, програє різні ситуації - в одних вона лідирує, в інших підпорядковується, в третіх, здійснює спільну діяльність з іншими дітьми і дорослими. Проведення занять в ігровій формі утримує інтерес вихованців і включає їх в активну роботу.

          Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ дошкільнятами, а також викликає інтерес до занять.

          Тому, треба зробити ігровий метод навчання органічним компонентом заняття, засобом досягнення поставленої мети.

           Рухливі ігри різної направленості є ефективним засобом комплексного розвитку танцювальних якостей  у дітей дошкільного віку.

          Ігровий метод в роботі з дошкільнятами можна використовувати на всіх заняттях. Тому, гра завжди  була та остається традиційним засобом педагогіки. А значить, і заняття з хореографії при певній фантазії керівника, також може стати цікавою грою.

Приклади логоритмічних вправ

Логоритмічні заняття - це методика, яка спирається на зв'язок слова, музики і руху і включають в себе пальчикові, мовленнєві, музично-рухові і комунікативні ігри. Взаємодіязазначенихкомпонентівможе бути різноманітною, зпереважанням одного з них.Основнм завданням логоритмічного впливу є:* розвиток слухового уваги і фонематичного слуху;                                                     * розвиток музичного, звукового, тембрового, динамічного слуху, почуття ритму, співочого діапазону голосу;                                                                                                 * розвиток загальної і тонкої моторики, міміки, пантоміміки, просторових організацій рухів; 

• виховання вміння перевтілюватися, виразності і грації рухів, вміння визначати характер музики, погоджувати її з рухами; *виховання переключаємості з одного поля діяльності на інший;                               * розвиток мовної моторики для формування артикуляційної бази звуків, фізіологічного дихання;                                                                                                   * формування і закріплення навику правильного вживання звуків у різних формах і видах мовлення, у всіх ситуаціях спілкування, виховання зв'язку між звуком і його музичним чином, буквеним позначенням;                                                                         * формування, розвиток і корекція слухо-зорово-рухової координації; 

Вправи на розвиток і активізаціюрізнихфункцій

Гра «Вітерець»

Дітисидять на стільчиках, кожному видаютьсясултанчікабо вертушки. Вправавиконуєтьсякількаразів, без музичногосупроводу. Дітиповинніподути на предметипідвірші. Потрібнонамагатисядути сильно, щобфігуркирухались. 

Вітре, гордийволодар!

Тиганяєшзграїхмар, 

Тихвилюєшсинє море,

Всюдивієш на просторі.

“Зайчик Стрибки”

Лісом зайчик прострибав,

Щосьпоїстивіншукав.

Має зайчик наш два ушка,

Ними швидковорушить,

Тількивовкавінпобачить,

Зразу стриб – і наче спить.

ХОРЕОГРАФІЯ У СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Важливу роль у процесі виховання дошкільників відіграє хореографія тому, що танець за своєю природою є синтетичним видом мистецтва, який поєднує у собі духовно-культурний і тілесно-культурний компоненти, що сприяє різнобічному розвитку людини.У дошкільному віці створюються передумови для залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку.

Зміст і структура хореографічної діяльності відповідають віковим особливостям розвитку дошкільників, провідній ігровій діяльності дітей та історичній логіці розвитку хореографічного мистецтва.До передумов залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку відносяться: зміни у психічному розвитку (удосконалення рухової пам’яті, узгодження сприймання з практичними діями, розвиток образного мислення та репродуктивної уяви, зростання усвідомленості та довільності рухів); зміни у фізичному розвитку (розвиток кістково-м’язової системи та рухової функції, покращення показників рухових якостей (швидкості, гнучкості, спритності), збільшення темпів морфофункціонального розвитку, зростання фізичної працездатності); зростання інтересу до виконавських видів мистецтва; інтенсивний розвиток музичного сприймання, музично-рухового виконавства та художньо-творчих здібностей.Під час організації та проведення хореографічних занять з дітьми дошкільного віку доцільно використовувати танцювальні вправи різної спрямованості: пантомімічні (виразні рухи, пози, жести, міміка); танцювальні (рухи народно-сценічного, класичного, сучасного та елементарного бального танців); колективно-порядкові (фігурні та композиційні перешикування); корекційні (партерні та коригуючі рухи); музично-ритмічні (завдання на емоційне сприймання музики, музично-рухову координацію рухів та розвиток уваги, передачу ритмічного малюнка); творчі (імітаційні рухи, творчі ігри та завдання).Доступний танцювальний та музичний репертуар в системі дошкільної освіти можна застосовувати не лише у хореографічній роботі, але й успішно інтегрувати в інші види дитячої діяльності (музичну, ігрову, театралізовану). Змістовне наповнення занять з ознайомлення дошкільників з навколишнім світом та природою, фізичного виховання, формування елементарних математичних уявлень сприятиме підвищенню пізнавального інтересу дітей, закріпленню знань у нетрадиційних формах, збільшенню об'єму рухової активності.Поряд з навчальними завданнями на заняттях з хореографії слід вирішувати виховні. 

Так, виконання рухів дає змогу впливати на формування вольових якостей (наполегливості, організованості, дисциплінованості, витримки), а взаємодія хлопчиків та дівчат під час танцю сприяє засвоєнню навичок культури поведінки та спілкування (вміння запросити на танок та подякувати партнеру після його закінчення). Особливу увагу під час заняття слід звертати на хлопців, стимулюючих інтерес не тільки мужніми темами танцювального репертуару, але й підвищеним фізичним навантаженням. Навчання дітей дошкільного віку різноманітним танцювальним рухам дозволяє одночасно вирішувати завдання естетичного та фізичного виховання. Саме в хореографічному мистецтві найбільш повно виявляється синтез тілесного та духовного компонентів,  та фізичного напрямку в розвитку дитини.Так, тілесна культура танцю вирішує завдання, спрямовані на оптимізацію рухової активності, в залежності від індивідуальних та статево-вікових особливостей; підвищення функціональних можливостей організму та його гармонійний розвиток; попередження та виправлення незначних відхилень у фізичному розвитку дітей. Використання танцювальних елементів у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяє формуванню в них якісних характеристик рухів: виразності, ритмічності, чіткості, координованості, повільності та цілісності.Емоційна забарвленість танцювальних вправ надає рухам енергії та м'якості, більшого розмаху чи стриманості і в той же час сприяє їх розкутості та невимушеності. Танцювальна діяльність дозволяє вирішувати корекційно- профілактичні завдання: формування постави та корекцію деяких її порушень, попередження таких відхилень в анатомічній побудові стопи, як плоскостопість та косолапість.Духовна культура танцювального мистецтва, в широкому плані, спрямована на залучення дітей до загальнолюдських культурних цінностей, а, у вузькому, сприяє розвитку художнього смаку та емоційних проявів дитини, вихованню позитивних форм поведінки та спілкування, формуванню навичок психорегуляції.Танок як один із засобів розваги сприяє психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, зняттю напруження. Як відомо, у людини генетично закріплена необхідність психічної та фізичної рівноваги, тому люди завжди прагнуть танцювати, особливо діти, які в танці можуть виразити себе та задовольнити потребу в русі.Саме за допомогою відповідних рухів, міміки, жестів, поз та музики дитина здатна передати свій настрій, почуття, переживання, влучно розкрити цілісний музично-руховий образ. Все це допомагає розвивати танцювальну творчість, під якою слід розуміти здатність дитини до створення нових рухів, варіантів комбінування та ускладнення знайомих елементів, а також вміння самостійно імпровізувати в процесі музично-рухової діяльності, у відповідності до особливостей музичного твору на основі доступних танцювальних та виразних рухів.Хореографія виконує не тільки загальноосвітні функції, а й може вирішувати завдання морально-етичноговиховання. Так, під час хореографічних занять можно розширювати дитячі інтереси, розвивати вміння бачити прекрасне в хореографії та інших видах мистецтва, формувати навички культури одягу, поведінки та рухів (зокрема, запрошення до танцю, яке підкреслює гідність і повагу до того, з ким танцюють і для кого танцюють), привчати до охайності, самостійності, відповідальності та обов'язковоїдисципліни. Танцювальна діяльність також сприяє психічному розвитку дитини: розширенню кругозору, активізації пізнавальних процесів, розвитку довільної уваги, пам'яті (зорової, слухової, м'язової), творчої уяви. У зарубіжній літературі розглядається особливий напрямок танцювального мистецтва - „educational dance", що означає „виховний" чи „навчальний" танок.

Поряд з іншими видами мистецтва танок відіграє значну роль у відродженні та збагаченні національної культури. Знайомство дітей з яскравим колоритом української хореографічної лексики, цікавими композиційними формами, своєрідним національним костюмом допомагає усвідомити значущість вітчизняних культурних цінностей та залучити підростаюче покоління до краси мистецтва, традицій, обрядів рідного народу, поступово розкриваючи перед ними його менталітет.

Враховуючи, що в дошкільних групах хореографією займаються діти без попереднього відбору, одним з важливих завдань, яке педагог повинен вирішувати на кожному занятті, є корекційна робота (попередження та виправлення дефектів постави, стопи та ін.)

ХОРЕОГРАФІЯ У СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

Важливу роль у процесі виховання дошкільників відіграє хореографія тому, що танець за своєю природою є синтетичним видом мистецтва, який поєднує у собі духовно-культурний і тілесно-культурний компоненти, що сприяє різнобічному розвитку людини.                                                                                                                                                 У дошкільному віці створюються передумови для залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку. Зміст і структура хореографічної діяльності відповідають віковим особливостям розвитку дошкільників, провідній ігровій діяльності дітей та історичній логіці розвитку хореографічного мистецтва . До передумов залучення дітей до занять хореографією з метою їх всебічного й гармонійного розвитку відносяться: зміни у психічному розвитку (удосконалення рухової пам’яті, узгодження сприймання з практичними діями, розвиток образного мислення та репродуктивної уяви, зростання усвідомленості та довільності рухів); зміни у фізичному розвитку (розвиток кістково-м’язової системи та рухової функції, покращення показників 

рухових якостей (швидкості, гнучкості, спритності), збільшення темпів морфофункціонального розвитку, зростання фізичної працездатності); зростання інтересу до виконавських видів мистецтва; інтенсивний розвиток музичного сприймання, музично-рухового виконавства та художньо-творчих здібностей. Під час організації та проведення хореографічних занять з дітьми дошкільного віку доцільно використовувати танцювальні вправи різної спрямованості: пантомімічні (виразні рухи, пози, жести, міміка); танцювальні (рухи народно-сценічного, класичного, сучасного та елементарного бального танців); колективно-порядкові (фігурні та композиційні перешикування); корекційні (партерні та коригуючі рухи); музично-ритмічні (завдання на емоційне сприймання музики, музично-рухову координацію рухів та розвиток уваги, передачу ритмічного малюнка); творчі (імітаційні рухи, творчі ігри та завдання). Доступний танцювальний та музичний репертуар в системі дошкільної освіти можна застосовувати не лише у хореографічній роботі, але й успішно інтегрувати в інші види дитячої діяльності (музичну, ігрову, театралізовану). Змістовне наповнення занять з ознайомлення дошкільників з навколишнім світом та природою, фізичного виховання, формування елементарних математичних уявлень сприятиме підвищенню пізнавального інтересу дітей, закріпленню знань у нетрадиційних формах, збільшенню об'єму рухової активності.                                            Поряд з навчальними завданнями на заняттях з хореографії слід вирішувати виховні. Так, виконання рухів дає змогу впливати на формування вольових якостей (наполегливості, організованості, дисциплінованості, витримки), а взаємодія хлопчиків та дівчат під час танцю сприяє засвоєнню навичок культури поведінки та спілкування (вміння запросити на танок та подякувати партнеру після його закінчення). Особливу увагу під час заняття слід звертати на хлопців, стимулюючи їх інтерес не тільки мужніми темами танцювального репертуару, але й підвищеним фізичним навантаженням. Навчання дітей дошкільного віку різноманітним танцювальним рухам дозволяє одночасно вирішувати завдання естетичного та фізичного виховання. 

Саме в хореографічному мистецтві найбільш повно виявляється синтез тілесного та духовного компонентів, які розкривають широкі перспективи художньо-естетичного творчого та фізичного напрямку в розвитку дитини. Так, тілесна культура танцю вирішує завдання, спрямовані на оптимізацію рухової активності, в залежності від індивідуальних та статево-вікових особливостей; підвищення функціональних можливостей організму та його гармонійний розвиток; попередження та виправлення незначних відхилень у фізичному розвитку дітей. Використання танцювальних елементів у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку сприяє формуванню в них якісних характеристик рухів: виразності, ритмічності, чіткості, координованості, повільності та цілісності. Емоційна забарвленість танцювальних вправ надає рухам енергії та м'якості, більшого розмаху чи стриманості і в той же час сприяє їх розкутості та невимушеності. Танцювальна діяльність дозволяє вирішувати корекційно- профілактичні завдання: формування постави та корекцію деяких її порушень, попередження таких відхилень в анатомічній побудові стопи, як плоскостопість та косолапість.

Духовна культура танцювального мистецтва, в широкому плані, спрямована на залучення дітей до загальнолюдських культурних цінностей, а, у вузькому, сприяє розвитку художнього смаку та емоційних проявів дитини, вихованню позитивних форм поведінки та спілкування, формуванню навичок психорегуляції.

Танок як один із засобів розваги сприяє психологічній розрядці, подоланню негативних емоцій, зняттю напруження. Як відомо, у людини генетично закріплена необхідність психічної та фізичної рівноваги, тому люди завжди прагнуть танцювати, особливо діти, які в танці можуть виразити себе та задовольнити потребу в русі.

Саме за допомогою відповідних рухів, міміки, жестів, поз та музики дитина здатна передати свій настрій, почуття, переживання, влучно розкрити цілісний музично-руховий образ. Все це допомагає розвивати танцювальну творчість, під якою слід розуміти здібність дитини до створення нових рухів, варіантів 

комбінування та ускладнення знайомих елементів, а також вміння самостійно імпровізувати в процесі музично-рухової діяльності, у відповідності до особливостей музичного твору на основі доступних танцювальних та образних рухів.

Хореографія виконує не тільки загальноосвітні функції, а й може вирішувати завдання морально-етичного виховання. Так, під час хореографічних занять можно розширювати дитячі інтереси, розвивати вміння бачити прекрасне в хореографії та інших видах мистецтва, формувати навички культури одягу, поведінки та рухіз (зокрема, запрошення до танцю, яке підкреслює гідність і повагу до того, з ким танцюють і для кого танцюють), привчати до охайності, самостійності, відповідальності та обов'язкової дисципліни.                                                                                        Танцювальна діяльність також сприяє психічному розвитку дитини: розширенню кругозору, активізації пізнавальних процесів, розвитку довільної уваги, пам'яті (зорової, слухової, м'язової), творчої уяви. У зарубіжній літературі розглядається особливий напрямок танцювального мистецтва - „educational dance", що означає „виховний" чи „навчальний" танок.

Поряд з іншими видами мистецтва танок відіграє значну роль у відродженні та збагаченні національної культури. Знайомство дітей з яскравим колоритом української хореографічної лексики, цікавими композиційними формами, своєрідним національним костюмом допомагає усвідомити значущість вітчизняних культурних цінностей та залучити підростаюче покоління до краси мистецтва, традицій, обрядів рідного народу, поступово розкриваючи перед ними його менталітет.

Враховуючи, що в дошкільних групах хореографією займаються діти без попереднього відбору, одним з важливих завдань, яке педагог повинен вирішувати на кожному занятті, є корекційна робота (попередження та виправлення дефектів постави, стопи та ін.)