7 етапів у вихованні дитини

1. Шукайте надійної поради

Якщо батьки усвідомлюють, що в руках здоров’я і благополуччя дітей, то напевно, стануть шукати надійної поради у вихованні.

Про любов до дітей: В своїй книзі про виховання дітей, яка вийшла у 1928р., відомий американський психолог Джон Броде Уотсон радив батькам: «Ніколи не обнімайте і не цілуйте дітей. Не беріть їх на коліна». Однак, порівняно нещодавно, в журналі «Наші діти» за 03.99р. психологи Віра Лейн і Дороті Моліно писали, що «згідно досліджень, діти, які в ранньому віці були позбавлені батьківської ласки і любові, зазвичай нещасливі». В 1969р. в журналі «New York Times Magazine» відомий психоаналітик Бруно Беттельхайм звернув особливу увагу на те, що «в дитини є право формувати власну думку не під впливом настанов батьків, а виключно за допомогою свого життєвого досвіду».Майже три десятиліття опісля психіатр — досліджував Роберт Колс в своїй книзі «Моральна свідомість у дітей», що вийшла в 1997р. писав, що «дітям вкрай необхідна мета в житті і керівництво, а також система цінностей, затверджена батьками». Про покарання: Л-р Джеймс Добсон в своїй книзі «Свавільна дитина» в 1978р. писав, що «тілесні покарання допомагають люблячим батькам боротися з поганою поведінкою дітей». Однак у своїй книзі «дитина і догляд за нею», яка вийшла в 1998р. Бенджамін Спок говорить: «Фізична кара вкушає дитині, що той, хто старший і сильніший може поступати по-своєму і не важливо чи правий він».

2. Створюйте атмосферу любові

Діти потребують любові і страждають без неї. В середині ХХ ст. антрополог Ешлі Монтеню написав: «Для нормального розвитку людського організму необхідний найважливіший вітамін – любов. Любов є джерелом здоров’я і вона  особливо потрібна дитині в перші 6 років життя». Сучасні вчені погоджуються з висновками Монтеню, що «дитину калічить дефіцит любові в її душевному раціоні». Говоріть своїм дітям, що любите їх. Діти подібні квітам. Як квіти тягнуться до сонця – джерела світла і тепла, так і діти чекають від батьків любові і впевненості  в тому, що їх люблять і цінують.

3. Користуйтесь батьківською владою

В одному журналі для батьків говориться, що згідно досліджень, «діти керовані турботливою, але твердою батьківською рукою, добре вчаться, більш комунікабельні, менш закомплексовані і взагалі почувають себе щасливішими, ніж ті, кого виховували або  вседозволеності». Вже з пелюшок діти будуть намагатися позбавити маму і тата батьківської влади. «Вони швидко розпізнають, коли батьки не готові користуватися своєю владою і проявляють слабість, — пише у своїй книзі Джон Роузмонд, — якщо постає питання хто тут головний, а батьки не поспішають взяти ситуацію в свої руки, тоді діти не упустять свій шанс».

4. Встановіть сімейні правила і відразу втілюйте їх у життя

Роланд Саймонс, соціолог із університету Джорджія (США), говорить: «Для дітей краще, якщо вони чітко знають межі дозволеного і те, чим загрожує їх порушення, в іншому разі вони стають егоцентричні, нещасливі і псують життя іншим». Тому варто визначити необхідні сімейні «закони» для дітей. Деякі батьки радять обмежити цей список 4-5 правилами. Так їх буде легше запам’ятати і втілити у життя. Необхідно обговорити, що буде за їх невиконання. Переконайтесь, що покарання, не надто жорстоке, але  його не можливо уникнути. Періодично нагадуйте ці правила, щоб всі, в тому числі і ви, знали як діяти. Якщо правила порушуються, то не зволікайте з покаранням. При цьому будьте спокійні, тверді і послідовні. Пам’ятайте: застосовувати покарання можна тільки тоді, коли вгамується ваш гнів.

5. Встановіть розпорядок і дотримуйтесь його

Життя дорослої людини завжди якось впорядковане. Всьому свій час – роботі, відпочинку. Батьки морально травмують своїх дітей, якщо не вчать їх організовувати свій час. До того ж, за словами професора психології Лоренса Стайнберга, «дослідження показують, що правила і розпорядок життя дають дитині відчуття захищеності, вчать самоконтролю і самостійності». Життя повне руху, батькам нерідко доводиться багато працювати і приділяти дітям увагу вдається тільки від випадку до випадку. Щоб дотримуватися сімейного розпорядку, потрібна самодисципліна і твердість, оскільки дитина спочатку буде чинити опір всяким правилам.

6. Рахуйтеся з почуттями дитини

Діти хочуть і потребують того, щоб батьки – найважливіші люди в їхньому житті – рахувалися з їхніми почуттями. Якщо батьки постійно ідуть наперекір дітям, коли ті відкривають їм своє серце, тоді діти вже менш схильні довіряти своїм батькам і, навіть, можуть засумніватися в своїй здатності думати і відчувати самостійно. Дітям властиво, показуючи свої почуття, шокувати оточуючих. Переважно,- це дуже засмучує батьків. Наприклад, засмучена дитина може сказати: «Мені противне моє життя». Перша реакція батьків: «Перестань говорити дурниці». Батьки можуть думати, що, визнаючи негативні почуття дітей, вони заохочують таке мислення.

7. Навчайте своїм прикладом

Справи говорять гучніше за слова. Припустимо, що батьки вчать своїх дітей поважати інших і говорити правду. Однак, якщо вони самі кричать один на одного і на своїх дітей, говорять неправду, щоб відхилитися від незручних обов’язків, то діти вчаться поступати так само. Педагог Сел. Севір сказав: «Вчинки батьків – це найпереконливіший  приклад для дітей». Ідеальних батьків немає, але прагнути бути хорошими батьками може кожен. Навіть ваші помилки будуть для дітей уроком. Потрібно,щоб діти зрозуміли, що ми, батьки, також помиляємося, що нам всім необхідно працювати над собою.

Для Вас, батьки — Правило «перших трьох хвилин»

Правило «перших трьох хвилин», яке потрібно вивчити всім батькам

Виявляється, є таке важливе правило – правило «перших трьох хвилин». Коли батьки в сім’ї починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює у відносинах на краще.

Правило «перших трьох хвилин» полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, як ніби зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років. І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, прийшли додому з роботи чи повернулися з відрядження.

Як правило, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона «видає» в перші хвилини зустрічі, саме в цьому і полягає важливість не втратити цей час.

Ви відразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило «перших трьох хвилин». Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обіймають при зустрічі і кажуть, як сильно за ними скучили. У той час як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть «пішли», розмовляючи при цьому по телефону.

Приходячи з роботи, відразу звертайте всю увагу на дитину. Роззувайтеся і біжіть до дитини. У вас є кілька хвилин для того, щоб сісти поруч з нею, розпитати про її день і уважно вислухати все, чим вона хоче поділитися. Потім вже підете займатися побутовими справами і дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами весь вечір, вимагаючи спілкування, уваги, любові.

Важлива не кількість часу, а емоційна близькість

Іноді кілька хвилин душевної бесіди означають для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений разом з вами, якщо думками в цей час ви були в іншому місці. Те, що ми весь час поспішаємо і стурбовані, точно не зробить наших дітей щасливими, навіть якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.

Для батьків і дітей вислів «час разом» має різне значення

Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч з ними, коли вони роблять щось вдома або йдуть в магазин. А ось для дітей поняття «час разом» – це дивитися у очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.

Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент спілкування є щось важливіше, ніж вона.

Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти вільного часу. Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини і дочки подорослішають, тому не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.

Нехай правило «трьох хвилин» вам в цьому стане в нагоді.

 «Як говорити з дітьми про коронавірус»

Ваші малюки, напевне, вже чули про коронавірус та навіть встигли злякатися. Не дивно, адже дитяче сприйняття світу відрізняється від суджень дорослої людини. Ви можете стати надійним джерелом інформації для своєї дитини. Поширення незрозумілої інформації про смертельний вірус може викликати в дитини почуття небезпеки.

Поради для батьків:

1. Тримайте під контролем власні емоції.

Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу і страх. Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілі їм ситуації. Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно. Якщо дитина відчуває стурбованість батьків, то гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

2.Станьте ініціатором розмови.

   Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом. Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків. Саме тому поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують страхітливу версію  від старших дітей.

3.Запитайте, що вони вже знають про коронавірус.

   Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан. Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття. Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином побудувати розмову. Рекомендуємо повсякчас нагадувати дитині про те, що ви готові її вислухати та відповісти на всі запитання.

4.Спілкуйтесь з дитиною правильно.

  Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку. Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестане тривожитись. Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які зрозуміє ваша дитина.

  Дошкільнят не потрібно завантажувати зайвими даталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити. Замість цього поговоріть з дітьми про мікроби, як люди хворіють, і про те що можна зробити, щоб залишатися здоровими. Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.

5. Продемонструйте свою підтримку.

  Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці. Вона повинна розуміти. Що у будь який час може прийти до вас із запитаннями, а обов’язок батьків – її захищати. Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу. Відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь. Тривога процвітає, коли щось приховується. 

6.Дозвольте дитині контролювати ситуацію.

   Яким чином це зробити? Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини. Це допоможе відчути почуття контролю. Не говоріть про профілактику, а про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки. Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити хворобу.

10 основних помилок батьків у вихованні дітей

Усім батькам хочеться бачити своїх дітей здоровими, інтелектуально розвиненими і самостійними особистостями, але нерідко мами і тати допускають виховні помилки за які, згодом, доводиться розплачуватися дитині.

1. Небажання прислухатися до дитячої думки. Батьки щиро дивуються: навіщо питати, що думає дитина з того чи іншого приводу, якщо рішення приймуть вони. Через пару років, мама і тато почнуть обурюватися: чому їх чадо не вміє приймати дорослі самостійні рішення. Виховавши в ньому інфантильність, батьки допустили серйозну помилку, виправити яку не так-то просто. Що робити? Надати дитині право вибору, тому що не приймаючи особистих рішень, ваше чадо не стане самостійним. 

2. Перевищення батьківської влади. Батьки повністю контролюють дії дитини, жорстко обмежуючи її право на свободу. У результаті: низька адаптаційна здатність у суспільстві, конфлікти з однолітками, загострення відносин з батьками. Що робити? Не використовуйте свій авторитет проти дитини. Будьте більш тактовними по відношенню до неї. 

3. Розбіжності у вихованні. Багато мам і тат розходяться у виховних цілях. У таких сім’ях строгість батька з контрастом терпимості і м’якості матері, не дозволяє дитині відрізняти легку витівку від значного проступку. Що робити? Батьки повинні дотримуватися єдиних поглядів на виховний процес. 

4. Непослідовність у вихованні. Таке зустрічається часто. Наприклад, сьогодні мама заборонила дивитися мультфільми через отриману двійку на тиждень, але вже завтра заборона знімається. В результаті, дитина несерйозно ставиться до покарань і заборонам. Що робити? Якщо ви прийняли якесь рішення, відстоюйте свою точку зору до кінця. 

5. Емоційне відкидання. Батьки обтяжуються власною дитиною, не отримуючи від спілкування з ним належного задоволення. Частіше таке буває в сім’ях з двома і більше дітьми, один з яких отримує більше любові та уваги, ніж інші. Відкинута дитина виростає потайною і образливою. Що робити? Свої почуття до дітей важливо ділити порівну. Не можна їх ділити на улюблених і «не дуже». І тоді між дітьми не стануть ревнощі і ворожнеча, які ніколи не дозволить їм зблизитися. 

6. Виховання вундеркінда. Бажаючи дати дитині прекрасну освіту і розвинути, батьки позбавляють її повноцінного дитинства. Таку дитину можна назвати нещасною – вона завжди поспішає, чимось зайнята. ЇЇ нервова система перевантажена. Вона протестує проти такого режиму наростаючою тривогою і неврозами. Що робити? Подарувати дитині більше свободи, позбавивши її від невиправданої зайнятості. 

7. Гіпопротекції. Дефіцит уваги аж до байдужості до долі дитини. У результаті дитина відчуває себе самотнійною і безпорадною перед навколишньою дійсністю. Що робити? Батьки повинні переглянути свої погляди на виховання, дати дитині моральну підтримку, частіше перебувати поруч, повірити в її успіх.

 8. Гіперопіка. Надмірна турбота про дитину, оточення її підвищеною увагою. Наслідок гіперопіки – соціальна безпорадність і егоцентризм. Що робити? Батькам слід усвідомлювати приховані мотиви своєї поведінки, що нормалізує їх ставлення до свого чада. 

9. Надмірна суворість. Якщо ви не спускаєте дитині жодної провини, вважаючи, що, таким чином, ви вчите її хорошому: дисципліни, чесності тощо, ви помиляєтеся. Постійні крики і покарання вирощують невпевненість, вашій дитині складно вибудовувати відносини з оточуючими, тому що вона сумнівається в їх щирості. Що робити? Якщо ви не хочете стати ворогом власної дитини, навчитеся стримувати свої емоції. 

10. Батьківський егоїзм. Це поширена помилка багатьох мам і тат: згадайте, напевно, ви обрушували гнів на дитину, якщо вона своєю гучною грою заважала вам відпочивати. Або вдавалися до дрібної брехні, щоб швидше її заспокоїти. У результаті, дитина відчуває себе знедоленою. Що робити? Не піддаючись емоціям, роз’яснити дитині виниклі обставини, роблячи її рівноправним співучасником того, що відбувається. 

Виховання дитини – тяжка праця, але виправляти допущені помилки і перевиховувати заново – ще складніше. Багато батьків розуміють свої помилки надто пізно, зустрічаючи холод і байдужість своєї дорослої дитини 

У чому мудрість батьківської любові?

Чи доводилося вам, шановні, замислюватися над тим, які ми всі різні — не тільки зовні, а й за своєю поведінкою, думками, ставленням до життя. Напевне, в цьому є сенс: розмаїття збагачує враження, життєвий досвід, робить нас цікавими одне одному і відкриває перспективу вибору відповідно до своїх уподобань. Але в цьому розмаїтті завжди можна знайти щось подібне, спільне, що нас об’єднує. Ось про таку схожість і несхожість батьків і їхнього ставлення до дітей давайте поміркуємо разом. Розпочнемо із спостереження. Його об’єктом, оберемо мам, які вийшли на прогулянку з дітьми і розмістилися на ігровому майданчику. Кожна спостережлива людина може швидко розподілити їх на два типи: «Ти не забився? Тобі боляче?» — запитують з тривогою в голосі одні, і : «Нічого, до весілля заживе!» — коментують інші, якщо малюки падають з гірки, гойдалки або бігаючи. Й у відповідь практично завжди отримують відповідну реакцію: діти першого типу мам починають голосно і безутішно плакати, навіть якщо до запитання вони мирилися зі своєю невдачею і намагалися терпляче переносити біль; діти другого типу мам спокійно піднімаються, повторюють мамині слова, намагаються приховати від оточуючих свій біль і навіть сміються над собою і тим, що сталося. Що це? Підвищена чутливість до болю одних і неприйняття його іншими? Прояв терплячості чи нетерплячості, бажання знайти винного чи уникнути труднощів, неприємностей буденного життя? А може щось інше? Тоді що саме? Щоб розібратися, давайте поміркуємо над тим, що вже засвоїли ці дві групи діток. Перші зрозуміли наступне: падати боляче, і чим голосніше кричиш — тим більше співчуття викликаєш, завжди можна розраховувати на втішання, вигідно використовувати становище потерпілого, за свою невдачу звинуватити когось або щось і завжди мати в усьому підтримку. Дітки другої групи на власних помилках, не зосереджуючись на невдачах, не чекаючи щохвилинно сторонньої допомоги навчаються безпечного поводження у довкіллі, оптимізму, гартують силу волі, виявляють самостійність і наполегливість у досягненні поставленої мети. Джерелом цього досвіду і намагань є батьківська (материнська) позиція. Проблема в тому, що батьки першого типу кидають на допомогу, виходячи із власної потреби завжди бути потрібними, вони люблять «загоювати рани» і не хочуть замислюватися над тим, що рано чи пізно їхнім діткам доведеться зіткнутися з набагато більшими проблемами і труднощами, а поряд може нікого не виявитися. Є велика небезпека для незагартованої дитини зламатися під тягарем реального життя. Не завжди виправданою є й позиція другої групи батьків. Адже таким спрощеним ставленням до дитячих проблем можна спровокувати виникнення великої дистанції в стосунках і втратити потребу дитини в них, допустити неконтрольовану і безпечну поведінку, яка може призвести до травмування. І хоча це крайнощі, їх треба враховувати. Отже, входження малюка в самостійне життя повинне бути поступовим і доцільно організованим батьками. Чи можна говорити про те, що одних діток батьки люблять більше, а інших менше? Правильніше говорити про те, що люблять вони по-різному. І в цю любов кожен вкладає своє розуміння щастя, достойного життя, свій власний життєвий досвід і нереалізовані мрії. Більше того, їхня внутрішня проблема мати і любити дитину, бажання виростити її здоровою і щасливою часто наштовхуються на зовнішні об’єктивні причини, пов’язані зі знанням і вмінням, як це робити, з умовами реалізації цих прагнень і зі здатністю подолати стереотипне мислення про те, що виховання дитини — приватна справа батьків, суть якої виявляється у фразі «моя дитина — як хочу, так і виховую». А виховують здебільшого так, як виховували у дитинстві їх. І не перестають при цьому дивуватися, що часто отримують ефект, протилежний бажаному. Причина ж у тому, що немає однакових батьків, як немає і однакових дітей. Кожна особистість — неповторна і самоцінна, і до кожної необхідно шукати свій підхід. У питаннях виховання слід виходити саме з такого розуміння інших та з інтересів дитини, які не повинні обмежуватися сьогоднішнім днем, а мати життєву перспективу. Ця перспектива вимагає великої життєздатності і гармонії у стосунках з довкіллям. Складність завдання, що постає перед батьками, полягає в необхідності не тільки любити своїх дітей, а й давати їм право на помилки та самостійний вибір. Адже тільки так можна опановувати життєву мудрість, набувати досвіду. Турбота про дітей зовсім не повинна обмежувати їхні будь-які самостійні кроки. Безперечно, поки дітки малі, батьки повинні бути максимально уважними до того, щоб створити їм безпечні умови. Адже кожна проблема маленької дитини — це насамперед проблема її батьків. І якщо не забезпечити дитині все необхідне для нормального самопочуття (раціональне і вчасне харчування, санітарно-гігієнічні умови, режим дня, тощо), вона просто може не вижити. Однак у міру того, як дитина зростає — розпочинаючи, приміром, з дев’яти місяців, з найперших її спроб вибору, батькам необхідно постійно і непомітно для самої дитини надавати їй право самій долати власні труднощі. Від намагання самостійного подолання фізичних перешкод діти поступово і природно перейдуть до вміння, самостійного, адекватного і доцільного прийняття рішень, відповідальності за себе і свої вчинки. Отже, любов батьків і їхнє ставлення до дитини в кінцевому результаті визначають те, як вони справляються з більшістю своїх проблем. Батьківська любов повинна бути мудрою.

Організація трудового виховання в сім’ї

Ø Залучаючи дитину до праці, ви насамперед дбаєте про її успішність у дорослому житті й створюєте умови для розвитку таких важливих якостей, як самостійність, упевненість у власних силах, цілеспрямованість, працелюбність, повага до праці інших.

Ø Памятайте: основні трудові вміння з різних видів праці у дитини формують педагоги дошкільного закладу. Проте щоб уміння перетворилися на сталі навички, їх конче необхідно постійно закріплювати в щоденному житті в родині.

Ø Щовечора, забираючи дитину з садка, перегляньте інформацію в куточку для батьків, аби дізнатися, яке цікаве завдання ви можете виконати з малюком вдома, з якою літературою бажано ознайомитися.

Ø Розпитуйте дитину про те, як пройшов її день у дитячому садку: чим він був заповнений, що нового вона дізналася, чого навчилася за цей день, які події ( свята, розваги, екскурсії, святкування днів народження) плануються в найближчому майбутньому.

Ø Цікавтеся, чи все з того, чого навчають у дитячому садку, вдається вашому малюкові. Спробуйте повторити з дитиною вдома те, чого її навчали в дитячому садку.

Ø Постійно демонструйте позитивне ставлення до трудової діяльності та проявів самостійності з боку дитини. Заохочуйте і схвалюйте її зусилля й досягнення.

Ø Виберіть спеціальний день і разом із сином чи донькою придбайте матеріали для трудових справ відповідно до інтересів дитини (набори дитячих столярних інструментів, матеріали для вишивання, плетіння з бісеру, тощо).

Ø Пам’ятайте: «чарівні слова» спонукають дитину до будь-якої діяльності, зокрема й до трудової, навіть нецікавої, на перший погляд: «Спробуй разом зі мною…»

Ø Пояснюйте значення трудових дій, які виконуєте разом з дитиною чи окремо. Мотив праці (для чого і для кого це робиться) має бути зрозумілий малюкові.

Ø Не забувайте ввечері розповісти синові чи доньці про свій день, свою працю на роботі і вдома, поділитися власними досягненнями та проблемами. У доступній формі й добираючи адекватний вікові дитини зміст, обговоріть свої проблеми, щоб вона відчула вашу повагу та партнерське ставлення.

Співпраця з родиною у розвитку здорової дитини

Для здоров’я дитини та для формування у неї організованості важливе значення має навчання з самого малечку дотримуватися певного розпорядку дня. Для цього необхідно проконсультуватись у вихователів дитячого садка, прочитати відповідну літературу, зокрема державні стандарти та нормативно-правові документи.

Варто поміркувати над питаннями:

– відповідність режиму в садку і вдома;

– відхилення і порушення режиму вдома та їхні причини;

– організація харчування відповідно до режиму дня;

– фізичне виховання в режимі дня (ранкова гімнастика, рухливі ігри, прогулянка, сон, гартувальні та оздоровчі процедури);

– чергування активної діяльності дитини з відпочинком, рухами, спокоєм;

– місце гри в режимі дня;

– поступовість переходу від одного режимного процесу до наступного.

Надзвичайно важливо привчити дітей починати день з ранкової гімнастики. Вона має проводитись у добре провітрюваному приміщенні. Необхідно добирати вправи на всі групи м’язів відповідно до віку. Кількість вправ та тривалість ранкової гімнастики залежить від віку, здоров’я та самопочуття дитини.

«Як дитина бігає і грається, то їй здоров’я усміхається» – кажуть у народі. Важливо, щоб дитина багато часу перебувала на повітрі. Використайте прогулянку не лише для того, щоб дитина порухалась, погралася, а й для того, щоб розвинути спостережливість, уяву, мислення, мовлення. Запропонуйте поспостерігати за різними об’єктами (природою, предметами, тощо), скласти казку на основі спостережень, вивчіть з малюком народні прикмети, повір’я та ін.

Велике значення має і організація сну. Зверніть увагу на фактори, які можуть порушити сон дітей (шум, гучні розмови, яскраве сонячне світло або ж штучне освітлення та ін.), на настрій дітей перед сном, чи добре провітрена кімната, де спатиме ваш малюк.

У полі вашого зору мають бути апетит дітей, культура споживання їжі (вміння при потребі подавати хліб та іншу страву, добре пережовувати їжу, жувати із закритим ротом та ін) та культуру поведінки за столом (вміння користуватися столовими приборами, серветкою, дякувати за обід та ін.). Знайомте зі стравами, розкажіть про їхню користь для дитини, якщо вона не зовсім полюбляє їжу, запропоновану вами.

“Я НЕ ВМІЮ” АБО ЯК РОЗВИНУТИ МОТИВАЦІЮ

Кожен новий навик віддаляє дитину від батьків. Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати що батьківські любов і турбота нікуди не подінуться.

1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”

В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.

2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”

Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.

3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”

Не виходить намалювати песика – малюй песика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь песик вигляне з коробки.

4. “Спробуємо це зробити разом?”

Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.

5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.

Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.

6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”

Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.

7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”

8. “Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (список успіхів)”.

І правда, якщо подумати – яке колосальне число найскладніших навичок дитина освоїла за останні 6 років!

9. “Як думаєш, доведеться цього коли-небудь вчитися або можна обійтися?”

Не потрібно розповідати про необхідність деяких навиків, нехай дитина сама розбереться.

Любіть і дбайте про своїх дітей, адже це найцінніший скарб людства.

Допомога батькам майбутнього першокласника

Незабаром завершиться навчальний рік і ваші дітки вирушать у самостійне шкільне життя. Як же зробити цей крок м’яко і без тяжких наслідків для обох сторін? Для того щоб не виникло незрозумілих ситуацій потрібно вже і зараз переглянути своє відношення до дітей. А допоможуть вам у цьому наші рекомендації.

Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд.

Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).

Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.

Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. Показуйте  дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

• Не можна ніколи (навіть у пориві гніву ), говорити дитині ,що вона гірша за інших.

• Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які  її запитання.

• Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною

• Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й з дорослими.

• Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

• Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

• Завжди говоріть  дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

• Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

• Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус  руйнує  особистість  дитини.

• Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати

Бажаємо вам, щоб ваші дітки завжди були усміхненими і працелюбними. Лише за допомогою вашої опіки і допомоги наші майбутні школярі зможуть досягнути певних життєвих висот. Будьте терплячі і розсудливі.

«Батьківські помилки у моральному вихованні дітей»

 Виховати дитину – велике мистецтво. Саме батьки є головною ланкою у особистісному розвитку своєї дитини, бо вони найчастіше спілкуються з нею. У повсякденному спілкуванні з батьками дитина вчиться пізнавати світ, брати приклад з них, набуває життєвого досвіду, засвоює правила поведінки.

Сім’я  – школа почуттів дитини. Спостерігаючи за взаємовідносинами дорослих, дитина набуває морально-етичного досвіду. Дитина за своєю природою активна, допитлива, вона легко засвоює все, що бачить і чує. Тому важливо, які емоційні враження вона одержує: негативні чи позитивні; які прояви дорослих вона спостерігає:щирість, турботу, ніжність чи буркотливість і похмурі обличчя. Все це – перша цеглина в майбутній будівлі особистості.

Батькам потрібно тримати єдність змістовного спілкування з дітьми, а також єдність вимог до її діяльності. В сімейній практиці переважають заборони і примусовість іноді допускаються фізичні покарання, але це неправильно щодо особистості , яка розвивається.

Важливу роль у вихованні дисциплінованої відповідальної особистості відіграє дотримання режиму. Батькам особливу увагу треба звернути на охорону здоров’я дитини та формування правил поведінки.

Вступаючи в життя діти мають засвоїти багато правил, які існують у кожному суспільстві. Це – закони гуманного ставлення до людей, норми поведінки. Низка загальноприйнятих норм зумовлює культуру спілкування людей. Зокрема обов’язковим для дітей є дотримання таких з них:  вітатися при зустрічі; ввічливо звертатися з проханням; дякувати за послугу; не втручатися у розмову дорослих; розмовляти напівголосно, привітним тоном тощо. Ці норми настільки звичні, що може здаватися, що на них і не варто зупинятися. Проте деякі батьки, навчаючи дітей правил поведінки, іноді мають на увазі лише зовнішній бік, а саме – гарні манери. Але ж насамперед, у малят треба виховувати позитивне ставлення до людей і вчити виражати його в привітанні, подяці.

Важлива умова спілкування – уміння уважно ставитися до бажань своїх однолітків і дорослих. Але ж далеко не всі володіють цим умінням. В деяких родинах батьки дбають про задоволення своїх синів і доньок, насамперед, придбати іграшки і ласощі. Тут можна почути: «Петрик хоче такий самий самокат, як у Павлика. Треба завтра купити». Такі маленькі щоденні жертви поступово стають для дітей звичним явищем і сприймаються як норма.

Діти і гадки не мають, що дорослим також хочеться і солодощів і розваг. Намагаючись якнайбільше дати своїм чадам, батьки віднімають у них найдорогоцінніше – чуле. Уважне ставлення до людей, їхніх бажань і потреб. Таким дітям дуже важко у садку, де всі рівні. Вони почуваються скривдженими, ображеними, не отримуючи бажане. Щоб запобігти таким ситуаціям, батьки мають не тільки не приховувати свої бажання, а й висловлювати їх. Добре, коли в сім’ї існує правило: однаково дбати про всіх її членів.

Щоб дім не перетворювався на арену бою, треба вчити дітей рахуватися з можливостями дорослих щодо задоволення своїх бажань, з тим, що батьки не завжди можуть купувати їм ласощі і іграшки, що кошти сім’ї витрачаються ще й на різні потреби: їжу, одяг,навчання. Це допоможе їм спокійно миритися з певними матеріальними обмеженнями.

Малята мають розрізняти стани дорослих, розуміти їх, співчувати і  допомагати, якщо потрібно. Навчившись брати до уваги стан близької людини дитина стане уважнішою і до чужих людей – дорослих та однолітків.

Дітей треба вчити узгоджувати свої бажання з конкретними обставинами. Наприклад, Вадикові дуже хочеться подивитися вирішальну зустріч з футболу, але вже час йти спати. Не потрібно кричати. Розв’язати з миром таку досить делікатну ситуацію допомагають ігрові прийоми: «Твій ведмедик хоче спати. А футбол подивимося завтра у повторі».

Треба виховувати у дітей співчуття до хворого, ображеного, скривдженого. Саме це сприяє встановленню в родині певного «ритуалу» висловлення співчуття: пожаліти, надавати допомогу, принести води, подати ліки.

Твердо встановленим у родині має бути правило: допомагати один одному у виконанні побутової роботи, робити послуги як дорослим так і братам, сестрам, охоче виконувати всі прохання близьких. Вихована дитина буде допомагати і виховательці в дитячому садку і товаришам.

Правилом має стати повага до результатів праці всіх членів родини. І це має виражатися у конкретних вчинках. Обов’язково треба підтримувати чистоту в приміщенні, прибраному дорослими. Після гри треба запропонувати дитині самостійно скласти іграшки на свої місця. Охайність дитини стане їй в пригоді не лише в дитячому садку, а й в житті взагалі.

Батькам потрібно пам’ятати, що виховання – це творчий пошук, який не терпить бездумності та поспішних рішень. Часто кажуть: «Діти – дзеркало батьків» або «Які батьки, такі й діти». Звідси і висновок: все, що ми бачимо в дитині, вона приймає в першу чергу від батьків».

Якщо батьки добрі, чуйні, уважні, живуть широкими суспільними інтересами, то така сім’я позитивно впливає на виховання дитини.

Більшість батьків розуміє значення авторитету у справі виховання, але як завоювати його у дитини, знають далеко не всі. Батьки повинні усвідомити, що свої стосунки потрібно координувати так, щоб виявляючи терпіння і тактовність виховувати у дитини повагу до кожного з батьків. На жаль, батьки не завжди володіють культурою спілкування: часто критикують один одного в присутності друзів, родичів, дітей. Але критика одного з батьків іншим торкається дитячої душі, викликає образу, напруженість у стосунках, веде до емоційних зривів. Авторитет батьків повинен триматися на повазі особистості кожного.

Чимало батьків вірять, що схвалювання допомагає дитині набути справжньої впевненості в собі, насправді ж вона нерідко призводить до нервозності, поганої поведінки. Чим більше дитина отримує схвалень, тим частіше намагається проявити справжню натуру. Наші слова повинні передавати чітку позитивну оцінку дитячих вчинків, намірів, їхньої допомоги нам, але в жодному разі не їх особи. Хай діти самі роблять висновки.

Наведенні правила лише частково охоплюють деякі аспекти життя. Комусь може здатися, що правила не мають етичного сенсу і це буде помилкою, оскільки їх значення в моральному вихованні дітей безсумнівне. Дотримання цих правил необхідне для підтримки загального порядку та гарного настрою в сім’ї та дитячому садку. Кінцевим результатом дотримання всіх правил незалежно від їх змісту є виховання в дітей уміння керуватися загальними вимогами, відповідально ставитися до дорученої справи, проявляти взаємну повагу, тобто вміння гарно поводитися серед людей.

«Покарання для дитини»

 Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка. Покарання – серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини. Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися. Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний – вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності. Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, – від власних батьків – і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" – писала письменниця. На підтвердження того, що покарання – надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!" Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?

Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків. 

«Привабливі баночки та пляшечки»

Ми всі багато разів чули і відмінно знаємо правило: ліки, миючі засоби, побутова хімія та інші отруйні речовини повинні зберігатися в закритих ящиках або шафах. Знати-то знаємо, але чи виконуємо? Я теж частенько нехтувала таким правилом, поки не потрапила на заняття з токсикологічної хімії і не наслухалася страшних історій з практики судової медицини. За статистикою, саме отруєння побутовими отрутами стоять на першому місці серед усіх нещасних випадків, що відбуваються з дітьми. І трапляється це через нашу недбалість. Поки малюк знаходиться під нашим пильним наглядом, ми розслабляємося, наївно вважаючи, що він вже достатньо свідомий. Але, залишаючись вдома на самоті, дитина може з інтересу або від нудьги почати обстежити вміст банок і флаконів, тим більше що всі вони такі яскраві і красиві. Найчастіше діти пробують вміст флаконів помилково, сплутавши їх із знайомими продуктами харчування (сік, мед, варення) або спокусившись на красивий колір і приємний запах. Тому дуже важливо показувати дитині наявну в будинку побутову хімію і пояснювати її призначення. Зверніть увагу малюка на те, що багато засобів настільки отруйні, що працювати з ними краще в рукавичках. Дитина повинна абсолютно чітко знати, що ніякі з цих засобів не можна пити і їсти, навіть якщо вони "їстівне" пахнуть. Нагадуйте про це частіше і обов'язково розповідайте про можливі наслідки подібних "дегустацій".

Це ж стосується і ліків. З ними теж вистачає проблем. Будь-яка дитина хоч раз у житті їх вживав і впевнений, що ліки – це потрібно і корисно. Не варто його в цьому переконувати, але поясніть, що ліки може призначати лише лікар, а іноді мама, і що кожен препарат допомагає тільки при певної хвороби, в інших же випадках може бути небезпечним. Ніколи не довіряйте навіть самому свідомому дитині самостійно приймати необхідні ліки, він завжди повинен робити це під вашим контролем. Так, шестирічна донька подруги мала щоранку з'їдати по шість гомеопатичних крупинок. Вона кілька днів робила це дуже відповідально, а потім захопилася і з'їла відразу всю баночку ...

Ніколи не залишайте ліки в доступних для дитини місцях, поки їй не виповниться хоча б років 8-9. Навіть нешкідливий, на наш погляд, флакончик судинозвужувальних крапель, які ми капаємо в ніс при нежиті, може бути смертельно небезпечним для малюка, якщо він його вип'є ...

МОБІЛЬНІ ТЕЛЕФОНИ: КОРИСТЬ ЧИ ШКОДА

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємось між собою. Завдяки технічному прогресу з'явилися нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними - нові цінності. І сьогодні ми не можемо не згадати про мобільні телефони: їхню користь і шкоду. Нині наявністю мобільних пристроїв складно кого-небудь здивувати. Наше життя заповнене мобільними телефонами, смартфонами, флеш-дисками, ноутбуками та ін. Ми звикли ставитися до мобільного телефону, як до цілком безпечної речі, тому й носимо його в кишені, сумочці чи на шиї. Виявляється, це дуже небезпечно. На вас чатують безліч небезпек.

Небезпека 1.

Опромінення. Стільниковий зв'язок викликає рак мозку.

Рекомендації зводяться до наступного: передусім потрібно вибрати телефон з меншою максимальною потужністю, прагнути обмежити кількість розмов і розмовляти безперервно не більше 2-3 хвилин, перекладаючи телефон від одного вуха до іншого. Крім того, треба враховувати, що дитячий організм більш сприйнятливий до дії ЕМІ, тому необхідно жорстко обмежувати спілкування дітей з мобільним телефоном. Так британці, наприклад, збираються ввести вікові обмеження, а також максимальну тривалість розмов і кількість можливих щоденних дзвінків для дітей.

Небезпека 2.

Унаслідок користування мобільними телефонами у людей виникає підвищена тривожність і схильність до психозів.

З чим це пов'язано?

Людське тіло виконує роль антени для телефонів. Активність мозку змінюється, коли ми підносимо телефон до вуха. Зустрічаючи таку атаку, мозок «завантажується», а потім «розвантажується», тобто сповільнюється процес мислення у будь - який час доби. Частіше всього вдень, коли ми так часто використовуємо чудо техніки, без якого вже ніяк не обійтися, і коли нам потрібна ясна голова для вирішення важливих задач. Та після телефонної розмови справа не краща. Тоді стає ще гірше. Акумулятор випускає низькочастотні імпульси, й електромагнітні поля підвищують свої дії.

Вихід із ситуації.

На жаль, він тільки один: не розмовляти по мобільному телефону довше 3-х хвилин, мінімальний інтервал між дзвінками - 15 хвилин.

Небезпека 3.

Блискавка.

Останні дослідження англійських медиків дали підстави ще для однієї небезпеки, пов'язаної з використанням мобільного телефону.

Під час грози мобільник стає смертельно небезпечним. Річ у тім, що більшості людей, в яких втрапляє блискавка, вдається вижити тому, що завдяки високому електричному опору шкіри розряд розповсюджується по всій поверхні тіла, не проникаючи углиб. Проте матеріали - провідники можуть посилити дію розряду блискавки, спрямувавши його в тіло людини. Подібним провідником є і мобільний телефон, особливо увімкнутий. За приклад медики наводять історію 15-річної дівчинки, що розмовляла по телефону в парку під час грози і під час блискавки розряд пройшов через вухо, до якого був прикладений телефон, викликавши ураження мозку.

Тому, опинившись під час грози в лісі, парку чи просто неба, хоча б відключіть свій мобільник. І в жодному разі не намагайтеся перекричати грім у свою слухавку.

Небезпека 4.

Акумулятор.

Про те, що мобільні телефони, хоч і дуже рідко, вибухають, також неодноразово повідомлялося в ЗМІ. До того ж, вибухає не сам телефон, а його власний... акумулятор.

Перший випадок стався в Україні. Мобільний телефон вибухнув у руках 11-річного хлопчика. З розповіді підлітка, зі слухавки спочатку пішов дим, потім був удар і вогняний спалах, після чого він знепритомнів. Отямившись, хлопчик побіг по допомогу до родичів. Андрія негайно доправили до лікарні. Вибухом хлопчику понівечило праву долоню, відірвало два пальці. Кислотою з акумулятора обпалило ліву руку. Дві години лікарі зшивали тканину і знову формували долоню, але врятувати два пальці не вдалося. Жахливо уявити, що могло б статися, якби під час вибуху підліток розмовляв по телефону.

Як стверджують фахівці, вибухнути може, звичайно, не сам телефон, а його акумулятор - в тому випадку, якщо він слухавці не «рідний», не фірмовий, а придбаний дешево десь на ринку. Такий акумулятор справді може повестися зовсім непередбачувано і завдати власникові каліцтва.Щоб уникнути таких випадків, акумулятор до телефону потрібно купувати тільки у фабричній упаковці і з гарантією. І здійснювати таку покупку тільки в спеціалізованих магазинах або салонах зв'язку.

Та навряд чи застереження медиків приведуть до то: що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей це - оперативний зв'язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасне повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі про місцезнаходження протягом дня.

Проте використання мобільних телефонів на уроці може заважати здійснювати навчальний процес. До того під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. А ще більшість школярів користуються телефонами з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Так пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість. В зв'язку з цим міністр освіти видав наказ Міністерства освіти і науки України від 24.05.07 №420 «Про використані мобільних телефонів під час навчального процесу». Цим наказом забороняється користуватися з 1 вересня 2007 року мобільним телефоном у школі. Учні мають користуватися мобілками лише як засобом зв'язку і не під час уроків

ЗАХОДИ БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ З МОБІЛЬНИМИ ТЕЛЕФОНАМИ

1. Носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом

Не класти його до кишені, особливо нагрудної.

3. Неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння.

4. Не можна залишати заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити телефон на зарядку уночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання

             5. Не купувати батареї невідомих виробників. 

ЯКЩО ДИТИНІ БЕЗ МОБІЛЬНИКА НЕ ОБІЙТИСЬ

Кожен з нас щодня піддається дії електромагнітного випромінення. Особливо чутливі до нього діти. Одним із джерел такого випромінення є мобільний телефон. Тому дітям до підліткового віку краще взагалі не користуватися мобілкою.

Якщо ж без телефону обійтись неможливо, то не вішайте апарат на шию дитині. Не треба також носити його в кишені, адже в режимі очікування мобільник випромінює електромагнітні хвилі;

• не дозволяйте дитині користуватися телефоном, як іграшкою;

• телефонуйте дитині самі: випромінення під час прийому дзвінка менше, ніж при наборі номеру;

• поясніть дитині, що коли вона сама набирає номер, нехай порахує до п’яти перед тим, як піднесе слухавку до вуха;

• не купуйте дитині дорогі моделі: чим менше функцій у телефону, тим менше часу дитина використовуватиме трубку;

• навчіть дитину відключати телефон, а самі вивчіть розклад занять, щоб не відволікати її від навчання.

Будьте здорові!

Бесіди для батьків

Хто стукає у двері до мене?

Яке правило для малюка, що залишається вдома в гордій самоті, стоїть під № 1? Правильно, "нікому не відкривай двері". Але подібні слова для дитини – порожні слова, він все одно зрозуміє їх по-своєму. Наприклад, так: "Не можна відкривати двері бандитам, а сусідові дядька Колі можна і цій симпатичній тітоньці теж можна, адже вона назвалася листоношею ..." Досить часто діти уявляють собі злочинців злісними, страшними, з ножами і пістолетами. Дитина навіть не припускає, що мила, симпатична, а тим більше знайома людина може бути справжнім бандитом. Але за статистикою, найбільше число насильства над дітьми здійснюється саме знайомими людьми: сусідами, родичами, приятелями ...

Вирішіть для себе, як в подібній ситуації слід діяти вашій дитині.

Варіант перший. У відповідь на дзвінок малюк повинен подивитися у вічко і запитати: "Хто?". Якщо за дверима хтось добре знайомий (бабуся або дідусь), він може відкрити двері. Якщо знайомий, але не близький (наприклад, сусідка), потрібно попросити його прийти пізніше, коли повернеться мама або тато. Якщо ж відвідувач дитині незнайомий взагалі, то краще сказати що-небудь на зразок: "Тато зараз у ванній, а коли вийде – він вам відкриє".

Другий варіант – не підходити до дверей взагалі, хто б не дзвонив. При цьому дитина повинна чітко знати: у вас і ваших близьких родичів є ключ. Чітко поясніть малюкові, що "нікому не відкривати двері" – це значить НІКОМУ, ким би людина не представлявся і що б вона не говорила. 

Дитина, що залишається вдома сама, повинна вміти користуватися телефоном. Напишіть крупно на аркуші паперу і повісьте на видному місці номери швидкої допомоги, пожежної охорони, міліції, мобільні батьків, а також телефонний номер кого-небудь з родичів, друзів або надійних сусідів, що живуть поблизу і готові у разі потреби прийти на допомогу. Дитина повинна чітко знати, в якому випадку і за яким телефоном вона повинна зателефонувати, а також вміти правильно назвати своє прізвище та адресу. До речі, про телефони. Поясніть дитині, що, відповідаючи на телефонні дзвінки, вона за жодних обставин не повинна повідомляти своє ім'я, адресу і те, що вдома одна. Найкращою відповіддю буде: "Мама зараз зайнята. Передзвоніть пізніше".

"Як провести вихідні дні"

Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.

Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні. 

Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?

По-перше, необхідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".

Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого  їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо. 

Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.

Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.

Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.
Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.

ЧИ КОРИСНО НАВЧАТИ ДИТИНУ ВИМОВЛЯТИ СКОРОМОВКИ ТА ЧИСТОМОВКИ?

Одним із важливих завдань дошкільного виховання є розвиток мовленнєвої культури малят, удосконалення їх дикції, голосового апарату, формування правильної артикуляції.

У роботі педагогам і батькам малюків доцільно використовувати спеціальні ігрові вправи, які допоможуть усунути неправильну та закріпити у дітей правильну вимову найбільш проблемних звуків, сприятимуть чистоті та загальній культурі мовлення. Такими вправами є скоромовки та чистомовки. Вони зазвичай дуже до вподоби малюкам, бо їх вимовляння сприймається як весела забава: той, хто прагне швиденько продекламувати скоромовку, часом припускається смішних помилок, «спотикаючись» чи перекручуючи слова. Під час виконання ігрових вправ для удосконалення мовлення необхідно звертати увагу на те, щоб спочатку діти вимовляли слова чітко та повільно, звертаючи увагу на правильність вимови складних звуків. Згодом скоромовки виконуються у більш швидкому темпі. З метою тренування голосового апарату скоромовки та чистомовки вимовляються з різною голосовою динамікою: пошепки, голосніше, голосно.

Доцільно також навчати малят промовляти ігровий мовленнєвий матеріал з різною мовною інтонацією: питальною, окличною, здивування, суму.

У педагогічній практиці скоромовкам та чистомовкам належить також вагома роль ще й тому, що вони у формі цікавої гри розвивають у малят увагу і повагу до кожного вимовленого звуку, слова, спонукають до чіткості, виразності та ясності мовлення. 

ПОГОВОРИМО ПРО ЗАМКНЕНУ ДИТИНУ

      Замкненість визначається у поведінці дитини досить рано і зазвичай у ранньо­му віці виявляється як занепокоєння, емоційна неврівноваженість, плаксивість, погіршення апетиту, порушення сну. Інко­ли батьки помилково вважають замкнену дитину просто сором'язливою, гадають, що це одне й те саме. 

      Спробуємо з'ясувати, у чому полягають особливості замкненої дитини, і чи є різниця між сором'язливістю та замкненістю? 

Замкнутість — це порушення особистісного розвитку, що виявляється у відстороненні від товариства інших людей внаслідок по­слаблення емоційного зв'язку з оточенням. 

      Ознаки замкнутості: 

   а) уникнення товариства інших людей; 

   б) сором'язливість; 

   в) емоційна холодність; 

   г) пригнічений настрій; 

   ґ) помисливість; 

   д) недовіра до людей; 

      У чому ж полягає різниця між сором'язливістю та за­мкненістю? Щоб відповісти на це питання, необхідно звер­нутися до поняття «комуні­кативні здібності». Комуні­кативні здібності — це певні індивідуально-психологічні особливості людини, що мають три складові: 

   а) я хочу спілкуватися з іншими (мотивація спілкування); 

   б) я знаю, як спілкуватися з іншими (ознайомлення з комунікативними навичками); 

   в) я вмію спілкуватися з іншими (рівень комунікативних навичок). 

      Сором'язлива дитина знає, як спілкуватися з іншими, але не вміє — не може реалізувати ці знання. 

Замкнута дитина не хоче і не знає, як спілкуватися. 

      У відмінності психологічних особливостей спілкування замкнених і сором'язливих ді­тей полягає і відмінність корекції цих рис. 

        Насамперед необхідно з'ясувати можливі причини замкненості: 

   а) тривалий стрес (наприклад, розлучення батьків); 

   б) емоційна ізоляція дитини внаслідок тривалого перебування у лікарні без батьків чи інших близьких людей, небажаність дитини, холодне чи байдуже ставлення до неї тощо; 

   в) індивідуальні патологічні особливості емоційної сфери (надмірна збудливість, інертність психічних процесів тощо); 

    г) наслідки тяжкого психічного розладу — аутизму, який діагностує психіатр; 

   ґ) невдачі у провідній діяльності впродовж тривало­го часу; 

   д) несформованість комунікативних умінь, соціальна некомпетентність — невміння поводитися у колективі. 

      У роботі із сором'язливою дитиною достатньо сформува­ти в неї комунікативні вміння. А от якщо дитина замкнена, то роботу зосереджують на формуванні бажання спілку­ватися й розвитку комуніка­тивних навичок. З огляду на це й добирають вправи на ко­ригування сором'язливості й замкненості. 

      Спостереження свідчать, що замкненим дітям прита­манний страх перед чужи­ми людьми, занепокоєність і скутість у новій ситуації, тому необхідно поступово залучати дитину до товариства інших дітей, розвивати навички спіл­кування, формувати адекват­не ставлення до оточення, на першому етапі — обов'язково у присутності матері. 

      Як правило, такі діти дуже прихильні до матері і важко переносять її відсутність. У спілкуванні із замкненою ди­тиною слід постійно розширю­вати коло її пасивного спілкування, наприклад, розмовляти при маляті з незнайомою або малознайомою людиною. При цьому виникають такі умови, в яких дитина почувається спокійно й безпечно, тому що поряд — матуся, яка під час розмови тримає її за руку або погладжує по голівці і водночас розмовляє з незнайомцем. 

      У процесі поступового залучення дитини до товариства інших людей в неї поволі фор­мується спокійне та адекватне ставлення до спілкування, розвиваються навички комуні­кації, вдосконалюється мовлення. 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ 

      1. Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця та знайомте з новими людьми, але перед цим обов'язково розповідайте дитині, куди ви сьогодні підете разом, з ким зустрінетесь, що будете робити, запевніть дитину, що ви будете поряд. 

      2. Наголошуйте на перевагах і користі спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви дізналися, а також, яке задоволення отримали, спілкуючись з іншою людиною. 

      3. Прагніть самі стати для дитини при­кладом людини, яка ефективно спілкуєть­ся. 

      4. Пам'ятайте, що тільки ваше терпін­ня, тактовність та послідовність, доброзичли­вий настрій та ласкавий тон розмови допомо­жуть вашій дитині подолати замкненість. 

        Робота з подолання замкненості — досить складна і тривала, але може бути результа­тивною у разі тісної співпраці між батьками, вчителями та психологом. Існує багато ігор та вправ з подолання замкненості, які можуть використовувати як вчителі під час уроків та перерв, так і батьки у домашніх умовах після відповідної консультації з психологом.

Аби дитина не перетворилася на рекламожера

Пам’ятка для батьків

• Не залишайте увімкненим телевізор чи радіо у фоновому режимі, коли дитина перебуває в кімнаті. Якщо ви потребуєте музичного супроводу, ліпше увімкніть інтернет-радіо чи інший ресурс, який транслює музику без реклами. Спробуйте самотужки сформувати аудіоколекцію, що відображатиме ваші психічні стани, і слухайте її за нагоди.

• Ставтеся до рекламних роликів як до оповідей із повноцінним сюжетом. Обговорюйте їх із дитиною так, як і будь-яку іншу інформацію. Не прикривайтеся відмовками на кшталт «Це просто дурна реклама», «Це все нісенітниці», «Надивився(лася) реклами» тощо. Говоріть конкретно, що з побаченого чи почутого є обманом, навмисним згущенням барв, маніпуляцією тощо. Допомагайте дитині відокремлювати факти від намагань вплинути на її вибір.

• Спонукайте дитину не сприймати все однобічно. Якщо в ролику були прояви агресії щодо людей, тварин чи предметів із метою продемонструвати «крутість», успішність, винятковість кривдника, обов’язково поговоріть про почуття, які переживає той, кого пригнічують. Це дасть змогу дитині оцінити обидва боки інциденту. Зрештою вона не буде сліпо наслідувати дії того, хто представлений у вигіднішому ракурсі.

• Пропонуйте дитині шукати альтернативи. Творці реклами переважно прагнуть сформувати конкретний стереотип поведінки чи споживання продукту. Наприклад, перегляд ролика, у якому обмокують печиво в молоко, викликає у дитини бажання робити те саме. Розширюйте встановлені рамки. Розповідайте дитині, що вона сама може обирати, із чим їй смакуватиме печиво. Пограйте у пошук альтернатив. Наприклад: «У що ще можна обмокнути печиво? — У чай, у какао. — А в суп чи соус? А що можна обмокнути в суп? Навіщо продукти обмокувати в рідину?».

• Проводьте бесіди на тему здорового харчування. Звертайте увагу дитини на те, що автори реклами сухариків, газованих напоїв або чипсів наголошують на модності, однак жодним словом не згадують про шкідливий вплив цих продуктів на організм.

8 Поради для розумних батьків, як поводитися з дитиною, яка накапостила

• З’ясуйте, причини і мотиви вчинку дитини, перш ніж покарати її.

• Невдавайтесьдофізичногочитілесногонасильства—покараннямає бутисправедливимівідповідатиміріпроступку.

• Не карайте дитину, якщо підозрюєте її проступку, адже підозрілість немає нічого спільного зі справжньою вимогливістю.

• Некарайтедитинутоді, колисердиті, злічироздратовані, оскількиута комузбудженомуемоційномустанізазвичайможнапомилитися.

• Надавайте право карати тому з батьків чи вихователів, кому властивий більш спокійний та врівноважений характер.

• Незловживайтебатьківськоюабовиховноювладою—дотримуйтесь почуття міри, адже часті покарання втрачають дієвість. 

• Запропонуйтедитиніоцінитиїїпровинуйсамостійнопризначитипокарання. Утакийспосібвипривчатиметедитинуаналізуватиїївчинки йбутивимогливоюдосебе.

• Будьте милосердні—не забувайте, що ви теж були дитиною й капостили та вередували.

«Як провести час без гаджетів»

 Якщо ви хочете, щоб дитина відпочила від гаджетів, а ваша нервова система не здалася через гучні крики, психологиня Світлана Ройз на своїй сторінці у Facebook пропонує спеціальні активності. 

Вона назвала їх "Тихі ігри":

"Багатьом батькам доводиться часто говорити дітям – "не кричи, говори тихіше, рот закрий". 

Нам важливо пам'ятати – багато дітей мінімум до 6 років не вміють контролювати гучність своїх звуків", – попереджає Ройз.  

Пульт управління

На подушечках пальців дитини малюємо фломастером "кнопку гучності". Наприклад, на вказівному пальчику – червоним кольором ставимо крапку – голосніше, на безіменному – синім кольором – тихіше. 

Тренуємося, пропонуємо сказати слово, наприклад, "мама", або ім'я дитини, натискаємо кілька разів на пальчик – дитина говорить слово в залежності від "кнопки" і кількості "кліків" голосніше-тихіше. 

(Доводимо до найбільшої гучності, а потім, зупиняємо на потрібній). 

Коли дитина знову буде говорити голосніше, посміхаючись, доторкаємося до її "кнопки", або просимо, щоб вона сама доторкнулася.

Гра у "шпигунів", в мишок і кота

Мишка повинна тихенько, беззвучно пробратися і щось заздалегідь продумане у нас схопити.

Букви в рядок 

Від маленької до величезної. 

І навпаки, від величезної, до маленької. Просимо дитину дивитися на літери, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше звук і навпаки).

Кожні кілька годин – 2 хвилини тиші

Призначаємо дитину головною. 

Коли задзвенить будильник, вона подає всім сигнал – "Слухаємо тишу".

Пантоміма – гра "в крокодила"

"Але – обов'язково – домовляємося про час, коли можна кричати", – додає Ройз.

Як малювання впливає на розвиток дітей

Діти люблять малювати. У всіх країнах і суспільствах вони створюють картини, малюнки і розповідають історії за допомогою зображень, навіть якщо у них під рукою тільки палиця й пісок. Починаючи з однорічного віку й упродовж усього дитинства діти розфарбовують картинки, створюють усілякі реалістичні й фантастичні малюнки. Дитячі малюнки часто вражають батьків і психологів, які бачать у них ключ до пояснення індивідуальних якостей, особливостей емоційного й інтелектуального розвитку дитини.

Малюнки – це відображення творчості дитини, її почуття прекрасного. Малюючи, діти також розвивають логічне мислення, абстрактну уяву, оскільки вчаться відображати навколишній світ у двовимірному просторі, на папері. Малювання також розвиває просторову орієнтацію дитини, сприяє оволодінню точними науками, допомагає регулювати емоції під час стресу. Психолог Лев Виготський стверджував, що малюнки є частиною символічної системи комунікації, яка включає мову, читання й письмо. Система комунікації дитини розкривається в процесі її розвитку як особистості. У буквальному сенсі примітивні дитячі малюнки є проміжною ланкою між усними та письмовими формами мовлення.

Як батькам та вчителям навчити дитину малювати? Чи потрібно це робити? І у який саме спосіб? У художній школі дитину можуть навчити конкретних методів малювання. Але, крім цього, маленькі діти люблять гратися в кубики, розігрувати сценки або читати дитячі книги. Чи здатні ці заняття вплинути на вміння дитини малювати? Щоб знайти відповідь на це питання, американські психологи провели дослідження. Воно тривало 8 тижнів за участю 91 дитини дошкільного віку.

Дітей було довільним чином розподілено на три групи, у кожній із яких вони займалися певним заняттям: читали дитячу книгу, будували з кубиків або гралися в уявні рольові ігри. Водночас кожна група дітей малювала, і вчені досліджували вплив заняття дітей на їх навички малювати: художню майстерність, пізнавальні здібності тощо. Дитячі малюнки оцінювалися за п'ятьма критеріями: творчі здібності, художній талант, просторова складність, використання кольорів і використання образів людей у малюнках.

Дослідження засвідчило, що навички малювання в дітей (за всіма п'ятьма критеріями) протягом восьми тижнів покращилися. Діти, у яких навички малювання були спочатку вищими, показали більший прогрес у навчанні, хоча поліпшення навичок спостерігалося у всіх дітей. Із трьох занять найбільш корисним для розвитку навичок малювання виявилося читання книги: воно позитивно вплинуло на розвиток творчих здібностей, таланту та просторової складності. Група, у якій діти будували з різнокольорових кубиків, показала найбільший прогрес у використанні кольорів у малюнках. Рольові ігри найменше вплинули на розвиток навичок малювання, але в цій групі спостерігався найбільший прогрес при використанні образів людей у малюнках. Можливо, це було пов'язано з тим, що в рольових іграх на перший план виходять взаємини між людьми.

Чому читання виявилося оптимальним заняттям для розвитку навичок малювання в дітей? Психологи, які працювали з групою дітей, які читали книги, ставили маленьким учасникам дослідження багато запитань, пов'язаних з ілюстраціями. Психологи часто зупиняли процес читання, щоб поставити запитання про квіти, просторове розташування предметів і сюжетні елементи, зображені на малюнках. Потім дітям пропонувалося коротко відповісти на поставлені запитання або обговорити малюнок. Ілюстрації надзвичайно важливі в дитячій літературі, тому коли увагу дитини звертають на деталі цих ілюстрацій, вона краще розуміє, як повинен виглядати якісний малюнок. Розглядаючи стиль і сюжет ілюстрацій, діти змогли досягти прогресу в розвитку творчих здібностей, складності та реалістичності своїх малюнків. Іншими словами, діти перейшли від спостереження до створення власних малюнків.

Малювання пов'язане з розвитком пізнавальної, емоційної сфер і мовлення дитини, сприйняттям простору й навчанням точних наук. Тому батькам важливо знати, які види діяльності, крім формального навчання малювання, сприяють розвитку дітей. Описане дослідження показує, що батьки й учителі можуть використовувати читання ілюстрованих книг у процесі навчання дитини малювання.

Звертаючи увагу дитини на кольори, форми, елементи сюжету й загальне виконання книжкових ілюстрацій, ви можете поліпшити її майстерність у малюванні. Більшість психологічних досліджень на цю тему, які проводилися раніше, були присвячені інтерпретації змісту дитячих малюнків. Однак подальше дослідження того, які види діяльності допомагають дитині розвивати її навички, допоможе зрозуміти, як можна поєднати дозвілля дитини з її розвитком.

Вплив мобільних телефонів і планшетів на психіку дитини

Практично весь свій час сучасні підлітки проводять за екранами гаджетів. Тотальне захоплення дітей новими технологіями накладає певний відбиток на їх психіку і розвиток. Проте присутність гаджетів в житті тінейджерів не можна однозначно назвати негативною, адже у кожної медалі дві сторони, інформує UkrMedia.

iПокоління - так називають сучасне покоління підлітків, народжених після 2000 року, які фактично з пелюшок тримали в руках смартфон, а сторінку у Facebook і Instagram завели ще до того, як в школі перейшли в старші класи.

Сучасні технології кардинально змінили спосіб життя людей, а підростаюче покоління вже зовсім не схоже на попереднє: підлітки майже не гуляють на вулиці, не збираються великими компаніями на лавочках у дворах, не читають книги. Звичайно, не можна стверджувати, що спілкування повністю пішло з життя підлітків, але його стало набагато менше. Новий час висуває нові вимоги до організації людини, до його навичок і умінь, а це все позначається на розвитку дітей.

Змінюється активність структур мозку

Коли людина весь свій час проводить за комп'ютером або гаджетами, одні навички покращуються, а інші навпаки послаблюються. Так, наприклад, з-за того, що спілкування відбувається переважно в мережі за допомогою листування, підлітки стали втрачати навички емоційного інтелекту і здатності розпізнавати невербальні знаки, які становлять основну частину живого спілкування.

У живому діалозі ми майже 90% інформації доносимо до співрозмовника через жести, міміку, рухи - невербальні, яка часом «говорять» більше, ніж вимовлені слова. Але в соцмережах є тільки вербальний компонент спілкування. Тому сучасні підлітки можуть легко вербальними способами передати свої емоції і почуття, але при цьому з важкістю зчитують «неявні сигнали». А це призводить до того, що страждає розуміння між людьми.

Погіршення концентрації

Гаджети не тільки відволікають від якихось нагальних справ, вони також дають доступ до величезних масивів інформації. З одного боку, це добре, тому що підростаюче покоління має доступ до будь-яких знань, а, значить, може легко прояснити будь-яке питання. А з іншого боку, більше немає необхідності в тому, щоб конкретно вивчати якийсь аспект, ставати фахівцем вузького спрямування. Навіть не потрібно вчити навчальний матеріал перед контрольною, тому що смартфон в кишені або рукаві завжди підкаже правильну відповідь.

Швидке переключення уваги

Це один з плюсів iПокоління. У новий час приходять нові вимоги до умінь. Виникли нові професії, для яких потрібна здатність працювати з величезною кількістю інформації, швидко перемикатися з одного на інше, бути універсалом в багатьох областях і в усьому розбиратися потроху. Гаджети якраз надають таку можливість.

Самотність і інтровертированність

Весь світ в телефоні, ще більше світу в планшеті, а в ноутбуці цілий Всесвіт. Так навіщо кудись виходити, якщо все є в твоїй кімнаті?Сучасні підлітки проводять за гаджетами більшу частину дня. Живе спілкування замінюють мережевим. Часто занурені в свої думки і емоції. Воліють висловитися на своєму блозі, а не батькам або друзям. А тому багато часу проводять на самоті.

Шкідливий вплив інтернету

Інформація в мережі міститься найрізноманітніша. Є багато корисних баз знань, а є і відверто шкідливі ресурси.

Тінейджери юні і недосвідчені, інформацію, що приходить ззовні, вони сприймають некритично, а тому дуже схильні до впливу. Спам від зловмисників може стати причиною ряду суїцидів. На жаль, навіть з батьківським контролем, який діти зараз успішно ламають, неможливо повністю проконтролювати ті посили, що отримує дитина з інтернету.

Дві сторони однієї медалі

Звичайно, з одного боку, тісне життя з гаджетами - це погано, тому що травмує психіку підлітка. А з іншого - сучасний світ висуває нові вимоги, яким можуть найкраще відповідати тільки діти Покоління.

З перших днів дитині потрібно пояснювати, як користуватися мережею, скільки можна проводити часу за екранами гаджетів, як сприймати те, що відбувається в інтернеті. І тоді чадо зможе отримати користь з технологій. Це велике коло знань, безліч спеціалізацій, відповіді на всі питання, зв'язок з близькими людьми через кордони і відстань.

Чи потрібен дитині режим дня?

А що про режим кажуть фахівці здоров’я та розвитку – лікарі, психологи, педагоги?

З точки зору дитячих психологів, малюки почувають себе краще, коли мають щоденні рутини – регулярні, постійні, зрозумілі та передбачувані. Це дає їм відчуття комфорту, впевненості та здатності контролювати те, що відбувається навколо.

До того ж, саме через регулярні обов’язкові справи дитина набуває таких важливих соціальних навичок, як впевненість, самостійність та самоконтроль.

Лікарі б’ють на сполох через поширення дитячого та юнацького ожиріння та пов’язаних із надлишком ваги проблем зі здоров’ям. Вони наполягають, що батьки повинні з раннього дитинства підтримувати рутини, що формують здорові звички.

Так-так, саме рішення батьків, як проводити вільний час із дітьми, що їсти та пити і у якій кількості, мають найбільший вплив на майбутній рівень фізичної активності та харчові звички у молодої людини.

Ми розуміємо, що встановити ефективні та розумні рутини – неабияке завдання для батьків. Це вічний пошук балансу:

-між хаосом та безладом з негативними наслідками, які вони спричиняють на життя, і

-жорсткими правилами, які не дають дитині відчувати свободу, робити вибір та приймати самостійні рішення щодо організації свого життя.

Ми радимо мамам і татам уникати крайнощів. Визначте важливі справи, але дайте дитині можливість робити власні маленькі вибори. Складіть разом розклад дня з усіма справами: школою, секціями, прогулянками. Обов’язково заплануйте час на спілкування, на приємні для дитини заняття. Плануйте на місяць, тиждень та день. Не забувайте про свята та дні народження рідних та друзів.

Так з часом ви навчите дитину керувати власним часом, планувати на все життя вперед, а це дуже цінна навичка!

Приклади щоденних рутин:

1. Ранкові рутини, в тому числі гігієнічні процедури та збори до школи або садочка

2. Їжа,

3. Денний та нічний сон

4. Допомога у хатніх справах, прибирання у власній кімнаті

5. Навчання та виконання домашніх завдань

6. Гра та прогулянки

7. Творчість

8. Час на сімейне спілкування

9. Час на гаджети

Ранкові рутини на будні дні

Вранці важливо спокійно приготуватись до подій дня. Тому:

1. Подбайте про те, щоб необхідні для вранішніх зборів речі (одяг, шкільні) були напоготові.

2. Під час ранкових рутин дитину батькам важливо підбадьорювати дитину та бути позитивними! Вставайте раніше, щоб не поспішати, будьте лагідні та спокійні!

3. Обов’язково придумайте ритуал прощання – обійми, випроводжання до дверей, махання рукою – це дає дитині позитивне відчуття початку денних справ.

Ввечері

Для родини важливо збиратись разом за сімейним столом. Не вмикайте телевізор, краще поділіться враженнями дня. Обов’язково заохочуйте дітей брати участь у розмові, уникайте критичних коментарів, щоб діти звикли вільно висловлювати свої думки.

1. Дітям важливо лягати спати в один і той самий час і спати свою вікову норму (скоро підготуємо пост про вікові норми сна для школярів, чекайте)

2. Вечірні ритуали допомагають дітям заснути. Це можуть бути читання, розповідання історій, бесіди або пісні – біля 30 хвилин. Уникайте активних ігор та користування гаджетами перед сном.

3. Якщо дитина довго засинає (крутиться у ліжечку, занадто збуджена) або прокидається вночі, то до ритуалу засинання можна додати сенсорні елементи: повільний масаж від мами, обтяжені іграшки та ковдри. Це допоможе малюку заспокоїтися та зробить сон більш спокійним та міцним.

На вихідних

Дітям можна дозволити піти до ліжка трохи пізніше. Але час засинання не повинен відрізнятись від звичного більше, ніж на 1 годину – інакше можна порушити звичні фази сну і ускладнити пробудження. Вихідні це – час, коли сім’я може відчути свою єдність. Робіть разом закупи, відвідуйте театри, концерти, зоопарк, ходіть на активні прогулянки або у гості до друзів та родичів.

"Роль батьків у вихованні дітей"

Сім’я є незамінним, глибоко специфічним соціальним інститутом розвитку особистості. Протягом усього життя родина є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім’ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи її життєвий шлях у майбутньому. Саме в сім’ї закладаються основи ціннісно-мотиваційної сфери особистості, формується її характер.

Вплив сім’ї на розвиток особистості залежить від її складу, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків, часу і характеру спілкування кожного з них з дитиною, єдності чи суперечливості вимог до-неї, кола сімейних інтересів тощо. Особливе значення для розвитку особистості дитини мають наступні умови:

1. Батьківське тепло, взаємна повага в сім’ї, довіра до дитини. Моральний розвиток дитини можливий лише в сімейній атмосфері взаємної поваги і довіри Діти, які емоційно залежать від батьків і відчувають до них велику прихильність, виростають більш совісними в порівнянні з тими, хто не знав таких відносин. Довірливі, щиросердечні стосунки сприяють тому, що діти поважають батьків, захоплюються ними і прагнуть бути схожими на них, що в кінцевому рахунку формує в них позитивні моральні якості. Діти, які відчувають турботу, любов і довіру батьків, вчаться так само ставитися до інших. Підлітки, які живуть в атмосфері ворожості і нерозуміння, хоча й бояться своїх батьків, але переймають їхні негативні риси.

2. Частота й інтенсивність спілкування батьків з дітьми. Те, в якій мірі дитина ідентифікує себе з одним із батьків, залежить від частоти, інтенсивності і близькості їхнього спілкування. Для сина, що проводить більше часу і батьком, вплив останнього буде вирішальним. Аналогічно, дівчинка, якій бпижче товариство матері, скоріше ідентифікує себе саме з нею Завдяки частому й інтенсивному спілкуванню з батьками (особливо якщо воно демократичне) дитина переймає і засвоює батьківські цінності та норми. Однобічний авторитарний вплив батьків веде до більш слабких емоційних зв’язків з дітьми і знижує ефективність виховання.

3. Сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками

Сімейна дисципліна впливає на моральний розвиток дітей, коли проводиться в життя не хаотично, а послідовно; коли підтримується за допомогою довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю; коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність чи деспотизм.

Одним з найважливіших аспектів дисципліни є послідовність дій батьків та їхня взаємна узгодженість Непослідовність вимог створює в сім’ї нестабільну, нервову обстановку, що, природно, не сприяє моральному розвитку дітей, а іноді призводить до їх ворожості і навіть протиправних вчинків.

Батьки, які надають перевагу методу переконування і порадам, справляють більш позитивний вплив, ніж ті, хто суворо контролює дітей. Використовуючи методи, спрямовані на розуміння і внутрішнє прийняття певних цінностей, батьки домагаються їх засвоєння дітьми. Пояснення і заохочення з метою направити чи виправити поведінку дитини сприяють моральному розвитку, у той час як фізичні покарання і постійні дорікання призводять нерідко до антисоціальної поведінки і правопорушень.

Батьки, що покладаються на каральні методи, не досягають справжньої мети: формування у дітей совісності, уміння плідно спілкуватися і взаємодіяти з навколишніми. Жорстокі покарання, особливо на тлі негативних у цілому відносин, ведуть до того, що дитина виростає черствою, байдужою, недисциплінованою. Замість того щоб виховати чуйність, такі методи послаблюють чутливість, діти звикають боятися і ненавидіти, вони не хочуть піклуватися про інших, не прагнуть заслужити схвалення. Підлітка можна змусити підкоритися, але як тільки загроза покарання ззовні зникає, його поведінка стає потенційно антисоціальною.

Зайва поблажливість з боку батьків також веде до відставання в соціалізації і моральному розвитку дитини, оскільки дітям не допомагають учитися контролювати себе При відсутності зовнішнього регулювання дитина залишається мов би поза мораллю Дітям необхідне батьківське керівництво. Без нього вони можуть вирости “зіпсованими” і швидше за все будуть зазнавати репресій з боку ровесників за відсутність поваги до інших людей, самоконтролю, витримки, внутрішнього стрижня.

4. Приклад батьків

Важливо, щоб батьки самі були моральними людьми, якщо вони прагнуть прищепити своїм дітям моральні норми і цінності. Багаторічні дослідження дорослих, які у підлітковому віці були засуджені за антигромадську поведінку, свідчать, що в період становлення на них найсильніше вплинула антисоціальна поведінка батьків.

На жаль, є родини, де складаються несприятливі умови для виховання дитини. До них належать сім’ї, уражені алкоголізмом, з аморальною поведінкою батьків, низьким культурним та освітнім рівнем, поганими житловими умовами та недостатнім матеріальним забезпеченням, конфліктністю у взаєминах між членами родини. До неблагополучних зараховують і зовні благополучні родини, у яких систематично припускаються серйозних помилок в сімейному вихованні внаслідок несприятливих взаємин між членами родини, педагогічної неосвіченості, низького рівня педагогічної культури. Діти з таких сімей, незважаючи на матеріальний “достаток, виростають озлобленими, замкненими, з порушеною вольовою активністю.

У деяких сім’ях батьки цікавляться лише успішністю дітей у школі. Питання морального виховання, поведінки дітей, взаємин із товаришами, статусу їхньої дитини в класному колективі таких батьків не хвилюють.

Ні про які контакти у стосунках батьків і дітей не може бути і мови у сім’ях, де переважає надмірна суворість у ставленні до дитини, застосовуються антипедагогічні засоби впливу. Деякі батьки не враховують вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхніх інтересів, здібностей. Особливо гостро це відчувається, коли діти переходять у підлітковий вік. У таких родинах дитина почуває себе чужою, страждає від браку взаєморозуміння з батьками.

Найбільш поширеними помилками сімейного виховання є невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання, неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім’ї, а також впливу сім’ї і школи, вчителя. Ці помилки часто не усвідомлюються батьками, і тому виправлення їх вимагає

«Діти і вогонь»

Більшість нещасних випадків з дітьми можна запобігти, передбачаючи все, що може зробити дитина, створивши необхідні умови для безпечної життєдіяльності. У рамках суспільного дошкільного виховання неможливо вирішити весь коло проблем, пов'язаних з безпекою дитини, тому велика роль у цьому питанні належить батькам. Сила і стійкість сімейних впливів пов'язана з тим, що вони постійні і тривалі, повторюються в різноманітних життєвих ситуаціях. У родині є об'єктивні можливості включення дітей у побутову господарську діяльність, де і купуються навички безпеки. Дітям дуже подобається повторювати дії дорослих - це допомагає їм самим відчути себе дорослими.

Чомусь притягальною силою володіє для дітей вогонь. Спостерігаючи за тим, як користуються вогнем старші - запалюють газову плиту, розводять вогонь у печі, спалюють сміття, -діти хочуть, щоб їм дали спробувати, скажімо, розпалити багаття або запалити сірник.

Якщо поблизу трапляється пожежа, дитину так і тягне піти подивитися на вогонь, тому дуже важливо, щоб діти запам'ятали з малих років: із вогнем погані жарти, так як він легко може вийти з-під контролю і стати по-справжньому небезпечним. Маленьким дітям не можна грати з запальничкою і сірниками: від однієї випала з рук запаленого сірника або спалахнув коробка станеться пожежа, який охопить килим, фіранки, меблі і, нарешті, всю квартиру, а переляканий дитина просто втече. Ось чому в руках маленьких дітей вогонь особливо небезпечний.

Коли дитини старшого дошкільного віку вчать поводитися з вогнем або коли він просто стоїть біля запаленої плити, поруч обов'язково повинен бути хто-небудь із старших і уважно спостерігати за ним, щоб не трапилося біди.

Треба пам'ятати, що причиною пожежі можуть стати не лише дитячі пустощі з сірниками, запальничками, свічками, але й несправна електропроводка, не вимкнений з електричної мережі електроприлад (чайник, праска, фен, телевізор).

Електричний струм, що змушує працювати прилади, - наш помічник, але він може бути небезпечним і навіть викликати пожежу. Запах горілої гуми, паруючий проводок, що нагріваються при роботі розетка і вилка, проскакивание іскри під час увімкнення та вимкнення вилки з розетки - все це може призвести до пожежі.

Ось деякі правила, які треба дотримуватися:

Йдучи з дому, закрийте газові конфорки, вимкніть з розеток всі електроприлади, погасіть світло.

Не користуйтеся несправними електроприладами і проводкою.

Вставте заглушки на розетки.

Не накривайте лампи і світильники тканиною або папером.

Не дозволяйте дітям гратися біля новорічної ялинки з петардами, бенгальськими вогнями, хлопавками.

Влаштовуйте феєрверки на вулиці подалі від житлових будинків.

Не зберігайте на кухні легкозаймисті рідини (бензин, гас, лаки, фарби, ацетон, спирт, рідкі олії). Їх слід зберігати в спеціальних пляшках або банках в металевому шафі і подалі від вогню.

Якщо в будинку є піч, то ввечері, перед сном, загасіть вогонь повністю.

Не сушіть білизну над газовою плитою.

Між педагогами та батьками має бути повне взаєморозуміння, так як різні вимоги, що пред'являються дітям в дошкільному закладі і вдома, можуть викликати у них розгубленість, образу або навіть агресивність.

З допомогою гри  пропонується

 дітям наступний алгоритм поведінки:

Якщо в будинку щось загорілося -

швидко піти або вибігти з кімнати або квартири, розповісти про це дорослим і просити їх зателефонувати за телефоном « 01», мамі на роботу;

подзвонити з телефону-автомата по телефону «01» і сказати, що в будинку пожежа, при цьому обов'язково треба назвати свою домашню адресу.

Якщо в квартирі багато диму -

низько пригнувшись, рухатися до дверей, прикриваючи ніс і рот мокрою хусткою, рушником; загорівся одяг - падати і, катаючись, збивати вогонь.

50 обов'язкових завдань для дошкільника на

карантині

Вивчаємо дні тижня. Це завдання навчить дитину розрізняти дні тижня та пов’язувати їх із такими поняттями, як «вчора», «сьогодні», «завтра». Під час виконання завдання дитина вчитиметься орієнтуватись у часі, розвиватиме увагу, пам’ять та творче мислення.

Який малюнок наступний. Цей комплект завдань є відмінним помічником у розвитку логічного мислення дитини, адже під час його виконання вона використовуватиме такі логічні прийоми, як аналіз, синтез, порівняння тощо, визначатиме певні принципи та робитиме обґрунтовані умовиводи.

Вивчаємо місяці й пори року. Це завдання допоможе дитині вивчити правильну послідовність місяців року та запам’ятати, які з них належать до календарних весни, літа, осені й зими, а також запам’ятати, за яким порядком змінюють одна одну різні пори року.

Читаємо по складах: завдання. У цьому комплекті завдань застосовується комплексний підхід до навчання читання, адже завдання ілюструє слово, що поділено на склади. Виконання завдання вимагатиме від дитини залучення логіки, зорової пам’яті та просторового уявлення.

Тренуємо логіку: «Житла тварин». Це завдання призначене для маленьких дітей. Воно дозволить потренувати логічне мислення, покращити навички мовлення, збагатити словниковий запас, а також сприятиме розвитку дрібної моторики.

Тренуємо пам’ять. Цей комплект завдань стане одним із засобів тренування зорової пам’яті вашої дитини, а також познайомить її із різноманітними предметами навколишнього світу.

Знайди пару (розвиваємо логіку). Цей комплект завдань покликане сприяти розвитку логічного та абстрактного мислення дитини, а також її уваги та пам’яті. У завданні надано десять малюнків із зображенням різних предметів, розташованих у два стовпчики, але безсистемно. Дитині необхідно з’єднати їх таким чином, аби утворилося п’ять пар.

Домалюй відсутні частини малюнка. Цей комплект завдань допоможе дитині розвинути спостережливість і кмітливість, логічне та творче мислення, уміння робити умовиводи (індуктивні та дедуктивні) й ретельно аналізувати сюжетні елементи запропонованого зображення.

Вивчаємо різні погодні явища. Це завдання дозволить познайомити дитину із різними погодними явищами, потренувати її уяву, фантазію й асоціативне мислення, а також дрібну моторику та вміння підбирати потрібні кольори.

Тренуємо логіку: «Дороги й транспорт». Це завдання дозволить потренувати логічне мислення, покращити навички мовлення та збагатити словниковий запас, а також сприятиме розвитку дрібної моторики.

Вивчаємо чотири частини доби (хлопчик). Це завдання допоможе дитині краще зрозуміти таку одиницю вимірювання часу, як доба та її загальноприйнятий поділ на чотири частини – ранок, день, вечір, ніч, дасть можливість повторити, скільком годинам вона дорівнює, та порозмовляти про щоденні події в житті дитини, що відбуваються в кожній з її частин.

Навчальна розмальовка «У пошуках цифр». Це завдання допоможе дитині вивчити цифри від 0 до 9-ти в цікавій і творчій формі. Для цього їй пропонується малюнок, на якому «заховалися» цифри, при цьому кожна цифра слугує елементом зображення.

Знайди схожі предмети. Цей комплект завдань допоможе навчити дитину робити логічні висновки. Дитині необхідно уважно проаналізувати властивості та належність намальованих предметів до певної категорії та вибрати серед них ті, що мають щось спільне або іншим чином пов’язані між собою, пояснивши при цьому хід власних думок.

Кошик з одягом: будуємо словосполучення та розмальовуємо. Це завдання допоможе дитині розвинути навички читання та навчитися правильно будувати словосполучення іменників з прикметниками. Дитині пропонується поєднати назви одягу з відповідними кольорами, а потім розмалювати зображення предметів одягу у вибрані кольори.

Навчальна розмальовка: цифри. Цей комплект завдань допоможе дитині в незвичній і цікавій формі навчитись писати цифри. Оскільки кожне завдання має форму розмальовки, у якій цифри слугують важливим елементом зображення, дитина сприйматиме навчання як приємне заняття.

Водоспад доброти: здійснюємо добрі вчинки. Це завдання посилить мотивацію дитини робити добрі справи, виховуватиме в ній бажання допомагати іншим та доброзичливість. Це завдання – чудова можливість навчитися ставити перед собою цілі та досягати їх.

«Пара без пари»: тренуємо увагу. Цей комплект завдань допоможе дитині потренувати увагу та зорову пам’ять. У ньому даються 20 однакових фігур з різним орнаментом. Виконуючи завдання, дитина краще запам’ятає таку геометричну фігуру, як коло, та познайомиться з різними формами, зможе покращити дрібну моторику й зорово-моторну координацію.

«Дні тижня»: розташовуємо за порядком. Це завдання дасть змогу дитині в цікавій і ненав’язливій формі повторити назви днів тижня та їх порядок. Виконуючи завдання, дитина зможе запам’ятати правопис відповідних слів і порядкові номера днів тижня, розвиватиме навички читання, увагу, пам’ять, а також дрібну моторику та координацію рухів.

Графомоторні навички: тварини. Цей комплект завдань створено з метою комплексного розвитку дитини, адже його виконання дозволяє набувати й тренувати графомоторні навички, зорово-рухову координацію та розвивати різні функції уваги.

Скопіюй фігури. Цей комплект завдань допоможе дитині розвинути зорово-моторну координацію, просторове мислення та дрібну моторику. Воно містить шість фігур-зразків (на 6 точок кожна). Дитині пропонується відтворити ці фігури за опорними точками.

З’єднуємо половинки фруктів та ягід. Цей комплект завдань допоможе дитині збагатити свої знання про фрукти та ягоди, розширити кругозір та збільшити словниковий запас. До того ж виконання завдання сприятиме розвитку уваги, пам’яті, логічного мислення, а також тренуватиме дрібну моторику та зорово-моторну координацію.

Розповідь у картинках: тренуємо логіку. Цей комплект завдань дозволить розвивати логічне мислення та мовлення дитини, тренуватиме її увагу та розумове зосередження. Пронумерувавши малюнки, бажано в подробицях розповісти зображену історію. Якщо дитина матиме бажання, вона може наостанок все розмалювати.

Сортуємо за категоріями «зима» і «літо». Це завдання допоможе дитині навчитись аналізувати та сортувати картинки відповідно до  певних категорій. Дитині дається 12 різних малюнків, на яких зображені предмети одягу, а також предмети користування в зимовий або літній період. Треба вирізати їх і розсортувати за категоріями «зима» і «літо».

Знайди риму (українська мова). Чи знає ваша дитина, що таке рима і чи може підібрати риму до певного слова? Цей комплект з 8 завдань допоможе дитині зрозуміти, яким чином римуються слова, і розвинути почуття рими.

Учимось рахувати до десяти: розмальовка. Це завдання допоможе дитині в цікавій і наочній формі потренувати математичні навички рахунку до десяти та правильного написання цифр. Виконання завдання допоможе дитині зрозуміти співвідношення понять «цифра» та «число», що матиме велике значення при подальшому вивченні математики.

Рахуємо яблука й тренуємо увагу. Цей комплект завдань допоможе дитині потренувати довільну увагу, навички рахування до десяти й уміння писати відповідні цифри й числа, а також дрібну моторику, зорово-моторну координацію й допоможе повторити основні кольори.

Веселі гусенички – учимось рахувати до 10-ти. Це миле й симпатичне завдання допоможе дитині в приємних умовах навчитись рахувати до десяти та писати цифри. Дитина повторюватиме та закріплюватиме бажану математичну навичку, тренуючи при цьому дрібну моторику та зорово-моторну координацію.

Учимо українську абетку за малюнками. Це завдання допоможе дитині в цікавій формі згадати літери української абетки, навчитись визначати перші звуки в словах і писати відповідні літери. Завдання пропонує розглянути різні малюнки тварин і предметів, сказати, хто або що зображено на кожному з них, і написати початкову літеру кожного слова.

Малюємо за українським алфавітом. Цей комплект завдань допоможе поєднати вивчення українського алфавіту з тренуванням дрібної моторики та зорово-моторної координації під час малювання та розмальовування наданих зображень.

Невгамовні чоловічки: тренуємо увагу. Це завдання допоможе дитині розвинути навички порівняння, навчитись аналізувати групи зображень та виокремлювати серед них однакові. Виконуючи його, дитина розвиватиме просторове мислення й довільну увагу.

Знайди схожі предмети. Цей комплект завдань сприяє розвитку логічного мислення та здатності дитини робити узагальнення. За його допомогою батьки можуть познайомити дитину з таким поняттям, як «аналогія», адже, виконуючи кожне завдання, саме за аналогією дитина вчитиметься робити потрібні висновки, основою для яких слугуватиме схожість предметів за певною ознакою.

Розмальовка «Барвиста закономірність». Це завдання сприятиме розвитку логічного та просторового мислення, а також уваги та дрібної моторики дитини. У завданні пропонуються вісім рядків із квітами, які треба розмалювати, але зробити це треба за певним алгоритмом.

Розмальовка «Перші літери». Це завдання допоможе дитині пригадати деякі літери української абетки (В, Г, З, М, С, П), усвідомити взаємозв’язки між звуками та літерами. Також дитина потренує зорове та слухове сприйняття, дрібну моторику та уважність.

Учимо українську абетку за малюнками. Це завдання допоможе дитині в цікавій формі згадати літери української абетки, навчитись визначати перші звуки в словах і писати відповідні літери. У якості додаткового завдання можна запропонувати дитині назвати відсутні літери.

Збери слово. Цей комплект завдань вдало поєднує в собі елементи гри, головоломки та навчання, й покликаний допомогти дитині набути навичок читання та правопису слів, роблячи це у цікавій формі, із залученням уваги, мислення й трішечки кмітливості.

Сортуємо на «холодне» і «гаряче». Це завдання створено для дітей, які вчаться аналізувати оточуючий світ і систематизувати отриманні знання про нього. У завданні дванадцять зображень, які треба вирізати та розсортувати за категоріями «холодне» і «гаряче.

Розвиваємо увагу, шукаючи фруктовий код. Це завдання допоможе дитині навчитися зосереджувати свою увагу на потрібному об’єкті. Дитині необхідно знайти та обвести у рядках зазначену послідовність фруктів. У процесі виконання завдання у дитини формуватиметься стабільна, сконцентрована і стійка увага, розвиватиметься логічне та просторове мислення.

Орієнтуємось у просторі. Цей комплект завдань допоможе дитині краще орієнтуватись у просторі, визначати місце та положення об’єктів, сприятиме розвитку творчих здібностей. Під час виконання завдання дитина зможе поринути у світ дитячої фантазії, придумати історію про те, що зображено.

Зима: знайди відмінності та розмалюй. Це завдання-розмальовка допоможе дитині розширити уявлення про зиму та розвинути навички порівняння. Воно містить два малюнки на зимову тематику, що, на перший погляд, нічим не відрізняються. Насправді ж малюнки мають 10 відмінностей, які потрібно відшукати та розмалювати.

Уважний пастух. Рахуємо та порівнюємо. Завдання допоможе дитині опанувати рахунок до 10, формувати навички порівняльного аналізу, розвивати увагу та кмітливість. Дитині пропонується розглянути та порівняти два схожих малюнки.

Розмальовка «12 місяців». Це завдання-розмальовка не тільки допоможе потренувати дрібну моторику, увагу, покращити вміння підбирати різні кольори й навіть покращити навички читання, а й познайомить дитину з характерними особливостями кожного місяця, відповідними народними прислів’ями та приказками, а також зі щорічними святами, що припадають на цей місяць.

Веселе сортування для дітей. Цей комплект завдань покликаний навчити дитину сортування та категоризації, а також розширити її кругозір і збагатити словниковий запас. Кожне завдання пропонує дитині певні категорії, відповідно до яких вона повинна розкласти надані малюнки предметів або живих істот.

Вчимось визначати погоду. Пропоноване завдання допоможе дитині розвивати елементарні уявлення про природні явища та сезонні зміни в природі. Виконуючи завдання, дитина вчитиметься помічати особливості природних явищ, орієнтуватися у порах року, їх прикметах, характерних ознаках

Розумний акваріум. Розвиваємо логіку. Пропоноване завдання допоможе дитині розвивати гнучкість, логічність мислення, винахідливість і терпіння. Дитині пропонується домалювати мешканців акваріума в порожніх комірках, відповідно до зазначеного напрямку та кольору.

Прибираємо галявину, сортуємо сміття. Це завдання допоможе дитині зрозуміти основи екологічного природокористування, усвідомити важливість дотримання правил природоохоронної поведінки. Дитині пропонується допомогти прибрати сміття на лісовій галявині.

Вивчаємо фразеологізми: порівняння в малюнках. Пропоноване завдання допоможе дитині навчитися вживати фразеологізми, збагатити словниковий запас. Дитині пропонується дописати словосполучення й з’єднати їх із відповідними малюнками.

Вивчаємо геометричні фігури. Цей комплект завдань допоможе ознайомити дитину з геометричними фігурами, розвиватиме просторову уяву, навички письма, навчить упізнавати елементи геометрії в повсякденному житті.

Шукаємо предмет без пари: ялинки. Такий комплект завдань допоможе дитині розвинути логічне мислення, увагу й кмітливість, творчі здібності. Дитині пропонується знайти й обвести малюнок, у якого немає пари. Пару для знайденого предмета можна домалювати.

Написання цифр від «1» до «10». Цей комплект завдань - перший крок до вивчення написання цифр від одного до десяти та рахунку. Завдання також сприяють здобуттю дитиною навичок дрібної моторики.

Числові лабіринти: цифри та числа від 1 до 20. Цей комплект завдань закріплюватиме знання цифр та чисел. Роздрукуйте завдання і попросіть дитину прокласти шлях лабіринтом цифр. Від кожної цифри до наступної є тільки один правильний напрямок, що необхідно позначити, намалювавши стрілки або замалювавши всі квадратики у порядку від одного до десяти або від одного до двадцяти.

10 речей, які треба знати дітям, аби бути в безпеці

Для дошкільнят

Дитині дошкільного віку важливо знати:

1. Своє ім’я та прізвище, імена та прізвища мами й тата.

2. Домашню адресу.

3. Хто першим заходить у ліфт (дорослий) і хто виходить (дитина).

4. Чужим двері не відкриваємо – кличемо дорослих. 

5. Не перебивати старших та прислухатись до їхніх порад.

6. Що робити, якщо раптом загубився: щонайменше – залишитись на місці, не втікати, аби дорослий міг знайти. Якщо ви йдете в багатолюдні місця, на дитині має бути браслет із телефоном мами або тата.

7. У чужих людей їжу, іграшки, будь-які речі брати не можна.

8. Якщо хтось чужий намагається забрати з майданчика, кажучи, що батьки чекають поруч, запитуй пароль (його треба узгодити з дитиною).

9. Мити руки після вулиці.

10. Завжди питати дозволу, коли хочеться взяти чуже.

Подбайте спершу про себе та ще 9 дієвих порад для батьків на карантині

У час карантину діти особливо потребують нашої дорослої мудрості і підтримки, щоби перейти через усі ці виклики пандемії та карантину. Це теж нагода для нас стати ближчими і допомогти нашим дітям зростати, ставати сильнішими у випробуваннях та більш співчутливими. 

1. Як не парадоксально, але, щоби допомогти дітям, насамперед маємо потурбуватися спершу про себе. Бо якщо ми виснажені, знервовані і роздратовані – нам буде важко дати відчуття підтримки і безпеки нашим дітям. Це як правило, яке нам нагадують кожного разу у літаку – дорослі мають спершу вдягнути кисневу маску самі. Тож не забуваймо про базові кроки турботи про власне психологічне благополуччя – взаємопідтримка, зв’язок з цінностями, інформаційна гігієна, планування дня, фізична активність, сон і здорове харчування, ресурсні активності та інше.

2. Спілкуватися на теми, які хвилюють дітей. Дітям важливо, що ми їх слухаємо. Що чуємо – їх думки, питання, почуття. Ділимося з ними теж своїми відчуттями. Говоримо про усе, що їх хвилює. Від найпростішого – про коронавірус, карантин, школу, поїздку літом на море; до питань, на які не так легко знайти добру відповідь – про смерть і чому так усе в світі відбувається… Дітям важливо, що ми говоримо з ними чесно і зрозуміло. І не вдаємо, що знаємо відповіді на усі запитання. Їм надзвичайно важливо, що вони можуть говорити з нами про усе, довірити нам свій внутрішній світ. І що ми поруч.

3. Допомогти дітям зрозуміти, чому важливий карантин і всі заходи, які він включає – та здійснювати їх. Це дає дітям розуміння, чому важливі ті чи інші дії, чому мають сенс обмеження. Це дає їм відчуття повного контролю над ситуацією, долучення до спільних дій, щоби подолати пандемію.

4. Бути прикладом для дітей. Більшість навиків діти вчаться від нас не завдяки лекціям, а через те, що бачать, як ми живемо. Адже ми вчимо їх як батьки найважливішого – мистецтва життя. Тож, саме час для майстер класів. Про те, як долати труднощі, як бути підтримкою, як відпускати те, що від нас не залежить, і фокусуватися на тому, що в наших силах; Як не впадати у відчай, а навпаки вміти піснею, жартом, дією підняти настрій собі та іншим; Як бути творчими і заповнити день змістовними активностями в жорстких умовах карантину. І список цей можна ще довго продовжувати. Багато найцінніших уроків ми здобуваємо під час найбільших випробувань. І не потрібно бути ідеальним – ми можемо бути добрим прикладом, як вміти визнати помилку, вибачитися, виправити ситуацію.

5. Розповідайте дітям казки та історії, разом читайте, дивіться та обговорюйте гарні мультфільми та фільми. Саме через казки та історії дітям передається мудрість – розуміння життя, себе, цінностей. Казки і історії дають дітям модель, як потрібно давати собі раду з різними труднощами та випробуваннями – через ідентифікацію з героями, дитина плекає певні особистісні якості. Пам’ятайте, що не менш важливі є історії з вашого життя, інших людей – так дитина отримує важливий досвід. Не менш важливим є обговорювати усе почуте і побачене, допомагати дитині знаходити у цьому мудрість, а тоді втілювати її у життя.

6. Допомагати дітям у організації часу та плануванні дня. Це важливий навик. Потрібно допомогти дітям в умовах відсутності шкільного розкладу і організованого ритму дня – планувати свій день, вибудовувати певний ритм, включати в день усі важливі складові (навчання, фізичну активність, хобі, соціальний час, домашні обов’язки, відпочинок…) – і його дотримуватися. Звісно, чим молодші діти – тим більше цієї організації часу і середовища лягає на нас, чим старші – тим більше ми допомагаємо їм розвивати навички самоорганізації. Але це вкрай важливо, бо дає і відчуття безпеки, і вчить самоорганізації та допомагає в навчанні.

7. Наповнюйте разом дні ресурсними активностями. Розділена радість зв’язує стосунки, є найкращим способом відновлення від стресу, джерелом енергії. Тому різноманітні ігри та інші спільні активності є дуже на часі. Читати разом книжку. Бавитися у хованки. Дивитися гарний фільм. Готувати їсти. Бавитися у ресторан чи перукарню. Малювати. Зробити домашній театр. Дивитися на хмари. Перелік можна довго продовжувати.

8. Пам’ятайте про дисципліну. Її ніхто не скасовував на час карантину. І діти мають розуміти, що є певні правила, які забезпечують безпеку і нашу відповідальність одне за одного, а відтак є наслідки за їх порушення. Це дуже важливо, оскільки в часі стресу, ми дорослі часто можемо втратити певну послідовність, зменшити вимоги до того, що робить дитина (бавиться цілий день у планшеті – чудово, не заважає нам працювати з дому). Дисципліна – не про покарання (хоч і може включати негативні наслідки). Дисципліна – про розвиток самоконтролю і відповідальності за себе та інших.

9. Бути підтримкою дітям у щоденних завданнях. З огляду на карантин ми, батьки, великою мірою стаємо зараз і класними керівниками, і вчителями з фізкультури, і математики, тощо. Звісно, це непросто. І ці завдання нам треба виконувати мудро і спокійно. Бо врешті-решт, суть не лише у тому, що дитина навчиться додавати десяткові дроби (а це безумовно важливо), але й у тому, що вона матиме досвід – що ви поруч і ви вірите в неї. І ви, попри математику, матимете з дитиною ще й гарну розмову про те, що треба вчитися не стільки заради оцінок, а знань і бажання пізнати цей світ. Ще про те, що помилятися не страшно і що ми маємо різні здібності і таланти. Можна розповісти щось зі свого життя, а у відповідь почути від дитини історії про її школу. І посміятися щиро разом, помріяти. Стати частиною процесу вибору дитиною майбутньої професії. 

10. Залучати дітей до турботи про інших. Те, що ми не можемо відвідати бабусю, не означає, що ми не можемо підтримати її – дзвінком, добрим словом, відеопосланням, надісланим фото малюнку. І бути вдома, це не означає бути на курорті, де батьки готують їсти, подають, миють посуду, складають план розваг на день. Діти мають бути долучені до спільних зусиль, вони повинні мати свою частку домашніх обов’язків. Не лише одержувачами турботи, але й турбуватися про інших … Саме так вони зростатимуть у любові.

Як зацікавити дитину грою

Гра - один з важливих видів діяльності дитини, яким він займається самостійно. Гра сприяє психічному і фізичному розвитку малюка. Для того, щоб дитина грала з задоволенням, її потрібно зацікавити грою. Іноді у дитини відсутній інтерес. Наявність великої кількості іграшок не гарантує, що у дитини буде бажання грати. А ось їх недолік розвиває активне і образне мислення. Буває, що дитина просто не знає, як використовувати ті чи інші іграшки, і тоді у нього теж не з'являється бажання грати з ними.

Давайте подивися, як батьки можуть допомогти дитині. Для цього Вам знадобиться докласти зовсім небагато зусиль, але зате результат вас порадує і принесе багато радості і задоволення вашому малюку.

Почнемо з самого простого. Пам'ятайте про те, що речі, які здаються Вам такими елементарними, не завжди є такими для дитини. Тому обов'язково зберіть разом піраміду і пограйте з транспортом, щоб малюк зрозумів, що і як влаштовано, і як можна з цим грати.

Зверніть увагу, що діти у віці двох-трьох років дуже люблять повторювати все за батьками і грають з побутовими предметами. Ось де потрібно застосувати сюжетно-рольову гру. Придбайте для свого малюка іграшковий порохотяг, плиту, телефон, праску і багато іншого. У той час, коли Ви займаєтеся домашньою роботою, дитині так само буде чим зайнятися - адже він буде грати.

У три-чотири роки дитина любить ігри за участю дорослих або таких ж, як і він, дітей - це так звані парні ігри. Наприклад, продавець і покупець. Під час гри ви можете розповісти про роботу продавця і як потрібно поводитися в магазині.

З дітьми у віці 5-6 років можна пограти в настільні ігри. Вони розвивають кругозір і посидючість.

Якщо дитина відмовляється від ігор, спробуйте зіграти в сюжетно-рольову гру. Для цього вам потрібно зрозуміти, що саме цікавить Вашу дитину і відштовхуватися від цього. Так, спокійні і повільні діти не люблять грати в квача, але зате з задоволенням малюють і ліплять.

Не потрібно грати замість дитини. Зачекайте, поки вона проявить ініціативу сама. Ви тільки вчитель, помічник і провідник.

«Чи обов’язково дотримуватися

певного режиму дня»

П'ятнадцять порад батькам дошкільнят

Дошкільнята відрізняються своєю невгамовною енергією і цікавістю. І це тримає їх батьків у постійній напрузі. У цей період діти багато дізнаються і набувають багато нових навичок. Це звучить прекрасно, але батьки дошкільнят знають, як важко впоратися з дітьми, які й хвилини не можуть всидіти на одному місці.

Розглянемо кілька порад для батьків дошкільників.

1. Допомагайте дитині розвивати комунікативні навички

Навички спілкування для дошкільнят не менш важливі, ніж для старших дітей. Чим краще у дитини розвинені комунікативні навички, тим краще вона зможе жити з однолітками і вихователями в дитячому саду.

2. Навчіть дитину слухати

Всі ми добре знаємо, як важко буває сконцентрувати на чомусь увагу дитини. Однак в дитячому садку їй доведеться брати участь у різних заняттях: співати, малювати, слухати пояснення вихователя тощо. Усе це вимагає від дитини посидючості та уваги. Уміння слухати допоможе дитині брати активну участь у різних заходах у дитячому садку.

3. Навчіть дитину працювати в команді

Коли дитина йде в дитячий садок, вона лише кілька годин на день проводить вдома, а весь інший час знаходиться поруч з ровесниками і вихователями. Заняття в дитячому садку вимагають від дитини командної роботи. Цей навик можна розвинути у дитини вдома за допомогою різних ігор.

4. Навчіть дитину дотримуватись вказівок

У ранньому віці ми вчимося чогось нового, дотримуючись інструкцій та вказівок. Однак дитині буде важко чогось навчитися, якщо вона не знає, як дотримуватись вказівок. У дитячому садку дитина отримує вказівки від вихователя і таким чином розвиває нові навички. Навчіть дитину дотримуватись інструкцій, граючи з нею в ігри. Давайте дитині веселі завдання і беріть участь в іграх разом з нею.

5. Навчіть дитину користуватися канцелярським приладдям

У дитячому садку дитина вчиться працювати з олівцями, кольоровою крейдою, ножицями, фломастерами тощо. Малюйте разом з дитиною вдома, щоб навчити її користуватися цими предметами. Також навчіть дитину писати букви і цифри.

6. Заохочуйте в дитині самостійність

Удома ви допомагаєте дитині мити руки до і після їжі, чистити зуби, зав'язувати шнурки тощо. Але, коли дитина йде в дитячий садок, ви не можете постійно бути поруч з нею. Заохочуйте її проявляти самостійність: привчіть її до того, щоб вона сама мила руки, вмивалась тощо. Це вселяє в дитину почуття відповідальності і незалежності. Цей їй обов'язково стане в нагоді в найближчому майбутньому.

7. Встановіть дитині розпорядок дня

Дитині необхідний розпорядок дня. Якщо у дитини протягом дня виділено час на ігри, прийом їжі, сон тощо, це приносить користь вам обом. Постійний розпорядок дня не тільки привчає дитину до дисципліни, але і допомагає вам ефективно розпоряджатися своїм часом. Коли дитина звикне до розпорядку, вам не доведеться постійно нагадувати їй, щоб вона йшла спати або сідала їсти.

8. Не будьте занадто суворими до дитини

Не варто плутати дисципліну зі строгістю. Якщо ви проявляєте до дитини зайву строгість, вона може стати впертою. Говоріть з дитиною по-товариськи, встановіть з нею довірливі взаємини, щоб вона могла спілкуватися з вами, не відчуваючи страх. Це також допоможе вам встановити міцний емоційний зв'язок з дитиною.

9. Не піддавайтеся на істерики дитини

Не варто бути строгими до дитини, але не можна бути з нею і занадто м'якими. Постарайтеся знайти золоту середину. Не піддавайтеся на істерики дитини, але й не ігноруйте їх. Якщо дитина починає істерику через те, що вона щось не отримала, запропонуйте їй щось натомість. Постарайтеся визначити причину істерики. Можливо, дитина просто голодна або втомилась.

10. Не ставтеся до дитини, як до дорослого

Багато батьків очікують від своїх дітей занадто багато. Зрозумійте, що дитина все ще багато чого не знає і не вміє. Не чекайте, що дитина відразу зрозуміє все, що ви їй говорите. Наберіться терпіння і дозвольте дитині вчитися в комфортному для неї темпі. Заохочуйте дитину вчитися і хваліть її за старання. Коли ви даєте дитині завдання, проявіть творчість. Переконайтеся, що дитина сприймає це як цікаве заняття, а не як нудний обов'язок.

11. Не реагуйте на всі прохання дитини відмовою

Це може бути складно, але це можливо. Намагайтеся не говорити дитині «ні» занадто часто. Маленькі діти дуже чутливі, і через ваші часті відмови вона може відчувати, що її не люблять. Крім того, відмови можуть призвести до непокори дитини. Поговоріть з дитиною на зрозумілій їй мові і поясніть їй свою позицію замість того, щоб просто сказати «ні».

12. Хваліть дитину за хорошу поведінку

Не забувайте хвалити дитину за гарну роботу. Це надихне її і в майбутньому виконувати роботу добре. І навпаки: якщо дитина зробила щось погано, пояснюйте її, чому так чинити неправильно. Це допоможе дитині усвідомити, що вона робить неправильно і які наслідки матимуть її вчинки.

13. Не ставте перед дитиною занадто високі очікування

Кожна дитина вчиться у своєму індивідуальному темпі. Зрозуміло, у вас є з приводу неї певні очікування. Однак ви повинні зрозуміти свою дитину і прийняти її здатності. Не завищуйте їй планку - пам'ятайте, що вона ще дитина. Дозвольте їй вчитися в зручному для неї темпі.

14. Показуйте дитині хороший приклад

Дитина проводить з вами більшу частину свого часу. І те, як ви себе поводите, що і як ви робите - все це впливає на її розвиток. Показуйте дитині хороший приклад, щоб вона могла на вас рівнятися.

15. Створюйте міцний емоційний зв'язок з дитиною

Виховання дитини може бути складним завданням. Але це - етап розвитку, як для неї, так і для вас. Важливо, щоб ви разом займалися цікавими заняттями і обидва отримували від цього задоволення. Спільні заняття допоможуть вам створити міцний емоційний зв'язок з дитиною. Ви повинні бути для дитини не тільки батьками, але і друзями, на яких вона завжди може покластися.

Помилки, які допускають батьки в спілкуванні з дошкільнятами

Батьки завжди бажають найкращого своїй дитині. Однак добрі наміри іноді мають протилежний ефект і демотивують дитину. Розглянемо кілька порад, які допоможуть батькам уникнути помилок.

1. Не подавайте дитині поганий приклад

Маленькі діти в усьому повторюють батьків. Ви - приклад для своїх дітей практично в усьому. Якщо ви хочете сформувати у дитини хороші звички, почніть з себе. Не варто очікувати, що дитина буде їсти здорову їжу, якщо ви самі харчуєтеся чіпсами і фаст-фудом. Хороший приклад принесе позитивні результати у вихованні дитини.

2. Не погоджуйтеся в усьому з дитиною

Часто батьки настільки обожнюють свою дитину, що не можуть ні в чому їй відмовити. Однак не можна в усьому потурати дитині. Не дозволяйте їй маніпулювати вами, коли приходить пора сказати «ні», скажіть це чітко. Поясніть дитині причину своєї відмови.

3. Не опікайте дитину надмірно

Батьки повинні захищати своїх дітей, але надмірна опіка заважає їм розвиватися. Якщо ви занадто опікаєте дитину, вона починає покладатися на вас у всьому. Дозвольте дошкільнику робити деякі справи самостійно. Якщо дитина впала під час гри, не варто щоразу бігти їй на допомогу. Дозвольте їй піднятися самостійно.

4. Не намагайтеся підкупити дитину

Батьки часто підкуповують свою дитину цукерками або іншими солодощами, щоб змусити її щось зробити. Однак це не вирішує проблему. Наприклад, якщо ви пропонуєте дитині шматочок торта після того, як вона з'їсть суп, вона не полюбить суп. Більш того, з більшою ймовірністю дитина почне ненавидіти суп.

5. Не порівнюйте дитину з однолітками

Іноді батьки забувають, що кожна дитина унікальна. Якщо у вас кілька дітей, не порівнюйте їх між собою. Через порівняння дитина може відчути, що її не люблять. У дитини може виникнути ненависть до братів чи сестер, з якими її порівнюють.

Виховання дошкільнят - непросте завдання. Але це може стати веселим заняттям. Ви будете бачити, як змінюється ваша дитина. Переконайтеся, що ви не нав'язуєте дитині свої ідеї. Замість цього з'ясуйте, що мотивує вашу дитину, і встановіть з нею дружні взаємини.