Друга молодша група "А"

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ»

Вихователь: Ворошик А.Л.

Художня література - невичерпне джерело мудрості, знань, духовності, краси художнього слова для розвитку дитини дошкільного віку.

Для маленької дитини художня література й дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації, дитина м намагається наслідувати вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів - показує як вони радіють, сумують, як дивуються.

Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати. Отже вона не тільки знайомиться з різними емоційними станами людини, а й тренується відчувати та передавати свої почуття.

Твори художньої літератури розширюють кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно минулих часів, відкривають невідомі країни тощо. Оповідання та вірші про дітей вчать дошкільників взаємодіяти у колективі однолітків, ділитися іграшками, не ображати новачків.

Художня література та дитяча книжка є потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагачення словника дитини, розвитку зв'язного молвення.

Художня література і усна народна творчість -важливе джерело розвитку дитячого мовлення. Художня література та усна народна творчість традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання і освіти підростаючого покоління.

Виховна та художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова літературного твору є найкращою, найвищою формою літературного мовлення, якому діти прагнуть наслідувати.

Живодайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість.

Використання малих фольклорних форм є ефективним прийомом фонетичної компетентності. Це повторення за дорослим, з дорослим та самостійне індивідуальне відтворення малих фольклорних форм, хорове й індивідуальне заучування віршів із фрагментарним програванням сюжету.

Серед фольклорних жанрів чільне місце посідає казка, що слугує добрим матеріалом для театралізованої діяльності дітей, ігор-драматизацій, інсценування.

Щоб навчити дошкільнят розрізняти інтонаційне забарвлення мовлення залежно від мети сказаного (запитання, обурення, захоплення, повідомлення), від характеру казкових героїв, особливостей їхньої поведінки ( добрий, турботливий, вайлуватий, плаксивий, боязкий, підступний, улесливий. Злий тощо), доцільно пропонувати такі вправи, які готують до ігор-драматизацій і дають повне цілісне уявлення про конкретний персонаж.

Наприклад:

• Відтворити ситуацію та діалоги персонажів, зображених на малюнку;
• Відтворити мовленнєві особливості, характер певного персонажа;
• Програючи фрагмент казкового сюжету, використати інтонаційне забарвлення, яке позитивно характеризує персонажів ( привітність, вдячність, жаль, жарт, готовність допомогти, співчуття);
• Програючи фрагмент казкового сюжету, використати інтонаційне забарвлення, яке негативно характеризує персонажів (роздратування, байдужість, нехтування, зверхність, вередливість, глузування, ігнорування, висміювання).

Подальша робота щодо розвитку здатності дошкільників доречно й адекватно володіти інтонаційним забарвленням знайде своє місце не лише в іграх-драматизаціях, а й у мовленнєво-комунікативній діяльності різних змістових ліній.

Народні казки стимулюють художньо-мовленнєву діяльність дитини, збагачують її мовлення словами, взятими із усної народної творчості, сприяють оволодінню граматично впорядкованим зв'язним мовленням, спонукають дитину до влласної творчості.

У навчально-методичному посібнику до Базової програми «Я у Світі» - «Розвиток мовленнєвої компетентності старших дошкільників» А .Гончаренко надає приклад мовленнєвої роботи з казкою, яка проводиться зі старшими дошкільниками.

Пори року в казках

Сюжет багатьох казок вибудовується в чітко означений сезон або містить певні ознаки-загадки, на що дитина не відразу звертає увагу.Пригадавши з дітьми кілька казок, можна запропонувати їм знайти ті, де є зима чи літо, осінь чи весна, й аргументовано підтвердити своє припущення.

Пора року причаїлася або мандрує по всій казці, треба лише прислухатися й знайти згадку про неї або хача б натяк. Коли пеагог або хтось з дітей відтворить цей фрагмент-загадку, доцільними будуть такі завдання: пригадати назву казки та відповідну частину сюжету, визначити сезон і подати щодо нього переконливі факти, ознаки, прояви.

Тут знадобляться також народні прикмети, прислів'я, приказки, вірші про природу, власний досвід, спостереження дитини зха прогностичною поведінкою тварин, рослин тощо. Тож цілісна аргументована відповідь стане розповіддю.

У яких казках оселилося літо?

* «Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Аж лізе Рак-неборак...» («Коза-Дереза»);

* «Наївшись досхочу, вовк пішов, простягся на зеленому лужку під деревом і заснув». («Про Вовка і семеро козенят»);

* «От дідова дочка закотила рукава, обполола і пісочком присипала яблуньку; яблунька подякувала , а дівчина пішла своєю дорогою». («Дідова дочка і бабина дочка»);

* «Лисиця шмигнула і помчала щодуху, аж курява встала». («Журавель і Лисиця»);

* «А кабан лежав близько біля столу у хмизу та якось комар укусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув. Кіт же думав, що то миша, та кабана за хвіст». («Пан Коцький»);

* «А бичок доти стояв на сонці, доки не розтанув». («Солом'яний бичок")

З чого помітно, що в цих казках причаїлася осінь?

* «Ось якось підмітав Півник у дворі та й знайшов пшеничний колосок». («Півник і двоє мишенят»);

* «Коли ж летить каченят табуночок...» («Кривенька качечка»);

* «А незабаром зайчик приніс дідові капусти, стрічок, сережок, намиста доброго... І дід радий і баба рада». («Солом'яний бичок")

Де в цих казках відпочиває зима?

• «Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку...». («Рукавичка»)
• «Каже Лисичка Вовкові: «Ходімо на річку та знайдемо ополонку, то ти сядь над ополонкою, хвіст всунь в ополонку, сиди та й говори «Ловись ,рибко, маленька і велика». («Про Лисичку-сестричку і Вовка»)
• «Була у Зайчика хатка луб'яна, а у Лисички - льодяна». («Зайчикові хатка»)

Як у цих казках господарює весна?

• «Поприходили сини увечері додому та й кажуть матері:

«Весь день орали, а ви нам не прислали обідати". («Котигорошко»)

Окрім використання казкового жанру, варто вдаватися й до інших фольклорних форм і будувати, спираючись на розуміння та знання дітьми природи рідного краю, тематичні фрагменти міні-занять, що сприятимуть розвитку мовленнєвої компетентності.

Орієнтовні запитання:

• У яких казках гуляє і веселиться весна (літо, осінь, зима)?
• По яких піснях мандрує, співаючи весна (літо, осінь, зима)?
• У яких віршах заховалася весна (літо, осінь, зима)?
• У яких народних прикметах знайдемо весну (літо, осінь, зиму)?

Подібні вправи-завдання готують дошкільників до складання цілісних логічних розповідей.

Ефективним методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри за сюжетом літературних творів. Завдяки рольовим перевтіленням діти вправляються у веденні варіативних діалогів. Процес підготовки до програвання цілісного сюжету поступовий, тривалий, індивідуальний.

Використовуючи фольклорні діалоги, дитина вчиться почергово з партнером відтворювати сюжет, не позбавлений інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, зміни сили голосу, темпу мовлення.

У грі-драматизації, де дітям добре знайомі сюжет, пісеньки, повтори, більшість реплік, не обов'язково дослівно відтворювати текст. При бажанні можна імпровізувати. До програвання цілісної гри-драматизації дітей готує епізодичне програвання діалогів, що переходить в ігрове вправляння у зміні темпу мовлення, інтонації, у тональному оформленні голосів персонажів

Консультація для батьків

Дитячий майданчик. Як уникнути конфліктів та істерик?

Вихователь: Ворошик А.Л.

Дитячий ігровий майданчик – це місце, де діти пізнають світ, пробують взаємодіяти з іншими людьми і взагалі проводять досить велику кількість часу. Нерідко тут можуть виникати конфліктні ситуації та істерики. Як цього уникнути та попередити?

1. Завжди беріть із собою на майданчик іграшки. Навіть якщо малюк ними і не буде гратись, їх можна використати, щоб поміняти на чужу іграшку, яка буде малечі до вподоби. Нехай дитина сама обере, що хоче взяти. Добре якби в неї була власна сумочка чи рюкзак, куди вона покладе потрібні їй речі і сама буде їх нести (для дітей віком від 2-х років).

2. Одягайте дитину на прогулянку не як «на свято». Дитина повинна мати можливість впасти, вимазатися і знати, що їй за це нічого не буде – тільки так вона зможе пізнати світ повністю. Якщо на вулиці мокра погода – гумові чоботи прекрасний вихід із ситуації. Добре мати з собою на прогулянці серветки.

3. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Звичайно, якщо це стосується безпеки наполягайте на тому, щоб ви були поряд. Тобто, коли 1,5 річний малюк намагається залізти на гірку, не забороняйте одразу і не прибирайте з гірки, а допоможіть йому пізнати новий «інструмент», будучи поряд та «страхуючи» його. Або якщо малеча підійшла до калюжі, не забирайте її одразу звідти, а дайте краще паличку в руки і покажіть як можна «гратися» з калюжею так, щоб не замочитись.

4. Не будьте пасивними. Пробуйте грати з дитиною – машинками, коляскою, м’ячиком, хованки …, тільки йдіть за бажаннями дитини, Привносите свої ідеї тільки, якщо бачите, що дитина занудьгувала і не знає чим зайнятися або як спосіб переключити увагу (для маленьких діток).

5. Не ігноруйте моменти, коли дитина бере без просу чужу іграшку. Малечі треба пояснити, що то не його і просто так чуже брати неможна. Якщо дитина зовсім маленька, покажіть їй приклад як треба просити іграшку або як треба мінятись. Дуже важливо, щоб ви озвучили прохання, таким чином навчивши дитину правильно формулювати потрібні фрази. Якщо хазяїн не хоче ні давати іграшку ,ні ділитись, поясніть своєму малюкові, що хлопчик чи дівчинка не хочуть давати, у кожного є свої речі і це нормально.

6. Якщо ваша дитина вдарила когось, обов’язково наголосіть на тому, що так робити не можна і покажіть на власному прикладі, як варто вирішити конфлікт по іншому (наприклад, ваш хлопчик штовхнув іншого оскільки той насипав на нього пісок. Покажіть дитині інший спосіб вирішення ситуації – «мені неприємно, що ти сипиш на мене пісок, не роби так!»). Вчіть вирішувати конфлікти не звертаючись одразу до кулаків.

7. Якщо у вашої дитини забрали іграшку і вона проти цього, не треба називати її жадібною, а розкажіть краще як можна повернути іграшку. Можна сказати «якщо ти не хочеш давати совочок, підійди і скажи це хлопчику». Запропонуйте вашій дитині поділитись якоюсь іншою іграшкою. Якщо ж ваш малюк зовсім нічим не хоче ділитися, а навколо багато дітей, запропонуйте йому взагалі прибрати іграшки або піти і гратися туди, де нікого немає. Таким чином ми показуємо дитині, що поважаємо її право власності, не заставляємо ділитись, а робимо так, що невдовзі вона сама зрозуміє, що краще поділитись, бо інакше вона бути гратись окремо від усіх. Але це буде її власне бажання, варто тільки трохи почекати.

8. Бувають моменти, коли ваша дитина приходить і жаліється вам на те, що інші діти не хочуть з ним гратися чи не приймають в свою команду. В такій ситуації не варто йти і «розбиратися» з іншими дітьми. Краще підтримайте малюка, порадьте як можна вийти із ситуації, розкажіть щоб ви зробили на його місці. Наприклад, можна сказати «а ти створи свою команду», «давай побудуємо замок чи тунель із піску». Інші діти побачивши як малюк із захопленням грає в піску самі захочуть до вас приєднатись.

9. Частою причиною конфлікту є момент, коли треба йти з майданчика. Що робити?

Перед тим, як йти додому попередьте дитину про це. Попереджувати варто не менше ніж 3 рази, між якими здійснювати короткі інтервали часу. Починайте попереджувати не пізніше ніж за 10-15 хвилин.

Прослідкуйте, щоб дитина закінчила розпочату гру. Насправді діти часто переключають діяльність і буває дуже рідко так, що малюк довго грається в одне й те саме. Головне – не переривати діяльність, тоді дитині легше буде покинути майданчик.

Звичайно є такі моменти, коли дитина просто не хоче йти додому і це нормально!Якщо ви сказали, що пора – значить пора, не йдіть у дитини на поводу. Адже так ви жертвуєте своїми потребами, а це шлях до розбещеності.

Коли ви йдете з майданчика ніколи не говоріть дитині неправду. Часто батьки можуть сказати: «ходімо додому – там бабуся приїхала». Хоча насправді ніякої бабусі там немає. Або «я пішла додому, а ти залишайся тут сам(а)». Дитині треба говорити лише правду. Інакше – між вами може просто зникнути довіра і тоді дитина все менше і менше буде вас слухатися і сприймати всерйоз все, що ви говорите. Крім того, дитина вчиться брехати. Тоді можете не дивуватись, звідки ваша малеча вміє говорити неправду!

10. Бажаю вам отримувати від прогулянки задоволення разом із вашою дитиною! Сприймайте це як спосіб пізнання світу та всезагального розвитку.

Для розвитку творчої особистості дитини необхідно створити певні умови. Вже з двох років у дитини повинен бути куточок творчості, який допоміг би їй, якомога раніше взяти в руки олівці і фарби.

Дослідження, які проводились, показали, що більшість сімей захоплюються фломастерами та олівцями. Рідше дають пластилін. І зовсім рідкісне явище – дитина малює фарбами в умовах сім’ї. фломастери – це добре, але в поєднанні з іншими зображувальними засобами.

Що ж порекомендувати батькам в куточку творчості для дітей з 3 до 7 років?

1. Мольберт або просто столик, можна з відкидною дощечкою.

2. Акварельні фарби, гуаш, олівці, фломастери, крейда, воскові свічі, вату, пензлики різних розмірів, кусочки поролону, дитячі ножиці з тупими кінцями, тканина, природний матеріал, бархатний папір, копіювальний папір, залишки шерстяних ниток, клей, папір білий, кольоровий.

А тепер потрібно навчити дітей правильно і розумно користуватися всім цим матеріалом.

ТВВЗ (теорія вирішення винахідницьких завдань) пропонує більш різноманітні і прості способи навчання дітей зображувати, творити.

Які ж методичні прийоми ТВВЗ? Це:

- кляксографія;

- малювання удвох на довгій смужці паперу,

- малювання з секретом у три пари рук,

- малювання самого себе, або малювання з натури улюблених іграшок,

- крапковий малюнок,

- поролоновий малюнок,

- малювання крейдою,

- загадковий малюнок,

- малювання через копіювальний папір,

- метод пальцевого живопису,

- метод монотипії,

- малювання по мокрому паперу,

- колаж (аплікація + малювання),

- об’ємна аплікація, ліплення,

- витинанки,

- малювання з допомогою відкриток.

   На третьому році життя необхідно дати систему орієнтованих завдань, що допоможуть дітям використовувати в своїх малюнках засоби композиційної виразності.

Для оволодіння ритмом, як виразним засобом композиції, запропонувати малюкам завдання, що включають знайомі їм ігрові дії: «Погодуємо пташку», «Іде дощ».

На четвертому році життя доцільно запропонувати дітям завдання, в яких необхідно зобразити кілька однакових форм (багато кульок, м’ячів, прапорців). Наприклад, завдання «Мамина помічниця» (дівчинка випрала і повісила сохнути на мотузку носовичок) сприяє оволодінню ритмічною організацією малюнка – розміщенням зображень в один ряд.

При виконанні завдання «Загорілись вогники у вікнах будинків» вчити дітей ритмічно розміщувати елементи в кілька рядів.

Вчити дітей оволодівати різноманітними технічними вміннями: малювати кольоровими олівцями, фломастерами, крейдочкою, гуашевими фарбами, користуватися щетинними та волосяними пензликами, ватними тампонами, загостреними паличками різного розміру, пальчиками.

У процесі зображення вчити малюків використовувати баночки для води за призначенням, користуватися серветками, підставками для пензлика. Знати будову пензлика, тримати його біля наконечника, олівець тримати недалеко від грифеля. Зайву фарбу з кінчика пензля збирати легким дотиком до краю посуду. Промивати пензлик лише перед занурюванням його в фарбу іншого кольору. Воду міняти по мірі її забруднення.

Дати уявлення про зміну насиченості кольору олівця залежно від сили натиску на нього, фломастер залишає рівномірну, яскраву лінію

Познайомити дітей з технікою зображення по вологій поверхні аркуша (по-мокрому), з технікою роботи по сухому: ритмічними рухами наносити мазки щетинним пензликом.

Навчати технік, що підвищують виразність малюнків:

- техніки «монотипії» (відбиток), коли дітям пропонується на одну зі сторін складеного напіваркуша нанести кілька великих плям рідко розведеної фарби, а другою половиною притиснути. Потім розгорнувши аркуш, отримаємо химерні візерунки, можна також домалювати зображення;

- пальчикова техніка – коли на кожний пальчик набирається різна фарба.

Вчити дітей малювати крапками, плямами, розводами.

Успішне володіння дітьми технічними вміннями і навичками здійснюється в момент створення образу при виконанні ігрових завдань, в ігрових ситуаціях.

В процесі ліплення ознайомити дітей з пластиліновими властивостями глини, формувати зображувальні вміння, вчити прийомів ліплення правильних геометричних форм: циліндричної, круглої, дископодібної, форми кільця. 

Успішне оволодіння технікою ліплення здійснюється при виконанні робіт за такою тематикою: «Олівці», «Стовпчики для паркану», «Печиво», «Горішки», «Кульки», «Бублики» при умові багаторазового повторення дій.

У молодшому дошкільному віці діти також оволодівають конструктивним способом ліплення, створюють образи предметів, об’єктів, що складаються з кількох окремих частин. Варіантами теж можуть бути такі завдання: зліпити літак, Снігову Бабу, гриб, брязкальце, блюдечко, пташку, вареники.

Створюють діти також і сюжетні роботи, об’єднуючи кілька зображень на підставці, виліпленій з того ж матеріалу.

Навчання завжди пов’язане з помилками. Виправляйте їх спокійно, доброзичливо, щоб не завдати дитині психічної травми. Не забувайте хвалити малюків за найменші успіхи й досягнення. Неодмінно закінчуйте заняття на позитивних емоціях. 

Найголовніше – зацікавити дітей і підтримати в них бажання пізнавати нове.

Пам’ятайте, що далеко не всі мають у майбутньому стати художниками, але кожна дитина може навчитися помічати навколо себе красу, шанувати її та вміти відтворювати у своїй душі, своїй творчості.

Тому розгляд дитячих малюнків обов’язково супроводжує милування. Поряд з Вами діти навчаться вірити у свій хист створювати красу, пізнають щастя натхнення і будуть здатні співрадіти творчості інших дітей.

Консультація для батьків на тему:

«Розвиток дослідницьких навичок в сім'ї»

Вихователь: Ворошик А. Л.

Важливу роль у розвитку дослідницької діяльності дітей відіграє сім'я. Традиційно багато батьків сприймають дошкільний вік як вік підготовки дитини до шкільного навчання. Тому на першому плані у батьків варто розвиток пізнавальних цінностей. З цією метою більшість батьків використовують заняття з дитиною в домашніх умовах у формі уроків, водячи його на різного роду курси підготовки до школи, гуртки. Такий підхід, як правило, призводить до негативних наслідків: дитина неохоче займається, втрачається учбова та пізнавальна мотивація, в результаті сповільнюється його розвиток.

В організації такої діяльності головним є принцип: для розвитку дитини вирішальне значення має не кількість знань, а спосіб їх засвоєння. Спільна діяльність ґрунтується на підтримці дитячої ініціативи та дослідницької активності. Дорослий може спільно з дитиною вести пошук способів використання різних матеріалів або предметів навколишнього світу, уточнювати їх призначення, проводити досліди та спостереження. При необхідності організувати проблемну ситуацію, яку діти можуть вирішити як теоретичним, так і експериментальним шляхом: «Дуже хочеться малювати, але немає пензлика, олівців. Чим можна малювати? А якщо немає фарб? Що можна використовувати? (Відповіді учасників). А тепер пропоную послухати відповіді дітей (Можна малювати ручкою або крейдою; ватяними паличками, а якщо ні фарб, то буду малювати фломастерами; я б малював губкою. А якщо немає фарб можна використовувати ті, які беруть для стін. Можна малювати пальчиком.)

Взаємодії з дітьми батьків треба необхідно вчити. Організація цікавої спільної діяльності сприяє встановленню більш продуктивних контактів між ними, дає можливість виробити нові форми та інші норми спільних дій, а також критично оцінити власний стиль взаємодії з дитиною. Співпраця згуртовує сім'ю.

Експерименти, які сім'я дитини дошкільного віку може проводити в домашніх умовах

Чарівні фарби (від 3 до 7 років)

На питання: «Чим можна малювати?» - діти відповідають, що можна малювати фарбами, олівцями, крейдою, забуваючи, що в ранньому віці намагалися малювати кашею і компотом. Можна обговорити питання: «Звідки беруться фарби?», «З чого люди робили фарби?».

Важливо відзначити, що природа дає нам різні натуральні фарби. Якщо ви запропонуєте дитині аркуші щільного паперу, терту буряк, моркву, зелень (петрушку, кріп, базилік та ін), кілька ягідок (полуниця, малина, смородина та ін), у нього з'явиться можливість залишити слід на аркуші паперу з допомогою овочів, ягід і зелені, перевірити, коли малюнки виходять більш яскравими, якого кольору ці натуральні фарби.

Музичні пляшечки (від 3 до 5років)

Навіть дорослі іноді отримують задоволення від музичного ефекту, що виникає при помішуванні ложкою в склянці з водою. Маленьким дітям це подобається подвійно: вони в захваті і від виробленого шуму, і від почуття першовідкривача цього явища. Якщо ви запропонуєте дитині кілька однакових пляшок, поставлених у ряд, різних паличок і трохи води, у нього з'явиться можливість для власних експериментів: змінювати рівень води в пляшках, підфарбувати рідина варенням або соком. Розважаючись, дитина осягає різну висоту звуків у відповідності з наповнюваністю пляшки.

Зліпки з природи (від 3 до 5 років)

З глини або іграшкової тіста можна робити не тільки фігурки, але і зліпки. Наприклад, шматочок глини, притиснутий до кори дерева, передасть всі вигини і тріщинки на його поверхні. Запропонуйте дитині зробити це з різними породами дерев в саду чи парку. Якщо дерев поблизу не виявиться, то можна знімати зліпки з цегли або бетонній поверхні. Такі ігри - заняття знайомлять дітей з різноманіттям фактур матеріалів.

Чарівний чоловічок (від 4 до 6 років)

Виберіть невелику незіпсовану картоплину і виріжте трохи м'якоті з одного кінця. Потім зріжте основу з протилежного боку, щоб картоплина могла рівно стояти. Краще, якщо вся ця підготовча робота буде виконана дорослим, хоча деякі діти теж зможуть з цим впоратися. Всю подальшу роботу дитина виконує самостійно. Нехай він змочить ватний грудочку водою (переконайтеся, що грудочку добре просочений вологою) і помістить його в вирізане в картоплині отвір. Насипле туди трохи насіння трави, гірчиці або крес-салату. А потім поставить картоплину в блюдце з водою. Через кілька днів у картоплини з'являться зелені «волоссячко», і дитина може зробити на неї очі з кнопок або гудзиків, щоб вийшла пика. Ця гра багатоцільова: крім спостереження за пророщуванням насіння дитина тренує ще й окомір.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

"ЯК ЗМІЦНИТИ СТОСУНКИ З ДИТИНОЮ?"

Підготувала: Романюк А.Л.

 10 порад для розвитку прив'язаності у вашій родині

1. Навчіть свою дитину грати у вашу улюблену гру.

Незалежно від того, скільки дитині років, спільні ігри зміцнюють стосунки. Це можуть бути будь-які ігри, які передбачають спілкування, наприклад, настільні. Також ви можете запропонувати своїм дітям пограти у гру, яка в дитинстві подобалася вам. Діти люблять, коли у батьків горять очі!

2. Заплануйте незаплановану поїздку.

Зробіть своїй дитині сюрприз! Не важливо, куди ви поїдете — їсти смачні тістечка до затишної кав’ярні чи прогулюватись у мальовничому парку. Головне, щоб ця поїздка була спонтанною для дитини. Неочікуваність долає сумніви та прибирає звичні рамки, вивільняє щирі почуття.

3. Роздрукуйте фотографії.

Коли ви востаннє друкували фотографії? У сучасному світі вони зазвичай зберігаються в електронному вигляді. Важливо, щоб фотографії були завжди перед очима та нагадували приємний час, який ви провели разом. Це можуть бути, наприклад, фото зі спільної поїздки влітку.

4. Оберіть для себе прийнятну форму тактильного контакту

Ви можете частіше обніматися, триматися за руки, робити одне одному масаж і навіть майструвати зачіски. Тактильний контакт допомагає подолати емоційний бар’єр і зміцнює прив'язаність.

5. Знайдіть те, що подобається вам обом, і зробіть це разом. 

Навіть якщо вам здається, що між вами і вашою дитиною немає зовсім нічого спільного, щось завжди можна знайти. Подивіться фільм, який подобається вам обом, приготуйте та з’їжте разом улюблену страву. А може, і ви, і ваша дитина не проти трохи поїздити верхи?

6. Формуйте ідентичність вашої родини. 

Розкажіть дитині, ким були ваші пращури, поділіться родинними легендами, перегляньте старі архівні фотографії, підкреслюйте, що ви – одна родина. Підкреслюйте вашу схожість – як зовнішню, так і внутрішню. Ви можете носити однакові аксесуари, одяг family look або запровадити родинний ритуал (наприклад, спільна вечеря щосереди або «лінивий» ранок щосуботи). Акцентуйте увагу на схожих рисах характеру, помічайте, що ваша дитина робить так само, як ви.

7. Давайте дитині «вітамінки уваги».

Залишайте своїй дитині маленькі сюрпризи – вкладіть до зошита записочку зі словами «Я тебе люблю!» або «Гарного тобі дня!», покладіть до кишені цукерочку чи іграшку.

8. Підкреслюйте значимість дитини.

Дитина має бути впевнена на 100%, що вона важлива для вас. Якщо в неї є сумніви, вона буде провокувати вашу увагу, і не завжди у прийнятний спосіб. Не приховуйте того, що ваша дитина – найдорожче, що у вас є. Говоріть дитині, що ви нею пишаєтеся та любите, незважаючи на те, як вона поводиться. Пам’ятайте: дитина найбільше потребує вашої турботи саме тоді, коли найменше на це заслуговує.

9. Попросіть дитину чогось вас навчити.

Попросіть дитину навчити вас чогось, що їй подобається. Навіть якщо ви не підтримуєте це захоплення, покажіть, що ви його не знецінюєте і сприймаєте конструктивно. Цей досвід допоможе дитині з повагою ставитися до тих, хто навчає її. До речі, ваші конструктивні питання допоможуть дитині і самій порефлексувати – а чи справді мені так подобається грати в цю комп’ютерну гру?

10. Діліться своїми секретами та почуттями

Розповідайте дитині важливі новини з життя вашої родини, діліться своїми враженнями, розповідайте, як пройшов ваш день на роботі. Це створить сприятливу атмосферу для того, щоб і ваша дитина відкрилася. А коли дитина розповідає про свої справи, спробуйте просто вислухати, не поспішаючи давати поради.