Режим харчування дитини вдома.

Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму. 
Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою.
Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та години прийому їжі.

Привчайте дитину:

перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником;
самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; 

відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; 
не обливатись;після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.
Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним,пояснюйте йому, що і як треба робити.

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.
Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло. 
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під
час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим. 
Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.
Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.
Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.
Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!
Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.
Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.
Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.
Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

Профілактика респіраторних захворювань

Відразу ж по приїзду з моря необхідно зайнятися профілактикою найпопулярніших в дитячому саду респіраторних захворювань. Ніхто, не при винайшов кращого способу прфілактики респіраторних хвороб ніж загартування. Про нього написано багато, вивчайте і вибираєте метод, відповідний вашому малюкові. Наш метод простий – дитини не кутати! Водою холодною не обливати, в ополонці малюка не купати. Просто старатися, щоб дитина не потіла. Влітку ходити голяком, взимку одягнена так, щоб не перегрівалася . І ще, якщо можна віднести до гартування – цілорічна фруктова терапія: полуниця, малина, смородина вишня. Всі ці фрукти можна заморожувати – так вони практично не втрачають корисних складових і доступні взимку. І якщо обшпарити ту ж заморожену малину окропом (не варити!), отримаєте натуральний вітамінний компот. З тих, що привезли найкраще ківі (1 кг ківі замінює кількість вітаміну С, що міститься в 1 ящику лимонів), з нього і бананів можна робити фруктові салати з йогуртом. До речі, якщо ви довіряєте полівітамінним комплексам навесні і осінню влаштовуйте діткам тритижневі вітамінні курси (за порадою педіатра). 
Ось, в принципі, і всі кроки по зміцненню імунітету до дитячого саду. Ще одна рада – коли приводите вранці дитину в садок, притисніть його (сердечко до сердечка) і постарайтеся передати йому своє тепло. Материнська любов – кращий захист від всіх хвороб! 
Вітаміни і здоров’я вашої дитини.

Відомо, що для нормальної життєдіяльності та повноцінного розвитку організму дитини необхідні вітаміни. Їжа, яку ми пропонуємо малюкові, повинна містити їх достатню кількість. Для забезпечення дитячого організму особливо важливими є вітаміни А, Е, С, D та групи В (В1, В2, В6, В12, РР). Вітамін D необхідний для нормального розвитку і росту кісток молодого організму. Він утворюється в шкірі під впливом дії сонячного проміння, а також вводиться в організм з їжею. Нестача вітаміну D може призвести до захворювання на рахіт. Хвороба ця починається з підвищеної пітливості, облисіння потилиці, занепокоєння. Пізніше в дитини, хворої на рахіт, з’являється викривлення кісток гомілки, грудної клітки, деформація кісток черепу. Діти, що страждають на цю хворобу, значно частіше, ніж здорові, хворіють на запалення легенів та інші недуги, які протікають тяжче, а процес одужання уповільнюється. Джерелом вітаміну D служить риб’ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, ікра, печінка тварин. Вітамін Е активізує діяльність м’язів. Він міститься в рослинних оліях, молоці, яєчному жовтку. Вітамін С. Нестача в організмі цього вітаміну призводить до хворобливого стану, який проявляється підвищеною стомлюваністю, кровоточивістю ясен та зниженим опором організму до захворювань. У великій кількості вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в листяній зелені (качанна капуста, зелена цибуля, щавель, салат, смородина, кропива тощо) Багатими на цей вітамін є : шипшина, чорна смородина, суниця, пізні сорти яблук, мандарин, апельсин, лимон, грейпфрут. В овочах (картоплі, ріпі, помідорах, редисці тощо) вітаміну С міститься менше. Вітаміни групи В (В1, В2, В6, В12, РР), важливі для нормального кровотворення та діяльності нервової системи , надходять до організму з борошном та борошняними продуктами, крупами, жовтками яєць, картоплею, квасолею, горохом, дріжджами, м’ясом. Значна кількість вітаміну В2 міститься також в молоці, молочних продуктах та житньому хлібі. Вітамін А необхідний для здорового стану шкіри, а також для нормального зору. Джерелом вітаміну А служить печінка тварин, вершкове масло, вершки, сметана, сир, яєчні жовтки. Зелень і деякі плоди містять каротин, що в організмі перетворюється на вітамін А. Насамперед це морква, помідори, обліпиха, зелена цибуля, шпинат, петрушка, кріп. Отже, більшість вітамінів належить до незамінних харчових речовин, життєво необхідних органічних сполук, які так потрібні організму. В осінньо-зимовий період в їжі, як правило, кількість необхідних вітамінів знижена. Тому доцільно малятам давати дитячі вітаміни та вітамінні препарати, які продаються в аптеках. Правильно дібрати такий засіб, враховуючи індивідуальні особливості вашої дитини, допоможе вам кваліфікований лікар-педіатр.

Не забуваймо про вітаміни

Відомо, що для нормальної життєдіяльності та повноцінного розвитку організму дитини необхідні вітаміни, їжа, яку ми пропонуємо малюкові, повинна містити їх достатню кількість.
У наш час відомо більше двох десятків вітамінів. Для забезпечення дитячого організму особливо важливими є вітаміни А, Е, С, В та групи В (ВІ, В2, В6, В12 РР).
Вітамін D необхідний для нормального розвитку і росту кісток молодого організму. Він утворюється в шкірі під впливом дії сонячного проміння, а також вводиться в організм з їжею. Нестача вітаміну В може призвести дитину до захворювання на рахіт. Хвороба ця починається з підвищеної пітливості, облисіння потилиці, занепокоєння. Пізніше в дитини, хворої на рахіт, з'являється викривлення кісток гомілки, грудної клітки, деформація кісток черепу. Рахіт нерідко починається вже з першого року життя, але може виявитися і пізніше. Діти, що страждають на цю хворобу, значно частіше, ніж здорові, хворіють на запалення легенів та інші недуги, які протікають тяжче, а процес одужання уповільнюється.
Рахіт можливо і потрібно попередити, для цього необхідно забезпечити дитині повноцінне харчування і систематичну консультацію педіатра. Враховуючи, що в осінньо-зимовий період можливість захворювання рахітом збільшується, у цей час особливо важливим для малюка є достатня для нормального розвитку кількість вітаміну В.
Джерелом вітаміну В служать риб'ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, ікра, печінка тварин. Слід зазначити, що надмірне і надто довге застосування цього вітаміну також призводить до хворобливих явищ: дитина втрачає апетит, у неї з'являється кволість, нудота, в кістках відкладається велика кількість вапна, що порушує обмін речовин.
Вітамін Е активізує діяльність м'язів. Він міститься в рослинних оліях (особливо соняшниковій), молоці, яєчному жовтку.
Систематично надходити з їжею до організму дитини має і вітамін С. Нестача в організмі цього вітаміну призводить до хворобливого стану, який проявляється підвищеною стомлюваністю, кровоточивістю ясен та зниженим опором організму до різноманітних захворювань.
Будь-яка хвороба підвищує потребу організму у вітаміні С. Ягоди, фрукти, овочі — основні джерела цього вітаміну. У великій кількості вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в листяній зелені (качанна капуста, зелена цибуля, щавель, салат, смородина, кропива тощо). Багатими на зазначений вітамін є також фруктово-ягідні рослини: шипшина, чорна смородина, суниця, пізні сорти яблук, а також цитрусові культури (мандарин, апельсин, лимон, грейпфрут). В овочах (картоплі, ріпі, помідорах, редисці тощо) вітаміну С міститься менше.
Установлено, що, наприклад, чорна смородина містить в 30, а сушена шипшина в 150 разів більше вітаміну С, ніж картопля.
Слід зауважити, що різноманітна кулінарна обробка призводить до тієї чи іншої втрати вітаміну С. Сприяє зниженню вмісту аскорбінової кислоти також подрібнення овочів та їх тривала термообробка (наприклад, варіння). Так, варіння неочищених картоплин, занурених в гарячу воду, практично не впливає на втрату вітаміну С. Якщо ж картоплини занурити в холодну воду, а потім варити, то в результаті 25 % вітаміну втрачається. Під час варіння дрібно нарізаної картоплі в супі втрачається близько 50 % вітаміну С, а при приготуванні картопляних котлет ще більше — 93-95 %.
Наслідком нестачі інших важливих вітамінів є також розвиток хворобливих станів дітей.
З метою профілактики такого явища слід забезпечити різноманітне, повноцінне та збалансоване харчування дитини.
Вітаміни групи В (ВІ, В2, В6, ВІ2, РР), важливі для нормального кровотворення та діяльності нервової системи, надходять до організму з борошном та борошняними продуктами, крупами, жовтками яєць, картоплею, квасолею, горохом, дріжджами, м'ясом. Значна кількість вітаміну В2 міститься також в молоці, молочних продуктах та житньому хлібі.
Вітамін А необхідний для здорового стану шкіри, а також для нормального зору.
Джерелом вітаміну А служать печінка тварин, вершкове масло, вершки, сметана, сир, яєчні жовтки. Зелень і деякі плоди містять каротин, що в організмі людини перетворюється на вітамін А. Насамперед це морква, помідори, абрикоси, обліпиха, зелена цибуля, шпинат, петрушка, кріп.
Отже, більшість вітамінів належить до незамінних харчових речовин, життєво необхідних органічних сполук, які так потрібні, особливо дитячому, організму. Вітаміни також корисні для малят із зниженим імунітетом, під час хвороб та для їх профілактики.
В осінньо-зимовий період в їжі, як правило, кількість необхідних вітамінів знижена. Тому доцільно малятам давати дитячі вітаміни та вітамінні препарати, які продаються в аптеках. Правильно дібрати такий засіб, враховуючи індивідуальні особливості вашої дитини, допоможе вам кваліфікований лікар-педіатр.

Харчові джерела вітамінів та мінеральних речовин.

Біотин - Печінка, яєчний жовток, овес, овочі, горіхи, пророщене зерно

Вітамін А (ретинол) - Риб’ячий жир, печінка, нирки, молоко, масло, сир, яйця, маргарин, зелені листкові овочі, жовті та червоні фрукти й овочі (зокрема абрикоси, морква, помідори)

Вітамін В1 (тіамін) - Свинина, бекон, печінка, нирки, продукти із цілого зерна, дріжджі, соя, риба, зелені овочі (зокрема горошок), картопля

Вітамін В12 (ціанкобаламін) - Печінка, м’ясо, яйця, дріжджовий екстракт, молочні продукти, риба. У рослинній їжі відсутній

Вітамін В2 (рибофлавін) - Клітковина, печінка, дріжджі, зернові зародки, м’ясо, соя, яйця, овочі, горіхи, молочні продукти (зокрема сир)

Вітамін В3 (ніацин) - Печінка, пісне м’ясо, продукти із цілого зерна, овочі (зелений перець, горошок, картопля тощо), риба, дріжджі, арахіс, сир, яйця

Вітамін В5 (пантотенова кислота) - Більшість продуктів, як-от: м’ясо, зернові продукти (зокрема з висівками, темний рис), овочі, дріжджі, яйця, горіхи

Вітамін В6 (піридоксин) - М’ясо, яйця, риба, хліб, зелені овочі (зокрема капуста), дріжджі, пророщене зерно та продукти з борошна з висівками, молоко

Вітамін Д (кальциферол) - Масло, маргарин, яйця, риб’ячий жир, жирна риба

Вітамін Е (токоферол) - Насіння, зелені листкові овочі, горіхи, хліб із висівками, маргарин, крупи, яєчний жовток, рослинна олія, пророщене зерно

Вітамін К - Зелені овочі, соя, печінка, рослинна олія, крупи, фрукти, горіхи

Вітамін С (аскорбінова кислота) - Чорна смородина, шипшина, солодкий перець, апельсини, лимони, помідори

Залізо - М’ясо, печінка, нирки, яйця, квасоля, сочевиця, шпинат, курага, дріжджі, інжир, чорнослив, крупи, горіхи, какао, патока

Йод - Морепродукти, печінка тріски, фрукти, овочі. Йодовані добавки містяться також у деяких сортах кухонної солі

Калій - Крупи, фрукти і фруктові соки, овочі, горіхи, м’ясо

Кальцій - Молоко, йогурт, сир, м’ясо, крупи (зокрема вівсяна), риба (зокрема сардини), зелені овочі (крес-салат, шпинат тощо), кунжут, горіхи

Лецитин (холін та інозитол) - Яєчний жовток, печінка, нирки, продукти із цілого зерна, овес, горох і боби, горіхи, пророщене зерно

Магній - Зелені овочі (крім шпинату), хліб, молоко, яйця, арахіс, соя, кунжут, ціле зерно

Марганець - Листкові овочі, боби, горох, ананаси, продукти із цілого зерна, яєчний жовток, горіхи, насіння, чай, кава

Мідь - Зелені овочі, печінка, молюски, продукти із цілого зерна, сухофрукти, миндаль

Сірка - Яйця, м’ясо, риба, молоко, крупи. Міститься у всіх білках

Фолієва кислота - Печінка, зелені овочі, бобові, хліб, банани, продукти із цілого зерна, дріжджі

Фтор - Чай, морська риба

Цинк - М’ясо, продукти із цілого зерна, бобові

У зимовий період раціон малюка має бути висококалорійним, вміщувати багато білків, вуглеводів і вітамінів. Рис, гречана та вівсяна каші, біле куряче й індиче м'ясо, риба, нежирні свинина і яловичина мають складати основу харчування.

І звісно ж, не можна забувати про овочі і фрукти. Холодної пори найважливішим є вітамін С, який захищає дитячий організм від застуди. Його у великій кількості містять петрушка, солодкий болгарський перець , брюссельська, цвітна, білоголова капусти та шпинат.

Аби максимально зберегти цінні речовини в овочах, варіть їх не надто довго. Найбільш корисними фруктами взимку вважаються ківі, лимон, апельсин, грейпфрут і мандарин. Якщо у малюка діатез чи алергія на ці фрукти, замінити їх можуть морожені ягоди: суниці, малина, чорна смородина, аґрус.

Як не хворіти у дитячому садку.

Перший рік в дитячому саду – справжнє випробування, як для дитини, так і для батьків. Постійні лікарняні і капризи зводять з розуму, і здається, що всі зусилля даремні – дитина хворітиме. Немає! Хвороб не буде, якщо правильно підготувати малюка. Дитина в саду «повинна» хворіти за умовчанням! Абсолютно нове середовище, нове оточення і самі різні віруси і бактерії, так або інакше, зроблять свою справу. Проте, готувати дитину до саду необхідно, повірте, це обов'язково принесе плоди.

Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується, вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хвороб достатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починати вже в червні. 
Про все по порядку. Їдемо до моря! Це дуже важливий і обов'язковий пункт. У 20-х числах червня варто на 10-14 днів вивезти діток до моря. І хай це буде не Крим, і не Туреччина, а убережжя Азовського моря. Але це буде цілюще морське повітря, ласкаве сонце і море фруктів. До речі, дітям до 3-х років педіатри не рекомендують зміну кліматичної зони. Тобто навіть південний берег Криму – стрес для дитячого організму. Якщо ж ви все-таки вирішили їхати на ЮБК, тривалість відпочинку рекомендується не менше трьох тижнів! Кращі дитячі курорти – Евпаторія, Саки, Бердянськ, Урзуф. Вибір за вами! Що ви «привезете» з моря?! Багаж вітаміну Д, дарованого сонцем (захисні креми для діток ніхто не відміняв!), загартовані морським повітрям органи дихання, кілограми з'їдених фруктів і гарний настрій вашого карапуза.

Як уберегти дитину від застуди

До вашої уваги прості поради, що дозволять уберегти дитину від застуди: 
1. Найдієвіший засіб, який рекомендують усі медсестри у дитсадках, – змащувати носик дитини оксоліновою маззю, бодай не запобігти, то принаймні зменшити ризик захворювання малюка. 
2. Дітям треба більше гуляти, оскільки ризик підхопити якийсь вірус у приміщенні набагато вищий, ніж на свіжому повітрі. 
3. Привчіть дитину мити руки, до того ж не тільки після туалету. І що частіше вона це робитиме, то більш імовірно, що малеча менше хворітиме.
4. Загартовуйтеся, привчайте дитину до не дуже високої температури повітря удома, наприклад, удень вона не має перевищувати +21...+22 °С, а вночі – +17...+18 °С. Річ у тім, що за дуже високої температури повітря стає сухішим, що може призвести до пересихання слизової носоглотки, і як наслідок – знизити опірність до хвороб. 
5. Коли виходите на прогулянку, не вкутуйте малюка, бо він, активно рухаючись, тільки прітиме, що збільшує імовірність захворювання. 
6. Не допускайте, щоб у дитини були мокрі ноги. 
7. Привчіть малюка пити не звичайний чай, а спеціальні трав’яні відвари, або ж із малиновими або смородиновими гілочками. 
8. Коли вже так сталося, що ваш малюк застудився і в нього піднялася температура, не поспішайте її збивати, оскільки це відповідь організму на вірус. 
Дайте йому самому перебороти інфекцію. Температуру потрібно збивати, тільки якщо вона сягає 38–38,5 °С. Висока температура стимулює вироблення імунітету.

ГРВІ  або застуда у дітей.

Відомо, що ГРВІ у дітей виникає у п’ять разів частіше, ніж у дорослих. Також застуда у дітей виражена більш сильно, протікає у важчій формі і тому частіше викликає ускладнення. Спостереження у лікаря при ГРВІ у дітей та дотримання його рекомендацій як лікувати застуду — обов’язково. Причини, через які застуда у дітей протікає в більш складній формі і призводить до ускладнення:

слабкий імунітет (до першого півріччя життя, дитина використовує імунітет матері)

відсутність звички до особистої гігієни

нерозвинена система виділення і вузький просвіт трахеї і бронхів, що сприяє застою слизу, який, в свою чергу, є сприятливим середовищем для вірусів і бактерій

Грип у дітей

Грип у дітей — надзвичайно заразне гостре інфекційне захворювання, що характеризується симптомами інтоксикації та ураженням верхніх дихальних шляхів. 
Назва хвороби походить від французького слова grippe — схопити. Довгий час захворювання іменувалося інфлюенціей (від латинського influre — вторгатися).

Причина грипу у дітей.

Вірусна природа грипу встановлена в 1933 році англійськими авторами Smith, Andrewes, Leidlaw. 
Збудники — РНК — містять віруси, що відносяться до сімейства ортоміксовірусів. Вони класифікуються на три самостійних типи: А, В, С. Віруси грипу — внутрішньоклітинні паразити. 
Віруси високо чутливі до зовнішніх впливів: гинуть під дією прямих сонячних променів, ультразвуку, формаліну; при температурі 60 ° С віруси втрачають інфекційність майже миттєво.

Епідеміологія грипу у дітей.

Захворювання зустрічається повсюдно; характеризується схильністю до епідемічного поширення. 
Захворювання розповсюджується подібно до пожежі в степу. Причому спочатку уражаються переважно дорослі, а потім діти. 
Епідемічні спалахи грипу виникають майже виключно в зимову пору року, що прийнято пояснювати великою скупченістю людей, низькою температурою навколишнього середовища, вітамінним дефіцитом населення факторами, що полегшують процес формування нових комбінацій вірусу грипу А.

Грип у дітей — це інфекція дихальних шляхів. Резервуаром вірусу є хвора людина, яка є небезпечною для оточуючих, починаючи з кінця інкубаційного і весь гарячковий період. Після 5 — 7-го дня хвороби концентрація вірусу у видихуваному повітрі різко знижується, і хворий стає практично безпечним для оточуючих. 
Велику епідемічну небезпеку становлять хворі на стерті і субклінічні форми хвороби. Залишаючись на ногах і продовжуючи вести активний спосіб життя, вони встигають заразити велику кількість людей. Діти раннього віку заражаються, як правило, від дорослих. 
Передача інфекції здійснюється виключно повітряно-крапельним шляхом. Вірус зі слизових дихальних шляхів виділяється у величезній концентрації при чханні, кашлі, розмові, диханні і може знаходитися у вигляді аерозолів в підвішеному стані кілька хвилин. У рідкісних випадках можлива передача інфекції через предмети побуту, соски, іграшки, білизну, посуд. 
Схильність до грипу загальна. Навіть новонароджені діти сприйнятливі до грипу. 
Після перенесеного грипу формується стійкий імунітет. Повторні захворювання зумовлені зараженням новим сероваріантом вірусу грипу.

Клінічні прояви і симптоми грипу у дітей.

Інкубаційний період триває від декількох годин до 2 -4. Захворювання починається гостро, раптово, з підйому температури тіла до високих цифр (39 — 40 ° С), ознобу, запаморочення, загальної слабкості, м’язових і суглобових болів. Температура досягає максимуму до кінця першої, рідше — на другу добу хвороби. Діти скаржаться на головний біль в області скронь, лоба, надбрівних дуг, очних яблук; пропадає апетит, погіршується сон, трапляється марення, галюцинації, нудота, блювота. Характерні слабкі катаральні явища у вигляді покашлювання, закладення носа, мізерних виділень з носа, болю або першіння в горлі, особливо при ковтанні. У важких випадках — постійні носові кровотечі, судоми, короткочасна втрата свідомості, менінгеальні симптоми.

При об’єктивному огляді стан дітей часто важкий. Звертає на себе увагу слабка гіперемія обличчя, ін’єкція судин, склер, помірний ціаноз губ. Мигдалики, дужки слабо або помірно почервонілі, злегка набряклі. Виявляється ін’єкція судин, іноді точкові крововиливи, зернистість на задній стінці глотки. 
На висоті інтоксикації шкірні покриви бліді, підвищена пітливість, болі в животі, короткочасні розлади стільця, лабільність пульсу, зниження артеріального тиску.

Специфічним проявом грипу є так званий сегментарний набряк легенів. Він виникає в результаті циркуляторних розладів в межах одного сегмента або частки легені. Клінічно сегментарний набряк легенів практично нічим не проявляється. Діагноз ставиться при рентгенологічному дослідженні. 
При гіпертоксіческой формі грипу можливий геморагічний набряк легенів, зазвичай закінчується геморагічної пневмонією в результаті приєднання вторинної бактеріальної флори. Навіть при летальному результаті в ранні терміни від початку хвороби (1 — 2-й день) в цих випадках виявляються зміни вірусно-бактерійного характеру. 
На тлі грипозної інтоксикації відбуваються специфічні зміни в легенях, які, обумовлені підвищеною проникністю капілярів. Клінічно ці зміни можуть супроводжуватися задишкою, наявністю розсіяних хрипів. У міру зникнення грипозної інтоксикації вони можуть ліквідуватися, однак нерідко у дітей раннього віку на цьому тлі легко приєднується вторинна мікробна флора і розвивається вірусно-бактеріальна пневмонія. 
У перший день хвороби в крові можливий лейкоцитоз, з 2 — 3-го дня хвороби-лейкопенія, нормальна ШОЕ. Червона кров не змінена.

Класифікація грипу у дітей.

По тяжкості розрізняють легку, среднетяжелую, важку, або токсичну і гіпертоксичну, форми грипу. Тяжкість визначається ступенем вираженості загальної інтоксикації (гіпертермія, неврологічні симптоми: головний біль, запаморочення, втрата свідомості, судоми, менінгеальні симптоми, вираженість геморагічного синдрому, порушення серцево-судинної діяльності, що супроводжуються циркуляторними розладами і ураженням м’язів серця).

Легка форма грипу . До легких відносяться і стерті форми грипу, що протікають при нормальній температурі тіла і відсутності будь-яких симптомів інтоксикації. У дитини при цьому можуть бути виражені тільки катаральні явища: нежить, кашель. 
При среднетяжелой формі грипу у дітей в наявності всі ознаки грипозної інтоксикації: озноб, головний біль, запаморочення, м’язові і суглобові болі. Температура тіла піднімається до 39,5 ° С. При нашаруванні вторинної мікробної флори може виникнути сегментарна пневмонія. 
При важкій формі грипу у дітей є ще більш виражені ознаки грипозної інтоксикацією: затемнене свідомість, марення, галюцинації, блювота, короткочасні судоми, підвищення температури тіла до 40 — 40,5 ° С. Можливі важкі бактеріальні ускладнення, а так само порушення серцево-судинної діяльності, геморагічний набряк легенів, гнійно-некротичний ларинготрахеобронхіт. 
Для гіпертоксіческой форми грипу у дітей характерні менінгоенцефаліческій, геморагічний і гіпертермічний синдроми. 
Грип у дітей може протікати і в прихованій формі. При цьому дитина залишається практично здоровий, але в нього наголошується наростання титру антитіл до вірусу грипу. Такі форми виявляються тільки при лабораторному обстеженні дітей, що мали контакт з хворим на грип. 
І токсична, і гіпертоксіческая форми грипу зустрічаються частіше у дітей першого року життя.

Перебіг грипу грипу у дітей.

Перебіг грипу завжди гостре. Тривалість гарячкового періоду — 3 — 5 днів. Зниження температури тіла зазвичай відбувається критично. З падінням температури стан дітей покращується. Можливі повторні підйоми температури тіла, проте вони зазвичай обумовлені нашаруванням бактеріальної флори чи іншої вірусної респіраторної інфекції. Загальна тривалість хвороби — 7 — 10 днів. Після перенесеного грипу протягом 2 — 3 тижнів можуть зберігатися явища послеінфекціонной астенії. Діти скаржаться на підвищену стомлюваність, слабкість, головний біль, дратівливість, безсоння.

Ускладнення грипу у дітей.

Ускладнення можуть виникати в будь-які терміни від початку хвороби. Найбільш частими з них, особливо у дітей раннього віку, є отити, запалення придаткових пазух, гнійний ларинготрахеобронхіт, вогнищева або сегментарна пневмонія. Всі ці ускладнення виникають при нашаруванні на вірусну інфекцію грипозну бактеріальної флори. 
Особливо важко, тривало і хвилеподібно протікають ларинготрахеобронхіту у дітей раннього віку, клінічно проявляються синдромом крупа. Вогнищеві пневмонії при грипі також завжди обумовлені приєднанням бактеріальної інфекції. 
З неврологічних ускладнень можуть бути менінгіт, менінгоенцефаліт і енцефаліт, рідше — невралгії, неврити, полірадикулоневрити. Ускладнення з боку центральної нервової системи виникають на висоті грипозної інтоксикації і частіше у дітей молодшого віку. Клінічно вони проявляються важким загальним станом, загальномозковими проявами, вогнищевою неврологічною симптоматикою. 
З боку серця в гострому періоді грипу на висоті токсикозу можуть виникати функціональні порушення, які швидко зникають у міру одужання. Рідше виникає міокардит

Грип у новонароджених та дітей першого року життя

Грип у дітей у цьому віці має ряд особливостей. Часто захворювання починається поступово, з незначного підйому температури тіла і протікає гостро. Симптоми грипозної інтоксикації відсутні або виражені не настільки яскраво. Хвороба проявляється блідістю шкірних покривів, відмовою від грудей, зменшенням ваги. Іноді — слабкі катаральні явища у вигляді кашлю, закладеності носа, «сопіння», часто — повторної блювоти. 
Незважаючи на слабо виражену клініку початкових проявів грипу, перебіг хвороби у дітей першого року життя значно тяжче у зв’язку з частим приєднанням бактеріальної інфекції і виникненням гнійних ускладнень (отит, пневмонія тощо).

Грип у дітей у віці від 1 до 3 років

У цій віковій групі грип у дітей протікає особливо важко — з вираженою інтоксикацією, ураженням ЦНС, розвитком менінгоенцефалітній синдрому. Катаральні явища виражені. Часто приєднується ураження легень, синдром крупа і астматичний синдром. З ускладнень — гнійний отит, синусит, вогнищева пневмонія.

Природжений грип у дітей віком від 1 до 3 років

Поразка плода може відбутися не тільки за рахунок безпосередньої дії вірусу грипу, але також внаслідок вираженого токсикозу, гіпоксії, впливу токсичних метаболітів порушеного обміну речовин, водно-електролітних зрушень, порушення рівноваги кислот і підстав. 
Прямих доказів тератогенної дії вірусів грипу ще немає. Проте встановлено, що при інфікуванні жінки в першому триместрі вагітності збільшується в 2 — 5 разів частота самовільних абортів, мертвонароджень і вроджених каліцтв. 
При захворюванні вагітної жінки грип безпосередньо перед пологами дитина може з’явитися з ознаками вродженої інфекції. Ймовірність вродженого захворювання в цих випадках досягає 50%. 
Клініка вродженого грипу мало чим відрізняється від грипу у новонароджених з постнатальним інфікуванням. Захворювання протікає без ознак грипозної інтоксикації, часто при нормальній або субфебрильної температури тіла. Відзначаються помірно виражені катаральні явища. Часто виникають вроджені пневмонії і геморагічний синдром. Перебіг хвороби, як правило, обтяження нашаруванням бактеріальної інфекції, що погіршує прогноз. У деяких новонароджених захворювання супроводжується набряком і паралічем дихального центру.

Діагностика грипу у дітей

Грип у дітей діагностується на підставі гострого початку хвороби, специфічної інтоксикації, слабо виражених катаральних явищ. Важливо враховувати епідемічну ситуацію. 
Лабораторна діагностика. Експрес-діагностика заснована на виявленні вірусного антигену в епітелії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів методом імунофлюоресценції. Специфічний антиген виявляється в цитоплазмі у вигляді яскраво світяться конгломератів. Результат можна отримати через 3 години. 
Серологічна діагностика заснована на виявленні наростання титру антитіл в 4 і більше разів в парних сироватках, взятих на початку хвороби та в періоді виздоравленія. На жаль, серологічні і вірусологічні методи діагностики не придатні для ранньої діагностики грипу, оскільки вимагають тривалого часу. Це методи ретроспективної діагностики. 
Перспективні імуноферментний метод (ІФА) і радіоімунологічний аналіз (РІА), які в 20 і більше разів чутливіші інших серологічних методів діагностики грипу. 
Для діагностики вродженого грипу має значення встановлення захворювання у матері безпосередньо перед пологами, а також народження дитини з ознаками внутрішньоутробної інфекції (лихоманка, катаральні явища, вроджена пневмонія та ін.) Діагноз можна підтвердити виявленням вірусу грипу в навколоплідних водах, носоглоткових змивах дитини та матері за допомогою імунофлюоресценції. Серологічна діагностика мало інформативна зважаючи на відсутність у новонароджених істотного наростання титру специфічних антитіл.

Лікування грипу у дітей

Хворий на грип повинен дотримуватися постільного режиму при максимальній ізоляції (переважно в домашніх умовах). Обов’язковій госпіталізації підлягають діти з важкою і гіпертоксіческой формою грипу, а також при виникненні ускладнень, що загрожують життю дитини. 
Госпіталізувати хворих на грип обов’язково в боксированное або полубоксірованное відділення. Приміщення, де знаходиться хворий на грип, необхідно провітрювати. 
Дієта : молочно-рослинна, збагачена вітамінами, фруктові соки, морс, кисіль, рясне пиття у вигляді гарячого чаю та молока, а також лужних мінеральних вод. Необхідно стежити за діяльністю шлунково-кишкового тракту. Всім хворим призначають аскорбінову кислоту. Лікування симптоматичне . При гіпертермії, а також для зняття головного і м’язової болю, призначають «Дитячий Тайленол» (або ін препарати парацетамолу), антигрипін. Решта призначення можуть бути зроблені тільки після огляду лікарем.

Прогноз грипу у дітей

При важких формах грипу, особливо при гипертоксических формах, прогноз серйозний. Може наступити летальний результат від гострого набряку і набухання мозку або геморагічного набряку легень. Найчастіше летальний результат наступає від важких бронхолегеневих ускладнень, викликаних стафілококами, стрептококами, грамнегативною флорою. У дітей раннього віку летальний результат може наступити при крупі, ускладненому бактеріальною інфекцією, коли є дифузний гнійно-некротичний процес у гортані, трахеї і бронхах.

Профілактика грипу у дітей

Велике значення має рання діагностика та ізоляція хворого строком до 7 днів. У домашніх умовах ізоляція здійснюється в окремій кімнаті. Приміщення провітрюється, предмети побуту, підлоги протираються дезінфікуючими засобами. Спілкування з хворим обмежується. Обслуговування дитини проводиться лише в марлевій масці в 4 — 6 шарів. Під час епідемічного підйому захворюваності на грип нові діти в дитячий дошкільний колектив не приймаються. Виключається переведення дітей із групи в групу. У дошкільних колективах особливо велике значення мають щоденні ранкові огляди дітей. При найменших ознаках захворювання (нежить, кашель, нездужання) в організований колектив діти не приймаються. Для знезараження повітря проводять опромінення приміщень бактерицидними ультрафіолетовими лампами. Для профілактики грипу можна використовувати інтерферон.

Вакцинопрофілактика. Для специфічної профілактики грипу можуть бути використані як інактивовані, так і живі вакцини. У нашій країні налагоджено виробництво як інактивованих, так і живих грипозних вакцин. У нашій країні використовуються наступні вакцини: «Інфлувак», «Флюарикс», «Бегривак», «Ваксигрип», «Агріпал», «Грипол». 
Імунітет короткочасний, що диктує необхідність щорічного проведення щеплень. Протипоказанням є непереносимість білка курячого яйця і вагітність. Вакцинація повинна проводитися, насамперед серед дітей, що відносяться до групи ризику: діти раннього віку, школярі, вихованці дитячих садків, інтернатів, а також серед дітей, у яких можливі важкі ускладнення грипозні: діти, які часто хворіють на ГРВІ, діти з хронічними захворюваннями легень, у тому числі хворі хронічними бронхітами, астмою, діти з хворобами серця і зі значними гемодинамічними змінами; діти, які отримують імунодепресивні терапію; діти з анемією, гемоглобинопатиями. 
Крім того, імунізація проти грипу може бути корисна для хворих на цукровий діабет, хронічні нирковими і метаболічними захворюваннями і дітей, які отримують тривалу аспіринову терапію з приводу ревматоїдного артриту. У тих випадках, коли вакцинація дітей з групи ризику неможлива, рекомендується імунізація осіб, які доглядають за ними, включаючи членів сім’ї, працівників охорони здоров’я та інших, що знаходяться в тісному контакті. 
Вакцинація дітей, що не відносяться до груп ризику (здорові діти), повинна проводитися на розсуд лікаря і батьків. Питання про вакцинацію вагітної з метою попередження інфекції у плода має вирішуватися строго індивідуально.

Профілактика дитячих шкірних хвороб

У першу чергу, необхідно дотримання всіх правил гігієни житла, тіла й одягу. Також потрібно правильне харчування з достатньою кількістю вітамінів, правильний режим. Як тільки ви виявили у одного з дітей шкірне захворювання, постарайтеся виключити спільне користування близнюків одягом, іграшками, посудом і т.д. Більшість гнійничкових, грибкових і вірусних захворювань заразні і легко передаються від хворих дітей або тварин. Часто шкірні захворювання викликаються алергенами - харчовими, ароматами, медикаментами. Їх необхідно вчасно виявити. Шкіра дітей легко забруднюється, особливо під час гри на вулиці, дачній ділянці. Мікроби з пилу і бруду легко проникають в дитячу шкіру. Чим рідше вона пошкоджується і забруднюється, тим рідше виникає такий різновид шкірних захворювань, як гнійничкові. При грибкових захворюваннях (це трихофітія, або стригучий лишай, а також опік) хворої дитини потрібно негайно ізолювати від контакту з іншими дітьми і показати лікареві. Видужалий дитини пускають у дитячий колектив тільки після того, як він пройде триразовий аналіз на грибок. Ізолюють від оточуючих і хворого на коросту. Для попередження корости потрібно стежити за здоров’ям домашніх собак і кішок, які можуть переносити захворювання. Обов’язково потрібно дотримуватися гігієни ліжку, одягу, іграшок - у всіх них може «оселитися» коростяний кліщ. Профілактика дитячих хвороб зміцнить здоров’я Вашого малюка та подарує радість життя та спілкування. Будьте здорові!

Як зміцнити імунітет

Харчуйтеся так, щоб поповнювати запаси eнepгіі і відновлювати сили.
Від того, як ви харчуєтеся та п'єте у сезон холодної погоди також залежить стан вашого здоров'я та імунітету.
Правильне харчування допомагає регулювати температуру тіла та забезпечує достатню кількість eнергіі для працюючих м'язів.
Тому харчування повинно бути таким, щоб eнергіі утворювалося більше, оскільки в холодну погоду обмін речовин підвищується, і для зігрівання та зволоження повітря витрачається більше енергії, ніж при звичайній температурі.

Збільшити вживання білкової їжі.
Оскільки клітини імунної системи мають білкову структуру, нео6ходімо вживати щодня достатню кількість якісного білку, тобто такого, в якому є всі незамінні амінокислоти.
Це в першу чергу, білки тваринного походження: яйця, сир, молочні продукти, нежирне м'ясо та птиця, риба, у тому числі, жирна морська, та рослинного - квасоля, горох.
Що стосується вуглеводів, які є джерелом швидкої eнергіі, то перевагу слід надавати так званим складним, тобто тим, які засвоюються поступово: свіжі овочі, фрукти, хліб з цілісного зерна.
А прості вуглеводи, такі, як білий цукор, вироби з білого борошна, потрібно максимально обмежити, а ще краще - зовсім не вживати, оскільки нічого, крім порожніх калорій, вони не дають.
Hі в якому разі не треба забувати про корисні натуральних жирах, які забезпечують організм тривалої енергією: тварини - молочні продукти, м'ясо, сало, жирна морська риба та рослинні - олії (оливкова, лляна, рапсова) і різноманітні горіхи та насіння. Продукти харчування, які перенасичені шкідливими транс-жирами та сіллю, такі як чіпси, сухарики, готові кондитерські вироби, особливо з кремом, вживати не варто.
Не починайте свій ден' без повноцінного сніданку.
Сніданок "запускає" весь денний обмін речовин і тому пропускати його ні в якому разі не слід. Ідеальний сніданок: 2 зварених яйця з пучком зелені, бутерброд з цільнозернового або хліба з висівками, 2 шматочки сиру, жменя волоських горіхів та чашка кави з молоком.
Обідайте гарячої і білковою їжею. В обід дуже важливо не є всухом'ятку, а спожити гарячий суп та м'ясо чи рибу й овочі.
Вечерею можуть бути шматок м'яса, салат з капусти та цибулі, та 1 зубчик часнику.
Використовуйте енергетичні властивості курячого бульйону. Бульйон - це джерело незамінних амінокислот, які необхідні для відновлення організму, він дає енергію та відновлює сили.
Між основними прийомами їжі перекушуйте бутербродами із сиром та чашкою гарячого курячого бульйону, посипаного дрібно порізаний зеленню і приправленого чорним та (або) червоним перцем Чилі. Перець Чилі містить речовину капсаїцин, яка стимулює теплові рецептори і створює відчуття тепла в організмі та сприяє утворенню ендорфінів у мозку, які покращують настрій.

Солодощі повинні бути енергетичними.

Чорний шоколад з чаєм можуть бути дуже корисним десертом під час перебування на холоді.
Пийте достатньо рідини.
Під час холоду підвищується витрата вологи, тому для попередження зневоднення тіла потрібно не забувати пити. Але якщо ви є любителем чорної кави, то прийом його повинен бути обмежений однією-двома чашками, оскільки кава прискорює виведення води з організму. Поповнювати запаси рідини краще зеленим чаєм, чорним чаєм з молоком, настоєм шипшини, натуральними компотами, узваром, журавлинним морсом і трав'яними чаями. Замість цукру додайте варення з калини, малини, облiпіхи, мед.
Вживати напої слід у гарячому та теплому вигляді. Ні в якому разі не пийте холодні напої, у тому числі шипучі газовані солодкі, оскільки вони сприяють охолодженню організму і ускладнюють перетравлення їжі.
Зігріваючий шоколадний чай на сніданок. Заваріть міцний чорний чай. В ще гарячий чай покладіть невеликий шматочок вершкового масла, трохи чорного шоколаду і кориці на кінчику ножа. Наполягайте 1-2 хвилини.
При замерзанні, втомі, знесиленні можна приготувати ароматний, смачний, зігріваючий та енергетичний безалкогольний напій.
Рецепт: Заваріть свіжий чорний чай, без ароматизаторів та добавок, із розрахунку чайна ложка на склянку чаю. Закрийте кришкою і дайте настоятися 5-7 хвилин.
Налийте в чашку свіжозаварений чай (гарячий). Дообавьте шепотку меленой кориці і імбря. За бажанням можна покласти у чашку шматочок лимона і 1-2 чайних ложки меду.Перемішайте і дайте настоятися.
Лимон містить вітамін С, мед має зігріваючі та протимікробні властивості, містить багато цінних вітамінів, мінерлов і біологічно активних речовин.
Кориця має антимікробні та антиоксидантні властивості, а екстракти та ефірна олія кориці здатні попереджувати простудні захворювання. Сильними антимікробними та дезінтоксикаційними властивостями володіє імбир.
При болю в горлі, застуді та ГРВЗ свіжий імбир допоможе захиститися від захворювання. Для цього його потрібно очистити від шкірки, відрізати маленький шматочок і посмоктати.Завдяки дуже вираженим антимікробним та протівіруснім властивостям ефірних олій імбир успішно лікує захворювання носоглотки.

Вживайте їжу, багату вітамінами і мінералами.

Щодня потрібно вживати їжу, багату вітамінами С, групи В, мінералами та продуктами, які мають противірусні та антимікробні властивості: часник, цибуля, xpен, червоний перець Чилі, імбир. Часник і цибулю найкраще поєднувати з салом і цільнозерновим хлібом або хлібом з висівок.
Відновлюйте сили з допомогою сну. Останнім радою у профілактиці сезонних захворювань є достатній сон. Його тривалість повинна визначатися вашими самовідчуття: кому потрібно лише 6 годин, а кому і 8 буває недостатньо.
Щогодини сну дає можливість організму виробляти додаткове тепло. Перед засинанням можна розтерти ступні ніг в'єтнамським бальзамом, або його ще називають "зірочка", а вже після цього одягнути шкарпетки - це покращить циркуляцію крові та зігріє ноги.
Носков повинен бути не менше двох - ті, що ближче до тіла, з синтетичною ниткою, для кращого збереження тепла, і зовнішні - з нaтуральной вовни, товсті. Для легшого засинання корисно випити склянку гарячого молока або липового чаю.
Примітка: які продукти мають зігріваючі властивості
Спеції: кориця, фенхель, aнic, гвоздика, кардамон, Чилі, часник та імбир.
Продукти тваринного походження: баранина, телятина, курка.
Крупи: гречка, вівсянка.
Молочні: сири, у тому числі з цвіллю, сметана, козяче молоко.
Овочі: хpен, цибуля. Фрукти: родзинки і курага.
Горіхи: волоський, кешью.
Напої: імбирний чай і чай з фенхелю.

Щеплення дошкільників

Міносвіти надало роз’яснення щодо обов’язковості прийому дітей до дошкільних навчальних закладів
Міністерство освіти і науки звернуло увагу регіональних управлінь освіти на дотримання порядку прийому дітей до дитячих садків
Про це йдеться у листі профільного міністерства направленому на адреси регіональних управлінь освіти і науки, в якому акцентовано увагу керівників освіти на дотримані державних гарантій щодо прав громадян на освіту та незаконності вимог щодо обов’язкового профілактичного щеплення дітей.
В міністерстві зокрема підкреслюють, що у відповідності з Конституцією кожен має право на освіту, а обов’язком держави є забезпечення доступності дошкільної освіти в державних і комунальних учбових закладах.

У профільному міністерстві зазначають, що конституційна гарантія реалізації права на освіту означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту і держава має створити можливості для реалізації цього права.
Відповідно до освітнього законодавства, прийом дітей до дошкільних навчальних закладів проводиться за бажанням батьків, які мають право обирати дошкільний навчальний заклад.
У відповідності до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою уряду №305, прийом дітей в дошкільний учбовий заклад здійснюється керівником протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної картки про стан здоров'я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення та свідоцтва про народження.
Для прийому дітей до дошкільного навчального закладу (групи) компенсуючого типу додатково подається висновок психолого-медико-педагогічної консультації, територіального лікувально-профілактичного закладу чи тубдиспансеру, направлення місцевого органу управління освітою.
Міністерство також надало роз’яснення щодо питань необхідності профілактичних щеплень дітей.
За повідомленням відомства, особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків, які мають право відмовитися від щеплень за відсутності повної об'єктивної інформації про вплив щеплень на стан здоров'я і подальші наслідки.
У міністерстві підкреслили, що право на відмову від щеплень закріплене і в Положенні про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 03.02.2006 р. №48.
У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів, вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень вирішується лікарсько-консультативною комісією, згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України №434 від 29.11.2002 та затвердженого цим наказом примірного "Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу".
В Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту зазначили, що відмова керівника дошкільного навчального закладу у прийнятті дитини до закладу без відповідних профілактичних щеплень суперечать діючому законодавству України.
За наявності відповідних медичних довідок встановленого зразка із висновком лікаря, у якому зазначено, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, керівник закладу зобов’язаний прийняти дитину до закладу.
За дорученням заступника міністра освіти Б Жебровського, зміст відповідного листа має бути доведений до відома місцевих органів управління освітою та керівників дошкільних навчальних закладів.

 

Особиста гігієна дітей дошкільного віку

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це обов'язок батьків.
Особиста гігієна — це догляд за своїм тілом і підтримка його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкіряного жиру. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно це робити після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь підготувати рушник та мило, за відсутності крана з водопровідною водою — кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок чи цвях, а не накидати собі на шию або плечі, бо на нього під час умивання попадатимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках і майці.
Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємкості. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім - добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, шию та вуха. 
Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який у кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.

Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5 - 7-річного віку — обтиратися до пояса. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

Перед сном обов'язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей і натирань, а також може привести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ніг необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури. 

Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.

Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкіряного жиру, бруду і пилу. 

Обов'язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень їх необхідно обережно підрізати. Але в жодному випадку не можна гризти нігті!

Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин (кішок, собак); торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків і тому подібне) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.

Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно почати догляд за порожниною рота і зубами дитини . Дитина має чистити зуби вранці й обов'язково увечері перед сном.

Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися хустинкою, то разом із бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа й окрему для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа на очі чи навпаки.

Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть, якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя або перев'язувати подряпину треба лише чистою хустинкою.

Дитина дошкільного віку легко піддається вихованню завдяки розвиненому відчуттю наслідування, спостережливості, допитливості та потреби в самостійних діях. І тому необхідно використовувати ці властивості дитини при прививанні їй гігієнічних навичків (своєчасне миття рук, чищення зубів, дбайливе зберігання одягу і т.д.

Як не захворіти в дитячому садку

У чому, власне, головна небезпека?

У зануренні вашої домашньої дитини в агресивне вірусно-мікробне середовище, яке, до того ж, кожні 3-4 тижні оновлюється. Для того, щоб протистояти цьому середовищу, потрібно мати добре працюючу імунну систему, яка дозріває більш-менш до зазначеного терміну. ​​

Крім цього (і це дуже важливо) дитина до цього часу дозріває для психологічної роботи з нею – ви можете переконати її в необхідності вашого вчинку, та й вона сама тягнеться до однолітків, шукає спілкування. Дитячий сад швидше стане для неї джерелом позитивних емоцій, що саме по собі сприяє боротьбі з інфекцією. Дитина постійно плаче, знаходиться в стані стресу від розлуки з батьками – відмінна здобич для вірусів і мікробів.

У першу чергу хочеться сказати про загартовування. Адже тривале перебування дитини на свіжому повітрі, чисте і прохолодне повітря в кімнатах, бігання босоніж по підлозі і т. д. – повинні увійти в життя вашої дитини якомога раніше, тим більше якщо ви заздалегідь знаєте, що їй належить рано піти в дитячу установу.

Ще одна важлива деталь – привчайте, наскільки можливо, свою дитину до контактів з іншими дітьми (запрошуйте їх у гості, спілкуйтеся на дитячих майданчиках і т.д.). Малюк отримує психологічний досвід – і одночасно тренується його імунна система.

Нарешті, існує і медикаментозний метод зміцнення імунітету, своєрідні щеплення проти вірусів і мікробів, найчастіше викликають респіраторно-вірусні захворювання.

Головна особливість цих препаратів полягає в тому, що вони містять ДНК мікробів і вірусів та їх оболонок, що викликають утворення як негайного, так і відстроченого імунітету. На відміну від багатьох інших імуномодуляторів подібні препарати нешкідливі, тому що підвищують опірність організму до вірусів і мікробів природним чином.

Існують і інші маленькі хитрощі промивання носоглотки дитини 0,85-1% розчином кухонної солі після приходу з дитячого закладу, змазування зовнішніх відділів носових ходів оксоліновою мазю, вітамінізація організму.

І ще одне. Якщо дитина все-таки захворіла, не тримайте її у будинку 3-4 тижні. Досить кількох днів. Адже за місяць в дитячому колективі з’являться вже інші віруси і мікроби, перед якими ваша дитина беззахисна, і можливий новий спалах хвороби.

Однак якщо респіраторні захворювання протікають важко, ускладнюються астматичним синдромом, якщо загострюються хронічні захворювання, подумайте, чи варте відвідування дитячого садка, подальших проблем зі здоров’ям.

 Літо – чудова пора відпусток, відпочинку, сезон місцевих вітамінів з грядки і нескінченного задоволення від нових вражень! А для багатьох мам і тат це ще й час організації літньої програми поїздок для улюбленого карапуза. І метою № 1 є, звичайно, не захоплення дитини від нових розваг і не раннє знайомство з комфортом закордонних курортів (це теж, але другорядне), а максимальне оздоровлення дитячого організму.

Відпочинок на морі

Класичний варіант літніх заходів. Так, дійсно, морське повітря, солона вода, гірський мікроклімат надають приголомшливий вплив на здоров’я дорослих і дітей. Однак не варто забувати, що оздоровчий ефект настає лише при перебуванні на узбережжі протягом більше трьох тижнів.

І ще одна важлива умова оздоровлення – доступ до його джерел! Не розумію батьків, які вивозять малюків до моря і не дозволяють в ньому купатися, обмежуючись надувним басейном. Або тих, які вважають за краще весь день лежати в затінку і тримають дитину поряд з собою «на прив’язі».

Потрібно пам’ятати про головну небезпеку на морі – активне сонце. Якщо дотримуватися розумного режиму дня, і використовувати засоби захисту від ультрафіолету, сонечко принесе вам і вашим дітям тільки користь.

Лісова благодать

Є дітки, які погано переносять спеку. Для них і для тих, хто просто хоче урізноманітнити морські відпустки, існує чудодійний за вкладом в здоров’я та емоційний стан відпочинок в лісі. Багате киснем повітря дасть таку порцію продуктивної енергії, яка змусить працювати організм, як годинник. Як правило, відпочивати відправляються в ті лісові місця, де неподалік розташоване озеро або протікає річка.

Багато малят, ще не звикли до великої кількості води, бояться бурхливої поведінки моря, а тому, не зайвим буде спочатку познайомити їх з більш спокійними водами річки або озера.

До головних обережностей відпочинку в лісі слід віднести питання профілактики та боротьби з укусами комах.

Відпочивати з дитиною можна і не на курортах, а на звичайнісінькій заміській дачі або в селі у бабусі, якщо це місце вирішує  головні завдання оздоровлення:

1.  Повітря і сонце. У міському дворі, навіть якщо гуляти з ранку до ночі, не взяти користі від цих стихій. А значить, необхідно їхати туди, де вихлопні гази автомобілів і промислові викиди не псують атмосферу своєю присутністю.

2. Вода.  Басейн, звичайно, теж вихід, але тільки при відсутності живих водойм. Корисні властивості мікроелементів і мінералів природних водойм, вологе повітря поблизу них здатні колосально оздоровити наших діток.

3. Активність. Всі ми знаємо про користь фізкультури. Так ось дитяча активність протягом дня – це нескінченна зарядка. Заохочуйте і залучайте малюка до активності, не осмикуйте свого невгамовного карапуза із закликами заспокоїтися і посидіти в затінку. Рух – це життя!

4.  Харчування.  Так, діти – не аматори овочів і фруктів, але хитрі підприємливі мами завжди знайдуть те блюдо, яке малюк з’їсть із задоволенням. Овочі ховаємо в м’ясний фарш, фрукти – в солодкий сирок, молочний коктейль. А може, когось привабить барвистий фруктовий салат в красивій формочці.

Обережно! Дитячі хвороби

ВІТРЯНА ВІСПА (VARICELLA)

            Вітряна віспа (вітрянка)-гостре інфекційне захворювання людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка перебігає з помірною інтоксикацією і папуло-везикульозною висипкою. Збудник – вірус вітряної віспи – зостер.

            Епідеміологія. Джерелом інфекції є людина, хвора на вітряну віспу (рідше – оперізуючий герпес), в останні і-2 дні інкубаційного періоду і до 5-го дня після появи останнього елемента висипки. Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. Сприйнятливість висока, хворіють в основному діти, навіть в 1-й місяць життя.

              Клініка. Інкубаційний період триває 11 -17 днів, рідко до 23 днів. Хвороба частіше починається гостро з висипки і підвищення температури тіла. Гарячка триває 2-5 днів, при рясній і тривалій висипці – до 8-10 днів, може бути хвилеподібною.

У дорослих висипці часто передують продромальні явища – головний біль, зникнення апетиту, млявість, нудота, блювання, біль у попереку, животі. Цей період не перевищує 3 днів. Висипка з’являється протягом тижня у вигляді 3- 5 спалахів: спочатку на животі, грудях, плечах, стегнах, а потім без певної закономірності поширюється по всьому тілі, в тому числі на волосисту частину голови. її майже не буває на долонях і підошвах. Густота висипки коливається від поодиноких елементів до рясної. Елементи висипки проходять ряд стадій розвитку: спочатку з’являються розеоли або розеоло-папули червоного кольору з чіткими контурами, через декілька годин вони перетворюються в папули, а потім у везикули з прозорим вмістом, який мутніє, підсихає і утворює жовтуваті або коричневі кірочки. Везикула однокамерна, оточена червоним віночком, розташована на неінфільтрованій шкірі. Через 6-8 днів кірочки відпадають, не залишаючи сліду. Висипка супроводжується свербінням. Везикули можуть нагноюватись, перетворюючись в пустули. Враховуючи те, що висипка з’являється нерівномірно, на одному і тому самому місці можна спостерігати різні стадії розвитку елементів (поліморфізм). Висипка зникає через 15-20 днів. У третини хворих перед появою висипки на шкірі або одночасно з нею з’являється енантема на слизових оболонках м’якого і твердого піднебіння, задньої стінки глотки, гортані. Виникає пляма, згодом вона перетворюється в пухирець, який розкривається з утворенням ерозії, покритої світло-жовтим нальотом, що нагадує афту.

При значних ураженнях слизових оболонок спостерігаються слинотеча, стоматит, утруднене жування і ковтання, ларингіт з явищами стенозу. Висипка на слизовій носа може супроводжуватись носовими кровотечами. Нерідко виявляють лімфаденіт (шийний, пахвинний, пахвовий) і ураження внутрішніх органів. У хворих з важкими супутніми захворюваннями та ослаблених можуть розвиватись бульозна, геморагічна і гангренозна форми вітрянки з утворенням виразок, що погано загоюються, або некротичних ділянок шкіри. При активізації вторинної мікробної флори можуть виникати ускладнення: лімфаденіт, бешиха, абсцес, флегмона. Трапляється вітрянковий менінгоенцефаліт.

Діагностика ґрунтується на наявності типових елементів висипки переважно на голові та животі, що перебувають на різних стадіях розвитку. Із специфічних методів застосовують фарбування вмісту пухирців або пустул за Романовським (знаходять багатоядерні гігантські епітеліальні клітини) або сріблення і виявлення вірусу (тілець Арагана) Імунофлюоресцентним методом. Починаючи з 5-6-го дня хвороби можна використовувати РЗК зі специфічним антигеном. Однак специфічна діагностика ще складна і малодоступна. З гематологічних показників необхідно враховувати лейкопенію, зсув лейкоцитарної формули вліво. При важкому перебігу можливий лейкоцитоз. Диференціальний діагноз. Везикульозна висипка спостерігається при герпетичній інфекції, оперізуючому герпесі, везикульозному гамазорикетсіозі, хворобах групи віспи. Всі вони супроводжуються гарячкою та інтоксикацією.

Герпетична інфекція виникає переважно при ослабленні організму внаслідок різних хвороб і є свідченням імунодефіцитного стану. Вона найчастіше локалізується навколо рота, на губах, крилах носа, рідше поширюється на інші ділянки. Супроводжується свербінням і печією. При огляді виявляють щільну групу пухирців. При оперізуючому герпесі процес, як правило, однобічний. Герпетичні пухирці з’являються вздовж нервових стовбурів і сплетінь та супроводжуються сильним болем.

З хвороб групи віспи натуральна віспа вже не зустрічається, віспа мавп реєструється зрідка в країнах Африки і лише паравакцина залишається поширеною (спорадичною) інфекцією. У діагностиці останньої цінними є такі дані: свідчення про контакт з тваринами, задовільний стан хворого, наявність щільних і неболючих вузликів і везикул на кистях. У хворих на везикульозний гамазорикетсіоз подібна крупна висипка з’являється на 2-8-й день від початку захворювання, спостерігається первинний афект (некроз зі струпом, еритематозний вінчик, реґіонарний лімфаденіт) на місці укусу кліща. Епідеміологічні дані підтверджують природну осередковість інфекції.

СКАРЛАТИНА ( SCARLATINA )

Скарлатина – гостре інфекційне захворювання людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка супроводжується загальною інтоксикацією з гарячкою, тонзилітом та висипанням на шкірі. Збудник – бета-гемолітичний стрептокок групи А.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі на скарлатину або реконвалесценти, хворі на ангіну, бешиху, хронічний тонзиліт, назофарингіт, а також здорові носії бета-гемолітичного стрептокока групи А.

Заразливість припадає на останні 2 дні інкубації, весь період хвороби і до 21-го дня реконвалесценції. Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом, іноді через дитячі іграшки, рушники та інші предмети побуту, молочні продукти. Коефіцієнт контагіозності становить 0,4. Частіше хворіють діти у віці 2- 9 років. Максимум захворюваності припадає на осінньо-зимовий період.

Клініка. Інкубаційний період триває 2-7 днів, інколи до 12 днів. Температура тіла підвищується до 38- 39 °С, тримається 3-4 дні та скороченим лізисом знижується до норми. Гарячка супроводжується болем у горлі, нерідко нудотою і блюванням. Вже в 1-й день хвороби (рідко на 2-3-й день) з’являється крапчаста рожева або пурпурово-червона висипка, яка виступає над поверхнею гіперемійованої шкіри. Висипка концентрується на щоках, в пахвинних і пахвових областях, на згинальних поверхнях кінцівок, особливо в природних складках шкіри; супроводжується свербінням. Носо-губний трикутник блідий, вільний від висипки. Екзантема щезає через 3-7 днів, залишаючи після себе рясне лущення – висівкове на обличчі, пластинчасте – на тулубі та кінцівках, особливо на кінчиках пальців. У деяких хворих може спостерігатись міліарна дрібнопухирцева (на тильній поверхні пальців рук), розеольозно-папульозна (частіше на розгинальній поверхні кінцівок) або геморагічна (при важкому перебігу) висипка. Для скарлатини характерна наявність гострого тонзиліту: біль у горлі при ковтанні, яскрава гіперемія слизової зіву, збільшення піднебінних мигдаликів, часто з гнійно-фібриновим нальотом; збільшення і болючість підщелепних лімфовузлів. На м’якому піднебінні Іноді крапкова енантема. Типовими є білий дермографізм, симптом Пастіа (скупчення дрібних крововиливів на складках шкіри в пахвинних, пахових і ліктьових ділянках, в зв’язку з чим вони мають насичено-темний колір), з 3-4-го дня «малиновий» (яскраво-червоний з гіперплазією сосочків) язик. Досить часто уражається серцево-судинна система: тахікардія, що змінюється брадикардією, гіпотонія, глухі тони серця, розширення його вліво, систолічний шум. При легкому перебігу скарлатини гарячка триває 1-3 дні, висипка неяскрава, частіше розташована лише на природних складках шкіри, зберігається декілька годин і проходить без лущення. Токсичні форми скарлатини характеризуються вираженою інтоксикацією з порушенням свідомості, збудженням або пригніченням психіки, маренням, багаторазовою блювотою, судомами, менінгеальним синдромом. Часто приєднується сепсис з високою гарячкою, ознобами, виникненням гнійних вогнищ у різних органах. Для геморагічних форм поряд з синдромом токсикозу характерні шлунково-кишкові і легеневі кровотечі.

Клінічно розрізняють типові та атипові форми скарлатини. До типових належать форми з класичними проявами (висипка, ангіна, інтоксикація), до атипових – стерта, без висипки, екстрафарингеальна форми. Перебіг скарлатини може бути легкий, середньої важкості та важкий. Важкий перебіг ділять на токсичний, септичний і токсико-септичний варіанти. Критеріями важкості є симптоми інтоксикації (порушення нервової, серцево-судинної та ендокринної систем) і місцеві зміни (ступінь ураження слизової зіву й лімфатичних вузлів). На 2-4-му тижні можливий розвиток рецидивів, які зв’язані з реінфекцією або суперінфекцією іншого варіанта гемолітичного стрептокока. Ускладнення – гнійний та некротичний лімфаденіти, отит, отогенний абсцес мозку, нефрит, міокардит, ревматизм, артрит.

Діагностика ґрунтується на клінічних та епідеміологічних даних. Про наявність скарлатини свідчить поєднання ангіни з червоною крапчастою висипкою і гарячкою. Доповнюють критерії хвороби обмежена гіперемія м’якого піднебіння, блідий носо-губний трикутник, «малиновий» язик, сухість шкіри та її пластинчасте лущення. Методи виявлення гемолітичного стрептокока і його антигену використовують рідко. До того ж стрептокок із зіва, носа, крові виділяється лише у 40-60 % хворих. Допоміжне значення має феномен згасання висипки – її зникнення в найближчі 6-12 год навколо місця введення 0,2 мл антитоксичної протистрептококової сироватки. В аналізі крові – нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, в кінці тижня – еозинофілія.Диференціальний діагноз перш за все проводять з псевдотуберкульозом, який ще має назву далекосхідної скарлатиноподібної гарячки. Необхідно врахувати, що елементи висипки при цій хворобі більші, з’являються частіше на 3-4-й день переважно на згинальних поверхнях і навколо суглобів на фоні незміненої шкіри. На обличчі екзантема відсутня. Характерні гіперемія і набряк кистей й ступнів. Спостерігаються біль у животі, диспепсичні розлади, поліартрит, збільшення печінки, жовтяниця, чого немає при скарлатині. Допомагає діагностиці застосування бактеріологічних і серологічних методів. На відміну від скарлатини, кір має початковий катаральний період (кашель, нежить, набряк обличчя, повік, кон’юнктивіт, ларингіт). Екзантема рясна, у вигляді великих макуло-папул. Типова етапність висипання – спочатку на обличчі, шиї, верхній частині грудей, на 2-гу добу – на тулубі, верхніх кінцівках, на 3-тю – на нижніх кінцівках. Патогномонічною є поява за 1-2 дні до висипки плям Бєльського – Філатова – Копліка. Висипка залишає після себе пігментацію і висівкоподібне лущення. При краснусі висипка поліморфна у вигляді блідо-рожевих розеол і короподібних елементів, може розташовуватись на всьому тілі, а частіше на кінцівках і сідницях. Збільшені задньошийні і потиличні лімфовузли. В аналізі крові лейкопенія. Відсутні ознаки тонзиліту, «малиновий» язик; дермографізм червоний, після зникнення висипки немає лущення. Перебіг стафілококової інфекції може часом супроводжуватися скарлатиноподібною висипкою, тонзилітом і «малиновим» язиком. Однак слід враховувати наявність первинного гнійного вогнища; висипка з’являється навколо нього на 3-4-й день хвороби. Колір шкіри змінюється мало. Екзантема тримається лише 1-2 дні

КІР ( MORBILLI )

Кір – гостра вірусна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка супроводжується інтоксикацією, гарячкою, запаленням верхніх дихальних шляхів, кон’юнктив, специфічною енантемою і макуло-папульозною висипкою. Збудник належить до сімейства параміксовірусів.

Епідеміологія. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина – з останніх 2 днів інкубаційного періоду до 5-го дня після появи висипки. При ускладненні кору пневмонією заразний період продовжується до 10-го дня від початку висипання. Найбільша заразливість припадає на період до появи висипки. Інфекція передається за допомогою повітряно-крапельного механізму. Сприйнятливість неімунізованих дуже висока. Грудні діти мають трансплацентарний імунітет від матерів, які перенесли кір у минулому або були вакциновані. Після перенесеного захворювання зберігається стійкий імунітет. У зв’язку з застосуванням високоефективної вакцини захворюваність на кір істотно знизилась, тепер відносно частіше хворіють діти старшого віку і дорослі.

Клініка. Інкубаційний період триває 9-17 днів, після введення імуноглобуліну може продовжуватись до 21 дня. У перебігу хвороби розрізняють періоди катаральних змін, висипки і реконвалесценції. Хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла до 38-39 °С, нежитю, кашлю, чхання, головного болю, загального нездужання, сиплості голосу, світлобоязні, одутлості обличчя, кон’юнктивіту. На слизовій оболонці щік, навпроти малих корінних зубів, з’являються рожеві плями з білуватими цятками в центрі (плями Бєльського – Філатова – Копліка), які є патогномонічною ознакою кору. Інколи в цей період на шкірі може виникнути блідо-рожева крапчаста скарлатиноподібна або плямиста висипка, яка швидко щезає, а на м’якому піднебінні – корова енантема. На 3-4-й день хвороби стан хворого погіршується, температура тіла підвищується до 40 °С, посилюються катаральні явища, симптоми інтоксикації; за вухами з’являється екзантема, яка протягом доби поширюється на обличчя, шию і верхню частину грудей, наступного дня – на тулуб і верхні кінцівки, а ще через день – на нижні кінцівки. Спочатку висипка розеольозна або розеольозно-папульозна. Збільшуючись у розмірах, вона перетворюється в макуло-папульозну, з нерівними краями, місцями зливну. Ділянки шкіри, які вільні від екзантеми, мають звичайний колір. Висипка зберігається 3- 4 дні, потім блідне у такій самій послідовності, в якій з’явилась, залишаючи після себе пігментацію, а згодом дрібне висівковидне лущення. Із зникненням висипки нормалізується температура і минають катаральні явища. При легкому перебігу кору і у прищеплених може спостерігатись мізерна висипка у вигляді поодиноких елементів, що утруднює діагностику. В осіб, яким в інкубаційний період вводили профілактично – імуноглобулін, переливали плазму або кров, перебіг кору легкий, супроводжується субфебрильною температурою, слабкими катаральними явищами, висипка поодинока, без послідовності у виникненні, плям Бєльського – Філатова – Копліка немає. У дорослих перебіг кору звичайно буває важким, з геморагічними висипаннями і крововиливами в шкіру і слизові оболонки, вираженою інтоксикацією. Спостерігаються зміни з боку серцево-судинної системи (тахікардія, гіпотонія, ослаблення серцевих тонів), легень (сухі розсіяні хрипи, при розвитку пневмонії – вологі хрипи), нерідко виникають біль у животі та діарея. Ускладнення кору можуть бути зумовлені його збудником і бактеріями. Частіше виникають пневмонія, ларингіт, бронхіт, бронхіоліт, кератокон’юнктивіт, отит, піодермія, цистит, пієлонефрит, плеврит, ентерит, стоматит, менінгоенцефаліт, психоз, блефарит.Діагностика кору при типовій екзантемі і відповідних епідеміологічних даних не викликає сумніву. З клінічних критеріїв вирішальне значення мають плями Бєльського- Філатова – Копліка. Для підтвердження етіології використовують вірусологічні дослідження (виділення в перші дні вірусу з носоглоткового змиву, секрету кон’юнктив на культурі тканини або методом імунофлуоресценції), серологічні методи (реакція нейтралізації, РЗК, РГГА, РНГА, ІФА з коровим антигеном у динаміці хвороби), які дають змогу виявити наростання титру протикорових антитіл. В аналізі крові при неускладненому кору знаходять лейкопенію, лімфоцитоз, зниження кількості еозинофілів, моноцитів. ШОЕ помірно прискорюється. Диференціальний діагноз . У катаральний період кір необхідно диференціювати з ГРВІ. Однак при ГРВІ загальна інтоксикація і катаральні явища розвиваються швидше, кон’юнктивіт не супроводжується вираженою інфільтрацією повік, немає симптому Бєльського – Філатова – Копліка та рясної макуло-папульозної висипки, що з’являється у певній послідовності. При краснусі відсутній катаральний період, а першим симптомом хвороби є нерясна висипка без певної послідовності з’явлення, схильності до злиття і наступної пігментації. Висипка, як правило, мономорфна, дрібно- і середньоплямиста, ніжно-рожева, з переважною локалізацією на зовнішніх поверхнях верхніх і нижніх кінцівок. Катаральні явища та симптоми загальної інтоксикації виражені слабо. Постійним симптомом є збільшення потиличних і задньошийних лімфовузлів. Ентеровірусна (бостонська) екзантема з’являється на 2-й день хвороби, нерідко при високій температурі тіла, вона плямисто-папульозна, іноді петехіальна. На противагу кору не спостерігаються послідовне висипання, кон’юнктивіт, плями Бєльського – Філатова- Копліка. З інших проявів ентеровірусної інфекції слід відзначити герпангіну, діарею, міалгію, плевродинію, чого не буває при кору. Скарлатина відрізняється від кору наявністю тонзиліту, палаючого зіву, «малинового» язика. Нежить і кашель відсутні. Екзантема з’являється на 1-2-й день хвороби майже одномоментно, крапчаста, розташовується на гіперемійованій шкірі, переважно на згинальних поверхнях кінцівок, грудях, внизу живота, концентруючись на складках шкіри. Носогубний трикутник вільний від висипки. Лущення пластинчасте. Аналіз крові засвідчує еозинофілію, нейтрофільний лейкоцитоз. При інфекційному мононуклеозі екзантема з’являється на 2-6-й день хвороби, поліморфна, частіше розташована на тулубі. Початковий катаральний період відсутній, однак характерні тонзиліт, поліаденіт, гепатоспленомегалія, в крові- атипові мононуклеари. Менінгококцемія, на відміну від кору, має бурхливий початок з гіпертермією, яскравими симптомами інтоксикації (різкий головний біль, багаторазове блювання, менінгеальні ознаки). Висипка з’являється в перші години хвороби по всьому тілу, густіше на нижніх кінцівках, сідницях.

КРАСНУХА ( RUBEOLA )

Краснуха – гостра інфекційна хвороба людини з групи інфекцій дихальних шляхів, яка супроводжується помірною інтоксикацією, крапчастою або плямистою висипкою і генералізованим лімфаденітом. Збудник належить до сімейства тогавірусів.

Епідеміологія.

 Джерелом інфекції є хвора людина за 7 днів до появи висипки і протягом 3 тиж після її появи. Хворі на природжену краснуху заразні значно довше – від кількох місяців до 2 років. Інфекція передається за допомогою повітряно-крапельного механізму, при захворюванні вагітних – трансплацентарно. Сприйнятливість висока, але дещо нижча, ніж до кору. Хворіють переважно діти у віці від 1 до 7 років; діти до 4 міс мають вроджений імунітет. Підйом захворюваності відзначається взимку і навесні. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет. Близько 20 % молодих жінок не мають антитіл до краснухи.

Клініка.

Інкубаційний період триває 11-24 дні. Хвороба починається поступово. За 1-2 дні до появи висипки інколи спостерігаються нежить, кашель, гіперемія кон’юнктив. Температура тіла підвищується під час висипання, частіше до 38 °С, але може бути й нормальною. Загальний стан у більшості хворих порушений незначно. Типовою ознакою є припухання задньошийних, потиличних та інших лімфатичних вузлів. Вони можуть бути розміром до великої горошини, щільнуваті, болючі при пальпації. Нерясні висипання у вигляді блідо-рожевих, круглих або овальних плям, дрібних або великих, протягом декількох годин з’являються на обличчі, шиї і поширюються по всьому тілі з переважною локалізацією на розгинальних поверхнях кінцівок, спині, животі, сідницях. Екзантема не має тенденції до злиття, тримається 2-З дні і зникає, не залишаючи пігментації і лущення. В період висипань може виникати енантема на слизовій зіва. У декотрих збільшена селезінка. Захворювання може бути у стертій і безсимптомній формах. Дорослі, як правило, переносять краснуху важче, з вираженою гарячкою, болями голови та в м’язах, катаральними явищами, інтоксикацією, іноді блювотою. У хворих жінок в перші 3 міс вагітності часто уражується плід. Можливі викидні, розвиток ембріона з вадами (народження дітей з каліцтвами, глухотою, гідроцефалією, мікроцефалією, катарактою, вадами серця, збільшеними печінкою і селезінкою). Дефекти розвитку можуть проявитись на 1-му році життя. Зрідка трапляються ускладнення: артропатії, енцефаліт, менінгоенцефаліт, енцефаломієліт, неврити, пневмонія, отит, нефрит, тромбоцитопенічна пурпура.

Діагностика.

 Крім епідеміологічних даних враховують присутність характерної висипки, слабо виражених катаральних явищ і збільшення лімфовузлів. Діагноз можна підтвердити вірусологічним методом (змив з носоглотки, кров на наявність вірусу) або за допомогою серологічних реакцій (РГГА), які роблять з парними сироватками крові з інтервалом 10-14 днів. Діагностичним є зростання титру антитіл в 4 рази і більше. При підозрі на вроджену краснуху дослідження крові проводять одночасно в матері і немовляти. Останнім часом впроваджують в практику радіоімунний та імуноферментний методи. Аналіз крові засвідчує помірну лейкопенію, лімфоцитоз, наявність плазматичних клітин. Диференціальний діагноз в першу чергу необхідно проводити з кором, при якому спостерігаються виражений катаральний період, плями Бєльського – Філатова – Копліка, етапність висипань, рясніша висипка зі схильністю до злиття, подальшою пігментацією і лущенням, значно порушений загальний стан хворого. При інфекційному мононуклеозі спостерігаються тонзиліт, виражений поліаденіт, гепатолієнальний синдром. Температура тіла підвищується вже на початку захворювання. Гарячкова реакція триває до поліпшення загального стану. В аналізі крові лейкоцитоз, лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари. На відміну від краснухи, при скарлатині спостерігається виражена інтоксикація організму, тонзиліт, підщелепний лімфаденіт, «малиновий язик», палаючий зів. Висипка крапчаста, рясна, розташована переважно на згинальних поверхнях, носогубний трикутник блідий, шкіра гіперемійована. Після зникнення екзантеми спостерігається крупнопластинчасте лущення. В крові – збільшення кількості лейкоцитів, еозинофілія. Висипання при токсико-алергічних дерматозах виникають після вживання медикаментів чи контакту з іншими алергенами, супроводжуються свербінням, набряком, еозинофілією.

ЯК УБЕЗПЕЧИТИ ДИТИНУ ВДОМА

Діти виявляють значний інтерес до предметів, що їх оточують, зокрема до електроприладів, аудіо- та відеотехніки, вибухонебезпечних предметів. Аби дитина не травмувалася вдома, батькам слід провести цілий комплекс заходів, що сприятиме безпечному її перебуванню в усіх помешканнях – у кухні, ванній та спальній кімнатах, залі тощо.

Дитина дошкільного віку має повсякчас перебувати під наглядом когось із дорослих – батьків, бабусі чи дідуся, вихователя, няні. Тож не залишайте дитину вдома саму на тривалий час. Розмовляйте з нею, пояснюйте, які з навколишніх предметів можуть призвести до травмування чи становити загрозу для здоров’я. Привчайте дитину грати лише в безпечні ігри.

Поясніть дитині потенційну небезпеку

• Поясніть дитині, чому їй не слід самостійно користуватися такими побутовими приладами, як газова плита, духова піч, розетки, електроприлади; брати до рук голки, ножиці, ножі тощо.
• Зауважте дитині, що, відкриваючи воду у ванній чи кухні, ліпше спочатку відкручувати кран з холодною водою, потім – З. гарячою. Гарячу воду слід додавати поступово, щоб не обпектися.
• Наголосіть, що торкатися мокрими чи вологими руками до увімкнених електроприладів – пральної машини, чайника, фена тощо – не можна. Адже вода – хороший провідник електричного струму, тому доторкнувшись до приладу, можна отримати удар струмом. На екрані увімкненого телевізора або комп’ютера може зібратися статистичний електричний заряд і тоді також може вдарити струмом.

Створіть умови безпечного перебування дитини вдома

• Зачиняйте всі вікна й двері на балкон, за необхідності залиште відчиненими лише кватирки або фрамуги.
• Прибирайте з плити каструлі й чайники з гарячою водою – перекинувши їх, дитина може обпектися.
• Перевіряйте доступність розміщення іграшок. Вони не повинні лежати на висоті, що перевищує зріст дитини. Оскільки, намагаючись дістати іграшку, скажімо, з високої шафи, дитина може впасти й травмуватися.
• Вимикайте усі потенційно небезпечні для дитини електроприлади й за можливості ізолюйте їх від дитини.
• Сховайте подалі від дитини сірники, легкозаймисті предмети й ті, що легко б’ються.
• Зберігайте в недоступних дитині місцях ріжучо-колючі предмети, харчові кислоти, лікарські препарати, спиртні напої, сигарети, засоби побутової хімії, косметику, парфумерію тощо.

ПАМ'ЯТКА

Щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ

1. Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.
2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тро­лейбуси, метро тощо).
3. Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.
4. Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольновмісні засоби для оброблення та знезараження рук.
5. Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.
6. При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою.
7. Забезпечте дитину таки­ми хустинками.
8. Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.
9. Уникайте поцілунків, обійм, рукостискань тощо.
10. Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.
11. Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.
12. Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.
13. Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітаманізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).
14. При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — ви­кличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.
15. При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Орга­нізуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги медиків.

ПАМ'ЯТКА

Перша долікарська допомога при обмороженні

При підозрі на обмороження потерпілого необхідно доставити у тепле, опалюване приміщення. Обережно зняти мокрий одяг і взуття. Якщо взуття не знімається — його слід розрізати. 

Важливо не допустити швидкого зігрівання пошкоджених ділянок тіла. Пони­ження температури у тканинах супроводжується порушенням кровопостачання через різке уповільнення кровотоку в капілярах. Відновлювати життєдіяльність клітин без поновлення кровотоку є небезпечним через те, що обмін речовин у клітині повністю відновлюється, проте не постачається кисень і не виводяться продукти метаболізму. Як наслідок — клітина гине через відсутність кисню і накопичення продуктів обміну, що спричинює появу некрозу тканин навіть при легких ступенях обмороження. 

Найбільш ефективний і безпечний спосіб зігріти обморожену ділянку та віднови­ти у ній кровообіг — теплові ванни. Обморожену ділянку тіла занурюють у теплу воду. Упродовж 20-30 хвилин температуру води поступово підвищують від 20 °С до 40 °С, доки обморожена ділянка не порожевіє та не потепліє. Після теплової ванни (або іншого зігрівання) пошкоджені ділянки тіла необхідно ретельно висушити. На обморожену поверхню накласти септичну теплоізолювальну пов'язку. Не можна змащувати пошкоджені ділянки жиром чи мазями, оскільки це іс­тотно ускладнює подальше оброблення. 

Обморожені ділянки тіла не можна розтирати снігом, тому що такі заходи лише посилюють охолодження, а на шкірі з'являються мікротравми, що створює сприятли­ві умови для розвитку інфекційного процесу, а надалі — для гнійних уражень м'яких тканин. Легкий масаж і розтирання можливі при І ступені обмороження. При обморо­женнях II, III, і IV ступенів це може призвести до травм судин, що збільшує небезпеку їх тромбозу і глибинного пошкодження тканин. Велике значення при наданні першої долікарської допомоги мають заходи щодо за­гального зігрівання потерпілого, зокрема пиття теплих напоїв (чай, молоко). Зазвичай при обмороженнях І ступеня таких процедур достатньо. Якщо колір і чутливість шкіри відновлюються, потерпілий не відчуває болю, то подальше лікування йому не потрібне. 

Якщо зберігається блідість обмороженої ділянки, місцеве пониження температу­ри, анестезія чи біль, необхідно терміново доставити потерпілого до лікарні, оскіль­ки такі симптоми вказують на глибоке обмороження м'яких тканин. Якщо перша допо­мога не була надана до прибуття санітарного транспорту, її необхідно надати під час транспортування.

ЯК ПІДТРИМАТИ ЗДОРОВ’Я НАВЕСНІ

Нарешті прийшла весна! Ми так довго чекали на тепло, щоб розпрощатися з нескінченними застудами наших синів і доньок. Проте ні лагідний вітерець, ні сонечко не допомагають забути про нежить, кашель, біль у горлі й вушках малюків. До застудних неприємностей приєднуються ще й весняні алергічні прояви, сезонні загострення хронічних захворювань, що потребують профілактичних заходів, як і восени.

ЩО МАЄ НАСТОРОЖИТИ БАТЬКІВ

Які ж прояви нездоров’я дитини протягом осені-зими або й усього року мають насторожити батьків, сигналізувати про те, що слід звернутися по консультацію до лікаря?

• Кількість епізодів хвороби

Якщо дитина хворіла ГРВІ, ГРЗ понад 6 разів за рік, вона вважається такою, що часто хворіє, і дільничний педіатр або педіатр у дошкільному закладі має рекомендувати план оздоровлення й профілактики. Також обов’язково є консультація з ЛОР - лікарем.

• Характер недуги

Якщо це часті (майже щомісяця) і тривалі (понад14 днів) нежиті, ускладнені отитами, трахеїтами, трахеобронхітами, відвідування дитячого ЛОР – лікаря обов’язково.

• · Утруднення носового дихання

Варто звернутися до фахівця, якщо малюк дихає ротом і хропе вночі, а нежить починається із зелених виділень.

• Ангіна

Якщо дитина хоча б один раз перенесла гнійну ангіну, потрібна консультація ЛОР – лікаря для виявлення та запобігання хронічному тонзиліту.

• Алергія

Якщо батьки знають, на цвіт яких рослин у сина чи доньки респіраторна алергія, треба починати приймати протиалергійні засоби за 2 тижні до передбачуваного початку їх цвітіння.

ЯК ЗМІЦНИТИ ДИТЯЧИЙ ОРГАНІЗМ ПІСЛЯ ЗИМИ

Ну, а поки ви не потрапили на прийом до фахівців, слід уже зараз починати підтримувальні домашні заходи, щоб зміцнити здоров’я дитини після зимових холодів та авітамінозу.

Вітаміни, мінерали і здорове харчування

Подбаймо про збагачення раціону харчування продуктами, багатими на вітаміни, мінерали і загальностимулювальні речовини: щодня – сезонні свіжі овочі та фрукти (цитрусові, смородина, шипшина, обліпиха, петрушка, кріп,шпинат, бобові, картопля, морква, червоний перець, помідори); м’ясо, риба яйця, яловича печінка; молочні продукти (молоко, сир, твердий сир, бринза); волоські горіхи, гречані крупи. Корисно давати дітям упродовж місяця розсмоктувати вітамінні препарати у вигляді гелів.

Промивання носа і полоскання горла

Доцільно двічі-тричі на день зрошувати ніс дитини спреями з морської води, бажано збагаченими мінералами – речовинами, корисними для відновлення слизової оболонки носа. Протягом 7 – 10 днів варто полоскати рот дитини (яка вже майже вміє це робити) розчинами відварів трав (ромашки, евкаліпта, шавлії тощо) – по ½ склянки двічі на день.

Свіже повітря

Збільште тривалість прогулянок і активних ігор на свіжому повітрі. Регулярно провітрюйте приміщення.

Дихальна гімнастика

Після пробудження малюка провітріть кімнату протягом 10-15 хвилин, поки він умивається та відвідує туалет. Потім, у положенні стоячи, він має покласти собі на долоньку аркуш паперу і піднести його до носа на відстані 10-15 см. Усі вправи починаються з вдиху носом, видихи різні, але головне – спрямовані на папірець на долоньці. Перші п’ять видихів дитина має зробити через рот, склавши губи трубочкою. Наступні п’ять – через ніс, далі – через праву ніздрю ( ліву затулити) і нарешті – через ліву (праву затулити). Під час кожного видиху аркушик на долоньці має рухатися! Це важливо! Кожного наступного дня слід додавати до цих вправ по одному вдиху та видиху. Довівши їхню кількість до 20 разів, починайте так само поступово зменшувати її до 5 разів. Загалом це триватиме місяць. Часу така гімнастика забирає небагато, а ефект її дуже відчутний!

І, звісно ж, не забувайте про загальне загартовування. Медичні препарати, якщо у них виникне потреба, має назначити лікар під час прийому.

РЕЖИМ ХАРЧУВАННЯ ДИТИНИ ВДОМА

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Привчайте дитину  :
- перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
- під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;
- після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Формуйте у дитини культурно-гігієнічні навички під час вживання їжі. Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним. 

Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у авколишньому світі: 
- привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);
- виховувати слухняність, пошану до дорослих;
- заохочувати висловлювати прохання;
- навчати словам ввічливості.

Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти перед вживанням обдавайте окропом для знищення патогенних мікроорганізмів.

У разі епідемії гострих кишкових інфекцій чи грипу обов’язково дотримуйтеся порад санітарно-епідеміологічних станцій.       

ЯК ЗАПОБІГТИ ХАРЧОВИМ ОТРУЄННЯМ

Щоб запобігти інфекційним захворюванням та харчовим отруєнням, дотримуйтесь таких простих правил:

 -       Ретельно мийте усі овочі і фрукти перед тим, як подавати до столу сирими.

-       Прищеплюйте дитині любов до чистоти. Привчайте її мити руки з милом перед вживанням їжі, після відвідування туалету, повернення з прогулянки. 

-       Мийте руки з милом перед приготуванням їжі. 

-       Не зберігайте разом продукти, що їдять сирими, і ті, що підлягають кулінарній обробці. 

-       Ніколи не кладіть бутерброди, пиріжки, сир, ковбасу, печиво у пакет, де побували овочі, фрукти, ягоди чи яйця, навіть якщо цей пакет здається абсолютно чистим. 

-       Дбайте про те, щоб їжа для дитини була щойно приготованою, свіжою. Не готуйте їжу «із запасом». 

-       Не купуйте продукти, якщо не впевнені у їхній якості, з простроченими термінами зберігання, пошкодженою упаковкою. Дотримуйтесь умов та строків зберігання продукту, зазначених на його упаковці. 

-       Не купуйте продукти харчування на стихійних базарах. Ви маєте право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продуктів. 

-       Не вживайте незнайомі гриби, ягоди, трави. Смертельно небезпечними можуть бути старі або зіпсовані гриби. Не готуйте страви з грибів дітям. 

-       Не беріть у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують зберігання у холоді). 

-       Не використовуйте для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з річок, озер, незнайомих підземних джерел тощо.

КОЛИ РОЗПОЧАТИ ПРИВЧАТИ МАЛЮКА ЧИСТИТИ ЗУБИ?

Між півтора та двома роками. Більшість дітей потребує допомоги до років п'яти-шести і контролю років до семи-восьми.

Ваша участь:
-Дозвольте дитині самій вибрати свою першу зубну щітку під час спільного відвідання крамниці. Вирушайте саме за цією покупкою, і малий сприйме її як важливу подію.
-Ще напередодні дайте дитині змогу регулярно спостерігати за старшими членами родини під час чищення зубів, щоб вона забажала спробувати зробити це й собі.
-Спочатку почистіть їй зуби самі — нехай запам'ятає це відчуття.
-Кілька днів перед тим почніть вчити дитину полоскати рота. Доки вона не навчиться випльовувати всю воду, не ковтаючи, не починайте користуватися зубною щіткою.
-Перший урок чищення зубів найліпше проводити мокрою щіткою без пасти. Щітка має бути м'яка — це особливо важливо. Жорстка щітка може викликати болючі відчуття в яснах, і малюк не захоче вчитися далі.
-Вкладіть щітку дитині в ручку, обхопіть її своєю рукою і починайте разом. Спочатку вгору-вниз. Потім з боку в бік. Далі треба виполоскати рота й виплюнути воду. Більшості дітей ця процедура видається приємною і цікавою, тому намагайтеся, аби не змінилося таке ставлення до неї.

ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ І СКОЛІОЗІВ

У ДОШКІЛЬНИКІВ

Постава – це положення, в якому людина стоячи, сидячи або лежачи утримує своє тіло. Правильна постава зазвичай свідчить про хороше здоров’я і високу фізичну активність людини. Діти з правильною поставою добре розвиваються як фізично, так і психічно, рухаються легко та вільно, їхні внутрішні органи перебувають у правильному фізіологічному положенні і працюють в оптимальному режимі. Як правило, такі діти активні, рідко хворіють. Якщо ж спина викривлена, то затискаються нервові закінчення, що може викликати головний біль, порушення кровообігу, болі у шиї та багато інших неприємних симптомів. І це не дивно, адже правильна постава виконує багато функцій, і її викривлення призводить до погіршення загального стану організму. Порушення постави, сколіози впливають на розвиток і функціонування серця, легенів, вегетативної нервової системи, печінки, нирок, кістково-м’язового апарату. До 90% дітей шкільного віку мають різні функціональні та органічні порушення постави. Такі діти швидко втомлюються, у них нестійка увага, рухи недостатньо координовані, вони менш рухливі. Діти частіше хворіють на респіраторні, інфекційні захворювання. Вчителі часто звільняються таких дітей від занять фізкультурою, а малорухливий спосіб життя призводить до поглиблення цієї проблеми. 

Візуальна діагностика

Тому дуже важливо вчасно помітити порушення постави у дитини. З цією метою варто систематично проводити профілактичні огляди дітей дошкільного віку. Є декілька ознак, за якими можна протестувати дитину в домашніх умовах або в умовах дошкільного навчального закладу щодо порушень постави та сколіозу: - уважно огляньте дитину щодо того, чи є у неї видимі деформації скелета; - огляньте спину у двох положеннях: коли дитина лежить, спина рівна, а коли встає – викривлена, або одне плече нижче за інше; - погляньте на дитину у положенні стоячи - чи однакові праве і ліве «віконця» (відстань від опущеної вздовж тулуба руки до самого тулуба); - знайдіть у основі шиї сьомий шийний хребець (він виступає найбільше). Візьміть висок (довгу нитку з прив’язаним до неї вантажником) і, поклавши його до сьомого хребця, перевірте: якщо нитка і далі між сідничними складками – все гаразд. Якщо є деформація, нитка, як правило, проходить поза сідничними складками; - попросіть дитину нахилитися вниз і подивіться ззаду на спину, чи не виступає одна з лопаток і чи не формується реберний горб. Якщо ви помітили одну з описаних вище ознак неправильної постави, рекомендуємо звернутися до спеціаліста для більш детального огляду. Адже для своєчасного виявлення сколіозів і порушень по стави велике значення має якісне професійне обстеження.

ПОПЕРЕДЖАЄМО ТРАВМИ ДИТИНИ

            Процес пізнання світу нескінченний. А ось форми пізнавального процесу змінюються рік за роком.

            Усім відома звичка малят все тягти до рота. З погляду дорослого — цілковита дурість. З погляду маленької людини — необхідність. Як ще дізнатися, що перед тобою, коли досвіду так мало? 

От маленькі дослідники і «випробовують на зуб» все, що попадеться на очі. Добре, якщо предмет досить великий. Але якщо мова йде про який-небудь дріб’язок, на кшталт монетки або камінчика, питання стає серйозним. Отут батьківська неуважність може спричинити у подальшому великі проблеми. Навіть такий «антигуманний» засіб як гірчиця, розмазана на дитячих пальчиках, не допоможе.

До трьох років маля ще не уявляє, у чому криється небезпека. Бере в рот усе, що попадеться на підлозі, гризе книги, рве шпалери, тягнеться до електричних розеток і щиро дивується коли дорослі раптом починають лаятися. 

Добре, якщо авторитет батьків в очах малюка настільки великий, що слова дійдуть до його свідомості. Частіше буває навпаки, і криком тут не допоможеш. 

Тож треба бути уважними, стежити за дитиною й вчасно відволікати її від небезпечних занять. Чим саме? Наприклад, більшими (незручними для проковтування) чистими іграшками в руках. Якщо вже гризе, нехай шкода від цього буде мінімальною. 

Нарешті, до того моменту, коли маля почне повзати, можна (і навіть потрібно) підготуватися заздалегідь. Підтримуйте чистоту підлоги, не залишайте на ній нічого, що може схопити дитина. Подивіться навколо себе, подумки уявіть до чого він може дотягтися і як зробити так, щоб цього не відбулося. 

            Можливо, Ви просто не уявляєте чим загрожує неуважність? Горошина, що потрапила у верхні дихальні шляхи і пройшла до голосових зв’язок — це вірна смерть. Вона здатна перекрити бронхи і легені перестануть працювати. Якщо предмет більш дрібний і проходить далі, з’являється шанс на порятунок, але необхідна операція. Не намагайтеся себе заспокоїти тим, що діти споконвіку все тягнуть до рота. 

            Звичайно, від нещасних випадків ніхто не застрахований. Якщо раптом дитині в ніс потрапив сторонній предмет — негайно везіть малюка в лікарню, у медиків є спеціальний інструмент. Не намагайтеся самостійно дістати предмет, що перешкоджає диханню. Імовірність того, що замість допомоги ви проштовхнете її ще глибше, дуже велика. Тож до втручання лікарів просто затисніть носик маляти: нехай дитина дихає ротиком. 

Якщо у дитини рясне слиновиділення, вона надривно кашляє, не їсть і не п’є — швидше за все, вона щось проковтнула. Не чекайте, негайно викликайте швидку. 

Менш небезпечними є дрібні предмети, які потрапляють у вуха. Таке теж трапляється. Симптоми в цьому випадку — неприємний запах з вушних раковин і гнійний отит (запалення й утворення гною). Без медичної допомоги тут не обійтися. 

            Законодавці багатьох країн розглядають батьківське недбальство, як карний злочин. Наприклад, у Бельгії або Німеччині недбайливі татусі та мами можуть бути позбавлені волі на кілька років, якщо травми, отримані дитиною, або їх наслідки виявилися серйозними. 

Наше законодавство більш м’яке. Але справа навіть не в цьому. Виявивши елементарну увагу й турботу, Ви не тільки виростите здоровішу людину, але й убережете себе від стресів і переживань.

Будьте уважні, адже діти — найголовніше у нашому житті! 

НЕ ЗАБУВАЙМО ПРО ВІТАМІНИ

У зимовий період раціон малюка має бути висококалорійним, вміщувати багато білків, вуглеводів і вітамінів. Рис, гречана та вівсяна каші, біле куряче й індиче м'ясо, риба, нежирні свинина і яловичина мають складати основу харчування.

          І звісно ж, не можна забувати про овочі і фрукти. Холодної пори найважливішим є вітамін С, який захищає дитячий організм від застуди. 
          Аби максимально зберегти цінні речовини в овочах, варіть їх не надто довго. Найбільш корисними фруктами взимку вважаються ківі, лимон, апельсин, грейпфрут і мандарин. Якщо у малюка діатез чи алергія на ці фрукти, замінити їх можуть морожені ягоди: суниці, малина, чорна смородина, аґрус.

ЦИТРУСОВІ В РАЦІОНІ ДОШКІЛЬНИКА

Вітамін С не виробляється організмом людини, тому має надходити до нього з їжею щодня. Найвідомішим джерелом цього вітаміну є цитрусові. Вони зберігають вітамін С протягом тривалого часу, хоча більшість фруктів втрачають його після одного-двох місяців зберігання. Оскільки сезон цитрусових вже в розпалі, рекомендуємо включити ці фрукти до раціону дошкільників.

Загалом у світі нараховують понад 60 виді цитрусових, але не всі з них використовують у їжу. Бергамот, наприклад, використовують як ароматизатор.

Хімічний склад та енергетична цінність

Хімічний склад цитрусових схожий. Їхній м’якуш є джерелом білків, вуглеводів, органічних кислот, вітамінів, макро- та мікроеле ментів.

Цитрусові містять найбільшу кількість пектину серед усіє плодово-ягідної сировини. їхні харчові волокна на 60-70% складаються з пектину. У більшості видів цитрусових серед органічних кислот домінує лимонна кислота. Вона сконцентрована у м’якуші плодів. У лимонах кількість лимонної кислоти становить до 8%. Значно менше її в апельсинах та мандаринах — 0,6 – 2%. На сьогодні в цитрусових виявлено 15 органічних кислот.

Цитрусові містять вітаміни С, Е, Р, РР, групи В — В1, В2, В5, В6 В9. Окрім того апельсини та мандарини містять вітамін А. При цьому апельсини вирізняються вмістом вітаміну Н, а мандарини — вітаміну В4. Вміст макро- та мікроелементів у всіх цитрусових майже одна­ковий. Вони містять, зокрема: калій, кальцій, фосфор, натрій, магній, залізо, цинк. При цьому апельсини та лимони ви­різняються вмістом сірки, хлору, бору та фтору, а мандарини — селену. Серед усіх мінеральних речовин у цитрусових най­більше калію — 35-49%. Його концен­трація залежить від місця вирощування плодів.

Корисні властивості

Корисні властивості цитрусових зумовлені їхнім хімічним складом. Завдяки вмісту вітаміну С вони сприяють зміцненню імунної системи дитини, а отже — захищають її від дії неспри­ятливих чинників довкілля, вірусних та бактеріальних інфекцій. Учені довели, що щоденне вживання склянки мандаринового соку натщесерце захистить від гострих респіраторних вірусних інфекцій, а після важких інфекційних захворювань сприятиме відновленню імунної системи.

Однак не можна вживати свіжі апельсини та манда­рини або сік цих плодів натще тим, хто має підвищену кислот­ність шлункового соку!

Окрім того, цитрусові виводять з організму токсини, шла­ки та солі важких металів, очищують та відновлюють печінку. Саме тому лікарі рекомендують вживати їх після тривалого лікування ан­тибіотиками.

Лимони стимулюють вироблення шлункового соку та ензи­мів у шлунку, що сприяє засвоєнню організмом дитини кальцію й за­ліза. Також, незважаючи на значний вміст лимонної кислоти, лимо­ни рекомендують вживати для зниження кислотності шлункового соку.

Розведений водою сік лимона є чудовим антисептиком. Саме тому його використовують для дезінфекції ротової порожнини в разі стоматитів, ангіни та фарингіту.(Але зважайте:лимонна кислота негативно впливає на емаль зубів).

Ефірну олію лимона використовують як засіб для дезінфекції приміщення завдяки значному вмісту фітонцидів. При цьому запах лимона сприятливо впливає на працездатність мозку дитини.

Свіжі апельсини або сік з них вживають натще для поліпшен­ня апетиту, активізації роботи шлунково-кишкового тракту. При цьому пектини, що містяться в апельсинах, потрапляючи до ниж­ніх відділів кишківника, зижують pH середовища та зменшують бродіння. Лікарі-гастроентерологи рекомендують вживати кілька ски­бочок апельсина разом із жирною їжею. Адже апельсини стиму­люють виділення жовчі, а отже — сприяють ліпшому перетрав­люванню жирної їжі. Завдяки значному вмісту інозиту апельсини запобігають атеросклерозу та ожирінню печінки, поліпшуючи жи­ровий і холестериновий обміни. Ці цитрусові також розріджують кров.

Апельсини регулюють водно-сольовий баланс в організмі, зменшують набряки різного походження. Достатньо з'їдати один апельсин перед сном, аби вранці прокидатися без набряків і синців під очима.

За підвищеної температури тіла мандарино­вий сік втамує спрагу та зменшить біль у суглобах і кістках.

Свіжий та тонізуючий аромат ефірної олії апельсинів значно поліпшить настрій дитини.

Правила зберігання та використання побутової хімії вдома

За допомогою засобів побутової хімії підтримують чистоту одягу дитини, предметів побуту, приміщень, санвузлів тощо. Засоби побутової хімії мають бути безпечними для здоров'я дитини під час використання за призначенням. Також вони повинні відповідати встановленим санітарно-гігієнічним нормам і бути без­печними для довкілля.

У маркуванні товарів побутової хімії, крім основних відомостей, обов'язково мають бути зазначені:

• перелік інгредієнтів із зазначенням їх вмісту у відсотках; а заходи захисту користувача від несприятливого впливу;

• запобіжні заходи і правила зберігання та застосування;

• попереджувальні написи залежно від виду продукції, наприклад: «Берег­-
ти від дітей!».

Для того щоб засоби побутової хімії не потрапили до рук дітей і не завдали шкоди їхньому здоров'ю, дотримуйтесь правил безпеки.

Відведіть для зберігання засобів побутової хімії окреме, недоступне для дітей місце. Не залишайте побутову хімію у доступних місцях.

Не зберігайте побутову хімію у відкритому вигляді. Хімічні речовини, що випаро­вуються, можуть довго залишатися в повітрі та потрапляти в організм людини під час дихання.

Не використовуйте та не зберігайте побутову хімію близько до харчових продук­тів. Навіть мікроскопічна кількість побутової хімії, потрапивши на харчові продук­ти, а з ними і в організм людини, може спричинити отруєння.

Уникайте відкритого вогню, електромагнітного випромінювання і прямих со­нячних променів поблизу місця зберігання засобів побутової хімії. Наприклад, під впливом високої температури всередині флакона може відбутися хімічна реак­ція, наслідки якої можуть бути небезпечними для здоров'я.

Не використовуйте засоби побутової хімії після завершення терміну їх придатнос­ті. Засіб може не лише втратити ефективність, а й у деяких випадках — завдати шкоди здоров'ю.

Суворо дотримуйтесь інструкції щодо дозування, рекомендованої концентрації і частоти використання засобів побутової хімії.

Застосовуйте засоби побутової хімії суворо за призначенням.

Ретельно видаляйте залишки засобу для чищення з оброблюваної поверхні. Бага­то порошків, гелів, аерозолів потребують багаторазового споліскування. Деякі еле­менти, що входять до складу засобів побутової хімії, здатні закріплюватися на по­верхні, а часто й накопичуватися на ній.

Секрети хорошого апетиту дитини

Багато батьків не знають, що робити, коли їхня дитина вередує та зовсім не бажає їсти. А хто з них замислювався над тим, чим, як і коли вони годують дитину? У хорошого апетиту дитини є багато чинників. їх варто знати та враховувати.

Раціональне харчування дітей у дошкільному навчальному закла­ді грунтується на оптимальному режимі харчування та збалан­сованості раціону. Воно є основною умовою підвищення опірності організму дитини до захворювань, для нормального росту та розви­тку дітей. Проте часто в нашому дошкільному навчальному закладі ми стикаємося з такою проблемою, як відсутність апетиту у дітей. А тому давайте розглянемо секрети формування хорошого апетиту у дітей.

Помірність у харчуванні

Власне, ставлення до їжі визначається не лише культурою харчування, але й досвідом людства. «Товста дитина — здоро­ва дитина» — таке твердження закладене у свідомості бабусь, а іноді й деяких мам. Бо ж вони думають, що нагодувати дити­ну — головне материнське призначення. А якщо мама не наго­дує, то обов'язково це зробить бабуся. Проте дитина не потребує великої кількості їжі. Намагаючись «запхати» в дитину порцію страви, розраховану на дорослу людину, батьки негативно впли­вають не лише на фізичний стан, а й на її психіку. Із часом для та­ких дітей переїдання стає звичкою, що призводить до надмірної ваги.

Досить часто причинами переїдання стає примушування дити­ни з'їсти все та показати пусту тарілку або соромлення її за викидан­ня залишків їжі. Так дитина, поступаючись вимогам батьків, звикає переїдати. Хоча будь-яка дитина здатна зрозуміти та відчути, скіль­ки їй потрібно з'їсти.

Об'єм страв має відповідати віку дитини та функціональним можливостям її травної системи. Надмірний об'єм страв може спри­чинити навіть функціональні порушення шлунково-кишкового тракту.

Різноманітність раціону

Страви, приготовані в дошкільному навчальному закладі, від­різняються від домашніх. Небагато сучасних мам готують рибні кот­лети або варять какао. Іноді, потураючи смакам та примхам дитини, вони готують одні й ті самі страви. До того ж батьки часто купують навіть маленьким дітям чіпси, сухарики, піцу, газовані солодкі на­пої. Про шкідливість цих продуктів харчування знають усі. Вони не містять корисних для організму дитини речовин, тож і не задо­вольняють його фізіологічні потреби. Утім, найбільше вражає те, що батьки годують дитину такими продуктами зранку, до відвіду­вання дитячого садка. Природно, що після такого перекусу про хоро­ший апетит не може бути й мови.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання натщесерце продуктів харчування зі штучними барвниками, консервантами, ароматизаторами, під-солоджувачами та газом викликає у дітей подразнення слизової оболонки шлунка та сприяє розвитку гастритів, виразкової хво­роби, закрепів.

На думку вчених, від народження діти півсвідомо надають перевагу солодкому, сприймають солоне та автоматично відки­дають гірке та кисле. Цьому є просте пояснення: солодка та со­лона їжа містить цінні та легкозасвоювані речовини. їх організм розпізнає як смачні. Гіркий та кислий смак мають більшість не­свіжих та отруйних продуктів, тому організм визначає їх як не­смачні. Продукти ж, що мають такі смаки, дитям хочеться виплю­нути.

Урізноманітнити дитяче харчування взимку можна заготовлени­ми на зиму чорною смородиною та порічками, квашеною капус­тою, солоними огірками та помідорами. Навесні можна додати до раціону зелень: салат, шпинат, щавель, зелену цибулю, молоду кропиву, кріп та петрушку, а влітку — ягоди.

Тож, щоб у дитини завжди був хороший апетит, важливо уріз­номанітнювати меню вдома, особливо у вихідні дні. Додайте до дитячого меню страви, які подають у дошкільному навчальному за­кладі. Це сприятиме наступності в харчуванні дітей, а також дитина ліпше сприйматиме одні й ті самі страви, які готують вдома та в ди­тячому садку.

Режим харчування вдома

Достатньо часто в сучасних сім'ях відсутній режим харчуван­ня, особливо у вихідні дні. Дітей годують з неоднаковими проміж­ками між прийомами їжі або пізно ввечері перед сном. Це шкодить роботі шлунково-кишкового тракту дитини.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання їжі в певний час виробляє умов­ний рефлекс, забезпечує ритмічність процесів секреції у шлунку й оптимальне виділення травних соків.

За безладної організації харчування організм дитини привчаєть­ся протягом усього дня перекушувати між основними прийомами їжі, іноді навіть замість них. Окрім того, відсутність режиму харчування вдома робить марними зусилля працівників дошкільного навчально­го закладу щодо формування у дітей потреби харчуватися в певний час.

Індивідуальні особливості організму дитини

На апетит впливають також такі індивідуальні особливості організму дитини:

- інтенсивність росту дитини та рівень енерговитрат;

- емоційний стан;

- особливості психіки.

Інтенсивність росту організму дитини залежить від гене­тичних особливостей. У той час, коли дитина росте інтенсивніше, вона більше та охочіше їсть. Коли інтенсивність росту зменшується, може знизитися й апетит. Щодо рівня енерговитрат слід пам'ятати: що більше дитина витрачає енергії, то ліпше їстиме. Якщо дитина малорухлива та спокійна, то їсть вона менше, ніж жвава. Існують і се­зонні закономірності апетиту, але вони теж індивідуальні. Напри­клад, у деяких дітей апетит узимку ліпший, бо вони менш активні, деякі навпаки краще їдять улітку, тому що активніші.

Загальновідомо, що надмірні пе­реживання можуть зіпсувати апетит. Дитина в цьому сенсі чутливіша за до­рослого, адже навіть найменші біль, об­раза, засмучення позначаються на ди­тячій психіці та порушують апетит. Не варто забувати, що спричинити втрату апетиту можуть і досить сильні приємні емоції. Якщо дитина надто збуджена, набігалася, вона може відмовитися їсти. У такому разі не варто пропонувати дитині перекусів, оскільки через якийсь час апетит обов'язково з'явиться.

Вагомим є також вплив особливостей дитячої психіки на апе­тит. Через особливості психіки деякі діти їдять дуже довго, де­які поводять себе за столом з острахом. Така поведінка зазвичай сприймається дорослими як примхливість, перебірливість в їжі та викликає роздратування. Як наслідок, наполегливо, ложка за ложкою, страва прямує до рота дитини. А в чутливих дітей не­гативні емоції, пов'язані з насильним годуванням, можуть спри­чинити психологічну травму. Насильне годування може надовго залишитися в півсвідомості дитини та в подальшому стати при­чиною поганого апетиту. Саме тому фахівці підкреслюють, що їжу треба пропонувати, а не нав'язувати. До того ж не варто висува­ти ультиматум дитині: «Не з'їси усе — не підеш гратися, не будеш дивитися телевізор».

Стан здоров'я дитини

Іноді діти відмовляються від їжі, якщо погано себе почувають або потребують уваги. Цим вони намагаються привернути до себе увагу батьків або педагогів дошкільного навчального закладу. Зниження апетиту можуть спричинити також гострі та хронічні захворюван­ня: ревматизм, тонзиліт, стоматит, порушення роботи нирок, гельмін­този, розлади роботи кишківника тощо. Це природна захисна реакція організму, тому не потрібно вмовляти дитину їсти або намагатися по­ліпшити апетит. У такому разі слід звернутися до лікаря, який поста­вить діагноз або визначить причину порушення апетиту. Коли дитина хворіє, апетиту в неї немає, проте після одужання він обов'язково по­ліпшиться.

Працівники дошкільного навчального закладу та батьки мають пам'ятати, що хороший апетит у дитини залежить від багатьох чинників. Усі їх варто щодня враховувати та бути уважними до дитини. Тоді діти будуть їсти із задоволенням і вживання їжі не перетворюватиметься на проблему. Окрім того, слід формувати в дитини культуру харчування³ як невід'ємну складову здорового способу життя.

Беремо участь в адаптації нових вихованців до умов дошкільного закладу: крок за кроком

«Уперше до дитячого садка!» — скільки хвилювань та сумнівів пов'язано із цим у кожній родині. Та й для дошкільного закладу прийняття нових вихованців — подія надзвичайно важлива. Без сумніву, медичному персоналу потрібно добре підготуватися до неї і бути дуже уважним до кожного малюка

Адаптація у дитячому садку — це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячого ко­лективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у ро­дині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

- рівень психічного та фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

Незвичність оточення, велика кількість нових вражень та ви­мог у дошкільному закладі зазвичай нервують дитину та призво­дять до стресу. Щоб запобігти стресовим станам, ми розробили комплекс заходів медичного, психологічного та педагогічного супроводу адаптації дітей.

Медична сестра здійснює медичний супровід: ще до приходу дити­ни у дитячий садок вона консультує батьків та вихователів, потім конт­ролює стан здоров'я нових вихованців та у разі потреби коригує перебіг адаптації. Тож давайте розглянемо участь медичної сестри в адаптації нових вихованців дошкільного навчального закладу крок за кроком.

Крок 1. Надаємо матеріали для інформаційного стенду

Зазвичай влітку оновлюють інформаційний стенд для батьків. Його наповнюють відомостями про те, які документи потрібні для вступу дитини до дитячого садка та що при цьому слід врахувати. Батьки повинні знати про важливість поступової та завчасної підго­товки дитини до відвідування дитячого садка, про необхідність призвичаювання дитини до розпорядку дня, подібного до розпорядку у дитячому садку, та введення до раціону харчування страв, що готують у дитячому садку тощо.

Щоб допомогти батькам підготувати дитину до відвідування дошкільного закладу, медичній сестрі слід скласти та розмістити на стенді:

- пам'ятку щодо диспансеризації дитини;

- поради для батьків, діти яких уперше підуть до дитячого садк;

- інформацію про розпорядок дня у дошкільному закладі та поради щодо введення подібного розпорядку дня вдома.

На стенді також важливо розмістити довідкову інформацію про регламент роботи медичної сестри: години прийому, графік індиві­дуальних консультацій, контактний телефон.

Крок 2. Беремо участь у батьківських зборах, організованих у дошкільному закладі

Під час батьківських зборів медична сестра має розповісти про оформлення медичної картки дитини, правильне харчування та роз­порядок дня вдома, загартовування дітей, профілактику гострих респіраторних захворювань та вірусних інфекцій. Вважаємо, що на зборах бажано продублювати інформацію, яку вже вивішено на стенді. Запитання особистого характеру можна запропонувати роз­глянути під час індивідуальних консультацій.

У нашому дошкільному закладі влітку проводиться конферен­ція з батьками на тему «Особливості адаптації дитини до умов дошкільного закладу, профілактика порушень здоров'я дитини у цей період». На конференції практичний психолог, медична се­стра і вихователі розповідають батькам про умови перебування в дошкільному закладі, поширюють довідкову інформацію та по­ради, оформлені у вигляді пам'яток.

Крок 3. Проводимо настановні індивідуальні бесіди

Обов'язковою складовою супроводу адаптації є індивідуальні бесіди з батьками щодо механізмів звикання дитини раннього віку, стану її фізичного та психічного розвитку, рівня сформованості куль­турно-гігієнічних навичок тощо. Слід з'ясувати, чи вміє малюк самостійно їсти, користуватися горщиком, вдягатися, вмиватися.

Під час індивідуальних бесід важли­во тактовно з'ясувати передумови,що можуть уповільнити звикання до умов дошкільного закладу. Наприклад, якщо у матері були ускладнення при пологах чи дитина народилася з масою тіла мен­ше ніж 2500 грамів, під час адаптації ди­тина може часто хворіти.

Складно адаптуватись буде й тим, хто не звик дотримуватись певного роз­порядку дня або чий домашній розпорядок дня істотно відрізняєть­ся від розпорядку у дошкільному закладі.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, дитина яких уперше піде до дитячого садка

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив­не ставлення до відвідування дитячого садка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки].

5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до ту­алету.

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з ін­шими дітьми.

13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

17. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

18. Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування дитячого садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, у разі потреби — залишіться на тиху годину.

Ускладнити процес адаптації може несприятлива атмосфера в сім'ї, зокрема неправильне домашнє виховання, конфлікти між батьками, їх­ній низький культурний та освітній рівень, зловживання алкоголем.

Для адаптації важливою є навіть стать дитини — зазвичай, хлопчики адаптуються важче.

Наявність названих передумов має бути врахована у прогнозі адаптації, який медична сестра складає після диспансеризації дитини.

Під час настановних бесід листками медична сестра може запропонувати такі умовні позначки: «.» означає «у нормі», «˅» — погіршення незначні, «˅˅» — значні погіршення.

Під час такої консультації бажано наголосити, щоб вихова­тель звертав увагу на ознаки нервово-психічних розладів ди­тини, помітними ознаками яких є енурез, порушення сну, смок­тання пальців, кусання нігтів, скарги малюка на біль у животі. Вихователь також здійснює контроль за поведінковими реак­ціями дитини(погіршення настрою, поява агресії, страху, не­стабільність сну, апетиту); звертає увагу на взаємодію дитини з дорослими і дітьми; її ігрову та пізнавальну активність, дотри­мання дисципліни.

важливо відповісти на всі запитання батьків, що стосуються здоров'я їхнього малюка, та домовитися про повторну бесіду після медичного обстеження дитини у поліклініці.

Крок 4. Проводимо повторні зустрічі з батьками та прогнозуємо ступінь важкості адаптації

Після того, як оформлено медичну картку дитини і батьки отримали результати диспансеризації, можна спрогнозувати харак­тер адаптації майбутнього вихованця.

Середній строк адаптації дітей раннього віку — 10-20 днів хоч іноді він може збільшуватися до 2-3 місяців. Залежно від передумов, які медична сестра з'ясувала під час бесід з батьками, та результатів диспансеризації, можна орієнтовно визначити тривалість та ступінь важкості адаптації.

Крок 5. Консультуємо вихователів перед прийняттям дітей до дошкільного закладу.

Після проведення зустрічей з батьками медична сестра кон­сультує вихователів та видає їм Адаптаційні листки, заведені на кожну дитину окремо.

Як привчити дитину їсти овочі

 Розкажіть дитині, як і де ростуть овочі, покажіть картинки, прочитайте казки про «мешканців» грядки. Якщо у вас удома є город, дитина залюбки допомагатиме ви­рощувати рослини і, без сумніву, з нетерпінням чекатиме достигання плодів, аби їх спробувати на смак.

Іноді пропонуйте дитині допомогти вам на кухні. Навіть малюкам до снаги помити овочі, порвати салат, полущити кукурудзу тощо.

Чистіть і подрібнюйте овочі безпосередньо перед вживанням чи приготуванням страви — так у них збережеться максимальна концентрація вітамінів. Буряк, морк­ву, картоплю для салатів варіть у неочищеному вигляді. Зелень додавайте в готові страви, безпосередньо перед подачею на стіл.

Іноді подавайте овочі сирими або у вигляді соків. Саме зі спожитих свіжих овочів та фруктів у наш організм надходить життєво необхідна глюкоза.

Спробуйте «замаскувати» овочі — додавайте їх у салати, піцу, пудинги, запікан­ки, фруктові соки — страви, які дитина їсть залюбки. Багато овочів добре поєд­нуються із сиром кисломолочним, грінками, рибою тощо.

Подбайте про привабливий зовнішній вигляд і консистенцію страв із овочів. Ба­гато дітей відмовляються від кашоподібної їжі, тому не розварюйте овочі. Ліпше приготуйте їх на парі, у мікрохвильовці або подайте на стіл сирими. Не забувайте про цікаве оформлення страви.

Давайте дитині можливість вибору. Купуючи разом овочі, запитуйте, які саме вона їстиме, пропонуйте спробувати щось нове.

Кладіть на тарілку кілька різних овочів чи готуйте на вибір кілька страв з різних овочів. Адже з'їсти по одній ложці пюре з трьох різних овочів корисніше, ніж три ложки одного пюре. Багато дітей не люблять суміші з кількох різних продуктів. У такому разі не робіть з овочів салат, а покладіть їх окремими шматками на тарілку.

Подавайте овочі перед основною стравою. Буде нескладно переконати зголодні­лу дитину з'їсти овочевий «аперитив» — салат або сирі овочі, поки ви завершуєте приготування основної страви.

Не змушуйте дитину доїдати страву з овочів до кінця, якщо вона їй не смакує. Ліп­ше запропонуйте такі самі овочі наступного дня, але вже в іншому вигляді. Нові для дитини овочі уводьте до її раціону поступово.

Подбайте, щоб на столі замість цукерок, печива та інших шкідливих для зубів соло­дощів завжди лежали миті розрізані овочі. Побачивши привабливі шматочки, ди­тина, коли забажає, зможе взяти їх і з'їсти.

Як не хворіти у дитячому садку.

Перший рік в дитячому саду – справжнє випробування, як для дитини, так і

для батьків. Постійні лікарняні і капризи зводять з розуму, і здається, що всі

зусилля даремні – дитина хворітиме. Немає! Хвороб не буде, якщо правильно

підготувати малюка. Дитина в саду «повинна» хворіти за умовчанням! Абсолютно нове середовище, нове оточення і самі різні віруси і бактерії, так або інакше, зроблять свою справу. Проте, готувати дитину до саду необхідно, повірте, це обов'язково принесе плоди.

Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад

вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується,вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хворобдостатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починативже в червні.

Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад

вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується,вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хворобдостатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починативже в червні.

Про все по порядку. Їдемо до моря! Це дуже важливий і обов'язковий пункт

Багаж вітаміну Д, дарованого сонцем (захисні креми для діток ніхто не відміняв!),загартовані морським повітрям органи дихання, кілограми з'їдених фруктів і гарний настрій вашого карапуза.

Як почати загартування дитини?

Загартування як засіб підвищення захисних сил організму виникло ще за глибокої давнини. Практично у всіх країнах світу воно використовувалося як профілактичний засіб проти простуди та інших захворювань.

Загартування не лікує, а попереджає хвороби, підвищує опірність дитячого організму до різних подразників навколишнього середовища (протягам, перепадам температури і т. д.) і таких респіраторних захворювань, як грип, катар верхніх дихальних шляхів, ангіна, пневмонія. Малюк росте спокійнішим, емоційно урівноваженим, доброзичливим, добре спить і їсть, активно грає.

Починаючи загартування дитини, враховуйте деякі анатомо-фізіологічні особливості його організму. Терморегуляція у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку ще недостатньо розвинена у зв’язку з тим, що у них при малій масі тіла поверхня шкіри на 1 кг ваги в 2,4 рази більше, ніж у дорослого, а значить, і кількість поверхнево розташованих кровоносних судин теж збільшена, що і сприяє вищій тепловіддачі. Це загрожує в одних випадках швидким переохолодженням, в інших — перегрівом тіла.

Загартовувати дітей можна починати з самого народження незалежно від погодних умов день за днем протягом року, а потім продовжувати цей процес в ясельному, дошкільному і шкільному віці. Причому позитивного ефекту можна досягти тільки при суворому дотриманні наступних принципів: систематичність, поступовість і послідовність в проведенні процедур; індивідуальний підхід з урахуванням віку, фізичного розвитку, стану здоров’я і умов життя дитини; позитивне ставлення малюка до процедур, а також комплексне їх виконання.

Загартування свіжим повітрям і водою показане всім дітям. Думка, що його не можна проводити дітям ослабленим, із зниженим апетитом і неспокійним сном, помилкова.

Опромінювання прямими сонячними променями не рекомендується дітям, страждаючим анемією, з підвищеною нервовою збудливістю, в гострий період перебігу захворювання, страждаючим фотозалежною формою дерматиту, а при малярії, туберкульозі, захворюваннях щитовидної залози, серцево-судинної системи, розладах шлунково-кишкового тракту сонячні ванни взагалі протипоказані. У цих випадках допустимо опромінювання розсіяними сонячними променями. Страждаючі алергією діти охолоджуються значно швидше, ніж інші.

Гартувальні процедури не можна починати під час хвороби або відразу ж після одужання, коли організм дитини просто не в змозі осилити це навантаження. У зніжених, різко ослаблених дітей з блідою шкірою дуже швидко наступає переохолодження, тому для них знижувати температуру під час водних процедур треба обережно, а тіло після їх закінчення розтирати енергійніше. Краще почекати із загартовуванням в той період, коли малюк тільки недавно став відвідувати дитячу установу, оскільки його організм стає чутливішим до різкої зміни обстановки. Тривалі перерви знижують придбану стійкість до температурних дій. Якщо вашої старанності вистачило лише на 2-—3 місяці, а потім ви все закинули, знайте, що вироблена дитячим організмом реакція зникне дуже швидко — буквально протягом 5—7 днів.

Починати загартування необхідно з систематичного і ретельного провітрювання кімнати. У прохолодну погоду відкрийте кватирку або вікно і провітрюйте кімнату, поки повітря не охолодиться спочатку на 2° С, поступово знижуючи з часом його температуру на 5° С.

Незалежно від погодних умов дитячу кімнату потрібно провітрювати у обов’язковому порядку перед сном протягом 10—15 хвилин, а ще краще — привчати малюка спати при відкритій кватирці. Єдина обережність —- уникайте протягів.

Щоденні прогулянки на свіжому повітрі в будь-яку погоду повинні стати невід’ємною частиною режиму дня для кожної незалежно від віку. Вони сприяють підвищенню тонусу нервової і ендокринної систем організму, що росте, покращують процеси травлення, удосконалюють діяльність серцево- судинної і дихальної систем; у крові підвищується кількість еритроцитів і гемоглобіну.

Дітям також корисні ранкове вмивання та полоскання горла. При умиванні температура води змінюється залежно від віку дітей і ступені їх загартованості: для однорічних — +20*…+25*С, для більш старших — +16*. ..+ 18* С. Дошкілят бажано привчати умиватися водою кімнатної температури, а школярів — холодною водою з-під кран.

 Перша долікарська допомога при забиттях

Забиття — це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з’являються припухлість або крововилив (синець], зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.

Послабити біль при незначних забиттях м’яких тканин допоможе холод. Бажано використовувати спеціальні гіпотермічні (охолоджувальні] пакети. У разі їх відсутності можна застосовувати підручні засоби: заморожені продукти з морозильної камери (попередньо обгорнувши їх тканиною], мокру ганчірку чи рушник, охолодити пошкоджене місце під струменем холодної води тощо.

При підозрі на складнішу травму (перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів тощо] перша долікарська допомога має відповідати тяжкості передбачуваної травми:

при порушенніцілісності шкіринакласти стерильну пов’язку;

у разівідшарування шкіри, при численних забиттях, забиттях суглобів, внутрішніх органів провести транспортну іммобілізацію (тимчасове фіксування травмованої ділянки на період транспортування до лікувального закладу];

припорушенні диханнячи серцевої діяльності негайно розпочати штучне дихання та масаж серця;

при підозрі на пошкодження внутрішніх органів потерпілому слід забезпечити спокій, заборонити вставати та ходити — переносити його можна лише на руках чи ношах.

Забиття голови

При забитті голови насамперед необхідно з’ясувати всі обставини травми, адже дитина може отриматиструс мозкунавіть через падіння з невеликої висоти.

Якщо після удару головою дитина відразу ж починає плакати, а упродовж 15 хвилин заспокоюється — травма мозку малоймовірна. Насторожити після падіння мають такі симптоми: непритомність, біль, припухлість у зоні удару, блідість обличчя, в’ялість, нудота чи блювання. У такому разі необхіднонегайно викликати швидку допомогу.

У разіпояви гематомиу зоні удару дитину необхідно якнайшвидше показати лікарю. Якщо на місці удару з’явилася рана, слід обробити її краї розчином йоду і накласти стерильну пов’язку.

Якщо в результаті травми дитинапошкодила зуб, їй необхідно прополоскати рот чистою водою і звернутися до стоматолога.

У разі носової кровотечі внаслідок забиття голови необхідно посадити дитину біля вмивальника.Закидати голову не потрібно, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання. На перенісся бажано покласти лід, огорнутий тканиною. Необхідно стежити за тим, щоб дитина не сякалася і не затискала ніс. Якщо носова кровотеча триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

Перша долікарська допомога у випадку

лихоманки при ГРВЗ

 Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних вірусних захворювань [ГРВЗ]. У хворого підвищується температура тіла через неспецифічну захисно-пристосувальну реакцію організму, яка характеризується перебудовою процесів терморегуляції і виникає у відповідь на дію патогенних подразників. Лихоманка активує процеси обміну, функції нервової, ендокринної, імунної систем [підвищується вироблення антитіл, інтерферону, стимулюється фагоцитарна активність нейтрофілів), підвищується антитоксинна функція печінки, збільшується нирковий кровоток. Більшість патогенних вірусів втрачає свої вірулентні властивості при температурі 39 °С.

Медичний працівник, виявивши у дитини підвищення температури тіла, має вирішити, чи слід понижувати температуру і, якщо слід, в який спосіб.

1. Понижувати температуру тіла необхідно у таких випадках:

несприятливий анамнез (наявність перинатальної енцефалопатії, судом, вродженої вади серця); » підвищення температури тіла більше 38,5 °С.

2. При температурі тіла більше 38,5°С потрібно:

забезпечити дитині постільний режим;

• поїти її часто, малими порціями (компот, підсолоджений чай, відвар шипшини тощо) для забезпечення підвищеної тепловіддачі за рахунок рясного потовиділення;

• годувати залежно від апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглеводною їжею; вживання свіжого молока необхідно обмежити через можливу лактозну недостатність на піку лихоманливого стану.

3. Найбезпечнішими жарознижувальними засобами для дітей є парацетамол, його разова доза — 10-15 мг/кг, добова — 60 мг/кг.

4. Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобів, через підвищення небезпеки діагностичних помилок, пов’язаних з пропуском симптомів серйозних інфекційно-запальних захворювань, таких як пневмонія, менінгіт, пієлонефрит, апендицит тощо. У тих випадках, коли дитина отримує антибактеріальну терапію, регулярний прийом жарознижувальних засобів недопустимий, оскільки може затримувати визначення необхідності заміни антибіотика. Одним з об’єктивних критеріїв ефективності ліків є зниження температури тіла.

5. При «рожевій» лихоманці (шкіра рожева, волога, гаряча на дотик, при цьому відбувається активна віддача тепла через шкіру і менша небезпека перегрівання організму) для посилення тепловіддачі дитину необхідно роздягнути і обтерти водою кімнатної температури. Не можна обтирати дитину спиртом чи крижаною водою, оскільки внаслідок різкого пониження температури тіла відбувається спазм судин і зменшення тепловіддачі.

6. Якщо відсутні ознаки токсикозу (озноб, міалгія, блідість шкіри тощо), лихоманка у межах 38-38,5 °С не потребує медикаментозної жарознижувальної терапії.

7. Якщо у дитини під час лихоманки погіршується самопочуття, з’являються ознаки токсикозу, жарознижувальну терапію необхідно призначити негайно. Також необхідно комбінувати прийом жарознижувальних лікарських засобів із препаратами, що розширюють судини (папаверин, дібазол, папазол).

Чинники збереження зубів дитини здоровими

Фізичний розвиток і загартування. У разі формування у дитини неправильної ста­тури формується неправильний прикус. Через це можуть виникнути різні захворю­вання зубів та ясен. Тож варто приділяти фізичному розвитку та загартуванню ди­тини багато уваги.

Активне жування. Однією із причин виникнення карієсу є те, що жувальний апа­рат сучасної людини має недостатнє навантаження через споживання м'якої їжі. Тож у раціон дитини обов'язково слід включати проварене м'ясо, овочі й фрукти, бажано сирі та тверді, час від часу учорашній хліб, зокрема його скоринки. Через певний час після споживання їжі корисно дитині з'їсти морквину, яблуко чи грушу. Це забезпечить самоочищення зубів від залишків їжі.

Раціональне харчування. Не менше двох-трьох разів на тиждень дитина має їсти м'ясо, рибу, особливо морську, щоденно — різні овочі, фрукти та молочні продукти. Споживання дитиною солодких і борошняних страв варто обмежити.

Обмеження у споживанні кондитерських виробів. Ліпше дозволити дитині з'їсти шоколадну цукерку, ніж льодяник або жувальну цукерку, які довго не розчи­няються та створюють для зубів шкідливе солодке середовище. Після споживання цукерки або тістечка потрібно, аби дитина ретельно прополоскала рот.

Споліскування ротової порожнини. Варто привчати дитину споліскувати ротову по­рожнину одразу після вживання їжі, щоб запобігти розкладанню продуктів харчу­вання у ротовій порожнині. Для цього слід використовувати лужну мінеральну воду або розчин харчової соди. Полоскати рот треба енергійно впродовж 2 хв.

Ретельне чищення зубів. Чистити зуби дітей варто привчати з трирічного віку. Піс­ля сніданку й перед сном зуби слід чистити зубною пастою, а після обіду — лише щіткою, споліскуючи ротову порожнину водою. Тривалість кожної процедури чищення зубів — 1-3 хв. Губну, щічну, язикову та піднебінну поверхні зубів очищають верти­кальними рухами щіткою від шийки зубів до жувальної поверхні, не зачіпаючи при цьому краї ясен. Жувальну поверхню зубного ряду ліпше чистити коловими рухами щіткою. Ротову порожнину після чищення зубів слід ретельно прополоскати водою.

Застосування зубних паст. Зубні пасти використовують для підсилення очищу­вальної дії зубної щітки. Ліпше використовувати профілактичні зубні пасти для ді­тей, до складу яких входить кальцій.

Бережливе ставлення до зубів. Емаль зубів не витримує різкої зміни температури та ударів. А її ушкоджена поверхня легко стає місцем, звідки поглиблюється руй­нування зуба. Тому потрібно уникати температурних перепадів. Так, слід стежити за тим, аби дитина не вживала одразу після гарячої їжі чи напоїв холодні, і навпаки. Необхідно пояснювати дитині шкідливість кусання зубами твердих предметів з ме­талу чи пластмаси, адже емаль зубів при цьому може відколотися.

Беремо участь в адаптації нових вихованців до умов

дошкільного закладу: крок за кроком

«Уперше до дитячого садка!» — скільки хвилювань та сумнівів пов'язано із цим у кожній родині. Та й для дошкільного закладу прийняття нових вихованців — подія надзвичайно важлива. Без сумніву, медичному персоналу потрібно добре підготуватися до неї і бути дуже уважним до кожного малюка

Адаптація у дитячому садку — це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячого ко­лективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у ро­дині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

- рівень психічного та фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

Незвичність оточення, велика кількість нових вражень та ви­мог у дошкільному закладі зазвичай нервують дитину та призво­дять до стресу. Щоб запобігти стресовим станам, ми розробили комплекс заходів медичного, психологічного та педагогічного супроводу адаптації дітей.

Медична сестра здійснює медичний супровід: ще до приходу дити­ни у дитячий садок вона консультує батьків та вихователів, потім конт­ролює стан здоров'я нових вихованців та у разі потреби коригує перебіг адаптації. Тож давайте розглянемо участь медичної сестри в адаптації нових вихованців дошкільного навчального закладу крок за кроком.

Крок 1. Надаємо матеріали для інформаційного стенду

Зазвичай влітку оновлюють інформаційний стенд для батьків. Його наповнюють відомостями про те, які документи потрібні для вступу дитини до дитячого садка та що при цьому слід врахувати. Батьки повинні знати про важливість поступової та завчасної підго­товки дитини до відвідування дитячого садка, про необхідність призвичаювання дитини до розпорядку дня, подібного до розпорядку у дитячому садку, та введення до раціону харчування страв, що готують у дитячому садку тощо.

Щоб допомогти батькам підготувати дитину до відвідування дошкільного закладу, медичній сестрі слід скласти та розмістити на стенді:

- пам'ятку щодо диспансеризації дитини;

- поради для батьків, діти яких уперше підуть до дитячого садк;

- інформацію про розпорядок дня у дошкільному закладі та поради щодо введення подібного розпорядку дня вдома.

На стенді також важливо розмістити довідкову інформацію про регламент роботи медичної сестри: години прийому, графік індиві­дуальних консультацій, контактний телефон.

Крок 2. Беремо участь у батьківських зборах, організованих у дошкільному закладі

Під час батьківських зборів медична сестра має розповісти про оформлення медичної картки дитини, правильне харчування та роз­порядок дня вдома, загартовування дітей, профілактику гострих респіраторних захворювань та вірусних інфекцій. Вважаємо, що на зборах бажано продублювати інформацію, яку вже вивішено на стенді. Запитання особистого характеру можна запропонувати роз­глянути під час індивідуальних консультацій.

У нашому дошкільному закладі влітку проводиться конферен­ція з батьками на тему «Особливості адаптації дитини до умов дошкільного закладу, профілактика порушень здоров'я дитини у цей період». На конференції практичний психолог, медична се­стра і вихователі розповідають батькам про умови перебування в дошкільному закладі, поширюють довідкову інформацію та по­ради, оформлені у вигляді пам'яток.

Крок 3. Проводимо настановні індивідуальні бесіди

Обов'язковою складовою супроводу адаптації є індивідуальні бесіди з батьками щодо механізмів звикання дитини раннього віку, стану її фізичного та психічного розвитку, рівня сформованості куль­турно-гігієнічних навичок тощо. Слід з'ясувати, чи вміє малюк самостійно їсти, користуватися горщиком, вдягатися, вмиватися.

Під час індивідуальних бесід важли­во тактовно з'ясувати передумови,що можуть уповільнити звикання до умов дошкільного закладу. Наприклад, якщо у матері були ускладнення при пологах чи дитина народилася з масою тіла мен­ше ніж 2500 грамів, під час адаптації ди­тина може часто хворіти.

Складно адаптуватись буде й тим, хто не звик дотримуватись певного роз­порядку дня або чий домашній розпорядок дня істотно відрізняєть­ся від розпорядку у дошкільному закладі.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, дитина яких уперше піде до дитячого садка

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив­не ставлення до відвідування дитячого садка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки].

5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до ту­алету.

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з ін­шими дітьми.

13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

16. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

Ускладнити процес адаптації може несприятлива атмосфера в сім'ї, зокрема неправильне домашнє виховання, конфлікти між батьками, їх­ній низький культурний та освітній рівень, зловживання алкоголем.

Для адаптації важливою є навіть стать дитини — зазвичай, хлопчики адаптуються важче.

Наявність названих передумов має бути врахована у прогнозі адаптації, який медична сестра складає після диспансеризації дитини.

Під час настановних бесід листками медична сестра може запропонувати такі умовні позначки: «.» означає «у нормі», «˅» — погіршення незначні, «˅˅» — значні погіршення.

Під час такої консультації бажано наголосити, щоб вихова­тель звертав увагу на ознаки нервово-психічних розладів ди­тини, помітними ознаками яких є енурез, порушення сну, смок­тання пальців, кусання нігтів, скарги малюка на біль у животі. Вихователь також здійснює контроль за поведінковими реак­ціями дитини(погіршення настрою, поява агресії, страху, не­стабільність сну, апетиту); звертає увагу на взаємодію дитини з дорослими і дітьми; її ігрову та пізнавальну активність, дотри­мання дисципліни.

важливо відповісти на всі запитання батьків, що стосуються здоров'я їхнього малюка, та домовитися про повторну бесіду після медичного обстеження дитини у поліклініці.

Крок 4. Проводимо повторні зустрічі з батьками та прогнозуємо ступінь важкості адаптації

Після того, як оформлено медичну картку дитини і батьки отримали результати диспансеризації, можна спрогнозувати харак­тер адаптації майбутнього вихованця.

Середній строк адаптації дітей раннього віку — 10-20 днів хоч іноді він може збільшуватися до 2-3 місяців. Залежно від передумов, які медична сестра з'ясувала під час бесід з батьками, та результатів диспансеризації, можна орієнтовно визначити тривалість та ступінь важкості адаптації.

Крок 5. Консультуємо вихователів перед прийняттям дітей до дошкільного закладу.

Після проведення зустрічей з батьками медична сестра кон­сультує вихователів та видає їм Адаптаційні листки, заведені на кожну дитину окремо. Для зручності користування Адаптаційними

Перевіряємо дітей на педикульоз

Профілактика педикульозу вкрай важлива, адже ураженим може бути кожний незалежно від соціального становища та віку. Ураження педикульозом відбувається під час:

безпосереднього контакту із завошивленими особами, зде­більшого — з волоссям ураженого;

користування спільними речами — одягом, білизною, го­ловними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо.

З ураженої особи воші можуть переповзати на підлогу та інші предмети, де зберігають свою життєздатність протягом двох діб. Тому дитина може інфікуватися педикульозом і в громадському транспор­ті, і в магазині, і в місцях навчання чи відпочинку.

До розмноження вошей призводять:

- недотримання правил особистої гігієни;

- велика скупченість людей;

- міграція населення.

Педикульоз не є сезонним захворюванням, ураження вошами може відбуватися будь-якої пори року.

Що треба знати про педикульоз?

Педикульоз — паразитарне захворювання шкіри та волосся. На­зва захворювання походить від латинської назви комахи-збудника. На дитині може паразитувати волосяна, платтяна та лобкова воші або деякі з них одночасно. Відповідно до цього розрізняють чоти­ри види педикульозу:

-волосяний;

-одежний;

-лобковий;

-змішаний.

Як виявити педикульоз?

Ураження педикульозом відбувається: під час розчісування ді­лянки шкіри, яка свербить від укусів вошей, їхні екскременти потра­пляють у рану. Далі збудники інфекційних захворювань через кров проникають в організм дитини, інфікуючи її.

Симптоми ураження педикульозом:

- свербіж в місці укусу, який виникає внаслідок подразнення секретом, що виділяють воші під час кровосмоктання;

- алергічні прояви, спричинені загрубінням шкіри від масо­вих укусів і дії слини воші на шкіру;

- пігментація шкіри внаслідок тканинних крововиливів і за­пального процесу, спричиненого дією слини воші;

- розчіси на тілі, що призводять до виникнення вторинних шкірних захворювань — запалення шкіри, екземи.

Як запобігти педикульозу?

Найліпша профілактика педикульозу — запобігання появи вошей. Для цього необхідно суворо дотримуватися правил особистої гігієни:

- регулярно митися не рідше одного разу на 7-10 днів;

- змінювати натільну та постільну білизни в ці самі строки або після забруднення з подальшим пранням;

- регулярно стригтися і щоденно розчісувати волосся;

- систематично чистити верхній одяг;

- регулярно прибирати приміщення;

- утримувати в чистоті предмети побуту та меблі.

Батьки мають з раннього дитинства формувати у своїх дітей навички особистої гігієни. Крім того слід щоденно оглядати волос­ся та одяг дітей після повернення додому.

Якщо, незважаючи на заходи особистої гігієни, воші та гниди все ж з'явилися, їх необхідно знищити не лише на волоссі, а й на одя­зі, постільній білизні, особистих речах та в усіх приміщеннях, де пе­ребував уражений педикульозом.

Як позбутися педикульозу?

Для боротьби з педикульозом застосовують хімічний, механіч­ний та фізичний методи боротьби.

Якщо у дитини виявлено воші в будь-якій стадії розвитку, вона може пройти обробку в місцевому відділенні дезінфектології Державної санітарно-епідеміологічної служби України, де застосовують різні способи знищення вошей і їх­ніх яєць відповідно до стану ураженого. За наявності довідки від медичного працівника дошкільного навчального закладу обробку уражених дітей проводять безкоштовно.

Дезінсекційні заходи (знищення вошей) можна провести й са­мостійно. Варто зауважити, що під час придбання в аптеці проти-педикульозних препаратів необхідно звертати увагу на вимоги ін­струкцій з їх застосування щодо виду педикульозу, віку ураженого тощо.

Під час обробки волосся і наступного їх промивання водою слід уникати потрапляння препарату в очі, рот і ніс.

Після використання протипедикульозних препаратів біль­шість яєць стають нежиттєздатними, проте деякі з них залишаються живими. Тому важливо провести їх повне знищення — видалити ме­ханічно живі яйця і воші та ті, що загинули. Для полегшення вида­лення вошей з волосся необхідно:

- змочити волосся розчином води та 5-10% столового оцту;

- зав'язати поліетиленовою хусткою і рушником;

- витримати ЗО хвилин;

- промити волосся проточною водою;

- вичесати густим гребенем загиблих вошей та їхні яйця.

Для дітей молодше п'яти років або тих, у кого є алергічні захворювання, використання протипедикульозних препаратів не рекомендовано. Для видалення в них вошей застосовують лише механічний метод:

- миття тіла;

- вичісування вошей густим гребенем;

- стрижка та гоління.

Після вичісування або стрижки волосся збирають на папір і спалюють.

Зважаючи на те що волосяні воші можуть паразитувати не лише на волосяній частині голови, а й на інших частинах тіла, необ­хідно провести повне миття тіла, бажано з використанням миючих засобів, що мають протипедикульозні властивості.

Правильне харчування

Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.
Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою.
Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та години прийому їжі.

Привчайте дитину:
перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником;
самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу;
відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки;
не обливатись;після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.
Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним,пояснюйте йому, що і як треба робити.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ

1. Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.

2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).

3. Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.

4. Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольвмісні засоби для оброблення та знезараження рук.

5. Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.

6. При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.

7. Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.

8. Уникайте поцілунків, обійм, рукостискань тощо.

9. Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.

10. Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.

11. Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.

12. Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітаманізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).

13. При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.

14. При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги медиків.

Захворювання ротоглотки у дошкільників.

Діти значно частіше ніж дорослі страждають на респіраторні вірусні інфекції, ангіни, запалення вух і навколоносових пазух. Це пов'яза­но з дитячими анатомічними особливостями лімфоїдної тканини глот­ки та, перш за все, зі станом глоткового і піднебінних мигдаликів.

У новонароджених дітей мигдалики недорозвинені, утім вже з грудного віку вони починають активно розвиватися і збільшува­тися в об'ємі. Глотковий та піднебінні мигдалики досягають макси­мального розвитку в дітей віком від двох до семи років. Патологічно збільшений або, інакше кажучи, гіпертрофований глотковий мигда­лик називається «аденоїди» і розміщується у зводі глотки. У 9-10 ро­ків глотковий мигдалик поступово зменшується в об'ємі.

У дорослих глоткового мигдалика зазвичай немає, або інколи він є і має форму невеликої грудочки. Піднебінні мигдалики на від­міну від аденоїдів зберігають свій розмір протягом усього життя лю­дини. Через ці особливості розвитку діти до десяти років схильні до захворювань ротоглотки.

Різновиди захворювань ротоглотки:

Найпоширенішими захворюваннями ротоглотки в дітей до­шкільного віку є різні форми тонзиліту, гострий неспецифічний фа­рингіт, дифтерія ротоглотки, інфекційний мононуклеоз і мікоз.

ПАМ'ЯТКА

для батьків з профілактики захворювань ротоглотки

- Щодня здійснюйте вологе прибирання в помешканні.

- Не дозволяйте дитині перебувати в тих приміщеннях, де курять.

- Регулярно проводьте безпечне провітрювання дитячої кімнати

- Очищуйте повітря за допомогою іонізатора.

- Забезпечте дотримання дитиною правильного режиму дня

- Дотримуйтеся в родині принципів раціонального харчування.

- Застосовуйте полівітамінні препарати у весняний та осінній періоди після попередньої консультації лікаря.

- Забезпечте високу рухову активність дитини: ранкова гімнастика, рухливі ігри, активний відпочинок на свіжому повітрі.

- Загартовуйте організм дошкільника.

- Робіть дитині загальний та точковий масажі з акцентом на рефлексогенні зони.

Отже, для запобігання захворювань ротоглотки серед дітей до­шкільного віку найважливіше — систематично здійснювати профі­лактичні заходи вдома та в дошкільному закладі, сво­єчасно виявляти інфекційні захворювання, не допускати контакту дітей із хворими, а в разі зараження — ізолювати інфіковану дитину в окреме приміщення.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ШОДО НАВЧАННЯ ДИТИНИ ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ НОСОВОЇ КРОВОТЕЧІ

Покажіть дитині, як злегка нахилити голову вперед, щоб не ковтати кров.

Попередьте дитину, що не можна нахиляти голову назад, лягати і колупатися в носі.

Поясніть дитині, що треба сидіти спокійно, якщо почалася кровотеча.

Скажіть дитині,що голову треба тримати прямо або злегка нахиливши вперед, а ніс затискати доти, доки кровотеча не припиниться.

Привчіть дитину спльовувати, а не ковтати кров, що потрапляє в горло.

Поясніть дитині, що треба звертатися за допомогою до дорослих, якщо кровотеча триває понад 10 хв. або повторюється.

Нагадайте, що треба зберігати спокій і йти, а не бігти в пошуках допомоги.

Поясніть дитині, що після припинення кровотечі можна грати лише в спокійні ігри.

Нагадайте, що після зупинки кровотечі не можна сякатися і колупатися в носі. Покажіть дитині, як міцно затиснути частину носа великим і вказівним пальцями.Нагадайте дитині, що затиснувши ніс, дихати треба через рот.Якщо дитина втомилася затискати ніс перш ніж кровотеча припинеться, покажіть їй, як змінити руку. Спочатку треба накласти пальці іншої руки поверх тих, якими ніс затиснено, стиснути ними ніс, а вже потім прибрати втомлену руку.Нехай дитина потренується затискати ніс, коли кровотечі немає.Слідкуйте, щоб дитина затискала всю нижню частину носа, а не лише кінчик.

Профілактика гострих кишкових інфекцій у літній період

Кишкова інфекція – це велика група захворювань, для яких є характерним ураження шлунково-кишкового тракту. Причиною інфекції можуть стати віруси, бактерії, а також продукти їх життєдіяльності (токсини). За статистикою, кишкові інфекції можна віднести до сезонних захворювань, пік яких припадає на весняно-літній період.

Причин такої сезонності декілька:

• влітку ми частіше п'ємо некип'ячену воду;

• влітку ми частіше споживаємо свіжі овочі та фрукти, які не завжди ретельно вимиті і знезаражені;

• влітку харчові продукти (особливо м'ясо, молоко, риба) псуються швидше, хоча ознаки псування можуть бути практично непомітні;

• влітку з'являється велика кількість комах – переносників інфекції (доведено, наприклад, що на тілі однієї мухи переміщається до 10 мільйонів бактерій!).

Як же відбувається зараження?

З водою, їжею, з брудними руками в рот потрапляють віруси і бактерії. Потім ці мікроби транспортуються в шлунок і кишечник, де починають активно розмножуватися і продукують різні токсини.

Симптоми захворювання починаються з загальної млявості, слабкості, поганого апетиту, можливо відчуття тяжкості в шлунку, головні болі. Трохи пізніше настає блювання, діарея, болі в животі, можливо, висока температура, озноб. У середньому, з моменту потрапляння мікробів в організм неприємні симптоми проявляються протягом від 6–48 годин до 7 днів.

Для запобігання захворювання необхідно знати і дотримуватися елементарних правил:

• дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки після відвідування громадських місць, автотранспорту, перед їжею).

• не купувати продукти в місцях, не призначених для торгівлі (на автотрасах, у дворах житлових кварталів тощо) та у осіб, які торгують не сертифікованою продукцією;

• звертати увагу при купівлі швидкопсувної продукції на терміни її реалізації;

• не купувати баштанні культури (кавуни, дині) в розрізаному вигляді, так як мікроби з поверхні легко переносяться і розмножуються в соковитої м'якоті;

• не купувати підгнилі ягоди і фрукти в цілях економії, так як життєздатні бактерії знаходяться не тільки на поверхні, але і всередині продукту;

• ретельно промивати овочі та фрукти під струменем проточної питної води перед вживанням в їжу;

• суворо дотримуватися роздільної переробки сирих і варених продуктів у домашніх умовах (використовуйте окремі обробні дошки і ножі);

• продукти для дітей молодшого віку купувати свіжі і готувати їжу тільки на один прийом;

• не вживати сиру воду;

• використовувати для пиття тільки кип'ячену воду.

Якщо, незважаючи на всі запобіжні заходи, все ж з'являються перші ознаки гострих кишкових інфекцій, то необхідно відразу звернутися за медичною допомогою.

Ротавірус — дуже заразна група вірусних інфекцій, найчастіше вражають дітей у різному віці. З ротавирусом можна зіткнутися де завгодно — це дуже поширений вірус, здатний існувати в природі, не втрачаючи своїх властивостей, протягом декількох днів. Оскільки ротавірус дуже заразний, заразитися ротавірусної інфекцією дитина може де завгодно.Основна причина зараження - нехтування правилами особистої гігієни (наприклад, відсутність звички мити руки перед їжею або після відвідин вбиральні). Інкубаційний період ротавірусної інфекції у дітей (період часу від зараження вірусом до появи симптомів захворювання) становить один-три дні.

ПАМЯТАЙТЕ!!!

ПРИ НАЯВНОСТІ ОДНОГО ІЗ СИМПТОМІВ!! ТЕРМІНОВО ЗВЕРТАЙТЕСЬ ДО ЛІКАРЯ, ЩОБ УНИКНУТИ НАЙБІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНОГО УСКЛАДНЕННЯ – ЗНЕВОДНЕННЯ ОРГАНІЗМУ

РОТАВІРУС -ЦЕ ВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ!! І ЛІКУВАННЯ АНТИБІОТИКАМИ НЕ ЕФЕКТИВНО.

ОКРЕМИХ ЛІКІВ ВІД РОТАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ НЕ ІСНУЄ!!

САМОЛІКУВАННЯ НЕПРИПУСТИМО!

Наразі відомо, що новий коронавірус передається краплинним та контактним шляхами.

Переважає контактний шлях, коли вірус потрапляє на слизові оболонки носа, очей через руки або інші предмети (хустинку, рукавиці) після торкання до об’єктів (тварин, м’яса, риби, дверних ручок, поручнів), що контаміновані (забруднені) виділеннями із дихальним шляхів хворого чи інфікованого.

Краплинним шляхом вірус передається від людини до людини під час кашлю або чхання у тісному контакті, коли утворюються краплі діаметром понад 5 мкм. Коронавіруси не здатні зберігати інфектогенність (заразність) під час передавання на далекі відстані. Тому тісним контактом вважають відстань менше 1 м, хоча деякі науковці допускають можливість передавання (за певних умов) до 2 м.

Повітряним шляхом віруси передаються від людини до людини через аерозольні часточки (діаметром до 5 мкм), які безперешкодно можуть потрапляти в альвеоли та бронхіоли (нижні дихальні шляхи). Цей шлях передавання та інфікування не характерний для коронавірусів, хоч і можливий за певних умов — наприклад, під час процедур з утворенням аерозолю. До таких належать лише медичні процедури — бронхоскопія, інтубація трахеї, санація трахеобронхіального дерева у хворого, що перебуває на штучній вентиляції легень, тощо. Тому для більшості населення такий шлях не страшний.

Отже, як пересічним громадянам запобігти інфікуванню новим коронавірусом?

1. Не торкайтеся до потенційно контамінованих вірусом поверхонь, зокрема до тварин, у регіонах із виявленими випадками інфікування.

2. Ретельно і часто мийте руки з милом чи обробляйте їх антисептиком.

Миття рук з милом:

• тривалість процедури — 20–40 с;
• вода має бути теплою (комфортної температури), а не холодною чи гарячою;
• обов’язкова процедура, якщо руки видимо забруднені, після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, після відвідування туалету, якщо відсутній антисептик для рук;

Обробка рук спиртовмісним антисептиком:

• спиртовмісний антисептик для рук — розчин із вмістом спирту 60–80% або із 2% хлоргексидину (інші засоби, що реалізують як «антисептик для рук», наприклад настій ромашки або розчини із 40% вмістом спирту, не є такими);
• антисептик має покривати всю поверхню шкіри рук (в середньому на одну обробку слід використовувати 3 мл розчину, а це 24–27 «пшиків» кишеньковим диспенсером, тому рекомендовано його просто наливати в долоню);
• тривалість обробки — близько 30 с;
• особливу увагу приділіть нігтям (там накопичується найбільше бруду);
• обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із (потенційно) забрудненими об’єктами;
• у разі частого користування антисептиком застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри;
• контролюйте доступ маленьких дітей до антисептика (він містить спирт і токсичний для прийому всередину).

3. Уникайте скупчення людей.

4. Якщо ви захворіли, залишайтеся вдома і зверніться до лікаря.

5. Використовуйте захисну маску:

• обов’язково — якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить);
• якщо перебуваєте у місцях великого скупчення людей — з метою додаткового захисту.

Використовуйте маску правильно:

• вона має покривати ніс і рот;
• вона має щільно прилягати, без відступів по краях;
• заміняйте маску, щойно вона стала вологою;
• не чіпайте зовнішню частину маски руками, а якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком;
• заміняйте маску щочотири години;
• не використовуйте маску повторно.

У людини, інфікованої 2019-nCoV, розвивається респіраторне захворювання різної тяжкості із такими основними симптомами:

· гарячка;

· кашель;

· задишка (ускладнене дихання).

Симптоми можуть проявитися через 2–14 днів після зараження новим коронавірусом. У багатьох пацієнтів 2019-nCoV спричиняє запалення обох легень.

Чи є вакцина?

Наразі немає вакцини для захисту від 2019-nCoV. Найкращий спосіб запобігти зараженню — уникнути впливу цього вірусу.

Чи є лікування?

Не існує специфічного противірусного лікування для 2019-nCoV. Люди, інфіковані новим коронавірусом, можуть звернутися по медичну допомогу, щоби полегшити симптоми.

Профілактика дитячого травматизму

Шановні батьки!

Здоров'я - це найважливіше, що є в житті людини. Закликаємо вас зміцнювати та берегти його.

З настанням літньої спекотної погоди населення поспішає до водоймищ, озер, річок. Як приємно відпочити біля води, позагоряти, поплавати, попірнати... Але чи знайомі вам правила поведінки біля водоймищ?

Вода є не тільки джерелом життя, здоров'я та задоволення, але й джерелом небезпеки для життя людини. Тому, знаходячись біля води, будь завжди максимально обережним. Пам'ятай, що на річці є течія, і дно річки може бути замуленим. Вода в озерах, ставках стояча, тобто більш забруднена, ніж у річках, і це може спричинити зараження при купанні. У морі на воді триматися легше, бо густина солоної води вища за густину прісної.
При організації відпочинку на воді дотримуйся наступних правил безпеки:

• купання починай при температурі повітря +25 °С та температурі води +17-19 °С;

• купайся тільки в спеціально відведених та обладнаних місцях;

• якщо пляжу поблизу немає, вибирай чистий пологий берег, але попередньо з'ясуй, чи немає на дні корячок, гострих підводних каменів, коловоротів, ям тощо;

• не купайся відразу після прийому їжі;

• знаходься у воді не більше 10-15 хвилин, не доводь тіло до ознобу;

• не плавай далеко від берега, не запливай за попереджувальні знаки;

• не переривай купання частими виходами із води і не стій мокрим на вітрі;

• потрапивши у сильну течію, не борись проти неї, а пливи за течією, наближаючись до берега;

• не входь у воду занадто розігрітим: перепади температури можуть спричинити судоми;

• при судомах не розгублюйся, намагайся утриматися на поверхні води і клич на допомогу;

• потрапивши у вир, набери побільше повітря у легені, занурся у воду і сильним ривком у бік за течією виходь з виру і випливай на поверхню;

• не лежи після купання на сонці, а відпочивай у затінку;

• при виході із води розітри тіло долонями або рушником насухо і одягнись.

Впровадження системи «ХАССП» (англ. "НАССР") в дитячих садках, школах, лікарнях – є гарантом якості в громадському харчуванні.

В дитячих садках і освітніх установах – це не просто міра для проходження перевірок контролюючих органів, а важливий інструмент для контролю безпеки харчування дітей поза домом.

На відміну від дорослих, у малечі немає вибору, де харчуватися і як харчуватися, тому, адміністрація цих установ зобов'язана на законодавчому рівні розробити, впровадити і постійно підтримувати принципи системи «ХАССП».

Реалізація згаданої концепції дозволяє

домогтися наступних позитивних моментів:

*В обов'язковому порядку контролюється сировина, що поставляється в ДНЗ для приготування їжі для дітей;

*Існує можливість документального контролю, які проби проходила сировина, перед тим, як потрапити на стіл до дитини;

* Здійснюється жорсткий контроль за умовами її приготування в частині дотримання вимог санітарії та гігієни;

*Своєчасна і якісна дезінфекція інвентарю, приміщення їдальні і кухні;

*Особиста гігієна персоналу;

*Правильне прибирання відходів і сміття;

*Відсутність комах;

*Продукти, які не відповідають за якістю тим, з яких дозволено готувати їжу дітям, повертаються постачальникам або утилізуються;

*Жорсткий контроль за зберіганням продуктів і напівфабрикатів.Комплекс цих заходів допомагає захистити дитину від різних захворювань, включаючи харчові та алергічні отруєння.

Комплекс цих заходів допомагає захистити дитину від різних захворювань, включаючи харчові та алергічні отруєння.

Головним завданням системи HACCP є аналіз небезпек і проведення поетапного контролю над усіма етапами приготування страв і продуктів харчування, починаючи від прийому продуктів на склад і до моменту подачі готової страви.

Контроль, що реалізується в рамках створеної системи менеджменту, передбачає відпрацювання пакету документів і їх неухильного виконання. 

Сюди входять:

* Вимоги, яким повинні відповідати наявні в харчоблоці ДНЗ посуд, кухонний інвентар і обладнання;

* Вимоги, які пред'являються до кулінарних виробів і харчових продуктів на етапах споживання, приготування, зберігання;

* Вимоги, які регламентують безпеку на етапах приготування їжі (за видами харчової продукції);

Перелік ККТ (критичних контрольних точок) на етапах

виготовлення харчової продукції:

* Придбання харчової сировини;

* Контролю упаковки, в якій знадходять продукти;

* Порядок контролю ККТ на етапі приготування їжі;

* Алгоритм дії посадової особи при виявленні відхилень фактичних параметрів від встановлених.

Нормативно-правові акти, які зобов’язують операторів ринку розробити та впровадити систему НАССР:

– Закон України № 771 «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (ст..20, 21);

– Закон України № 2042 «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;

– Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 590 від 01.10.2012 «Про затвердження Вимог щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР)». Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 429 від 17.10.2015;

– Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 41 від 06.02.2017 «Про затвердження форми акту, складеного за результатами аудиту щодо додержання операторами ринку вимог законодавства стосовно постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів»;

– Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 42 від 06.02.2017 «Про затвердження форми акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю стосовно додержання операторами ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами»;

– Постанова Кабінету міністрів України №896 від 31 жовтня 2018р. «Порядок визначення періодичності здійснення планових заходів державного контролю відповідності діяльності операторів ринку (потужностей) вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, які здійснюються Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, та критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від її провадження».