Консультація для батьків

«Як правильно сортувати сміття»

Уявіть собі: безкрайні засніжені простори Арктики, чисте морозне повітря, білі ведмеді й поліетиленові пакети, винесені на берег океаном. Не надто приємне видовище, правда? Але на сьогодні воно стало реальністю! Ми перетворюємо нашу планету на величезне сміттєзвалище.

Як вирішують проблему відходів за кордоном? Яке сміття ми можемо сортувати вдома? Що робити, аби виховати в дитини дбайливе ставлення до планети? 

Давайте розбиратися разом.

Навіщо сортувати сміття?

З кожним днем ми все ближче наближаємося до глобальної екологічної катастрофи. Відходи, що гниють на сміттєзвалищах, забруднюють довкілля та руйнують екосистеми.

Крім того, сміттєві полігони (яких в Україні нараховують близько 40 000, не враховуючи стихійних звалищ) мають властивість переповнюватися. Але ж майже 40 % загального сміття – це ресурсно-цінні компоненти: папір, пластик, скло, метали. Їх можна врятувати від звалищ, почавши розділяти відходи.

Та в Україні сьогодні переробляється тільки 4 % загального сміття. 96 % (або більше 10 млн тонн) щороку опиняється на сміттєзвалищах, а українські переробники змушені купувати сировину (сміття) в інших країнах на десятки мільйонів доларів.

Які відходи ми можемо сортувати вдома?

1. На сьогодні більшу половину всього домашнього сміття становлять пластикові відходи –  поліетиленові пакети, ПЕТ-пляшки, використані флакони від побутової хімії та інша пластикова упаковка. Варто пам’ятати, що саме пластик найбільше шкодить навколишньому середовищу – він довго розкладається (300–1000 років), небезпечний при горінні, знищує флору і фауну.

2. Друге місце серед домашніх відходів посідає папір – це газети, глянцеві журнали, шкільні зошити й альбоми, упаковка з тонкого картону тощо.

3. Зовсім мало в побутових відходах накопичується скла – пляшки, флакони від ліків, парфумерії та косметики.

4. Ще менше металу – алюмінієві банки, металеві кришечки від напоїв і кришки від консервації, іноді зламані кухонні прилади.

Експерти радять вдома використовувати 2 контейнери для відходів, що йдуть на переробку:

• один — для пластику, металу та скла;

• інший — для паперу.

    Непридатними для переробки є:

• дитячі підгузки, жіночі предмети гігієни;

• вологі серветки;

• фольгований папір;

• ПЕТ-пляшки молочного кольору;

• упаковка, що не має трикутника переробки.

    До небезпечних відходів відносяться:

• енергозберігаючі та люмінесцентні лампи;

• гаджети й акумулятори;

• автомобільні шини;

• батарейки.

Такі відходи необхідно збирати окремо й передавати на утилізацію спеціальним фірмам. Викинуті на смітник, вони забруднюють середовище й негативно впливають на наше здоров’я. Так, під вагою сміття енергозберігаюча лампа може тріснути, і внаслідок цього випари ртуті потраплять до легень перехожих, спричинюючи безповоротні зміни в організмі.

Як правильно сортувати відходи?

Основна мета сортування – отримати корисну звичку – не викидати цінні вторинні ресурси на сміттєзвалища. Навіть в умовах міської квартири сортування сміття є не такою складною справою, як може здаватися на перший погляд. Пропонуємо вам такі кроки на шляху до розподілу відходів:

    Крок 1. Дізнайтеся, які види вторсировини приймають у вашому місті й де розташовані пункти прийому.

    Крок 2. Запитайте, у якому вигляді приймається вторсировина.

    Крок 3. Виділіть місце для збору відходів.

    Крок 4. Дотримуйтеся загальних правил сортування вторсировини:

• зберігайте вторсировину й органічні відходи в різних контейнерах;

• промивайте тари від залишків їжі, видаляйте етикетки;

• сплющуйте картонні коробки, металеві банки, скручуйте пляшки з пластика – так вони займатимуть менше місця;

• небезпечні відходи (лампи, термометри) зберігайте перед здачею в коробках або контейнерах.

    Аби зменшити кількість сміття у вашому житті, потрібно:

1. Уникати купівлі товарів (та упаковки), які не можна здати на переробку (звертайте увагу на наявність коду, купуючи речі)

2. Надавайте перевагу якісним товарам із тривалим терміном служби.

3. Уникайте всього одноразового.

Як залучити дітей до сортування сміття?

    Навчити дитину піклуватися про нашу планету –  першочергове завдання для батьків, які хочуть, щоб їхні діти виросли свідомими та здоровими.

Звісно, найважливішим буде приклад батьків. Знання, навички та звички, отримані від найрідніших людей, дуже важливі для дитини й визначають її вчинки в майбутньому.

Тому ставитися дбайливо до планети потрібно починати вдома й залучати до цього дітей.

Пропонуємо почати з найпростіших кроків:

1. Діти – дуже допитливі, цікавляться всім новим, їм хочеться досліджувати світ та дізнаватися його таємниці. Розкажіть дітям, чому важливо навчитися сортувати сміття і здавати його на переробку до пунктів прийому вторсировини.

2. Ходіть до магазину з еко-сумкою. Покажіть дитині, що купу поліетиленових пакетів можна замінити стильним ранцем або еко-сумкою, які не тільки практичніші, але й не будуть шкодити довкіллю.

3. Почніть сортувати сміття. Поясніть, чому важливо навчитися сортувати сміття і здавати його на переробку до пунктів прийому вторсировини. Зазвичай дітям подобається процес сортування, адже він нагадує гру.

4. Переглядайте фільми та відеоролики про природу та екологію. 

5. Вирощуйте кімнатні рослини. Рослини потрібні не тільки для прикрашання інтер’єру, але і для очищення повітря і збагачення його киснем. Вирощування рослин – захопливе та корисне заняття як для дітей, так і для дорослих.

6. Економте воду. Навчіть дітей вимикати воду, коли вони чистять зуби. Розкажіть дитині, якою важливою є вода для життя й чому її потрібно економити.

7. Вимикайте світло. Виходячи з кімнати, не забувайте вимикати світло, якщо у вас встановлено лампу розжарювання. Що стосується люмінесцентних ламп, то вони перегорають у разі частих вмикань-вимикань тому вимикайте тільки в разі, якщо виходите з кімнати більш ніж на 15 хв.

8. Не викидайте небезпечне сміття в загальний смітник. Розкажіть дитині, чому не можна викидати батарейки, акумулятори та подібні токсичні речі у звичайні смітники.

9. Вибирайте скляну тару замість пластикової. Скло легше переробити. Крім того, пластик часто містить шкідливі речовини.

10. Використовуйте харчові відходи з користю. Якщо у вас є город або сад, організуйте ділянку для приготування компосту – натурального органічного добрива для рослин із харчових відходів. Розкажіть дітям про простий і корисний спосіб переробки залишків овочів та фруктів. Нескладна робота на присадибній ділянці зміцнить імунітет дитини й поліпшить настрій.

11. Активуйте енергоощадний режим техніки. Комп’ютери, телевізор, інша домашня електроніка має функцію енергоощадного режиму. Покажіть дітям, як встановити в електроніці оптимальні енергоощадні налаштування для економії електроенергії протягом дня, і нагадайте, що на ніч електроніку краще вимикати. Так, вимкнення комп’ютера допоможе заощадити до 40 Вт електроенергії на добу.

12. Купуйте тільки потрібні товари та не викидайте зайвого. Розкажіть, що непотрібні речі можуть бути корисними для когось: їх можна роздати друзям або віднести в благодійний фонд.

13. Вибирайте іграшки з натуральних матеріалів: тканини, дерева, паперу. Такі іграшки легше переробляються й не шкодять довкіллю. До того ж, вони безпечніші для дитини.

Звісно, щоб організувати переробку сміття, необхідні спеціальні заводи, але важливішою є усвідомленість населення щодо роздільного збору відходів. Це першим етап на шляху до використання вторинних ресурсів, що вже давно існує за кордоном.

Задумайтеся: щороку ми продукуємо понад 2 мільярди тонн сміття. Тож сортуймо його заради майбутнього!

Консультація для батьків

 «Роль батьків у розвитку мовлення дітей»

«Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова».

Панас Мирний

 Мовлення є основним засобом спілкування. С. Аксаков писав: « Слово є першою ознакою свідомого, розумного життя. Слово є відтворенням усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

 Дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

 Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами –відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

 Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

 Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще – процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

 Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

 1.  Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

 2.  Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

 3.  Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

 4.  Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

 5.  Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

 6.  Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

 7.  Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

 8.  Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

 9.  Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

 Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

 Рідна мова відіграє унікальну роль у становленні мовленнєвої особистості дитини дошкільного віку. К. Ушинський назвав рідну мову «Цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка ніколи не в’яне і вічно розвивається.

 Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства, сім'ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення триває в дошкільних навчальних закладах, школі і упродовж  усього життя.

 Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засосом пізнання та способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.

Консультація для батьків

«Розвиток зв'язного мовлення дітей вдома»

Вміння і навички зв'язного мовлення не розвиваються самостійно, без спеціального навчання дитина не досягне того рівня розвитку зв'язного мовлення, який необхідний для повноцінного навчання в школі.

Робота, що проводиться в дитячому садку або на підготовчих до школи заняттях для повноцінного розвитку зв'язного мовлення недостатньо, обов'язково зусилля педагогів дошкільних установ повинні підкріплюватися домашніми заняттями. Однак у сучасних умовах, при напруженому ритмі життя, в сім'ї мовному розвитку дитини приділяється катастрофічно мало уваги. Спілкування дитини з батьками найчастіше відбувається у форматі "питання - відповідь". Якщо дитина розповідає щось батькам, дорослі, що цілком природно, звертають увагу в першу чергу на зміст його промови, ніж на оформлення - зв'язність, словниковий запас, граматичні помилки.

В результаті до моменту приходу в школу самостійне зв'язне мовлення дітей виявляється недостатньо сформованим, вони не вміють зв'язно і послідовно викладати зміст своїх думок, правильно формулювати запитання, дати розгорнуту відповідь.

Як можуть батьки допомогти дитині оволодіти вміннями і навичками зв'язного мовлення?

Використовувати можна все, що бачить дитина навколо себе. Це і вдома, і на прогулянці, і в дитячому садку. Дуже важливо спрямовувати увагу дитини не тільки предмети, але і на їх деталі. Необхідно розглядаючи предмет, задавати дитині питання: "Якого кольору? З чого зроблений предмет? Якої величини?" Слідкуйте за тим, щоб дитина відповідала повним реченням. Так дитина вчиться порівнювати, узагальнювати, розуміти значення слів "ширина", "висота", "довжина", "високий", "низький". Можна використовувати привабливі для дитини іграшки. Наприклад, запропонувати для порівняння дві ляльки і дві машини. Спочатку дитині необхідно уважно вивчити, розглянути предмети, а потім розповісти, чим вони відрізняються і чим схожі один від одного. 

Для деяких дітей простіше дається опис відмінностей, ніж спільні ознаки. Таким чином, називаючи різні ознаки предметів, ви спонукаєте дитину до розвитку зв'язного мовлення. Пропонуємо вам приклади ігор і вправ, які  можна використовувати в домашніх умовах.

Вправа "Діалог"

Дослідження комунікативної функції, можливостей використання мови, як засобу спілкування.

Намагайтеся стимулювати дитину вступати з вами в діалог. Для цього, задавши питання, робіть довгі паузи до 5-10 секунд в розрахунку на те, що малюк відповість. Наприклад, можливий такий діалог:

Дорослий: Принеси, будь ласка, кубик. Що ти приніс?

Дитина: Кубик.

Дорослий: Дай кубик. Що ти дав?

Дитина: Кубик.

Дорослий: Лови кубик! Що ти зловив?

Дитина: Кубик.

Дорослий: Молодець!

Гра "Що ми бачимо у дворі?"

Разом з дитиною подивіться у вікно. Пограйте в гру "Хто більше побачить". По черзі перераховуйте те, що видно з вашого вікна. Описуйте все побачене в деталях.

Наприклад: "Я бачу будинок. Біля будинку стоїть дерево. Воно високе і товсте, у нього багато гілок, а на гілках листочки". Якщо дитині важко описати предмет, допоможіть йому запитаннями. "Ти побачив будинок? Він низький або високий?". Гра сприяє розвитку активної мови, спостережливості, поповненню словникового запасу. Що ми вчора бачили?

Разом з дитиною згадайте, де ви були, що робили, кого зустрічали, про що розмовляли. Фіксуйте увагу на деталях. Гра сприяє розвитку пам'яті, уваги, спостережливості, поповненню словникового запасу. Що ми будемо робити завтра?

Гра "Професії"

За допомогою цієї гри у дитини будуть формуватися елементи рольової гри, вироблятиметься мовленнєва активність.

Покажіть малюкові, як за допомогою різноманітних сюжетних іграшок можна грати в лікаря, перукаря, водія, продавця. Розкладіть в кімнаті атрибути для різноманітних сюжетних ігор.

Нехай малюк самостійно пограє. Поспостерігайте за його грою, а потім запитайте малюка: "Хто ти?"

Малюк назве свою роль у відповідності з виконуваними діями, наприклад: "Я лікар". Уточніть у дитини, якими інструментами він користується і для чого вони потрібні.

Щоб допомогти дитині з розповіддю про професії необхідно задавати навідні запитання про ці професії, наприклад такі як:

Як називається людина цієї професії на картинці?

Який одяг людина носить  на цій роботі? Носить він спеціальну форму?

Чим займається людина на цій роботі?

Де він працює?

Які інструменти йому необхідні у цій професії?

Навіщо потрібна ця професія? Чи приносить вона користь людям?

Наприклад, можна розповісти про потрібної професії лікар. Що лікар одягнений у білий халат - це його лікарська форма. Лікар працює в лікарні і лікує дітей і дорослих від хвороб. Для його роботи йому потрібні спеціальні інструменти, такі як шприц, градусник. Професія лікар потрібна для того, щоб захищати і лікувати людей від різних хвороб.

Вправа "Давай поговоримо"

Є звичайною бесідою на побутові теми.

Інструкція. Я ставлю питання, а ти відповідай. Якщо хочеш, можеш і ти в мене щось запитати, а я тобі відповім. Ти сьогодні снідав? А що ти їв? Яка сьогодні погода? Тобі подобається займатися зі мною?

В залежності від активності дитини його участь може бути кваліфіковано як ініціативна або пасивна, а мовні відповіді як розгорнуті або короткі, самостійні або з опорою на лексику питання. Найкраще питання задавати різні за змістом.

Вправа "Назви дію"

Дитина називає слова, що позначають дії.

Вам необхідно мати ілюстративний матеріал і питання.

Дитині ставлять запитання:

- Що робить вітерець? (Голубить, наспівує, віє, шумить).

Якими словами можна сказати про те, що робить кішка? (Дряпається, грається, муркоче, нявкає).

Що робить щеня?

Що робить пташка?

Вправа "Повтори скоромовку"

Скоромовки є ефективним засобом розвитку мовлення. Вони дозволяють відпрацьовувати навички правильної і чіткої артикуляції, удосконалювати плавність і темп мови.

Вправа " Вивчи вірш"

Розучування віршів є засобом закріплення правильної звуковимови, розширення словникового запасу, розвитку мовлення.

Всі діти люблять слухати вірші, намагаються їх запам'ятати. Підбираючи вірша потрібно враховувати мовні можливості дитини. Спочатку треба промовляти кожен рядок вірша. Можна розучити вірш з опорою на наочні картинки, тим самим розвивати зорову пам'ять.

Вправа "Загадки"

Відгадування загадок активізує словник дітей. Дитина вчиться виділяти суттєві ознаки предметів. Загадки розширюють кругозір дітей, тренують увагу і пам'ять, розвивають спостережливість і логічне мислення . У процесі відгадування загадок дітям слід задавати навідні запитання. 

Вправа "Подивися, що побачив, розкажи"

Вправа спрямована на розвиток зв'язного мовлення.

Дитині показується картинка, яку йому потрібно уважно розглянути. Через деякий час картинку прибирають. Пізніше дитині пропонується відповісти на запитання: "Хто зображений на картинці?", "У що одягнена дівчинка?"

Тоді дитину слід попросити розповісти, що він побачив на картинці. Звичайно, спочатку дитина дає короткі відповіді: "Бачив дівчинку". Далі дитині слід запропонувати описати побачене більш докладно. Якщо не вдається отримати більш розгорнутої відповіді, можна запропонувати дитині знову подивитися на картинку. Якщо і при безпосередньому перегляданні картинки дитина не може описати, слід запропонувати їй намалювати цю картинку. При змальовуванні її слід розфарбувати, що дозволить дитині окремо сприймати деталі. Коли дитина розфарбувала картинку слід поставити їй ряд додаткових питань, використовуючи його малюнок:

Якого кольору у хлопчика штани? У що він одягнений? Якого кольору плаття, туфлі? У що одягнена дівчинка? Що тримає дівчинка? Навіщо їй м'яч? Чим більше питань буде задано, тим краще буде підготовлений наступний етап роботи: формування сюжетної цілісності малюнка.

Гра "Відгадай за описом"

Для початку слід запропонувати дитині послухати опис і відгадати, що саме ми описуємо. Наприклад, лимон: "Цей фрукт жовтого кольору. За формою він злегка видовжений На смак він кислий. Від нього чай стає смачнішим і кориснішим".

Потім можна запропонувати дитині описати його улюблену іграшку, тварину в зоопарку, рибку в акваріумі. І вже настане ваша черга відгадувати, кого саме змальовує дитина.

Вправа "Малюємо словами"

Ми повинні розповісти дитині, що будь-який опис будується за певним планом: спочатку потрібно назвати предмет, потім слід описати його головні, найбільш очевидні ознаки (вид, матеріал, форму, колір, призначення), потім можна описати ознаки другорядні, не дуже важливі; і нарешті, дати оцінку описуваного предмета.

Поясніть дитині, що таким чином, за допомогою слів, ми немов "малюємо" цей предмет. І запропонуйте намалювати словесний портрет якогось  предмета.

Гра "А що було далі?"

В умовах сім'ї потрібно якомога більше уваги приділяти формуванню самостійного зв'язного мовлення. Наприклад, можна  запропонувати дитині придумати продовження оповідання, або складати розповідь разом з ним, по черзі:

- Жила-була дівчинка Маруся. Влітку вона відпочивала у бабусі на дачі.

- Одного разу пішла Маруся в ліс за ягодами. Набрала дівчинка повну корзину малини. Втомилася, сіла на пеньочок відпочити, дивиться по сторонах.

- Раптом чує - за кущами щось шарудить і тупотить!

- Маша запитала "Хто тут?" (Що було далі?)

Як ми бачимо, щоденне спілкування батьків з дитиною надає безліч можливостей для розвитку зв'язного мовлення. Трохи терпіння і наполегливості, трохи винахідливості і батьківської уваги, - і ваша дитина прийде до школи з добре розвиненим словниковим запасом.

Консультація для батьків

Як дізнатися про настрій дитини за її малюнком

Як часто, дивлячись на свою дитину, ми хочемо знати, що ж у цій маленькій голівці діється, про що наш малюк думає, і що його непокоїть. На ці питання можна відповісти, «прочитавши» дитячий малюнок. Із самих перших моментів, коли малюк бере в руки олівець, він малює. Також, як ми – дорослі, виливаємо душу комусь із близьких чи пишемо свої думки та переживання в особистий щоденник, так і дитина в своєму малюнку розповідає про своє сприйняття життя, про свій настрій, про свої переживання. Що б не відбувалося в родині, як би дитина не відчувала себе, як би не ставився до оточуючих – все відображається в малюнку. У малюнку дитина самовиражається. 

Розгадати суть малюнка дитини можна за обраними кольорами, по розташуванню картинки на аркуші, по намальованих предметах. 

«Прочитати» малюнок до найменших подробиць – це справа психологів. Але деякі деталі Ви й самі можете проаналізувати: вловити тривожні моменти, зрозуміти настрій малюка, дізнатися про його страхи. І ці знання будуть своєрідним містком між Вами та малюком. Необов´язково давати дитині якусь тему. Просто в той час, коли дитина малює, зверніть увагу на колір малюнка, на лінії, на штрихування, чи є контури у зображених на малюнку предметів. 

Якщо Ви хочете зрозуміти, наскільки затишно відчуває себе дитина в родині, запропонуйте їй намалювати, наприклад, свою сім´ю. Звичайно, це треба робити ненав´язливо, у грі, а не сидіти над дитиною під час творчості. Нехай малюк малює, як цього бажає він сам. 

Спробуйте поговорити з дитиною про її малюнок, простежте, кого малюк зображує першим, кого – останнім, кого взагалі «забув» намалювати і чому. Зверніть увагу на те, як розташовані члени сім´ї, на близькість і віддаленість їх один від одного, на місце знаходження малюка серед них. 

Найулюбленішого члена сім´ї дитина обов´язково прикрасить якоюсь деталлю, тобто буде наряджати. Найавторитетнішого члена родини, швидше за все, намалюють великим. Якщо малюк малює себе між батьками, то він задоволений ставленням до нього в родині, а якщо він не намалює себе взагалі, або ж зображує десь в сторінці чи навіть поза домом, то про це варто замислитися. Отже, дитина самотня, і їй потрібна допомога. Дитина-егоїст, дитина-кумир зображає себе крупнішою за всіх. Дуже важливо також загальне враження від малюнка. Зверніть увагу на вираз осіб людей. Які емоції вони виявляють: посмішку ... сум? 

Деякі частини тіла малюк може особливо виділити у тієї чи іншої фігури. Наприклад, якщо у мами виділено рот, то вона своїми повчаннями, нотаціями та настановами тисне на малюка. Дуже важливо звернути увагу на руки. Дуже довгі руки або іноді їх відсутність говорять про агресію, що походить від члена сім´ї в сторону дитини. 

Іноді малюки свідомо не малюють когось із родини і при цьому приводять досить логічні пояснення. Наприклад, дитина забуває намалювати брата, до якого вона відчуває ревнощі, або ж відсутність останнього пояснює тим, що той гуляє в парку, або знаходиться десь в іншій кімнаті. 

Обов´язково подивіться на кольори, вибрані малюком. Так, стурбовані чимось діти, малюють темними, «важкими» кольорами. А яскраві, ніжні кольори говорять про нормальний настрій дитини. Коричневий і чорний кольори сигналізують про пригніченість, дискомфорт; жовтий, фіолетовий – про врівноваженість, позитивні емоції. Холодні кольори свідчать про конфлікт у родині. Наприклад, якщо малюк темними тонами малює члена сім´ї (особливо чорним), це говорить про негативні почуття малюка до даної людини. Наприклад, дитина намалювала маму з чорними волоссям або в чорній одежі. Цим вона висловлює своє внутрішнє хвилювання по відношенню до неї. Можливо, мама сильно зайнята, і йому не вистачає її ласки і спілкування з нею. Червоний колір іноді трактується як агресія, висока збудливість. Блакитний, рожевий кольори повні життєрадісності, відмінного настрою. 

Для того, щоб допомогти дитині визначитися зі ставленням до самої себе, їй можна запропонувати намалювати автопортрет. Тут потрібно звернути увагу на розташування малюнка на аркуші, щоб зрозуміти рівень самооцінки дитини; поглянути на кольорову гаму малюнка, щоб зрозуміти настрій малюка. Зверніть увагу на намальовані риси обличчя. Наприклад, відсутність вух говорить про те, що дитина «не чує» оточуючих, їх зауважень. Великі очі говорять про те, що дитина стурбована тим, що про неї думають оточуючі. Усмішка на обличчі – дитина розкрита для спілкування. 

Будь-яка ваша спроба стати ближче до Вашого малюка і зрозуміти його буде винагороджена його любов´ю до людей і його успіхами в житті.

                                 Консультація для батьків

 «Ігри для дітей вдома»

Однією з умов нормального розвитку дитини та його успішного надалі навчання в школі є правильне формування мовлення в дошкільному віці. Будь-яке, навіть незначне порушення відбивається на поведінці дитини, на його діяльності. Необхідно працювати над розвитком усіх сторін промови, вирішуючи завдання формування правильної вимови, розвитку граматично правильної, зв'язного мовлення.

Ігри по дорозі в дитячий садок

«Хто уважний».

Можна запропонувати дитині позмагатися на уважність. Називається предмет, який зустрівся на шляху, паралельно виділяється відмітна ознака цього предмета. Наприклад: «Я побачив гору, вона висока» або «Я побачив машину, вона велика» і т.д. Можна запропонувати таке завдання: позмагатися з дитиною в підборі ознак одного предмета. Виграє, назвав більше слів. Виконуючи такі вправи, діти вчаться узгоджувати прикметники з іменниками.

«Веселий рахунок».

Можна проводити на вулиці, під час прогулянок з дитиною. При проведенні цієї гри не тільки закріплюється правильне вживання відмінкових форм іменників, але й уміння вести рахунок. Необхідно тільки іменувати кожне число при перерахунку предметів: наприклад, одне дерево, два дерева, три дерева і т.д., і стежити за чітким проговариванием відмінкових закінчень числівників і іменників.

«Риба, птах, звір».

На слово дорослого «риба» дитина повинен перерахувати види риб і навпаки, якщо дорослий перераховує і називає, наприклад, окунь, щука, сазан, дитина повинна швидко назвати узагальнююче слово.

«Що (хто) буває зеленим (веселим, сумним, швидким ...)?»

На конкретне запитання типу: «Що буває зеленим?» необхідно отримати як можна більше різноманітних відповідей: трава, листя, крокодил, стрічка і т.д.

«Відгадай предмет по парі інших».

Дорослий називає кілька предметів, дій, образів, а дитина відгадує: тато, мама - це сім'я, м'ясо, цибулю-це котлети, торт, свічки - це свято і т.д. Світ дитячої свідомості складається з одних питань. Їм все цікаво. Важливо використовувати такі ситуації для вдосконалення мови дітей.

«Я дарую тобі слівце».

Дорослий і дитина по черзі дарують один одному слівце, пояснюючи його значення, при цьому дитина може називати знайоме йому слово, а дорослий - незнайоме для дитини слово і не просто пояснюють значення цього слова. Але і складають з них речення. У ході таких вправ збагачується словниковий запас дитини, розвивається зв'язна мова.

«Жива пропозиція»

Можна грати всією сім'єю. Спільно складається речення з трьох, чотирьох слів, в залежності від кількості членів сім'ї. За кожним граючим закріплюється одне слово з речення. За сигналом всі повинні стати в одну шеренгу і прочитати речення, яке вийшло. Гру можна проводити кілька разів, при цьому важливою умовою є те, що кожен раз гравці повинні ставати в іншому порядку, тоді пропозиції будуть звучати по-різному. Наприклад, задумано пропозицію «Навесні розквітли блакитні проліски». В ході гри пропозиція може звучати так: «Розцвіли блакитні проліски весни» або «Блакитні проліски весни розквітли». Кожен раз, коли виходить нова пропозиція, потрібно дати можливість дитині прочитати його. Така гра сприяє розвитку інтонаційної виразності мовлення, а також допомагає сформувати у дитини пам'ять, увагу.

«Задом наперед».

Дорослі і дитина разом розповідають сюжет добре відомої казки, розповіді, починаючи з кінця.

«Інтелектуальний теніс».

Дитина називає слово і швидко передає (кидає) тенісний м'яч дорослому, з тим щоб він придумав до речі визначення, наприклад: море - синє; сонце - яскраве; дощ - грибний.

Ігри на кухні

«Смачні слівця» (за аналогією з грою «Міста»).

Кожне наступне слово починається зі звуку, на який закінчується попереднє слово.

«Частування».

Дитині пропонується пригадати смачні слова на певний звук: А - кавун, ананас і т.д.; Б - банан, бутерброд і т.д. Слова вимовляються дорослим і дитиною по черзі. Важливо, щоб дитина промовляв: «Я тебе пригощаю ананасом», «Я тебе пригощаю апельсином» і т.д. Паралельно з виконанням цього завдання дитина вправляється у правильному вживанні відмінкових форм іменників. Для закріплення вміння узгоджувати іменники з прикметниками можна запропонувати дитині додати до свого слова який-небудь ознака: «Я тебе пригощаю помаранчевим апельсином» або числівник «Я тебе пригощаю двома бананами».

«Плутанина» гра на закріплення складової структури слова.

Запропонувати скласти слово з складів, наприклад, са-ко (коса), ло-ми (мило). Якщо дитина знає букви і володіє складовим читанням, можна цю гру провести наступним чином: на аркуші паперу хаотично пишуться склади, дитина повинна з'єднати лінією склади, щоб вийшло слово. Гра сприяє розвитку моторики рук.

«Один-два».

Запропонувати дитині стати чарівником, перетворити два слова в одне або навпаки, наприклад, великі очі - великоокий, довгий хвіст - довгохвостий і т.д.

З метою введення в мову дитини антонімів можна пограти в гру «Навпаки».

Задається питання: «Ліс, який?». Необхідно відповісти парою слів-антонімів: ліс великий - маленький ліс, ліс старий - молодий ліс, ліс зимовий - весняний ліс або дорослий називає слово, а дитина підбирає до нього антонім.

Великий вплив на мова дітей надає розвиток дрібної моторики рук, так як доведено, що якщо розвиток рухів пальців відповідає віковій нормі, то і розвиток мови теж в межах норми. Проводячи вдома вправи на розвиток моторики рук, можна використовувати різноманітний підручний матеріал: білизняні прищіпки, пробки від пластикових пляшок, «сухі басейни» з горохом, квасолею, рисом.

«Ігри з білизняними прищіпками».

Різні геометричні фігури з різнобарвного картону з допомогою прищіпок перетворюються в предмети, силует тварин, птахів і т.д. Все залежить від фантазії граючих. Наприклад, овал можна перетворити на рибку, прилаштувавши їй, плавці з прищіпок, можна перетворити в їжачка, прищіпки будуть грати роль голок. Можна влаштувати веселу гру-змагання між членами сім'ї. Хто швидше зніме зі свого одягу прищіпки.

«Сухий басейн».

На дні миски з квасолею (рисом, пшоном і т.д.) заховати іграшки від кіндер-сюрпризу. Хто швидше їх дістане.

«Ліплення з тіста».

При приготуванні випічки дати дитині шматочок тіста і запропонувати йому зліпити будь-яку фігуру.

За допомогою таких ігор стимулюється дію мовних зон кори головного мозку, що позитивно позначається на мовлення дітей.

Розвиток мовлення дитини безпосередньо пов'язане з розвитком загальної моторики у дітей. Тому рухової активності дитини теж потрібно приділяти велику увагу, граючи з нею в ігри на розвиток координації рухів, просторової орієнтації. Спектр ігор і ігрових вправ, що сприяють вирішенню цих завдань, дуже великий.

«Спритний зайчик».

Запропонувати дитині пострибати на двох ногах з просуванням вперед.

«Збий кеглю» (будь-який предмет - коробку, пляшку).

Потрібно збити кеглю, прокочуючи м'яч вперед.

«Пройди, не зачепи».

Ходьба на носочках між предметами, поставленими на відстані сорок сантиметрів один від одного. Відстань можна зменшувати або збільшувати, залежно від можливостей дитини.

Кожну хвилину спілкування з дитиною можна перетворити на захоплюючу гру, яка сприятиме не тільки розвиткові мовлення дітей, формуванню особистості дитини, його морально-вольових якостей, а також стане своєрідним містком від світу дітей до світу дорослих.

Бесіда для батьків

Про користь чарівної казки

Значення казок у вихованні дітей важко переоцінити. Накопичуючи у собі мудрість колишніх поколінь, вони мають справді чарівну силу: навчальну, розвивальну, творчу. Варто відзначити, що казки впливають на формування мислення дитини, на її поведінку протягом усього дитинства з перших днів життя. Спочатку діти вбирають інформацію про найпростіші цінності й поняття разом з материнськими піснями, віршиками, приповідками. Трохи пізніше, після двох років, починається справжнє виховання за допомогою казки. Психолого-педагогічні дослідження свідчать про те, що діти різного віку по-різному сприймають казку. Дошкільний вік (від 3 до 7 років) – це період активного становлення художнього сприйняття дитини. 

Так, наприклад, в молодшому дошкільному віці (від 3 до 4 років) сприйняття казки та її розуміння безпосередньо залежать від особистого досвіду дитини, який у неї ще дуже обмежений. У центрі уваги дитини знаходиться головний герой. Дітей цікавить його зовнішність, дії, вчинки. Але оскільки самі  діти найчастіше це уявити не можуть, то потребують унаочнення у вигляді ілюстрацій. Однією з особливостей дитячого сприйняття є те, що дитина бачить дії й вчинки персонажа, але не розуміє мотивів. 

У старшому дошкільному віці (від 5 до 7 років) розширюється коло уявлень дитини, збагачується життєвий досвід, знання. У цьому віці інтенсивно розвивається уява і мова. Це сприяє формуванню вміння правильно оцінювати персонажів і події. Уже не обов'язково використання ілюстрації для кожного повороту подій у казці, але вони як і раніше мають позитивну функцію.

 Існує кілька ключових моментів, що характеризують сприятливий вплив казок на дитину:

Казка – це інструмент ненав'язливого навчання

Не таємниця, що діти найкраще сприймають інформацію, подану в ігровій формі. Серйозне моралізаторство дорослих швидко стомлює малюків. У той же час за допомогою казкових героїв можна пояснити дітям всі ті ж самі істини, але зробити це у легкій, доступній для дитячого розуміння формі. Казки заслужено вважають найпотужнішим інструментом  навчання дітей. А все тому, що вони дають так звані непрямі настанови. Діти мислять образами, їм набагато простіше уявити собі ситуацію з боку, де головними героями є казкові персонажі. Саме на прикладі героїв казок найкраще засвоюється важлива життєва інформація (наприклад, складно пояснити дитині, чому вона повинна ділитися іграшками з іншими, а от сказати, що він скнара з якої-небудь казки – відразу матиме результат, адже бути антигероєм дитині не захочеться).

Казки загартовують характер

У казках дуже яскраво прослідковуються різні протиставлення: хоробрість і боягузтво, багатство і бідність, працьовитість і лінь, кмітливість і дурість ... Поступово, без тиску з боку дорослих, діти вчаться відрізняти добро і зло, співпереживати позитивним героям, подумки проходити разом з ними через різні труднощі і випробування. «Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують, – писав Г.К.Честерон. –  Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти». Між іншим, той факт, що наприкінці казкових історій добро тріумфує над злом, є найважливішим чинником у вихованні дітей. Розуміючи цю просту  відому всім з дитинства істину, дитина буде відчувати себе впевненішою і сміливішою, а життєві негаразди сприймати як щось природне. Це лише загартує характер і силу духу малюка.

Казки допомагають вчасно побачити психологічні проблеми

Виховне значення казок проявляється також у тому, що вони здатні впливати на формування особистих рис. У дитячому віці психіка ще нестабільна, межа між добром і злом злегка розмита. Тому батькам необхідно прислухатися до своїх дітей і слідкувати, яким казкам вони віддають перевагу. Можливо, що улюблені й не улюблені дитиною персонажі вказують на емоційні проблеми малюка, які назрівають. У цьому випадку за допомогою тієї ж казки можна трохи скорегувати розвиток дитячої психіки, направити її в правильне русло. Дуже важливо спільно обговорювати прочитане, звертати увагу дитини на якісь ключові моменти, роз'яснювати незрозуміле.

Казка єднає

Крім того, що казка є ефективним засобом виховання дитини, здатним вирішувати безліч завдань, вона також об'єднує батьків та їхніх дітей, дає можливість просто приємно провести час і відпочити від метушні реального світу. У юному віці діти осмислено сприймають сюжет, встановлюють прості причинно-наслідкові зв'язки. Характеризуючи героя, найчастіше висловлюють правильні судження про їхні вчинки, опираючись при цьому на свої уявлення про норми поведінки та особистий досвід. Завдання батьків полягає в тому, щоб навчитися розуміти сенс казкових образів так, як це роблять діти. 

Консультація для батьків

«Чим розважити дитину вдома»

Карантин, який оголосили по всій Україні через новий коронавірус, значно ускладнив життя батькам. Оскільки дитсадки та школи закрили на невизначений термін, дітей треба розважати вдома. Гуляти на вулиці можна і треба, втім, краще уникати скупчень людей, як-от на дитячих майданчиках. Краще прогулюватись парками чи виїжджати у ліс за місто. Ми ж пропонуємо декілька варіантів розваг, якими можна зацікавити дітей, сидячи в приміщенні.

1. Незвичні способи малювання

Відбитки пальців

Правила. Підготуйте такі речі:

• шматочки мочалки;

• фарби;

• вода;

• пензлик;

• ручки, олівці або фломастери.

Спочатку нанесемо фарбу на мочалку пензликом. Тепер притиснемо до мочалки пальчик. Усе — на папері можна залишати кольоровий відбиток!

Малюнки мильними бульбашками

Правила. У мильний розчин (вода, мило, шампунь) додай акварельної фарби або харчового барвника. Колір обирай на власний розсуд.

Візьми соломинку і дунь через неї в мильну воду, створюючи якнайбільше бульбашок.

А тепер – увага! Візьми акварельний папір та легенько приклади його зверху до бульбашок. Дай просохнути. Щоб зробити папір ще яскравішим, прикладай його до бульбашок на воді різних кольорів.

Дмухавки

Правила. Зробити ляпку. Дмухати на ляпку фарби через соломинку в різних напрямках в залежності від задуму. Домалювати необхідне пальчиком, пензлем, жмаканим папером.

2. Ігри з книгами

Фантазер

Правила. Візьміть якусь дитячу книжку з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію, не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а потім дитина і сама долучиться до вигадування.

Детектив

Правила. Інший варіант цієї гри, коли мама чи тато, не показуючи дитині картинку, розповідає, що на ній зображено і зариває книгу. А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за маминим описом. Потім помінятися ролями: описує дитина, шукаєш ти.

3. Розвиваючі ігри

Будуємо шалаш

Будиночки в дитинстві не будували тільки ледачі. Коли почнете споруджувати з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок, самі того не помічаючи, повернетеся у дитинство! І обов’язково захочете спорудити свій особистий шалаш для читання і медитації.

Озвучка

Правила. Коли в телевізорі відключається звук, а на мультики, кіно або новини придумується власна озвучка. Дитина услід за дорослими перевтілюється на справжнього артиста!

Вгадай

Зав’яжи малюкові очі шарфиком і давай у руки по черзі різні предмети: м’яку іграшку, м’яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини – вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.

Тіні

Загадково і заманливо показувати театр тіней на стінці при запаленій свічці. Тут включається фантазія і творчість. Але не варто обмежуватися лише літаючими пташками або гавкаючими собаками із рук. Виріж разом із дитиною з паперу силуети героїв відомих казок, і розіграйте їх за ролями.

Посадити і виростити рослину

Привчити дитину нести відповідальність і не забувати про догляд. Квітка – не пес чи кіт, тож сильно не заважатиме.

Скарбничка

Зробити скарбничку і навчити дитину правильно витрачати гроші. Можливо, навіть ввести список заробітку. Щоб отримати гроші – треба їх заробити. Полив квітку – 5 гривень, прибрав іграшки – 10 гривень, застелив ліжко – 15.

4. Проста наука

Міні-вулкан в домашніх умовах

Що вам потрібно:

• cкляна баночка з кришкою, що закручується;

• рослинна олія;

• куркума;

• глечик або прозора ємність.

Змішайте олію з куркумою – олія має змінити колір на жовтий. Тепер залийте олію в баночку по вінця, щоб у баночці не лишилося повітря. Проколіть у кришці дірку й опустіть баночку у воду. Олія легша від води і відразу почне підніматися з баночки нагору, а вода заповнюватиме баночку. У вас запрацює справжнісінький вулкан! Якщо додасте декілька камінців на дно посудини – матимете підводний вулкан.

Танець яйця

Як змусити яйце танцювати? Проведіть цей експеримент – і усе побачите самі!

Що вам потрібно:

1. Яйце (звичайне куряче яйце, не бите, з рівною поверхнею, класичної овальної форми).

2. Круглий піднос із рівним дном.

Покладіть яйце на піднос і намагайтеся плавно робити кругові рухи підносом щоразу швидше і швидше, тримаючи його горизонтально. Яйце на підносі також почне обертатися. У міру прискорення обертання яйце «підніметься» і стане обертатися на одному з кінців: тупому або гострому, зайнявши, звичайно, вертикальне положення.

Що відбувається? Відцентрова сила утримує яйце, подібно до того як розкручена дзига стоїть на площині, а нерозкручена лежить на боці.

Звичайно, цей експеримент потребує певного досвіду і вправності. Ні з першого, ні з другого і навіть із третього разу у вас, більш за все, нічого не вийде. Але варто тренуватися.

Секретне невидиме чорнило

Створення невидимого чорнила – дуже захопливий процес! Ви можете вдати секретного агента, бо маєте свої секретні коди і повідомлення, приховані від інших. Усе, що вам необхідно, – це деякі предмети домашнього вжитку і таємна сила лимонного соку.

Що вам потрібно:

• Половина лимона;

• Вода;

• Ложка;

• Миска;

• Ватна паличка;

• Білий папір;

• Лампа.

Вичавіть трохи лимонного соку в миску і додайте декілька крапель води. Змішайте воду і лимонний сік ложкою.Умочіть  ватяну паличку в суміш і напишіть повідомлення на білому папері. Зачекайте, доки сік висохне і стане повністю непомітним.

Коли ви будете готові прочитати ваше секретне повідомлення або показати його комусь,  нагрійте папір, тримаючи його поруч із лампочкою.

Що відбувається? Лимонний сік – це органічна речовина, яка окислюється і при нагріванні стає коричневою. Розведений у воді лимонний сік  дуже важко помітити. Коли ви застосуєте його на папері, ніхто не знатиме про його наявність доти, поки папір не буде нагрітий і ваше секретне повідомлення не відкриється. Інші речовини, які «працюють» так само, – апельсиновий сік, мед, молоко, цибулевий сік, оцет і вино.

5. Вироби своїми руками

Саморобний блокнот

Створіть яскравий особистий блокнот для дитини, де можна записувати її графік на день або  на тиждень. Оформіть і прикрасьте разом новий блокнот і внесіть перші завдання для дитини. З таким підходом навіть завдання «прибратися у кімнаті» буде виконуватися з великим бажанням. 

Колаж бажань

Прикрашаємо стіну і вчимо дитину йти до своїх цілей і бажань. Візуалізуємо її мрії і заодно креативно проводимо час, шукаючи необхідний матеріал та вирізаючи потрібні форми.

Іграшки з яєчних лотків

Що можна зробити з картонних лотків для яєць – та що завгодно! Наприклад, транспортні засоби для любителів машин: вантажівка, мотоцикл, вертоліт, корабель, екскаватор.

Скріплюємо клеєм, зубочистками, скотчем. Розфарбовуємо – і нова іграшка готова!

Весело і з користю проводьте час із дітьми та будьте здорові!

Консультація для батьків

Як навчити дитину розуміти і любити природу

Природа має великий вплив на формування особистості дитини. Адже дорослі досі, згадуючи своє дитинство, мимоволі думають про річку, в якій купалися, про ліс, де вперше почули спів птахів, про галявину, на якій збирали суницю.

Якими виростуть ваші діти, залежить від нас: ми повинні навчити дітей не тільки брати від природи, а й піклуватися про неї, охороняти і примножувати її багатства. Перед батьками (дорослими) стоять такі завдання з екологічного виховання:

• Привчати дітей не рвати без потреби квіти, не ламати чагарники, не псувати дерева (Адже нерідко батьки дозволяють дітям рвати квіти навіть на громадських газонах і клумбах).

• Вчити дбайливо ставитися до комах, птахів, тварин. При необхідності надавати їм допомогу.

• Систематично пояснювати дітям взаємозв'язок природи і людини. Вчити помічати красу навколишньої природи.

• Виховувати дбайливе ставлення до хліба та інших продуктів, до води і електроенергії.

Шановні батьки!

Звертайте увагу дітей на красу навколишньої природи, на дбайливе ставлення до неї, особливо розширюється кругозір ваших дітей під час спостережень. І часу на це спеціально відводити не треба. Досить подивитися навколо, коли йдете в дитячий садочок або назад. Завжди можна побачити цікаве: як солнечкоко встає, як блищать крапельки роси на траві, як виблискує іній на деревах. Але ж буває і так, як розповіла одна мама: "Ми йдемо з сином додому і все більше мовчимо або обговорюємо, що на вечерю готувати будемо, яку іграшку купити йому".

Дітям властиво наочно-образне мислення, і вони легко запам'ятовують те, що бачать. Тому, якщо вам доведеться побувати в селі, то зверніть увагу на домашніх тварин, як вони живуть, як за ними треба доглядати, чим харчуються, яку користь приносять людям.

Якщо діти доглядають за птахами, які містяться в клітинах, у них виробляються не тільки трудові, навички, а й моральні риси характеру. Необхідно довести до свідомості дітей те, що в неволі можуть жити тільки декоративні птахи, а ті, що звикли жити на волі загинуть через місяць. Тому не можна дозволяти ловити птахів і утримувати їх в неволі.

По різному діти ставляться до жучків, черв'яків, мурашок і інших комах. Одні бояться, інші безжально знищують їх, треті байдужі, четверті люблять їх. Як же знайти в цьому питанні оптимальне рішення? Треба розповісти дітям, що в природі все взаємопов'язано. З одного боку, комахи приносять користь, з іншого - шкода. І в кожному конкретному випадку слід приймати індивідуальне рішення.

Ранньою весною починають з’являтися квіти мати-й-мачухи. Діти безжально виривають їх з корінням і потім кидають. Часом ніякі заборони не допомагають. Спробуйте посадити цю рослину в горщик, зробити збір листя в лікарських цілях, розкажіть від яких хвороб застосовують її, чому у неї така цікава назва. Розкажіть і про інші лікарські рослини.

Під час "виходу" на природу у вихідний день поспостерігайте за хмарами. Розкажіть про те, що вони линуть над землею, підганяються  вітром. Хмари ніби створюють химерні казкові нагромадження. Висловіть свої відчуття. Нехай бачать діти, що спілкування з природою радує і хвилює, створює гарний настрій, пробуджує фантазію. І ваші маленькі вдячні слухачі швидко відгукнуться.

Вони побачать в дивовижних за формою хмарах "драконів", "левів", "собак". І ваші діти вже ніколи не залишаться байдужими до неба.

Підгодуйте взимку птахів, не пошкодуйте для горобця хлібних крихіт, розкажіть вірш:

Хлібних крихт не шкодуй,

Заслужив їх горобець,

І друзі всі тут як тут,

Крихти весело клюють,

І пішов веселий стук - Тук - тук - тук ...

Яка чуйна душа дитини! Як швидко вона сприймає добро! Зламала гілку дитина, скажіть їй, що вона жива, і вона іншим разом чи так само бездушно зламає її?

Недовговічна краса золотої осені. Навіть від легкого подиху вітерця сиплеться різнокольоровий дощ листя. Не пропустіть короткої миті листопада. Нагрянуть темні хмари, налетить вітер, холодним подихом погасить їх колір, закрутить в сухі трубочки. Зберіть разом з дітьми різні листочки і насіння, плоди та пелюстки осінніх квітів, засушіть їх. Настане час, і з них можна буде створити крихкий, але цікавий світ, який неодмінно порадує вас і вашу дитини в той час, коли вся земля буде покрита білою, пухнастою ковдрою!

І на закінчення хочеться згадати слова В. Белінського: «Тварина, народившись від лева і левиці, робиться левом без всяких зусиль і старань з боку батьків, без будь-якого впливу щасливого збігу обставин; але людина, народившись не тільки левом або тигром, навіть людиною в повному значенні цього слова, може зробиться і вовком і ослом, і чим завгодно ». Тому саме від нас дорослих, залежить, якими будуть наші діти. Природно, ми вихователі хочемо, щоб діти любили природу, розуміли її і берегли. Але мало хотіти, цього треба досягати всім нам дорослим спільними зусиллями.

Консультація

«Гра – як основний вид діяльності дітей дошкільного віку»

Гра – це основний вид діяльності дітей дошкільного віку, метод дитини в пізнанні миру. Під час гри дитина вчиться спілкуватися з однолітками, підкорятися правилам, поступатися, доводити своє право у виборі гри. Причини, які спонукають дитину грати, – це, перш за все цікавість і потреба активно діяти. І одна з основних задач педагога – постійно підтримувати і розвивати ці спонуки. В що грати – це питання має ще більше значення, ніж де і з ким. 
  Слово – могутній інструмент, яким володіє людина. Розумний педагог завжди стежить за змістом ігор, що ведуть діти. Тому, при розробці завдань, ігор і вправ, направлених на оволодіння дитиною словотворчою системою української мови і на формування правильного вживання слів, їх усвідомленого вибору, визначуваного змістом вислову і умовою спілкування, педагог зобов'язаний спиратися на роботи учених, що займаються проблемами образної мови, словотворення, вивчаючих значення вибору мовних засобів для довільного вибудовування зв'язного вислову, досліджуючих зв'язок між практичним оволодінням рідною мовою і елементарним усвідомленням явищ мови і мови. 
  Формування зв'язного монологічного мовлення у дітей дошкільного віку багато в чому залежить від того, наскільки вони володіють словотворенням, граматичною будовою, нормами рідного для них мови. Уміння знайти найадекватніші мовні кошти, тобто слова і словосполучення, розвивається одночасно з такими якостями, як точність, образність і правильність мови. Необхідність навчання роботі із словом як елементом язика, його звукової, смислової, граматичній сутністю розглядається як найважливіша умова формування зв'язної мови і розвитку творчості дітей. 
Перед навчанням, направленим на формування у дітей уявлення про синоніми, антоніми, багатозначні слова, ролі суфіксів в смислових відтінках значень споріднених слів і точності слововживання, необхідно знати, як дошкільники використовують в самостійному вислові різні частини мови, наскільки точно орієнтуються в смислових відтінках слів.
  Займаючись з дітьми, матеріал занять по звуковимовлянню потрібно пов'язувати з матеріалом занять по формуванню лексико-граматичних засобів мови, і навпаки. Така робота може проводитися як на заняттях по розвитку мови, так і зовні занять, в різних видах діяльності. Подібна практика дає добрі результати, а це в нашій роботі головне. 
  Велике значення в роботі з дітьми відводиться іграм із словом гра – основна форма діяльності дошкільника. 
  Ігри можна включати у фронтальні і підгрупові заняття, успішно використовувати в індивідуальній роботі з дітьми при автоматизації звуків. В іграх, крім роботи над звуковимовлянням, відбувається закріплення узагальнюючих понять, активне розширення словника, активізація вже наявного словника, формування і вдосконалення навиків словотворення і словозміни, диференціацію приголосних звуків. В ігрових завданнях закріплюється розуміння, значення однокорінних слів іменників: заєць – зайченя – зайчик – зайчина; дієслів: сміятися – засміятися – висміяти; прикметників: розумний – розумненький, слів з синонімічних рядів бігти – мчатися, прийшли – приплесли; прикметників: великий – величезний, розумний -розсудливий.
  Завдання і ігри направлені на з'ясування того, як дошкільники орієнтуються в смислових відтінках слова в словосполученнях і пропозиціях. 
 

Консультація для батьків на тему:

«Діти самі вдома.»

 У зв’язку з оголошенням карантину діти залишаються вдома. Добре, якщо є бабусі, сусіди, знайомі які можуть подивитись за дитиною.А якщо немає? Чим зайняти дітей, коли вони вдома самі?

   Найголовніше, коли дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин. Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами. Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що в усіх близьких є ключі від квартири.

    Не можна по телефону незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а мама прийде тільки через годину. І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми.

    Скажіть дитині, щоб незнайомим людям вона відповідала приблизно так: «Мама зараз дуже зайнята і не може поговорити з вами. Зателефонуйте через годину.» У цьому випадку ви, по-перше, не змушуєте дитину брехати, адже мама справді занята. А по-друге, стороннім невтямки, що дитина вдома сама.

   Не можна нічого викидати з балкона чи вікон. До вікон взагалі краще не підходити і не визирати на вулицю. Можна поставити спеціальні блокуючі засувки, щоб дитина не могла самостійно відчиняти вікна.

    Не можна гратися з електропобутовими приладами та газовою плитою.

   Дитина має мати необхідні номери телефонів (ваш, татів, тітки, бабусі…), щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати. 

Обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново подзвонити та кликати на допомогу.

Розплануйте разом із дитиною її день, (або той час, коли ви будете відсутні). Зазначте час, коли вона має пообідати, коли зробити домашні завдання, коли гратиме в комп’ютерні ігри, і що саме має обов’язково виконати по дому. Так ви можете навчити дитину планувати свій час і любити порядок.

   Десятиліття досліджень доводять: якщо дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на подальше навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь їхній кар’єрі.

   Дитина яка з раннього віку виконує хатню роботу, почувається самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною.

   Що саме може виконувати дитина з хатньої роботи?

-прибирати в квартирі,

-складати іграшки,

-підмітати, 

- мити підлогу,

- витирати пил,

- розкладати і розвішувати по місцях свої речі,

- стежити за станом свого взуття, мити його в разі необхідності, ставити на місце,

- поливати кімнатні рослини,

- піклуватися про домашнього улюбленця (годувати його, прибирати за ним)

- застеляти своє ліжко,

- мити посуд, розкладати його,

- накривати на стіл і прибирати його після їжі,

- розвішувати випраний одяг та інше.

Консультація для батьків:

«Чому діти не хочуть виконувати трудові доручення?»

Праця дошкільника відображає його ставлення до світу. Часто дорослі не розуміють, чому на прохання виконати просте доручення дитина реагує негативно. Причина — неправильний емоційний акцент дорослого при постановці дитині завдань та відсутність системи у формуванні трудових умінь. 

Трудове виховання дошкільника впливає на духовне зростання особистості, тобто на формування моральних якостей і ціннісних орієнтирів. 

Праця, як і будь-яка інша діяльність, — джерело емоцій дитини, вони мають бути позитивними. Дорослі не мають стримувати самостійність дитини. Її зусилля слід підтримувати, надавати позитивний відгук. Що міцніший емоційний зв’язок між дорослим і дитиною, то сильніший його вплив. Стане для дитини праця цінністю чи обтяжливим обов’язком, залежить тільки від впливу дорослого.

Завдання трудового виховання:

• збагачувати внутрішній світ дитини позитивними емоціями;

• насичувати її життя приємними враженнями;

• стимулювати бажання бути корисною людям;

• навчати адекватної реакції на успіх/неуспіх у діяльності;

• розвивати помірковане, оптимістичне ставлення до труднощів;

• виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до рукотворних предметів, речей, результатів власної та чужої праці.

Якщо дитина емоційно налаштована на дорослого, вона прагне отримати його схвалення і залюбки виконає трудове доручення. Саме з доручень починають залучати дитину до праці.

Форми організації трудової діяльності дітей різного віку

За змістом і структурою доручення — найдоступніша й найпоширеніша форма організації праці дітей. Покладайте на дитину чи групу дітей певні обов’язки, прості завдання, які спрямовані на близький результат і мають практичне значення для самої дитини або інших людей.

Наприклад, прибрати на місце свої капці, покласти у відведене місце гребінець після розчісування, скласти олівці чи книжки, змести зі столу крихти щіточкою, принести книгу тощо.

Передбачте доручення різні за видами, зокрема:

• за ступенем складності — складні та прості;

• за тривалістю — короткочасні, епізодичні та тривалі;

• за характером організації дітей — індивідуальні та групові.

За змістом діяльності доручення можуть бути пов’язані з:

• побутом;

• участю в іграх, використанням іграшок, організацією занять;

• роботою в куточку живої природи, на земельній ділянці дитячого садка;

• допомогою іншим — малюкам чи одноліткам;

• проханням дорослих.

Доручення використовують на кожному віковому етапі в усіх видах праці. Зазвичай діти отримують їх від дорослих.

Що доручити молодшим дошкільникам

Діти молодшого дошкільного віку емоційно чутливі, здатні обирати діяльність, яка подобається, емоційно виявляти ціннісне ставлення до довкілля та самих себе. Вони радо відгукуються на пропозиції, як-от:

• діяти самостійно, на власний розсуд;

• виконувати доручення по-своєму;

• приймати елементарні самостійні рішення.

Діти цього віку прагнуть допомагати дорослим у побутових справах, доглядати за тваринами та рослинами. Давайте їм прості короткотривалі та епізодичні доручення: покласти на місце іграшку, принести стілець, поправити серветки на столах, насипати у годівничку зернятка тощо. 

Найскладніше для дітей молодшого віку — прибрати іграшки. Навіщо прибирати, якщо завтра можна знов гратися? Тож запасіться терпінням і чітко пояснюйте причини робити ту чи ту справу.

Як ускладнити доручення для дошкільників середньої групи

Діти дорослішають, поступово розширюється спектр їхніх можливостей. Дітям середнього дошкільного віку доручайте складніші й триваліші справи, пов’язуйте їх із проханням або звертанням до інших осіб. Чотирирічна дитина вже може прибирати та підтримувати порядок в ігровому куточку, доглядати за тваринами в куточку живої природи тощо. Зміст доручення формулюйте чітко та передавайте коротким, не більше п’яти слів, реченням. Висловлюйтеся доброзичливо.

Якщо доручення спільне для двох і більше дітей, намагайтеся об’єднати їх за симпатією та інтересами.

Діти позитивно сприйматимуть працю, якщо вона дасть змогу більше спілкуватися з дорослим та отримувати від нього позитивну оцінку. Тому запитують «Я правильно зробив?», «Гарно у мене вийшло» і просять «Подивись, як я зробив!», «Подивись, як я вмію!». Оцінюйте їхні дії без роздратування.

У середній групі з другого півріччя запроваджуйте чергування. Ця форма організації трудової діяльності полягає в систематичному виконанні дитиною трудових обов’язків щодо своїх одногрупників, а в домашніх умовах — щодо членів родини. Діти співпрацюватимуть, вчитимуться домовлятися, розподіляти завдання. На початковому етапі введення чергувань ознайомте дітей з обов’язками чергових, атрибутами і обладнанням. Поясніть значення роботи чергових для всіх дітей групи та для кожного особисто. Спочатку виконуйте обов’язки чергових спільно з дітьми. Візьміть частину роботи на себе, а іншу частину доручіть дітям. За таких умов чергові матимуть перед собою зразок для наслідування, замість словесних інструкцій. Після трьох спільних з дорослим чергувань вони зможуть самостійно виконати свої обов’язки.

Що можна доручати старшим дошкільникам

У дитини старшого дошкільного віку відбуваються значні зміни у фізичному, психічному та соціальному розвитку. Дитина вже фізично здатна виконати більш складні трудові дії. Вона спроможна самостійно дотримуватися гігієни тіла та праці, бути охайною; може планувати діяльність, обирати матеріали та обладнання для господарсько-побутової, художньої праці та праці у природі. Але у цьому віці з’являється негативне ставлення до праці та бажання оминути його. Позитивний досвід спілкування з дорослими у спільній трудовій діяльності сприяє формуванню позитивного ставлення до праці, розвитку трудових умінь та навичок. Зміст та форми дитячої праці стають різноманітнішими та багатогранними. У цей період дитина потребує не лише доброзичливої уваги з боку дорослого, а й співробітництва з ним, взаєморозуміння, співпереживання, визнання її чеснот і досягнень.

Аби дитина старшого дошкільного віку збагатила досвід самостійного вибору, стимулюйте її приймати елементарні рішення та брати на себе відповідальність за них. Спонукайте дитину розпоряджатися собою, конструктивно заповнювати вільний час, змістовно його проводити, отримувати від цього задоволення.

Орієнтовні запитання для бесіди з дітьми

• Чи сподобалося тобі трудитися?

• Чи все вийшло так, як ти хотів/хотіла б?

• Що ти любиш робити найбільше? Чому?

• Що ти не любиш робити? Чому?

• Хто тебе просить про допомогу? Як часто?

• Кому ти допомагаєш?

Дитина старшого дошкільного віку точно орієнтується у специфіці вияву основних емоцій людини — радості, подиву, горя, гніву, огиди, презирства, страху, сорому, провини. Вона швидко встановлює зв’язки між життєвими подіями, переживаннями людини та виразом її обличчя і поведінкою. Саме в цьому віці на основі попередньо здобутих знань формується елементарна система цінностей, визначаються пріоритети в діяльності. Діти розуміють залежність прояву емоцій людини від конкретних дій та вчинків, як особистих, так і інших людей. Тому вони намагаються порадувати інших своєю поведінкою, діяльністю, працею.

Після того, як дитина виконає трудове доручення, обов’язково оцініть її зусилля і висловте своє ставлення до результатів її роботи, а не до дитини. Оцінюйте через «Я-повідомлення». Наприклад, скажіть: «Сподіваюся, що ти зробиш все як слід», «Ти вмієш, у тебе все вийде».

Аби праця для дитини не стала тягарем

Результат діяльності важливий для дитини лише через призму її взаємин з дорослим. Формула якості виконання дитиною трудових доручень дуже проста: «Люблю тебе, відчую твою радість — зроблю! Не люблю — не зроблю». Тож дорослим, які скаржаться, що їхні діти не вміють/не хочуть працювати, слід замислитися, чи хороші взаємини склалися між ними.

Аби дитина сприймала працю як цінність:

• акцентуйте увагу на естетичній та моральній стороні праці;

• розвивайте здатність дитини емоційно відгукуватись на результат праці дорослих та власної — «Як гарно прибране подвір’я», «Якою світлою та радісною видається чиста кімната», «Випраний одяг гарний» тощо;

• дякуйте дитині за її працю, підкреслюйте емоційну значущість її результату для інших — «Як мені приємно, що...», «Мама зрадіє, коли побачить...», «Квіти будуть нам вдячні і усміхнуться...» тощо.

• запобігайте проявам інертності, емоційної глухоти, байдужості та бездіяльності дитини;

• формуйте навички соціально прийнятної та схвалюваної поведінки;

• одухотворіть практичну діяльність;

• збагатіть емоційну сферу дитини, надайте можливість вільно виявляти почуття.

Велике значення приділяйте середовищу, в якому розвивається дитина 

Середовище — це оточення, сукупність природних, предметних та соціальних умов, у яких дитина зростає, опановує науку життя, стає компетентною особистістю з притаманними їй особливостями. Але часто педагоги називають середовищем предмети, речі, іграшки. Вони спрощують саме поняття «середовище» та неправомірно перебільшують роль предметно-ігрового середовища в особистісному становленні дошкільника.

+

Головними в середовищі дитини є люди і їхні взаємини. Ці взаємини формуються в діяльності й залежать від емоційного фону її перебігу. Тому працю дітей супроводжуйте позитивними емоціями, доброзичливою вимогливістю і формуючою оцінкою.

 «Здоров’я дитини – багатство країни»

З приходом холодів весь процес життєдіяльності начебто сповільнюється: важче вставати вранці, у вихідні хочеться поніжитися в ліжку, немає бажання йти на тренування, хочеться побути вдома.

Так ми реагуємо на зміну погоду. Ще гостріше реагують на це наші діти. І ви, напевно не раз помічали, як разом з погодою за вікном псується і настрій малюка: він стає примхливим, плаксивим, погано їсть, з'являються проблеми зі здоров'ям, такі як нежить, кашель і додатково до всього неспокійний сон.

Все це можна пояснити впливом таких атмосферних факторів, як тиск, вологість і температура. Дитячий організм ще досить слабкий, імунітет його тільки починає набирати силу, і тому у них менше можливості пристосовуватися до зміни погодних факторів.

Поступово в міру дорослішання адаптаційні здібності дитини виростають, він вже більше стійкопереносить і простудні захворювання, і просто перепади температури за вікном. Отже, якщо ваша дитина здорова, але метеочутлива, тоді обов'язково стежите за його режимом дня. Укладайте спати в один і той же час, як у нічний так і в денний. 

Перед сном настройте його на спокійний лад, почитавши улюблену книгу, зібравши нескладний пазл, або просто поговоріть з ним. Постарайтеся, щоб дитина перед сном не бігав, і не усаджуйте його за перегляд чергового мультика. Він не принесе користі і буде як подразник для нестійкої та слабкої нервової системи.

Спокійний нічний сон дасть малюкові гарний настрій на весь наступний день і навіть вплине на глибину денного сну. Протягом дня стежте за активністю вашого малюка. Чергуйте активні ігри зі спокійними заняттями.

Нехай малюк не тільки бігає і грає у ігри, нехай він займеться малюванням, ліпленням, тобто такими заняттями, які розвивати дрібну моторику і дуже впливають на подальший розумовий розвиток. Дуже важливі прогулянки на свіжому повітрі.

Гуляти треба не менше двох разів на день і бажано, щоб прогулянки були досить тривалими. Це допоможе подолати метеочутливість, а також подарує хороший сон. Так що одягайтеся тепло, але по погоді, і сміливо йдіть гуляти по місту. Дуже добре, якщо дитина з дитинства привчений до гімнастики і водних процедур.

Обов'язково запишіть ваше чадо в басейн і разом з ним від душі похлюпатися у воді. Вода знімає м'язову напругу, покращує загальне самопочуття і дає відчуття розслаблення і радості, що стане в нагоді не тільки малюкові, але і вам самим.

Якщо настрій малюка все-таки залишає бажати кращого, він вередує, то побалуйте його, купіть йому шоколад. Його користь очевидна, і з цим погоджуються багато лікарів, починаючи від стоматологів, закінчуючи лікарями-імунологами.

Помірне (але не надмірне) його споживання підвищує рівень гормону щастя в крові. І якщо немає алергії, то пригощайте ним свого малюка. А він обов'язково віддячить вам своєю посмішкою і відмінним настроєм.

Щоб дитина не підхопила вірус , обов'язково стежите за вакцинацією і ставте щеплення. Це необхідно, якщо дитина ходить у дитячий садок, а й також важливо, якщо він не відвідує його і проводить час вдома з мамою або нянею.

Якщо дитина перебуває вдома, то частіше провітрюйте приміщення, щоб повітря довго не застоювався, це може стати дуже хорошою розсадою для вірусів.

Повітря у квартирі було б непогано зволожувати. Добре, якщо в кімнаті є акваріум, адже це природний зволожувач, але якщо такого ще немає, можна використовувати і зовсім "домашні" методи: розвісити вологі рушники або скористатися пульверизатором для квітів і поприскати їм у повітря.

Зараз у наших аптеках достатньо широкий спектр спреїв для зволоження слизової носа. Дуже популярні засоби на основі цілющої морської води.

Морська вода в них стерилізована і сприяє підтримці нормального рівня зволоженості носової порожнини, а додаткові мікроелементи підвищують стійкість внутрішнього середовища до хвороботворних бактерій. Результат - слизові носа не пересушені і не роздратовані пилом, що допомагає відбити атаки вірусів. З такою ж метою можна полоскати горло і дитини.

І останнє, на що треба звернути увагу - це харчування. Тут правила будуть прості як ніколи - побільше фруктів, овочів, корисних каш, достатню кількість рідини. Для профілактики простудних захворювань скористайтесь сиропом шипшини, його смак сподобається дитині, і тому чергове прийняття ліки не буде супроводжуватися капризами й істериками.

І головне, пам'ятайте, що маля дуже часто буває барометром вашого здоров'я і настрою, тому постарайтеся створити в сім'ї доброзичливу обстановку і не забудьте подбати про власне самопочуття. Тепер ви знаєте, як зберегти здоров'я дитини, поради для батьків вам допоможуть у будь-якій ситуації!

Покарання для дитини

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі.

Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти.Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.

Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.

Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю АстрідЛіндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей.

"Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця.

На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, АстрідЛіндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила.

Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було.

Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь".

Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів.

А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями.

Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?

Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.

Консультація на тему:

«РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ»

Художня література – невичерпне джерело мудрості, знань, духовності, краси художнього слова для розвитку дитини дошкільного віку.

Для маленької дитини художня література й дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації, дитина намагається наслідувати  вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів – показує як вони радіють, сумують, як дивуються. Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати. Отже вона не тільки знайомиться з різними емоційними станами людини, а й тренується відчувати та передавати свої почуття.

Твори художньої літератури розширюють кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно минулих часів, відкривають невідомі країни тощо. Оповідання та вірші про дітей вчать дошкільників взаємодіяти у колективі однолітків, ділитися іграшками, не ображати новачків.

Художня література та дитяча книжка є потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагачення словника дитини, розвитку зв’язного мовлення.

Художня література і усна народна творчість – важливе джерело розвитку дитячого мовлення. Художня література та усна народна творчість традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання і освіти підростаючого покоління. Виховна та художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова літературного твору є найкращою, найвищою формою літературного мовлення, якому діти прагнуть наслідувати.

Живодайним джерелом розвитку художньої літератури є усна  народна творчість.

Використання малих фольклорних форм є ефективним прийомом фонетичної компетентності. Це повторення за дорослим, з дорослим та самостійне індивідуальне відтворення малих фольклорних форм, хорове й індивідуальне заучування віршів із фрагментарним програванням сюжету.

Серед фольклорних  жанрів чільне місце посідає казка, що слугує добрим матеріалом для театралізованої діяльності дітей, ігор-драматизацій, інсценування. Щоб навчити дошкільнят розрізняти інтонаційне забарвлення мовлення залежно від мети сказаного (запитання, обурення, захоплення, повідомлення), від характеру казкових героїв, особливостей їхньої поведінки ( добрий, турботливий, вайлуватий, плаксивий, боязкий, підступний, улесливий. злий тощо), доцільно пропонувати такі вправи, які готують до ігор-драматизацій і дають повне цілісне уявлення про конкретний персонаж. 

Наприклад:

• Відтворити ситуацію та діалоги персонажів, зображених на малюнку;

• Відтворити мовленнєві особливості, характер певного персонажа;

• Програючи фрагмент казкового сюжету, використати інтонаційне забарвлення, яке позитивно характеризує персонажів ( привітність, вдячність, жаль, жарт, готовність допомогти, співчуття);

•  Програючи фрагмент казкового сюжету, використати інтонаційне забарвлення, яке  негативно характеризує персонажів (роздратування, байдужість, нехтування, зверхність, вередливість, глузування, ігнорування, висміювання).

Подальша робота щодо розвитку здатності дошкільників доречно й адекватно володіти інтонаційним забарвленням знайде своє місце не лише в іграх-драматизаціях, а й у мовленнєво-комунікативній діяльності різних змістових ліній.

Народні казки стимулюють художньо-мовленнєву діяльність дитини, збагачують її мовлення  словами, взятими із усної народної творчості, сприяють оволодінню граматично впорядкованим зв’язним мовленням, спонукають дитину до власної творчості.

А. Гончаренко надає приклад мовленнєвої роботи з казкою, яка проводиться зі старшими дошкільниками.

Пори року в казках

Сюжет багатьох казок  вибудовується в чітко означений сезон або містить певні ознаки-загадки, на що дитина не відразу звертає увагу. Пригадавши з дітьми кілька казок, можна запропонувати їм знайти ті, де є зима чи літо, осінь чи весна, й аргументовано підтвердити своє припущення. Пора року причаїлася або мандрує по всій казці, треба лише прислухатися й знайти згадку про неї або хоча б натяк. Коли дорослий або хтось з дітей відтворить цей фрагмент-загадку, доцільними будуть такі завдання: пригадати назву казки та відповідну частину сюжету, визначити сезон і подати щодо нього переконливі факти, ознаки, прояви. Тут знадобляться також народні прикмети, прислів’я, приказки, вірші про природу, власний досвід, спостереження дитини за прогностичною поведінкою тварин, рослин тощо. Тож цілісна аргументована відповідь стане розповіддю.

У яких казках оселилося літо?

*  «Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Аж лізе Рак-неборак…» («Коза-Дереза»);

*  «Наївшись досхочу, вовк пішов, простягся на зеленому лужку під деревом і заснув». («Про Вовка і семеро козенят»);

*  «От дідова дочка закотила рукава, обполола і пісочком присипала яблуньку; яблунька подякувала , а дівчина пішла своєю дорогою». («Дідова дочка і бабина дочка»);

*  «Лисиця шмигнула і помчала щодуху, аж курява встала». («Журавель і Лисиця»);

*  «А кабан лежав близько біля столу у хмизу та якось комар укусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув. Кіт же думав, що то миша, та кабана за хвіст». («Пан Коцький»);

*  «А бичок доти стояв на сонці, доки не розтанув». («Солом’яний бичок”)

З чого помітно, що в цих казках причаїлася осінь?

* «Ось якось підмітав Півник у дворі та й знайшов пшеничний колосок». («Півник і двоє мишенят»);

*  «Коли ж летить каченят табуночок…» («Кривенька качечка»);

* «А незабаром зайчик приніс дідові капусти, стрічок, сережок, намиста доброго… І дід радий і баба рада». («Солом’яний бичок”)

Де в цих казках відпочиває зима?

* «Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку…». («Рукавичка»)

* «Каже Лисичка Вовкові: «Ходімо на річку та знайдемо ополонку, то ти сядь над ополонкою, хвіст всунь в ополонку, сиди та й говори «Ловись ,рибко, маленька і велика». («Про Лисичку-сестричку і Вовка»)

* «Була у Зайчика хатка луб’яна, а у Лисички – льодяна». («Зайчикові хатка»)

Як у цих казках господарює весна?

* «Поприходили сини увечері додому та й кажуть матері: «Весь день орали, а ви  нам не  прислали обідати”. («Котигорошко»)

Ефективним методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри за сюжетом літературних творів. Завдяки рольовим перевтіленням діти вправляються у веденні варіативних діалогів. Процес підготовки до програвання цілісного сюжету поступовий, тривалий, індивідуальний.

Використовуючи фольклорні діалоги, дитина вчиться почергово з партнером відтворювати сюжет, не позбавлений  інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, зміни сили голосу, темпу мовлення.

У грі-драматизації, де дітям добре знайомі сюжет, пісеньки, повтори, більшість реплік, не обов’язково дослівно відтворювати текст. При бажанні можна імпровізувати. 

Консультація для батьків

«Як сказати "не можна", щоб дитина вас почула»

Пам'ятайте, забороняти можна тільки дії дитини,

а не почуття, не емоції!!!

Не можна злитися, не можна плакати або боятися - все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.

Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, - просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки ... Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.

Якщо уникнути заборони не вдалося, то замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненню цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити ...», «будь обережний - це небезпечно», «виховані люди роблять ...», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях».

Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу - вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитина ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть її.

Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується - значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться - значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.

Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов'язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером - то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м'ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий ... Але якщо відразу після заборони піде альтернатива - дитина сприймає це як можливість вибору.

Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це "ні". Якщо мама заборонила, а тато дозволяє - це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить - небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.

Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу - це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам'ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

Надіємося, що вам допоможуть наші поради для гармонійного зростання  малюка. Будьте розсудливими і демократичними у вихованні діточок.

                       ЯК ЗАОХОТИТИ ТАТА ДО ІГОР З ДИТИНОЮ?

Дуже часто від мам можна почути таку фразу: «Мій чоловік взагалі не приділяє часу для ігор з дітьми, аргументуючи це тим, що він тяжко працює для того, щоб забезпечити сім’ю всім необхідним». З однієї сторони це і правда, але з іншої це зовсім не так. Тато який дуже полюбляє своїх діток завжди старатиметься приділити час для ігор. В іншому ж випадку ми пропонуємо вам ряд певних порад.

1.Не критикуйте способи та іграшки, якими батько грається з дитиною. Коли гра іде за власним бажанням,тоді учасники отримують від неї насолоду. А коли все іде через силу – виникає лише бажання швидше все закінчити.Тато повинен бути «живим», гра повинна йти від душі, він повинен бути включений, а якщо ви будете підказувати, то цього не буде. Ви можете внести свої корективи у випадку, якщо гра може зашкодити здоров’ю чи життю учасників і оточуючих людей.

2. Краще, щоб у батька з дитиною був певний визначений час для ігор(наприклад, після роботи). Якщо є регулярність, то це вже переростає в традицію, що само собою закріплює частоту взаємодії тата з малечею.

3. Добре, якщо в сім’їє певні види взаємодії в яких приймає участь ЛИШЕ тато. Наприклад, політати, прогулянка з машиною, пограти в хованки. У дитини формується асоціація, про те, що тільки з татом відбувається дана гра. Це особливо актуально для мам маленьких діток – коли діти з мамою багато часу, «мамині», просять тільки її грати, а тата «бояться» і «забувають» (за той час поки він на роботі). Бажано, щоб тато сам організував ці види ігор.

4. Намагайтесь організувати так, щоб дитина гралася з татом, коли вона має гарний настрій. Якщо її щось турбує, бажано, щоб в цей час поряд була мама.

5.Залишайте дітей на тат, особливо, коли малюку не час спати. Мамі обов’язково потрібен час щоб розвіятись, а тато має прекрасну можливість попрактикуватись самостійно, а не під вашим пильним наглядом. Будьте впевнені, немає ситуацій з якими б не впорався батько!

6.Хваліть тата за проявлену турботу і вміння встановлювати контакт з дитиною, знаходьте позитивні моменти, схожі риси і озвучуйте їх. Тоді в них з’явиться впевненість і бажання і надалі грати з дітьми. Крім того, хваліть тата в очах дитини. Наприклад, «бачиш який тато молодець – може знайти вихід з будь-якої ситуації (щось там трапилося), полагодити будь-яку поломку (зламалася машинка) і т. д.».

І на останок, мами, пам’ятайте, що на ігри з дитиною тато витрачає більше енергії, оскільки вони зазвичай активніші. Саме тому такі ігри досить короткотривалі і рідші ніж ігри з мамами. Майте це на увазі і незмушуйте тат гратися з дітьми!

 «Дива у гаманці»

Коли слід починати знайомство дітей з економікою? З якого віку дитина повинна дізнатися про світ економічних відносин? Як і за допомогою якого устаткування навчати дітей економіці? І чи потрібно це робити? Ці питання хвилюють батьків не один десяток років. Дошкільник і економіка лише на перший погляд здаються далекими один від одного. Дитина мимоволі зустрічається з економікою, навіть якщо її не вчать економіці. Вона дізнається, що таке «моє», «твоє», «наше», «обмін», «гроші», «ціна», «купити», «дешево», «продати», «заробити».  Чим раніше ми почнемо економічну освіту дітей, тим їх дії і вчинки будуть більш раціональними, усвідомленими, тому, що саме в дошкільному віці діти набувають первинний досвід елементарних економічних відносин. Чим старше діти, тим більше вони активно беруть участь у вирішенні багатьох економічних проблем сім'ї: розподіл сімейного бюджету, складання меню, придбання покупок тощо.

Процес економічного виховання реалізується через різні форми його організації. Основна форма навчання - це гра. Саме гра наповнює життя дітей неповторним, цікавим змістом, організує і регулює їх поведінку, коригує психіку і допомагає виявляти і задовольняти свої інтереси. Засвоїти складні економічні поняття допоможуть персонажі знайомих казок: «Муха - Цокотуха», «Буратіно», «Три порося», «Півник і бобове зернятко». Казки використовуються для виховання таких якостей особистості, як працьовитість, ощадливість, практичність. В казках економічний зміст розкривається перед дітьми у вигляді проблемних ситуацій, вирішення яких розвиває логіку, нестандартність, самостійність мислення, комунікативно-пізнавальні навички. Виявляється, в будь-якій казці можна знайти економіку.

Знайомство з азами економіки доцільно почати з подорожі по країні «Економіка», де живе ігровий персонаж - гном Економ. Він знайомить дітей з іншими ігровими персонажами: царицею Економікою і Бізнесменчиком. Ці персонажі вивчають економіку разом з дітьми, беруть участь в іграх і допомагають дітям освоювати економічні поняття.

Одна з найбільш близьких дитині тем - це «Сім'я. Доходи сім'ї. Сімейний бюджет». Знайомство з бюджетом починайте з виготовлення макета сімейного бюджету, де кожна частина позначає дохід всіх членів сім'ї (тато, мати, старші брати і сестри, дідусь, бабуся). На наочному прикладі можна переконатися, хто і який дохід приносить у сім'ю. Спільно з дітьми можна намалювати картки-схеми із зображенням доходів та витрат вашої сім'ї. А для закріплення матеріалу організуйте сюжетно-рольову гру «Сім'я», де розподіліть ролі, виберіть професії.

У кожній сім'ї, як і в кожної людини, є свої потреби і наступною темою буде тема «Потреби людини». Поговоріть з дитиною і розкажіть йому: «Що може людина? Навіщо людина їсть? Навіщо ми дихаємо?» Можна провести гру «Хочу і треба?» Пропонуємо дитині вибрати з серії предметних картинок ті картинки, на яких зображені предмети, необхідні дитині обов'язково: вода, їжа, одяг, житло. Це будуть - «основні потреби». Дорослий вибирає ті картинки, на яких зображені предмети, без яких дитина може прожити: іграшки, комп'ютер, прикраси, розваги. Це - «неосновні потреби людини». Запропонуйте дитині визначити, до якої групи можна віднести такі потреби людини як: освіта, медицина, дружба, захист.

А для того, щоб задовольняти свої потреби, необхідні гроші. Знайомимо дітей зі «Світом грошей». Необхідно підвести дітей до розуміння того, що гроші є засобом задоволення потреб. А познайомити дитину зі світом грошей допоможе казка. Прочитайте дітям казку «Буратіно» і поговоріть за  її змістом. Запитайте у дитини: «Все можна купити за гроші?» Організуйте сюжетно-рольову гру «Магазин». Всі знають, що це одна з найулюбленіших дитячих ігор. Придумайте свої іменні грошики. Вибираючи продавця, зверніть увагу на правила поведінки в магазині. Граючи, діти не тільки закріплюють отримані знання, а й вчаться спілкуватися, будувати партнерські відносини.

На цьому знайомство з ЕКОНОМІКОЮ не закінчується. Це тільки початок. Попереду ще багато цікавих зустрічей з такою складною наукою – ЕКОНОМІКА.

Поради про те, як навчити дітей ощадливості:

1. Не купуйте нічого зайвого – тільки те, що вам насправді необхідно.

2. Збираючись у магазин за покупками, не забудьте взяти пакет або господарську сумку, щоб не купувати нові пакета, які потім доведеться викидати.

3. Купуйте товари  в економній упаковці. Наприклад, соки краще купувати в картоні, а не в склі, або пластику.

4. Намагайтесь не купувати одноразовий посуд. При теплому нагріванні він шкодить здоров'ю, їжте і пийте з скляного посуду.

5. Замість звичайних батарейок користуйтесь багатозарядними акумуляторами.

6. Купуйте енерголампи, які служать довше ніж звичайні.

7. Віддавайте непотрібний одяг, меблі, посуд і іграшки, тим хто цього потребує

8. Використовуйте аркушний папір з обох боків. Газети здавайте на макулатуру.

9. Прибираючи в саду чи на клумбі біля будинку, створи компостну яму. Туди скидай зібране листя та чисті харчові відходи. Після перегнивання удобрюй грунт для своїх рослин.

10. Ремонтуйте поламані речі – вони вам ще послужать.

11. Не смітіть на вулиці. Викидайте сміття в урни. Навіть якщо її не має поряд. З вами ж нічого не станеться,якщо ви обгортку від цукерки принесете і викинете вдома, а не на вулиці.

12. Сортуйте вдома сміття та викидайте в спеціальні контейнери.

«Гігієна під час карантину – це важливо!»

Дотримання правил гігієни – проста річ, що може убезпечити вас і вашу родину від захворювань та зробити великий вклад у підтримку здоров’я загалом. Саме гігієна є важливою частиною здорового способу життя, разом з регулярним збалансованим харчуванням, здоровим сном та достатньою фізичною активністю.

 Існує 4 правила, якихпотрібно пильно дотримуватись під час карантину та зробити їх своєю щоденною рутиною на все життя.

Приділяйте увагу особистій гігієні

Руки – наш первинний контакт з зовнішнім світом. Вважайте, що на них збирається все, що ти «пізнав» у проміжок часу від одного миття рук до іншого. Тому мити їх потрібно регулярно – принаймні 5 разів на день та приділяти одній такій процедурі десь хвилину.

Обов’язково мийте руки перед кожним прийомом їжі, до та після відвідування туалету, перед контактом з обличчям та одразу після повернення додому. Цьому ритуалу необхідно навчати і ваших дітей, адже малюк легко піддається вихованню завдяки розвиненому відчуттю наслідування, спостережливості, допитливості та потреби в самостійних діях. І тому необхідно  використовувати ці властивості дитини при прививанні їй гігієнічних навичків (своєчасне миття рук, чищення зубів, дбайливе зберігання одягу і т. ін.).

Якщо немає  можливостіпомити руки – користуйтеся антисептиком на основі спирту, але коли вибір є – надавайте перевагу воді та милу. Вологі серветки у цій ситуації сильно не врятують. У більшості випадків вони призначені для того, щоб очищати від видимого бруду, а не від мікробів.

Також не забувайте про загальну гігієну тіла: регулярно приймайте душ, чистіть зуби та дбайте про чистоту шкіри обличчя. Все так само, як і завжди.
 

Дезінфікуйте телефон та інші ґаджети

Так-так, йдеться саме про предмет, який з гордістю збирає на себе всі мікроби та віруси і який також потрібно постійно дезінфікувати. Тут вам на допомогу прийде антисептик на спиртовій основі. Достатньо розподілити його на паперову серветку та протерти телефон.

Не забувайте  й про комп’ютер, навушники та усі пристрої, якими користуєтеся часто – їх також потрібно дезінфікувати регулярно. Адже який сенс так пильно слідкувати за чистотою рук, якщо через секунду вони знову торкнуться до смартфона чи комп’ютера, який востаннє очищали пів року тому?

Міняйте постільну білизну

Брудна постільна білизна – ідеальне середовище для розвитку мікроскопічного життя та розповсюдження мікробів, тож міняти її потрібно якомога частіше. Оптимальним варіантом буде раз на тиждень, але якщо відчуваєте, що потрібно частіше – без сумнівів робіть це.

Річ у тім, що окрім нашого власного «мікрожиття», на постілі також оселяються чужорідні мікроби з шерсті домашніх тварин, пилу, пилку рослин та багато чого іншого. Погодьтеся, зважаючи на час, який ми проводимо у ліжку – такі сусіди не дуже бажані.

Робіть вологе прибирання

Тут все просто: чим чистіший дім – тим він безпечніший, а вологе прибирання – ідеальний спосіб позбавлення від пилу, бруду, хвороботворних бактерій та грибкових утворень.Часто провітрюйте дім.

Оптимальнийваріант – раз у декілька днів протирати поверхні вологою ганчіркою та мити підлогу у найбільш прохідних місцях дому, а раз на тиждень робити повноцінне вологе прибирання.

Особливу увагу приділяйте чистоті та дезінфекції таких місць частого використання, як: ванна кімната, кухня та вбиральня. Використовуйте спеціальні засоби з дезінфікуючими складниками, що призначені для прибирання цих зон.

Зробіть свій дім комфортним та чистим місцем, у якому тобі буде приємно й безпечно проводити час вашій родині  у період ізоляції.

Чим зайнятися з дитиною під час карантину

Карантин, який оголосили по всій Україні через новий коронавірус, значно ускладнює життя батькам. Оскільки дитсадки та школи закрили на , дітей треба розважати вдома. Гуляти на вулиці можна і треба, втім, краще уникати скупчень людей, як-от на дитячих майданчиках. Краще прогулюватись парками чи виїжджати у ліс за місто. Ми ж пропонуємо декілька варіантів розваг, якими можна зацікавити дітей, сидячи в приміщенні.

1. Незвичні способи малювання

Відбитки пальців

Правила. Підготуй такі речі:

• шматочки мочалки;

• фарби;

• вода;

• пензлик;

• ручки, олівці або фломастери.

Спочатку нанесемо фарбу на мочалку пензликом. Тепер притиснемо до мочалки пальчик. Усе — на папері можна залишати кольоровий відбиток!

Малюнки мильними бульбашками

Правила. У мильний розчин (вода, мило, шампунь) додай акварельної фарби або харчового барвника. Колір обирай на власний розсуд.

Візьми соломинку і дунь через неї в мильну воду, створюючи якнайбільше бульбашок.

А тепер – увага! Візьми акварельний папір та легенько приклади його зверху до бульбашок. Дай просохнути. Щоб зробити папір ще яскравішим, прикладай його до бульбашок на воді різних кольорів.

Дмухавки

Правила. Зробити ляпку. Дмухати на ляпку фарби через соломинку в різних напрямках в залежності від задуму. Домалювати необхідне пальчиком, пензлем, жмаканим папером.

2. Ігри з книгами

Фантазер

Правила. Візьміть якусь дитячу книжку з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію, не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а потім дитина і сама долучиться до вигадування.

Детектив

Правила. Інший варіант цієї гри, коли мама чи тато, не показуючи дитині картинку, розповідає, що на ній зображено і зариває книгу. А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за маминим описом. Потім помінятися ролями: описує дитина, шукаєш ти.

3. Розвиваючі ігри

Будуємо шалаш

Будиночки в дитинстві не будували тільки ледачі. Коли почнете споруджувати з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок, самі того не помічаючи, повернетеся у дитинство! І обов’язково захочете спорудити свій особистий шалаш для читання і медитації.

Правила. Коли в телевізорі відключається звук, а на мультики, кіно або новини придумується власна озвучка. Дитина услід за дорослими перевтілюється на справжнього артиста!

Вгадай

Зав’яжи малюкові очі шарфиком і давай у руки по черзі різні предмети: м’яку іграшку, м’яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини – вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.

Тіні

Загадково і заманливо показувати театр тіней на стінці при запаленій свічці. Тут включається фантазія і творчість. Але не варто обмежуватися лише літаючими пташками або гавкаючими собаками із рук. Виріж разом із дитиною з паперу силуети героїв відомих казок, і розіграйте їх за ролями.

Посадити і виростити рослину

Привчити дитину нести відповідальність і не забувати про догляд. Квітка – не пес чи кіт, тож сильно не заважатиме.

Скарбничка

Зробити скарбничку і навчити дитину правильно витрачати гроші. Можливо, навіть ввести список заробітку. Щоб отримати гроші – треба їх заробити. Полив квітку – 5 гривень, прибрав іграшки – 10 гривень, застелив ліжко – 15.

4. Проста наука

Міні-вулкан в домашніх умовах

Що вам потрібно:

• cкляна баночка з кришкою, що закручується;

• рослинна олія;

• куркума;

• глечик або прозора ємність.

Змішайте олію з куркумою – олія має змінити колір на жовтий. Тепер залийте олію в баночку по вінця, щоб у баночці не лишилося повітря. Проколіть у кришці дірку й опустіть баночку у воду. Олія легша від води і відразу почне підніматися з баночки нагору, а вода заповнюватиме баночку. У вас запрацює справжнісінький вулкан! Якщо додасте декілька камінців на дно посудини – матимете підводний вулкан.

Танець яйця

Як змусити яйце танцювати? Проведіть цей експеримент – і усе побачите самі!

Що вам потрібно:

1. Яйце (звичайне куряче яйце, не бите, з рівною поверхнею, класичної овальної форми).

2. Круглий піднос із рівним дном.

Покладіть яйце на піднос і намагайтеся плавно робити кругові рухи підносом щоразу швидше і швидше, тримаючи його горизонтально. Яйце на підносі також почне обертатися. У міру прискорення обертання яйце «підніметься» і стане обертатися на одному з кінців: тупому або гострому, зайнявши, звичайно, вертикальне положення.

Що відбувається? Відцентрова сила утримує яйце, подібно до того як розкручена дзига стоїть на площині, а нерозкручена лежить на боці.

Звичайно, цей експеримент потребує певного досвіду і вправності. Ні з першого, ні з другого і навіть із третього разу у вас, більш за все, нічого не вийде. Але варто тренуватися.

Секретне невидиме чорнило

Створення невидимого чорнила – дуже захопливий процес! Ви можете вдати секретного агента, бо маєте свої секретні коди і повідомлення, приховані від інших. Усе, що вам необхідно, – це деякі предмети домашнього вжитку і таємна сила лимонного соку.

Що вам потрібно:

• Половина лимона;

• Вода;

• Ложка;

• Миска;

• Ватна паличка;

• Білий папір;

• Лампа.

Вичавіть трохи лимонного соку в миску і додайте декілька крапель води.Змішайте воду і лимонний сік ложкою.Умочіть  ватяну паличку в суміш і напишіть повідомлення на білому папері. Зачекайте, доки сік висохне і стане повністю непомітним.

Коли ви будете готові прочитати ваше секретне повідомлення або показати його комусь,  нагрійте папір, тримаючи його поруч із лампочкою.

Що відбувається? Лимонний сік – це органічна речовина, яка окислюється і при нагріванні стає коричневою. Розведений у воді лимонний сік  дуже важко помітити. Коли ви застосуєте його на папері, ніхто не знатиме про його наявність доти, поки папір не буде нагрітий і ваше секретне повідомлення не відкриється. Інші речовини, які «працюють» так само, – апельсиновий сік, мед, молоко, цибулевий сік, оцет і вино.

Більше експериментів для дітей можна знайти тут.

5. Вироби своїми руками

Саморобний блокнот 

Створіть яскравий особистий блокнот для дитини, де можна записувати її графік на день або  на тиждень. Оформіть і прикрасьте разом новий блокнот і внесіть перші завдання для дитини. З таким підходом навіть завдання «прибратися у кімнаті» буде виконуватися з великим бажанням. 

Колаж бажань

Прикрашаємо стіну і вчимо дитину йти до своїх цілей і бажань. Візуалізуємо її мрії і заодно креативно проводимо час, шукаючи необхідний матеріал та вирізаючи потрібні форми.

Іграшки з яєчних лотків 

Що можна зробити з картонних лотків для яєць – та що завгодно! Наприклад, транспортні засоби для любителів машин: вантажівка, мотоцикл, вертоліт, корабель, екскаватор. Скріплюємо клеєм, зубочистками, скотчем. Розфарбовуємо – і нова іграшка готова!

Весело і з користю проводьте час із дітьми та будьте здорові!

Батькам про сучасні підходи до розвитку мовлення дітей

• Майстерність батьків саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан дитини.

• За неуспішної чи недостатньо успішної діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, як можна подолати труднощі.

• Елементи новизни варто поєднати з набутим досвідом, знайомою інформацією. • Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та знахідок.

• Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще - зацікавити їх.

• Батьки мають задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.

• Цікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, слуховому, художньому, музичному образах.

• Діти не тільки дослухаються до вихователів, а й до батьків, вони висловлюють свою думку, прагнуть довести, переконливо аргументувати, не боячись ані власної помилки, ані критики дорослого.

• Майстерність дорослого у тому й полягає, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.

• Остерігайтеся акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей.

• Важливо, щоб батьки брали на себе роль не контролера, а носія інформації.

• Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.

Консультація

«Чи уміє ваша дитина дружити?»

Спілкування з однолітками відіграє дуже важливу роль у соціальному й інтелектуальному розвитку дитини. З друзями дитина навчається взаємній довірі і повазі, спілкуванню на рівних, всьому тому, чому батьки не можуть його навчити. Нездатність дитини заводити друзів або дружити з ким-небудь тривалий час починає проявлятися вже в дитячому саду.

Першим насторожувати служить зазвичай те, що дитина не розповідає батькам нічого про дітей зі своєї групи або розповідає про них неохоче. Поговоріть з вихователем групи, може бути, вона підтвердить ваші побоювання.

Якщо вашій дитині менше 6 років і в нього мало друзів або їх немає зовсім, то, швидше за все, соціальні навички засвоюються їм повільніше, ніж іншими дітьми , і можливо, щоб навчитися дружити, йому знадобиться ваша допомога. І почати тут потрібно з уміння підходити до іншим дітям і зав'язувати розмову. Для цього краще вибрати самого товариського і доброзичливого дитини в детсадовской групі або у дворі. Як і рекомендується у відомій пісні, легше всього почати розмову саме з посмішки. Потім можна сказати: «Привіт, мене звати ... Можна пограти з тобою?»

Час від часу дитина навіть з нормальними соціальними навичками може замикатися в собі. Зазвичай це трапляється при розлученні батьків, зміні школи або дитячого садка, при переїзді в інше місто і в інших стресових для дитини ситуаціях. Наскільки це можливо, вам слід підготувати дитину до майбутніх змін, обговоривши з ним, що відбувається, що зміниться в його житті після цього, і як йому треба себе при цьому вести.

При цьому не важливо, скільки друзів матиме дитина.

Кількість друзів, необхідне дитині, залежить від того, наскільки він боязкий або, навпаки, товариський. Щоб розвинути в собі навички спілкування, сором'язливому дитині достатньо мати двох-трьох хороших друзів, тоді як екстраверти відмінно почувають себе у великій компанії. Кожному з батьків хочеться, щоб його дитина користувався популярністю серед ровесників. Головне при цьому - проявити об'єктивність і залишити в стороні ваші власні переваги. Труднощі починається, коли в батьків та дитини різні темпераменти. І товариські батьки, у яких сором'язливий дитина, можуть почати надто тиснути на нього, вважаючи, що те, що було для них добре в їхньому дитинстві, має підходити і для їхньої дитини. Батька-інтроверта може, навпаки, турбувати занадто велике число приятелів у дитини, тоді як йому здається, що краще мати одного, але вірного друга.

Добре, коли дитина оточений великим числом приятелів. Але що стосується по-справжньому близької дружби, принцип «чим більше, тим краще» перестає діяти. Навіть дуже товариському дитині може не вистачати тієї міцної взаємної дружби, яка йому дійсно потрібна, в якій його розуміють і приймають таким, який він є.

Число друзів варіюється в міру дорослішання дитини, так само, як змінюється з віком і сама концепція дружби. У дошкільнят і молодших школярів друзями, як правило, стають найбільш доступні їм для гри діти, зазвичай сусіди по двору. І оскільки багато дітей задовольняють цьому критерію, то на питання «Хто твої друзі?» Дитина молодшого віку зазвичай видає цілий список імен.

Пізніше коло друзів звужується. Діти починають вибирати друзів, виходячи з власного смаку і взаємних інтересів, найчастіше вибираючи друзів по своєму образу і подобі.

Причому своєму колі друзів діти залишаються вірними досить довгий час. Але, незважаючи на таку міцну зв'язок, в підлітковому віці колишня дружба може розпастися, якщо один з друзів фізично і емоційно розвивається швидше, ніж інший. Наприклад, один друг починає зустрічатися з дівчатами, а інший досить інфантильний і ні фізично, ні емоційно до цього не готовий.

Але, незалежно від того, 5 або 15 років дитині, невміння дружити чи втрата друга є для нього важким випробуванням. І батьки в міру сил повинні допомогти йому справитися з важкою ситуацією.

Чим же можуть допомогти батьки?

• Створюйте можливості для дружби. Періодично питайте у дитини, чи не хоче він запросити в гості свого друга або влаштувати вечірку для своїх друзів або сусідських дітей. Запросіть одного з дітей до себе додому, діти легше знаходять контакт, спілкуючись один на один. Знайдіть йому заняття до душі, спортивну секцію чи гурток рукоділля, де дитина могла б зустрічатися і спілкуватися зі своїми однолітками.

• Навчіть дитину правильному спілкуванню. Коли ви обговорюєте з дитиною, як приймати в розрахунок почуття іншої людини, учите його співчуттю і справедливості, ви прищеплюєте йому дуже важливі соціальні навички, які в подальшому допоможуть йому не тільки знайти вірних друзів, але і дружити протягом довгого часу. Діти можуть навчитися співчуття вже в 2-3-річному віці. Якщо у них виникає конфлікт з одним, порадьте їм можливі шляхи вирішення цього конфлікту. Хваліть дитину за хороші, добрі вчинки і засуджує, коли він виявляє егоїзм.

• Обговорюйте з дитиною його друзів і його соціальне життя, навіть якщо він вже підліток.Часто діти, особливо старшого віку, неохоче говорять про свої проблеми з друзями. Але їм, тим не менш, необхідно ваше співчуття і допомогу. Якщо ваша дитина заявляє «Мене ніхто не любить!», Не слід втішати його такими прохідними фразами, як «Ми ж з татом тебе любимо.» Або «Нічого, знайдеш собі нових друзів.», Вона може вирішити, що ви не приймаєте всерйоз його проблеми. Замість цього, постарайтеся, щоб він відверто розповів про те, що у нього сталося, посварився він з найкращим другом, чи почуває себе в класі «білою вороною». Проаналізуйте з ним можливі причини конфлікту: може бути, в одного був поганий настрій і т.д., і постарайтеся знайти шляхи до примирення.

Чим старшою стає дитина, тим більше на його самооцінку починає впливати його успіх у дитячому колективі і думка про нього інших дітей. І якщо у дитини немає друзів, йому не дзвонять по телефону і не запрошують на дні народження, то дитина починає відчувати себе ізгоєм. Це важко не тільки для самої дитини, в цій ситуації його батьки також відчувають образу на інших дітей, їх батьків і навіть на свою дитину за те, що той «не такий як усі». Крім того, батьки часто відчувають і свою провину в що відбувається. Але втручання батьків у виниклу ситуацію має бути дуже обережним. Ви можете морально підтримувати дитину і допомагати йому радою, але, врешті-решт, вирішити проблему дитина повинна сама.

                             Як привчити дитину до порядку

Приходить час, коли кожна мама стикається з досить серйозним завданням – привчити дитину до порядку. 

1)Будьте прикладом для дитини! Це перше і найголовніше правило. Якщо ви намагаєтеся привчити дитину до порядку, в першу чергу слідкуйте за порядком у своїх речах! ми не маємо права вимагати від дитини те, що самі не виконуємо!

2)Поясніть дитині, для чого потрібне прибирання. Часто діти самі навіть і не здогадуються , навіщо ми, дорослі, виконуємо певні дії. Тому варто закцентувати увагу дитини на чистоті, як на результаті. поясніть, що набагато зручніше пересуватися по кімнаті, коли іграшки на поличках, а не під ногами. Скажіть, що набагато швидше можна відшукати улюблену машинку, якщо вона лежить на своєму місці. Розкажіть, як вам приємно знаходитися в чистій кімнаті. Тоді малюк з більшим ентузіазмом займеться прибиранням!

3)Зробіть прибирання веселою грою. Нам, дорослим, часто буває важко заставити себе зробити прибирання в квартирі! А ми хочемо, щоб дитина з радістю приступила до такого “веселого” завдання… Тому пригадаймо, що гра — це провідна діяльність в дитинстві, і використаймо це! Необхідно перетворити нудне прибирання іграшок в захоплюючий квест “віднайди всі машинки”, “де сховався лев”. Або влаштуйте змагання “хто швидше заповнить корзину”. Ввімкніть веселу музику, переодягніться у чарівників чи перетворіться у роботів і складайте речі в комод так, як робили би це вони!

4)Постійність і послідовність — ваші помічники! Щоб прибирання іграшок, складання речей в шафу, миття своєї кружки після чаю стали звичними справами, про які не потрібно нагадувати, будьте послідовними у цих правилах і вимогах. Якщо з найменшого віку ви будете кожен день демонструвати дитині, як скласти іграшки перед сном, то з часом малюк почне це робити сам. крім того для нього це стане звичкою, своєрідним ритуалом, нормою повсякденного життя.

5)Допомагайте дитині! Почніть разом, або нехай почне дитина, а ви допоможіть закінчити. Не слід одразу вимагати у дитини повної чистоти без вашої допомоги! Таким способом ви лише відіб’єте бажання!

6)Ніколи не використовуйте прибирання в якості покарання. Тоді у дитини сформується ставлення до прибирання як до чогось негативного і неприємного! А тоді вам уже не так просто буде змусити навести порядок.

7)Хваліть і заохочуйте дитину. акцентуйте увагу на стараннях і на чистоті, яка стала у кімнаті.

8)Не перевантажуйте дитину прибиранням! Пам’ятайте, що до певного віку діти не знають поняття “треба”, “мушу”, вони роблять лише те, що цікаво і “хочу”. Тому зважайте на можливості і вміння дитини, на її зацікавленість. Але і не спускайте багато з рук. Пам’ятайте, що все має бути в міру!